Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2018 року у справі №755/15422/17

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 755/15422/17

провадження № 61-13696 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Ритуальна служба спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду

м. Києва від 17 жовтня 2017 року у складі судді Яровенко Н. О. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2018 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Шахової О. В., Головачова Я. В.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання до виконання умов мирової угоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2012 року у цивільній справі

№2-5358/11 за його позовом до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» про визнання дій незаконним та зобов'язання вчинити дії, та за його позовом до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення та поновлення на роботі, визнано мирову угоду.

Однак, Ритуальна служба спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» не виконала умови зазначеної мирової угоди, а тому він не був поновлений на посаді першого заступника директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», та йому не була виплачена відповідна сума заробітної плати.

Посилаючись на наведене, просив: поновити строк зобов'язання Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» до виконання умов мирової угоди від 27 лютого 2012 року, укладеної між ним та Ритуальною службою спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», визнаної ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2012 року у справі № 2-5358/11; зобов'язати Ритуальну службу спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» до виконання умов зазначеної мирової угоди, а саме: на виконання пункту 2 мирової угоди зобов'язати поновити його на посаді першого заступника директора Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» та виплатити йому різницю між посадовими окладами, які йому виплачувались на інших посадах, з урахуванням компенсації та індексації, за період з 22 лютого 2011 року по 09 червня 2016 року у розмірі 2 192 400,00 грн; визнати недійсним видаткові касові ордери щодо виплати різниці в окладах між посадами помічника директора та першого заступника директора у період з лютого 2012 року по червень 2015 року; визнати недійсними видаткові касові ордери щодо виплати попереднього середнього заробітку за травень-червень 2012 року; стягнути на відшкодування моральної шкоди з Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 300 000,00 грн з кожного.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою Дніпровського районного суду

м. Києва від 17 жовтня 2017 року, відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання до виконання умов мирової угоди.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для відкриття провадження у справі, оскільки на момент звернення з зазначеним позовом до суду набрала законної сили ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2011 року, постановлена в цивільній справі №2-5358/11 за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» про визнання дій незаконним та зобов'язання вчинити дії, та за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення і поновлення на роботі, якою визнано мирову угоду, що свідчить про те, що спір між тими ж самими сторонами та про той самий предмет уже було вирішено судом.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі є законним та обгрунтованим. Суд першої інстанції, перевіривши відповідність ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 02 березня 2012 року вимогам, закріпленим у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», дійшов правильного висновку про необхідність звернення позивача до державної виконавчої служби щодо примусового виконання ухвали суду про визнання мирової угоди, а не з відповідним позовом до суду .

У березні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2018 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на не урахування судами попередніх інстанцій того, що він оскаржував в судовому порядку постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження, за наслідками розгляду якої судами першої і апеляційної інстанцій роз'яснено, що на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди вона не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а тому він не позбавлений можливості звернутись до суду із позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди. Крім того, зазначав, що позов про зобов'язання до виконання умов мирової угоди не тотожний позовним вимогам, що були предметом розгляду у справі

№ 2-5358/11, у межах розгляду якої було визнано мирову угоду, оскільки у тій справі вирішувалось питання про порушення відповідачем вимог трудового законодавства, тоді як у зазначеній справі заявлені вимоги про спонукання до виконання умов мирової угоди.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2012 року, постановленої у цивільній справі №2-5358/11 за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» про визнання дій незаконним та зобов'язання вчинити дії, та за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення та поновлення на роботі визнано мирову угоду, за умовами якої відповідач визнає, що його дії щодо скасування підпункту 2.1 наказу № 17-п від 17 лютого 2011 року про переведення ОСОБА_1 на посаду першого заступника директора є незаконними; сторони мирової угоди домовилися, що відповідач зобов'язується поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора з 22 лютого 2011 року та виплатити йому різницю в окладах; відповідач визнає, що наказ № 115 від 22 червня

2011 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани є незаконним та зобов'язується його скасувати; позивач заявляє, що відмовляється від заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь матеріальної шкоди у розмірі 20 000,00 грн і моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн, та не матиме жодних майнових претензій до відповідача з приводу відшкодування вказаних сум; сторони заявляють, що укладання цієї мирової угоди повністю відповідає волі сторін та не порушує прав і законних інтересів будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави; сторони попереджені про наслідки укладання мирової угоди у встановлений угодою строк, сторони мають право вимагати примусового виконання мирової угоди на підставі ухвали Дніпровського районного суду

м. Києва про затвердження мирової угоди, яка є виконавчим документом, в порядку встановленому відповідно до чинного законодавства України. У разі невиконання однією із сторін умов мирової угоди, остання підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що Ритуальна служба спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» не виконала своїх зобов'язань за умовами зазначеної мирової угоди.

За правилами статті 175 ЦПК України, у редакції, чинній на момент визнання судом мирової угоди (далі - ЦПК України 2004 року), мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», зараз та надалі у редакції, що була чинною на момент визнання мирової угоди, виконанню державною виконавчою службою підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Системний аналіз частин першої, четвертої, п'ятої статті 175 ЦПК України

2004 року, пункту 2 частини другої статті 17, статті 18, пункту 6 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» дає змогу дійти висновку, що в разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди, інша сторона угоди може звернутися до державної виконавчої служби для примусового виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, якщо ця ухвала відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», але інша сторона угоди також не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-274цс15 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-342цс15.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Для відмови у відкритті провадження у справі з наведених підстав, необхідна наявність одночасно трьох складових, зокрема тотожних: сторін спору, предмета позову та підстав позову.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою, і не дає підстав для закриття провадження у справі.

Спірні правовідносини у справі, у якій постановлені оскаржувані судові рішення, є похідними від правовідносин у справі, в якій постановлено ухвалу про визнання мирової угоди, вони не є тотожними у зв'язку з відсутністю однієї зі складових, необхідних для застосування пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року, зокрема тотожної підстави позову. У зазначеній справі підставою позову є невиконання стороною умов мирової угоди, тоді як у справі, у якій постановлено ухвалу про визнання мирової угоди, підставою позову було порушення трудових прав.

Відмовляючи у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначеного не урахував та помилково вважав, що сторони, предмет та підстава спору у даній справі є тотожними сторонам, предмету та підставі позову у справі № 2-5358/11, у межах розгляду якої постановлено ухвалу про визнання мирової угоди між ОСОБА_1 та Ритуальною службою спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування».

Помилковим є також висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності звернення позивача до державної виконавчої служби, а не до суду, ураховуючи, що у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди має право на звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Обраний позивачем спосіб захисту не суперечить положенню зазначеної норми закону.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливлює ухвалення касаційним судом свого рішення, а тому відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України вони підлягають скасуванню, з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г. І. Усик