Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.10.2020 року у справі №362/5982/18

Постанова

Іменем України

28 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 362/5982/18

провадження № 61-19187св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - Гвоздівська сільська рада Васильківського району Київської області,

третя особа - Васильківська районна державна нотаріальна контора Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року у складі судді Марчука О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, третя особа - Васильківська районна державна нотаріальна контора Київської області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вони є спадкоємцями після смерті їх матері за законом. Однак, при зверненні до нотаріальної контори, нотаріусом їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск встановленого законом строку звернення для спадкування.

Таким чином, просили визначити їм додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті їх матері.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що наведені позивачами причини не є об'єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду позивачі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили період часу виникнення у позивачів непереборних обставин, які перешкоджали звернутися до нотаріальної контори. Зазначають, що вказали поважні підстави, такі як перебування на лікарняному та у відрядженні, які завадили їм вчасно звернутися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, однак суди попередніх інстанцій безпідставно їх відхилили.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01 грудня 2017 року серії НОМЕР_1.

Спадкоємцями померлої за законом є її діти - ОСОБА_1 і ОСОБА_2, про що свідчать: свідоцтво про народження від 26 травня 1970 року серії НОМЕР_2, свідоцтво про народження від 21 листопада 1961 року серії НОМЕР_3 та свідоцтво про укладення шлюбу від 11 травня 1995 року серії НОМЕР_4.

Установлено, що позивачі отримали свідоцтво про смерть їх матері 01 грудня 2017 року.

10 серпня 2018 року позивачі звернулися до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

На дату звернення позивачів до нотаріуса - 10 серпня 2018 року, позивачі не мали правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Постановою нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області Остранициною О. Б. від 10 серпня 2018 року вих. № 1087/02-31, позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті їх матері, у зв'язку з тим, що сплив встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_1, як на підставу поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини надав докази перебування його у відрядженні з 28 по 30 травня 2018 року (Наказ директора Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" від 25 травня 2018 року № 2505/20-18).

ОСОБА_2, як на підставу поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини надала докази перебування її на лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 18 з 24 по 31 травня 2018 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її; за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви для прийняття спадщини.

У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини; при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі посилалися на те, що тривалий час не могли знайти документи на спадкове майно та перебували у важкому психологічному стані.

Крім того, ОСОБА_2 посилалася на те, що з 24 по 31 травня перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується довідкою Київської міської клінічної лікарні від 20 вересня 2018 року № 18. ОСОБА_1 посилався на те, що з 28 по 30 травня перебував у службовому відрядженні у м. Городок Львівської області, що підтверджується наказом Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" від 25 травня 2018 року № 2505/20-18.

Інших підстав, які завадили позивачам звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не наведено.

Суди попередніх інстанцій відхилили доводи ОСОБА_1 про поважність пропуску ним зазначеного строку через перебування останнього у відрядженні, оскільки відповідно до зазначеного наказу про відрядження син спадкодавця перебував у відрядженні з 28 по 30 травня 2018 року, тобто починаючи з останнього дня для прийняття спадщини. Суди виходили з того, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися до нотаріальної контори у період часу з 02 грудня 2017 року по 27 травня 2018 року.

Також суди відхилили доводи ОСОБА_2 про поважність пропуску ним зазначеного строку через перебування на лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 18 з 24 по 31 травня 2018 року, оскільки вона не була позбавлена можливості звернутися до нотаріальної контори у період часу з 02 грудня 2017 року по 23 травня 2018 року.

У касаційній скарзі позивачі посилаються на те, що суди не встановили період часу виникнення у позивачів непереборних обставин, які перешкоджали звернутися до нотаріальної контори, а також зазначають, що вказали поважні підстави, такі як перебування на лікарняному та у відрядженні, які завадили їм вчасно звернутися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, однак суди попередніх інстанцій безпідставно їх відхилили.

Суд касаційної інстанції вважає обгрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки з часу відкриття спадщини до закінчення встановленого законом строку для прийняття спадщини - 28 травня 2018 року, позивачі мали можливість вчинити необхідні дії щодо оформлення спадщини після померлого родича. Доказів, які б вплинули та/або спростували дані висновки, суду не надано.

Зазначені позивачами обставини щодо кількаденних відрядження і хвороби, юридичної необізнаності та відсутності документів на спадкове майно, суди обгрунтовано відхилили, оскільки такі доводи не є такими, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивачів, як спадкоємців на вчинення дій по оформленню спадщини.

Наведені позивачами причини не є об'єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини 3 статті 1272 ЦК можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що позивачі надали докази поважності пропуску ними строку за кілька днів у травні 2018 року. При цьому із заявами до нотаріальної контори вони звернулися 10 серпня 2018 року, не зазначивши обґрунтованих підстав, які перешкодили їм подати заяву до нотаріальної контори починаючи з кінця травня 2018 року до 10 серпня 2018 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов