Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.10.2018 року у справі №462/1343/17

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 462/1343/17

провадження № 61-25728 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

представник позивача - ОСОБА_5;

відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»;

представник відповідача - МірошніковПетро Вікторович;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 10 липня 2016 року для поповнення рахунку оператора мобільного зв'язку він намагався переказати грошові кошти в сумі 50 грн на свій номер мобільного телефону через сайт «papalka tpo» в мережі Інтернет, скориставшись зарплатною карткою, обслуговування якої здійснюється відповідачем на підставі укладеного між ними договору про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки від 25 грудня 2014 року. Проте після проведення коштів по даному платежу, рахунок мобільного зв'язку так і не було поповнено. У той же день з його карткового банківського рахунку зникли кошти шляхом переказу з його рахунку через систему UKR KIEV CARD2CARD UA IRAY, всього було здійснено чотири транзакції за №№ 968520, 968521, 968522, 968523 по 2 025 грн. кожна, на загальну суму 8 100 грн, переказ яких було здійснено унаслідок шахрайських дій невідомих осіб, що підтверджується виписками по рахунку, долученими до матеріалів справи. Із заявою-повідомленням про спірні операції він звернувся до відповідача на наступний день, 11 липня 2016 року. Також він звернувся до правоохоронних органів. Позивач вважав, що його кошти зникли з рахунку унаслідок недосконалої системи захисту грошових коштів на банківських рахунках клієнтів, яку використовує відповідач, тобто унаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між ними договору обслуговування банківського рахунку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 8 100 грн та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 квітня 2017 року у складі судді Постигач О. Б. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 8 100 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно зі статтею 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. Проте банк безпідставно списав гроші з рахунку клієнта, а доказів, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, банком не надано. Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не доведено належними та допустимими доказами.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 квітня 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів у розмірі 8 100 грн скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у порушення умов договору про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки від 25 грудня 2014 року позивач скористався послугами сумнівного сайту, а не послугами системи WEB-банкінг «Ощад 24/7» та/або Mobile-банкінг «Ощад 24/7», як це передбачено умовами вказаного договору, надавши доступ до використання свого ПІН-коду платіжної картки невідомим особам, які скористались отриманою від позивача у такий спосіб інформацією, знявши з рахунку позивача усі доступні грошові кошти, а тому підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача немає. Тобто особисті дії позивача призвели до списання коштів з картки.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції правильно послався на статті 1071, 1073 ЦК України, Закон України «Про виконання рішень та застосування судової практики Європейського суду з прав людини» та норми Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, а також норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та судову практику Європейського суду з прав людини у подібних справах.

Посилання апеляційного суду на норми Правил користування платіжними картками, емітованими ПАТ «Державний ощадний банк України», та Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів, затвердженого постановою Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705, як на спростування доводів рішення суду першої інстанції, є необґрунтованим, оскільки він не вчиняв ніяких дій по передачі ПІН-коду стороннім особам, а лише здійснював розрахунок карткою.

Вважав, що він втратив кошти унаслідок неналежної та недосконалої системи захисту грошових коштів на банківських рахунках клієнтів, яку використовує відповідач. Він звертався до відповідача із заявою про повернення втрачених ним коштів, проте відповіді не отримав.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

Судом встановлено, що 25 грудня 2014 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 (клієнтом) укладено договір про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, предметом якого є відкриття клієнту поточного рахунку НОМЕР_1 в гривнях на умовах тарифного пакету «Зарплатний», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установах банку (далі - Тарифи), для користування яким банк надає клієнту платіжну картку типу Viza Electron та ПІН-конверт до неї з ПІН-кодом.

Відповідно до пункту 1.2. договору банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, які надходять клієнту та забезпечувати проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що клієнт має право в період дії договору підключитися та користуватися дистанційними каналами обслуговування, що пропонуються банком системами WEB-банкінг «Ощад 24/7» та/або Mobile-банкінг «Ощад 24/7».

Згідно з пунктом 1.7 договору клієнт доручає банку в порядку договірного списання списувати з рахунку (в тому числі за рахунок незнижувального залишку): вартість послуг, що наведені в Тарифах, у випадку користування держателями цими послугами (у тому числі у разі користуванням системами WEB-банкінг «Ощад 24/7» та/або Mobile-банкінг «Ощад 24/7»); нараховані проценти за кредитом/несанкціонованим овердрафтом; кредит/ несанкціонований овердрафт; курсові різниці за операціями у валюті, що є відмінною від валюти рахунку; платежі, які пред'явлені Міжнародними платіжними системами на підставі платіжних повідомлень еквайрів; помилково зараховані на рахунок платежі; сум пені за цим договором, а також іншими договорами, що укладені між клієнтом та банком. Банк є отримувачем коштів по вказаному договірному списанню. Клієнт доручає, а банк зобов'язується проводити інші договірні списання коштів у сумі, строки та у порядку, визначеному Правилами та Тарифами. Договірне списання може здійснюватися з будь-якого рахунку клієнта, відкритого в банку, реквізити якого відомі сторонам. Списання комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування здійснюється банком 1 числа місяця шляхом договірного списання коштів з рахунку.

У пункті 4.2 договору сторони домовились, що всі інші його умови, зокрема, перелік операцій, що вчиняються банком за рахунком, у тому числі за допомогою системи WEB-банкінг «Ощад 24/7» та/або Mobile-банкінг «Ощад 24/7», права та обов'язки сторін, їх відповідальність, порядок нарахування процентів визначаються Правилами та Тарифами, правилами відповідної Міжнародної платіжної системи та нормами чинного законодавства України та Інструкцією користувача (Правила здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичним особам у ПАТ «Державний ощадний банк України», затверджені постановою правління ПАТ «Державний ощадний банк України» від 12 вересня 2014 року).

Пунктом 1.7 Правил користування платіжними картками, емітованими ПАТ «Державний ощадний банк України» (Додаток №2 до договору), визначено, що у разі здійснення оплати за товари, роботи або послуги в мережі Інтернет потрібно уважно ставитись до вибору сайту, що здійснює приймання платіжних карток до сплати, та уникати розміщення інформації про платіжну картку на невідомих сайтах, та використовувати захищені сайти.

Відповідно до пункту 2 Правил користування платіжними картками, емітованими ПАТ «Державний ощадний банк України», користувачі повинні вживати всіх можливих заходів для запобігання втрати, крадіжки чи незаконного використання платіжних карток. Якщо платіжну картку втрачено, викрадено або з іншої причини вона стала непридатною для використання, а також якщо ПІН-код став відомий сторонній особі, користувач в усній формі терміново повинен повідомити банк про це в Контакт центр ПАТ «Державний ощадний банк України» та протягом 3 днів надати про це письмову заяву в оригіналі або по факсу до установи банку, де відкрито рахунок. Користувач відповідає за всі суми по операціях з платіжною карткою, якщо передав платіжну картку сторонній особі, або не повідомив банк про те, що її загублено.

Пунктом 7 розділу Х Положення, затвердженого постановою Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», передбачено, що контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.

Згідно з пунктом 6 розділу VI цього Положення користувач після виявлення факту платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми права, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що у порушення умов договору позивач скористався послугами сумнівного сайту, а не послугами системи WEB-банкінг «Ощад 24/7» та/або Mobile-банкінг «Ощад 24/7», як це передбачено наведеними вище положеннями договору, порушивши умови договору, надавши доступ до використання свого ПІН-коду платіжної картки невідомим особам, які скористались отриманою від позивача в такий спосіб інформацією, знявши з рахунку позивача усі доступні грошові кошти. Відповідачем доведено, що саме особисті дії та бездіяльнясть клієнта, позивача, призвели до незаконного використання персонального ідентифікаційного номера. Зазначене призвело до початку досудового розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України. Також про здійснення сумнівних операцій позивач повідомив банк лише на наступний день, а тому підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача немає.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність ухваленого рішення апеляційного суду не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк