Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.05.2020 року у справі №234/1354/17

Постанова

Іменем України

05 травня 2020 року

м. Київ

справа № 234/1354/17

провадження № 61-19265св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Краматорської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 червня 2019 року у складі судді Марченко Л. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Соломахи Л. І., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 червня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Краматорської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення способів його участі у вихованні.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 10 серпня 2002 року він перебував з відповідачкою у шлюбі, вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18 травня 2013 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу діти проживають з ОСОБА_2 .

З моменту розлучення відповідачка створює йому штучні перешкоди щодо його участі у вихованні дітей, їх відвідуванні, що унеможливлює його та дітей нормально спілкуватися.

У 2016 році ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав щодо дітей, який в наступному за її заявою був залишений без розгляду. Відповідачка почала цілеспрямовану компанію проти будь-якого його спілкування з дітьми. Всі його намагання щодо спілкування з дітьми натикаються на опір ОСОБА_2 , а спроби мирним шляхом вирішити цей спір призводять лише до конфліктів, оскільки відповідачка не бажає його присутності у житті дітей та штучно створює такі обставини, через які він не має можливості спілкуватися з дітьми, настроює дітей проти нього, що негативно впливає на стосунки між ним та дітьми. Зустрітися та поспілкуватися з дітьми він може тільки при випадкових зустрічах або на умовах, які висуває відповідачка. Кожне його намагання домовитися з нею закінчується скандалом або погрозами взагалі заборонити йому спілкуватися з дітьми.

Посилаючись на те, що відповідачка перешкоджає його зустрічам з дітьми, чим порушує його право брати участь у вихованні дітей, просив суд:

1) зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з його неповнолітніми синами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2) визначити наступний порядок його участі у вихованні сина ОСОБА_6 , зобов`язавши ОСОБА_2 :

- надати йому можливість зустрічатися з дитиною: в будні 2 рази на тиждень, а саме вівторок та четвер з 17-30 год. до 21-00 год.; у вихідні дні - кожну першу та третю неділю місяця з 17-30 год. п`ятниці до 22-00 год. неділі без присутності матері із знаходженням дитини за місцем його проживання, місцем проживання його батьків, з відвідуванням місць дитячих розваг та відпочинку, гуртків тощо;

- надати йому можливість зустрічатися та спілкуватися з сином в святкові дні (день народження дитини, новий рік, Різдво, перше вересня, останній дзвоник) або в наступний день після свята без присутності матері за місцем його проживання, місцем проживання його батьків, або з відвідуванням міст дитячих розваг та відпочинку;

- надавати йому можливість проводити відпустку разом з дитиною не менше двох тижнів на рік, для чого завчасно після його попередження оформляти всі необхідні документи;

- надати йому можливість необмежено спілкуватися з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином;

- вирішувати питання, що стосуються навчання, виховання дитини, лікування і інші подібні питання тільки спільно з ним;

- за одну добу до його зустрічі з сином надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування дитини на час початку побачення;

- за ініціативою відповідача узгоджувати з ним перенесення його побачень з сином на другий день у разі якщо побачення у визначенні судом дні та часи є неможливими через навчальну зайнятість дитини або через її стан здоров`я;

- за його ініціативою узгоджувати з ним перенесення його побачень з сином на другий день у разі якщо побачення у визначенні судом дні та часи є неможливими через його тимчасову відсутність за місцем проживання або через його стан здоров`я;

3) визначити його участь у вихованні сина ОСОБА_7 , зобов`язавши відповідача ОСОБА_2 :

- за наявності бажання дитини надати йому можливість зустрічатися з дитиною: в будні дні два рази на тиждень - вівторок і четвер з 17-30 год. до 21-00 год.; у вихідні дні - кожну першу і третю неділю місяця з 17-30 год. п`ятниці по 20-00 год. неділі без присутності відповідача зі знаходженням дитини за місцем його проживання, місця проживання його батьків, або відвідуванням місць дитячих розваг та відпочинку, гуртків тощо;

- надати йому можливість зустрічатися та спілкуватися з дитиною в святкові дні (день народження дитини, новий рік, Різдво, перше вересня, останній дзвоник) або в наступний день після свята за місцем його проживання, місцем проживання його батьків, або з відвідуванням місць відпочинку, дитячих розваг;

- надавати можливість йому проводити відпустку разом з дитиною не менше двох тижнів на рік, для чого завчасно після його попередження оформляти всі необхідні документи;

- надати йому можливість необмежено спілкуватися з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином;

- вирішувати питання, що стосуються навчання, виховання дитини, лікування і інші подібні питання тільки спільно з ним;

- за одну добу до його зустрічі з сином надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування дитини на час початку побачення;

- за ініціативою відповідача узгоджувати з ним перенесення його побачень з сином на другий день у разі якщо побачення у визначенні судом дні та часи є неможливими через навчальну зайнятість дитини або через її стан здоров`я.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 08 серпня 2017 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Службу у справах дітей Краматорської міської ради належною особою - Органом опіки та піклування Краматорської міської ради.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 15 травня 2019 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вимог про усунення перешкод у спілкуванні, встановлення способів та порядку участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 12 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні, встановлення способів та порядку участі у вихованні дитини задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначено батьку ОСОБА_1 способи участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом

- щотижневих зустрічей батька з сином щосереди з 18-30 год. до 20-00 год., кожну першу та третю неділю місяця з 17-30 год. до 20-00 год. в загальнодоступних громадських місцях (місцях дитячих розваг та відпочинку, розвивальних гуртках, скверах, парках тощо),

з урахуванням режиму дня дитини, стану здоров`я, бажання дитини та його думки щодо присутності матері ОСОБА_2 ,

попередньо погоджуючи з останньою конкретний день, час та місце вищевказаних зустрічей, а також обов`язок привести дитину на зустріч та повернути за місцем проживання.

Роз`яснено сторонам, що реалізація визначених судом способів участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , повинна відбуватися з дотриманням одночасно певних умов - за бажанням ОСОБА_1 та вчиненням ним реальних заходів, спрямованих на реалізацію його прав на підставі судового рішення; з урахуванням бажання дитини та його думки щодо необхідності присутності ОСОБА_2 під час побачень; з об`єктивної можливості ОСОБА_2 бути присутньою під час побачень, якщо на цьому наполягає дитина; в загальнодоступних громадських місцях, зокрема місцях дитячих розваг та відпочинку, розвивальних гуртках, скверах, парках тощо, перелік яких з об`єктивних причин не може бути чітко зазначений судом; у визначені судовим рішенням дні та часи, які можуть бути розширеними за згодою сторін.

- шляхом необмеженого спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що непорозуміння між сторонами з приводу участі батька, що мешкає окремо, у вихованні малолітнього ОСОБА_8 , приводить до порушення його прав, а також ущемляє права та інтереси дитини, яка бажає бачитися з батьком.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 червня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 червня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

18 листопада 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10 серпня 2002 року перебували у зареєстрованому щлюбу, від якого мають двох дітей, зокрема малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18 травня 2013 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, діти перебувають на вихованні матері та проживають разом з нею.

Згідно письмового висновку органу опіки та піклування Краматорської міської ради від 12 червня 2019 року № 01-49/3295 орган опіки та піклування, враховуючи вік дитини, психологічні особливості, повсякденний життєвий уклад, вважає доцільним визначити ОСОБА_1 способи участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 шляхом щотижневих зустрічей батька з сином щосереди з 18-30 до 20-00 год., кожну першу та третю неділю місяця з 17-30 до 20-00 год. в загальнодоступних громадських місцях (місцях дитячих розваг та відпочинку, розвивальних гуртках, скверах, парках тощо) з урахуванням бажання дитини та його думки щодо присутності матері, до налагодження стосунків між батьком та сином, а також забезпечити йому необмежене спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку; в іншій частині позову - відмовити.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150-152, 154, 155 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини. Право дитини на належне батьківське виховання гарантоване законом. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно письмового висновку органу опіки та піклування Краматорської міської ради від 12 червня 2019 року № 01-49/3295 орган опіки та піклування, враховуючи вік дитини, психологічні особливості, повсякденний життєвий уклад, вважає доцільним визначити ОСОБА_1 способи участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 шляхом щотижневих зустрічей батька з сином щосереди з 18-30 до 20-00 год., кожну першу та третю неділю місяця з 17-30 до 20-00 год. в загальнодоступних громадських місцях (місцях дитячих розваг та відпочинку, розвивальних гуртках, скверах, парках тощо) з урахуванням бажання дитини та його думки щодо присутності матері, до налагодження стосунків між батьком та сином, а також забезпечити йому необмежене спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку; в іншій частині позову - відмовити.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Встановлюючи порядок побачень батька з малолітнім сином ОСОБА_3 , врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень батька з сином, оскільки право батька на спілкування з сином є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач ніколи не чинила позивачу перешкод у спілкуванні з сином, що вона зацікавлена у спільному вихованні сина, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Посилання заявника на те, що спілкування батька з сином ОСОБА_8 , що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини, оскільки дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров`я дитини, є безпідставними, оскільки не підтверджені наледжними та допустимими доказами.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 червня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 25 вересня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев