Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.10.2023 року у справі №935/2232/19
Постанова КЦС ВП від 28.02.2023 року у справі №935/2232/19
Ухвала КЦС ВП від 03.09.2020 року у справі №935/2232/19

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 935/2232/19

провадження № 61-8357св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - правонаступник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

відповідач - територіальна громада м. Коростишева Житомирської області в особі Коростишівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного суду в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Радченка С. В. від 10 травня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на майно, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 . В обгрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її зять ОСОБА_3 . Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2018 задоволено її позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 з її дочкою ОСОБА_4 з 1990 року по дату її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 78,0 кв.м, житловою площею 49,8 кв.м, сарай 1960 року побудови, самовільна побудова, (гараж) та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 23 березня 2018 року вона звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Коростишівського районного округу Чевкота О.А., однак постановою №79/02-31 від 27 березня 2018 нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину з причин відсутності документів, що посвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_3 на спадкове майно. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 січня 2019 були задоволені позовні вимоги про визначення додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 її дочки ОСОБА_4 28 березня 2019 року у Коростишівській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 59/2019 та визнано її спадкоємцем першої черги після смерті дочки. При повторному зверненні із заявою на видачу свідоцтва про право на спадщину, постановою №02-31/1359 від 12 вересня 2019 нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтво про право на спадщину, у зв`язку з тим, що вказане майно (житловий будинок) належать померлому ОСОБА_3 на підставі договору дарування. Вважає, що оскільки інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 немає, успадкування є безспірним.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених по справі

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та земельну ділянку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади м. Коростишева Житомирської області в особі Коростишівської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування - відмовлено.

У липні 2022 року правонаступником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вперше подано заяву про перегляд ухвали Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2020 року, рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2020 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року за нововиявленими або виключними обставинами.

Заява обґрунтована тим, що 24 грудня 2021 року Верховним Судом прийнято постанову у справі № 935/1386/20, якою касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року залишено без змін. Указаними судовими рішеннями встановлено факт, що ОСОБА_5 , її законний чоловік ОСОБА_6 і їх донька не мають родинних зв`язків із ОСОБА_3 , у зв`язку із чим мати ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею майна померлого ОСОБА_3 , а ОСОБА_5 безпідставно набула майно спадкодавця ОСОБА_3 . Наведені обставини заявник вважає нововиявленими, а правовою підставою перегляду рішення суду апеляційної інстанції зазначає пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України (істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи).

18, 20 та 28 липня 2022 року до Житомирського апеляційного суду надійшли аналогічні заяви правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд ухвали Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2020 року, рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2020 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року за нововиявленими або виключними обставинами.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року заяву правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2020 року, рішення Коростицівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2020 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Заяву правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема для оформлення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами у відповідності до вимог статті 426 ЦПК України.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02 вересня 2022 року заяву правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року визнано неподаною та повернуто заявникові.

24 жовтня 2022 року правонаступник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вдруге подав заяву про перегляд постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року за нововиявленими або виключними обставинами, мотивовану аналогічними підставами, що викладені у заяві від 01 липня 2022 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року заяву правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року залишено без руху для уточнення підстав перегляду постанови апеляційного суду, а саме чи про перегляд за нововиявленими обставинами чи за виключними.

01 листопада 2022 року правонаступник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву про уточнення підстав перегляду постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, у якій просив переглянути зазначене судове рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року заяву правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме для подання заяви про поновлення строку для перегляду постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами із належними доказами поважності причин пропуску такого строку.

07 листопада 2022 року правонаступник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просить поновити строк на перегляд постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами, вважаючи при цьому, що указаний строк ним не пропущено в силу положень пункту 1 частини другої статті 424 ЦПК України, оскільки заява подана не пізніше трьох років з дня набрання законної сили указаною постановою.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року визнано неповажними причини пропуску строку, що зазначені в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; в задоволенні клопотання правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року відмовлено; заяву правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року залишено без розгляду та повернуто заявнику.

14 листопада 2022 року правонаступником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 знову подано заяву про перегляд ухвали Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2020 року та рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2022 року заяву правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 січня 2020 року та рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2020 року повернуто заявнику.

06 грудня 2022 року правонаступником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року.

Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року касаційну скаргу правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року залишено без змін.

02 травня 2023 року правонаступником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 втретє подано заяву про перегляд постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10 травня 2023 року визнано подання правонаступником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заяви про перегляд постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами від 02 травня 2023 року - зловживанням процесуальними правами та повернуто її заявнику.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У червні 2023 року правонаступник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 травня 2023 року, у якій просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2023 року Коростишівська міська рада подала відзив на касаційну скаргу правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому заявник просить відмовити в задоволенні зазначеної касаційної скарги за безпідставністю. Зазначає про те, що висновок апеляційного суду, про повернення апеляційної скарги правонаступнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи відповіді на відзив

У серпні 2023 року правонаступник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відповідь на відзив Коростишівської міської ради, де зазначає про те, що у вищевказаному відзиві містяться неправиві відомості.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 935/2232/19 з Коростишівського районного суду Житомирської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Цивільне судочинство - це форма реалізації судової влади, форма здійснення правосуддя в цивільних справах.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міруваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України та статті 15 ЦК України кожна особа маж право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Згідно з частиною першою 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 1, 2, 3 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), поданням клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

У частині третій та четвертій статті 44 ЦПК України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зі змісту поданої правонаступником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заяви від 02 травня 2023 року вбачається, що останній просив переглянути постанову Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року за нововиявленими/виключними обставинами, проте ухвалою Житомирського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року було роз`яснено заявнику про підстави перегляду постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року як за нововиявленими так і за виключними обставинами.

Крім того, зі змісту поданої заяви від 02 травня 2023 року правонаступником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 порушується питання про те, що ним не пропущено строк для звернення із заявою про перегляд постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року за нововиявленими/виключними обставинами.

Так, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року визнано неповажними причини пропуску строку, що зазначені в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; в задоволенні клопотання правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року відмовлено; заяву правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року залишено без розгляд та повернуто заявнику.

Указана ухвала Житомирського апеляційного суду від 08 листопада 2022 рок залишено без змін постановою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року.

Апеляційний суд, повертаючи заяву правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд постанови Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами, з підстав зловживання заявником процесуальними правами, обгрунтовано виходив із того, що неодноразове звернення заявника із заявою про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими/виключними обставинами за наявності ухвал апеляційного суду про повернення аналогічних заяв, а також ухвали про залишення без розгляду заяви, яка залишена без змін постановою Верховного Суду, суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, що свідчить про зловживання правонаступником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 його процесуальними правами, та полягає у їх недобросовісному використанні. Подібна практика спрямована на свідоме порушення прав інших учасників судового процесу, суперечить вимогам статей 6, 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку та недопустимість зловживання процесуальними правами.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення заявником норм цивільного процесуального закону України, та не спростовують правильність висновків апеляційного суду, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення апеляційного суду - без змін з підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо клопотання про визнання незаконними і неправомірними дій суддів та направлення їх на кваліфікаційну атестацію

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявив клопотання про визнання незаконними і неправомірними дій суддів Коростишівського районного суду Житомирської області Янчук В. В., Васленко Р. О., суддів Житомирського апеляційного суду Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Маніч Т. І. та направлення їх на кваліфікаційну атестацію з метою перевірки визначення рівня фахової підготовленості та професійності їх діяльності.

Зазначене клопотання розгляду не підлягає, оскільки, питання притягнення до відповідальності та надання оцінки дій судді (правомірності/неправомірності) під час розгляду судових спорів, до компетенції Верховного Суду, не належить (стаття 400 ЦПК України).

Щодо клопотання про залучення правонаступника

У касаційній скарзі ОСОБА_2 заявив клопотання про залучення його правонаступником ОСОБА_1 .

Зазначене клопотання розгляду не підлягає, оскільки, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 залучений до участі у справі як правонаступник - ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 10 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун