Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2018 року у справі №2607/14028/12

Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 2607/14028/12

провадження № 61-10149св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Улистопаді 2010 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 13 лютого 2008 року між ОСОБА_5 та відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 205 800 доларів США строком до 10 лютого 2038 року, зі сплатою 12,45 % річних за користування кредитом. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_6 укладено договір поруки, за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання відповідати за усіма зобов'язаннями за указаним кредитним договором.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 29 серпня 2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором з урахуванням уточнених вимог у розмірі 241 350,31 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 29 серпня 2014 року еквівалентно 3 243 144,81 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 17 721,77 доларів США, що еквівалентно 238 136,28 грн; сума дострокового стягнення кредиту - 161 209,74 доларів США, що еквівалентно 2 166 255,88 грн, відсотки у розмірі - 53 996,08 доларів США, що еквівалентно 725 572,35 грн, підвищені відсотки - 8 422,72 доларів США, що еквівалентно 113 130,30 грн, яку ПАТ «Універсал Банк» просило суд стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 241 350,31 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 29 серпня 2014 року еквівалентно 3 243 144,81 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 700 грн та кошти на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, а всього 1 820 грн, по 910 грн з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання за договором кредиту не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з неї та поручителя.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 задоволено. Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року скасовано в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_6 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Апеляційний суд, скасовуючи частково рішення районного суду, виходив з того, що кредитор не дотримався передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України строку звернення з позовом до суду до поручителя, а тому порука припинилася.

У лютому 2018 року ПАТ «Універсал Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення районного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Крім того, апеляційний суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не звернув уваги на те, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів за графіком, а за договором поруки відповідальність поручителя настає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором. Отже, суд не з'ясував, чи пред'явив банк вимогу до поручителя в межах шестимісячного строку за кожним щомісячним платежем, та чи припинилася порука за окремими платежами. При цьому, боржник визнавав свій борг та вносив кошти на погашення заборгованості та згідно розрахунку заборгованості внесення останнього платежу відбулося 10 жовтня 2012 року.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 квітня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно частини четвертої статті 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК Українизмінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 09 листопада 2016 року № 6-2251цс16.

Судами встановлено, що 22 квітня 2009 року та 18 червня 2009 року позивач направив ОСОБА_6 та ОСОБА_5, відповідно, вимоги про усунення порушень договору за місцем реєстрації, які повернулись без вручення у зв'язку із закінчення терміну зберігання, та не були виконані.

19 березня 2010 року банк повторно направив вимогу ОСОБА_5 про необхідність усунення порушення умов кредитного договору та сплати процентів за користування кредитом, яку вона отримала 22 березня 2010 року. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги.

ОСОБА_5 таку вимогу не виконала.

Відповідно до пункту 2.2 договору поруки поручитель на десятий робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом з повідомленням про його вручення), зобов'язаний погасити заборгованість боржника.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки встановлено, що вона діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором (пунктом 4.2 договору поруки).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_6, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обґрунтовано виходив з того, що кредитор пред'явив вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним та, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання, який настав 22 квітня 2010 року, й повинен був пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Проте позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором 02 листопада 2010 року, тобто поза межами шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України з вимогами до поручителя.

Доводи касаційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду. При вирішенні вказаної справи суд правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О.В. Білоконь

Є.В. Синельников