Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.02.2019 року у справі №302/1001/17

Постанова

Іменем України

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 302/1001/17-ц

провадження № 61-1003св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2018 року у складі судді Гайдур А. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: Колочавська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області, ОСОБА_1, сектор з питань державної реєстрації Міжгірської районної державної адміністрації,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Колочавської сільської ради Міжгірського району, Закарпатської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень сільської ради та скасування державної реєстрації на земельну ділянку.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) площею 0,0939 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) площею 0,1289 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. При розробленні землевпорядної документації, що посвідчує право власності на вказане нерухоме майно, у відповідності до статті 198 ЗК України ними було погоджено межу їхніх земельних ділянок з батьком позивача - ОСОБА_1, який був їхнім суміжним землекористувачем під час розроблення землевпорядної документації, на підставі якої їм передано у приватну власність вищезазначені земельні ділянки. Після отримання позовної заяви про усунення порушень права власності на землю та зобов'язання вчинити певні дії і ознайомлення з документами, доданими до неї, їм стало відомо, що ОСОБА_1 претендує на частину земельної ділянки площею 0,0093 га та 0,0046 га відповідно, які перебувають у їхній власності та межують із земельною ділянкою ОСОБА_1. Позивачі як суміжні землевласники не були присутні при проведенні кадастрової зйомки земельної ділянки, яка передана ОСОБА_1 у власність, межових знаків не погоджували.

Колочавська сільська рада в порушення вимог статей 158, 159 ЗК України прийняла рішення № 11 "Про погодження меж земельної ділянки" без будь- якого комісійного розгляду та їх повідомлення, який передбачений вказаними нормами, неправомірно погодила межу земельної ділянки ОСОБА_1 та незаконно передала йому земельну ділянку у власність, порушивши їх законні права.

З врахуванням наведеного позивачі просили скасувати рішення 2-гої сесії сьомого скликання Колочавської сільради від 24 грудня 2015 року № 11 "Про погодження меж земельної ділянки" та рішення від 27 березня 2016 року № 20 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу її у приватну власність", як такі, що прийняті з порушення норм земельного законодавства.

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Колочавської сільської ради Міжгірського району, сектору з питань реєстрації Міжгірської РДА про визнання недійсним рішень сільської ради та державної реєстрації на земельну ділянку. Свої вимоги мотивував тим, що він проживає у житловому будинку в АДРЕСА_3 та використовує для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,1345 га, яка є його приватною власністю. Користувачами суміжних земельних ділянок є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які чинять перешкоди йому у користуванні земельною ділянкою: по всій довжині правої сторони від вул. Шевченка його земельної ділянки захопили її частину та використовують у власних цілях загальною площею 0,0139 га. Під час винесення меж його ділянки в натуру на місцевості, яку проводив ТОВ "Землемір", виявилася накладка земельних ділянок відповідачів на його вказану площу, добровільно змістити огорожу відповідачі не бажають. Тому ОСОБА_1 просив скасувати рішення Колочавської сільської ради № 31 та № 29 від 15 травня 2014 року про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і скасувати право власності на ці земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 2-гої сесії сьомого скликання Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 24 грудня 2015 року № 11 "Про погодження меж земельної ділянки". Визнано протиправним та скасовано рішення Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 27 березня 2016 року № 20 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу її у приватну власність", на підставі якого ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,1345 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 2122482100:01:010:0068, та скасовано державну реєстрацію даної земельної ділянки. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, приймаючи оспорювані рішення, Колочавська сільська рада неправомірно погодила межі земельної ділянки ОСОБА_1 і неправомірно передала йому у власність земельну ділянку, внаслідок чого позивачів за первісним позовом протиправно позбавлено частини їх земельних ділянок, натомість позивачі за первісним позовом на законних підставах з дотриманням встановленого законом порядку набули право власності на земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

ПостановоюЗакарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріалами справи встановлено, що при проведенні кадастрової зйомки земельної ділянки ОСОБА_1 спеціалістом ТзОВ "Землемір" було виявлено неспіввпадання координат між приватизованими ділянками ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ділянкою, яку мав намір приватизувати ОСОБА_1, а саме - виник розрив між ними. З метою усунення цих розбіжностей та виниклого розриву спеціалістами ТОВ "Землемір" було проведено технічне зміщення поворотних точок координат земельної ділянки ОСОБА_1 в сторону земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Внаслідок даного технічного зміщення координат межова лінія стала проходити не по огорожі, що складається з бетонних стовпів та металевої сітки, яка розділяла земельні ділянки сторін по їх фактичному використанню і яка більше десяти років була встановлена ОСОБА_1 зі своїм батьком, а стала проходити по куту житлового будинку ОСОБА_4 та нерухомому приміщенні ОСОБА_3, тобто на їх приватизованих земельних ділянках. Площа земельної ділянки, яку мав намір приватизувати і приватизував ОСОБА_1, внаслідок цього технічного зміщення координат збільшилася за рахунок приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 на 0,0095 га й за рахунок земельної ділянки ОСОБА_3 на 0,0046 га. При проведенні кадастрової зйомки земельної ділянки ОСОБА_1 і проведенні робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) суміжні користувачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були присутні та не були повідомлені про таке, межові знаки не погоджували, що підтверджується відсутністю їхніх підписів у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання від 09 вересня 2015 року, акті встановлення (відновлення) межових знаків та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 09 вересня 2015 року. Суд першої інстанції з врахуванням вищенаведених обставин справи та вимог закону дійшов вірного висновку, що сільська рада, приймаючи оспорювані рішення, без з'ясування причин подання заяви ОСОБА_1 до сільської ради про погодження меж, без будь-якого комісійного розгляду, без належного повідомлення спірних сторін - ОСОБА_2, ОСОБА_3 неправомірно погодила межу земельної ділянки ОСОБА_1 та в послідуючому неправомірно передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1345 га, позбавивши власників земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3, частини належних їм земельних ділянок відповідно 0,0093 га та 0,0046 га.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, задовольнити його зустрічний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що в іншій цивільній справі між цими ж сторонами досліджувалася його технічна документація щодо виготовлення державного акта і порушень в ній судом не виявлено. Між тим, рішенням Міжгірського районного суду від 16 січня 2018 року встановлено, що порушення мають місце в ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при розподілі суцільної земельної ділянки на три частини.

(2) Позиція ОСОБА_2.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника вказує, що в іншій цивільній справі представник Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області мав надати суду висновок про те, чи має місце порушення земельного кадастру при складенні технічної документації ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Вказане питання вирішено без дослідження інших доказів у сукупності.

При подання заяви до сільської ради ОСОБА_1 не повідомив розпорядника землі про існування розриву між його земельною ділянкою та ділянками позивачів за первісним позовом.

(3) Позиція ОСОБА_3.

Доводи відзиву ОСОБА_3 на касаційну скаргу аналогічні доводам ОСОБА_2, викладеним у відзиві.

(4) Позиція Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області

Доводи відзиву Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області аналогічні доводам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, викладеним у відзивах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0938 га по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 грудня 2014 року зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 30577625 від 06 грудня 2014 року, кадастровий номер земельної ділянки 2122482100:01:010:0026.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1289 га по АДРЕСА_2 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 серпня 2014 року, зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 25589076 від 14 серпня 2014 року, кадастровий номер земельної ділянки 2122482100:01:010:0024.

При розробленні землевпорядної документації, що посвідчує право власності на вказане нерухоме майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було погоджено межу їхніх земельних ділянок із ОСОБА_1, який був їхнім суміжним землекористувачем під час розроблення землевпорядної документації, на підставі якої їм передано у приватну власність вищезазначені земельні ділянки.

28 серпня 2015 року рішенням 26 сесії шостого скликання Колочавської сільської ради № 32 надано ОСОБА_1 (за його заявою) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3.

24 грудня 2015 року рішенням другої сесії сьомого скликання Колочавської сільської ради № 11 "Про погодження меж земельної ділянки" було затверджено розміри земельної ділянки щодо встановлення відновлення меж переданої у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 площею 0,1345 га.

27 березня 2016 року рішенням п'ятої сесії сьомого скликання Колочавської сільської ради № 20 "Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2122482100:01:010:0068) у власність ОСОБА_1 та надано йому у власність земельну ділянку площею 0,1345 га.

На підставі вищевказаного рішення № 20 від 27 березня 2016 року Колочавської сільської ради за ОСОБА_1 у липні 2016 року Державним реєстратором зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1345 га.

Відповідно до частини 2 статті 198 ЗК України кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та відновлення меж земельної ділянки на місцевості.

Згідно із статтею 19 Закону України "Про землеустрій" до повноважень сільської ради віднесено організацію і здійснення землеустрою, вирішення інших питань у сфері землеустрою, відповідно до закону.

Пунктом 2.8. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18 травня 2010 року № 376 (зі змінами) передбачено, що після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками складається акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який містить підписи суміжних землевласників (землекористувачів) у разі, якщо вони не заявляють претензій до існуючих меж.

Згідно із пунктом 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженого ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час і місце проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

При проведенні кадастрової зйомки земельної ділянки ОСОБА_1 і проведенні робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), суміжні користувачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, присутні не були, межові знаки не погоджували, що підтверджується відсутністю їхніх підписів у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання від 09 вересня 2015 року, акті встановлення (відновлення) межових знаків та погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 09 вересня 2015 року.

Частиною 4 статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлени й права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достатності та взаємного зв'язку, суди встановили, що під час проведення кадастрової зйомки земельної ділянки ОСОБА_1 спеціалістом ТОВ "Землемір" виявлено розбіжність координат між приватизованими ділянками ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ділянкою, яку мав намір приватизувати ОСОБА_1, а саме - виник розрив між ними. З метою усунення цих розбіжностей спеціалістами ТОВ "Землемір" було проведено технічне зміщення поворотних точок координат земельної ділянки ОСОБА_1 в сторону земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Внаслідок технічного зміщення координат межова лінія стала проходити кутом житлового будинку ОСОБА_4 та нерухомого приміщення ОСОБА_3, тобто змістилася на їх приватизовані земельніділянки. Площа земельної ділянки, яку мав намір приватизувати і приватизував ОСОБА_1, внаслідок такого технічного зміщення координат збільшилася за рахунок приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 на 0,0095 га за рахунок земельної ділянки ОСОБА_3 на 0,0046 га.

На підставі встановленого суди дійшли висновку щодо порушення прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на володіння та розпорядження своєю землею та протиправності рішення 2-гої сесії сьомого скликання Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 24 грудня 2015 року № 11 "Про погодження меж земельної ділянки" та рішення Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 27 березня 2016 року № 20 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачу її у приватну власність", на підставі якого ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,1345 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер undefined.

Колегія суддів погоджується з указаними висновками судів, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачами за первісним позовом.

Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, а в силу положень ЦПК України таких повноважень суд касаційної інстанції не має.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що "пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи" (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ("Рronina V.

Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на заявника.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

Є. В. Петров