Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 761/8104/24

провадження № 61-10761св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Житлово-будівельний кооператив «Ювілейний», ОСОБА_2 ,

третя особа- ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2025 рокуу складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У лютому 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний» (далі - ЖБК «Ювілейний»), у якому просив:

визнати протиправною дії та бездіяльність голови правління ЖБК «Ювілейний» ОСОБА_2. щодо не розгляду звернень мешканців ЖБК «Ювілейний»від 05 жовтня 2023 року, 20 грудня 2023 року та у відмові надати письмову відповідь згідно статей 18, 19 Закону України «Про звернення громадян»;

зобов`язати ЖБК «Ювілейний» розглянути вказані звернення в установленому законом порядку в присутності позивача, письмово повідомити заявника про результати перевірки вказаних заяв (скарг).

До позовної заяви позивачем долучені клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача голови правління ЖБК «Ювілейний» ОСОБА_2. та в якості третьої особи ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від05 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_5 та третю особу ОСОБА_3 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 28 травня 2025 року оскаржив його в апеляційному порядку. При цьому заявник просив суд про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року було поновлено ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки форма апеляційної скарги не в повному обсязі відповідала вимогам статті 356 ЦПК України. Суд зазначив, що при зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_4 не зазначив інших учасників справи, а саме: третю особу - ОСОБА_3 . За таких обставин заявнику запропоновано подати апеляційну скаргу в новій редакції у строк, який не може перевищувати п`ять днів з дня вручення цієї ухвали. При цьому апеляційним судом зазначено, що до апеляційної скарги мають бути додані копії скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копію ухвали Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року ОСОБА_4 отримав 20 червня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

24 червня 2025 року позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в новій редакції, до якої були долучені копії апеляційної скарги в новій редакції для інших учасників справи.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13 січня 2025 року визнанонеподаною та повернутоособі, що її подала.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не були усунуті в повному обсязі, оскільки ОСОБА_4 не вказано в новій редакції всіх учасників справи, а саме: відповідача ОСОБА_6 , та не надано копії апеляційної скарги для вказаної особи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 серпня 2025 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2025 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 09 вересня 2025 року заявник просив суд скасувати вказану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду ухваленаз порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, які мають значення.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

24 вересня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав

і охоронюваних законом інтересів особи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (справа «Дія 97» проти України» (заява № 19161/04) від 21 жовтня 2010 року).

При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині першій статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У статті 356 ЦПК України викладено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Пунктом 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України доапеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина сьома статті 357 ЦПК України).

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі від 27 червня 2025 року виходив з того, що у визначений судом строк недоліки апеляційної скарги не були усунуті в повному обсязі, оскільки ОСОБА_4 не вказано в новій редакції всіх учасників справи, а саме: відповідача ОСОБА_6 , та не надано копії апеляційної скарги для вказаної особи.

Разом з тим, як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції від 11 червня 2025 року, залишаючи без руху апеляційну скаргу та надаючи строк на усунення недоліків, суд апеляційної інстанції послався на те, що форма апеляційної скарги не в повному обсязі відповідає вимогам статті 356 ЦПК України, а саме, при зверненнідо судуз апеляційною скаргою ОСОБА_4 не зазначив інших учасників справи, а саме: третю особу - ОСОБА_3 . За таких обставин заявнику було запропоновано подати апеляційну скаргу в новій редакції. При цьому судом зазначено, що до апеляційної скарги мають бути додані копії скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Згідно наявної в матеріалах справи апеляційної скарги в новій редакції від 24 червня 2025 року, позивачем у визначений судом строк на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 11 червня 2025 року зазначено третю особу - ОСОБА_3 та надано копії апеляційної скарги в новій редакції відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Доказів на підтвердження ненадання заявником копій апеляційної скарги в новій редакції відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, матеріали справи не містять, в апеляційній скарзі в новій редакції кількість доданих примірників її копій не вказана, відповідні акти про ненадання копій апеляційної скарги в новій редакції відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, у справі відсутні.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 рокуу справі № 757/1592/21 дійшов висновків, що визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявнику можливе лише в разі неусунення заявником недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху. У випадку, якщо апеляційний суд після подання заяви про усунення недоліків, установив наявність інших недоліків апеляційної скарги, які в ухвалі про залишення апеляційної скарги без рухуне зазначались, суд не позбавлений можливості повторно залишити апеляційну скаргу без руху із зазначенням таких недоліків та встановлення заявникові строку для їх усунення.

З огляду на викладене, передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2025 рокуу зв`язку з частковим невиконанням вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 11 червня 2025 року.

При цьому, на думку колегії суддів Верховного Суду, слід приймати до уваги, що співвідповідачка ОСОБА_7 є керівником - головою правління ЖБК«Ювілейний», який є іншим співвідповідачем у справі, та має право вчиняти будь-які дії від імені вказаної юридичної особи, що свідчить про її обізнаність щодо вказаного судового спору на будь-якій стадії судового розгляду.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Крім того, ЄСПЛ вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року).

У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Судуприходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого може стати порушення права особи на судовий захист.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

При таких обставинах оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2025 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов