Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.08.2019 року у справі №725/1324/19
Ухвала ВП ВС від 26.12.2019 року у справі №725/1324/19

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 725/1324/19

провадження № 61-13643св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сердюка В.В., Петрова Є.В., Штелик С.П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Кирстюк Дмитро Іванович,

боржник - ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 квітня 2019 року, постановлену у складі головуючого судді Федіної А.В., та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 червня 2019 року, ухвалену у складі колегія суддів Половінкіної Н.Ю., Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби м. Чернівці Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області Кирстюка Дмитра Івановича.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що відповідно до договору від 17 січня 2018 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором скаржниця є іпотекодержателем належного боржнику майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця накладений арешт на все належне боржнику нерухоме майно, що порушує права скаржниці як іпотекодержателя зазначених вище будинку та земельної ділянки.

Державний виконавець при винесенні вказаної постанови не дотримав вимог статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» та не отримав письмової згоди скаржниці на звернення стягнення на предмет іпотеки в межах виконавчого провадження, що фактично унеможливило задоволення її вимог як іпотекодержателя.

Заявник вказувала, що оскаржувана постанова порушує її права як іпотекодержателя належного боржнику майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 відповідно до договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 17 січня 2018 року.

Вказувала, що державним виконавцем при винесені вказаної постанови не дотримано вимоги статі 51 Закону України «Про виконавче провадження» та не отримано її письмової згоди на звернення стягнення на предмет іпотеки в рамках виконавчого провадження, а також фактично унеможливлено задоволення її вимог як іпотекодержателя за рахунок предмету іпотеки.

Заявниця просила визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого ВДВС м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 21 лютого 2019 року у виконавчому провадженні №49618470 про накладення арешту на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 червня 2019 року, провадження у справі закрито.

Суди першої та апеляційної інстанцій, закриваючи провадження у справі керувалися положеннями пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 447 ЦПК України, частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та дійшли висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2019 року ОСОБА_2 , діючий в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 квітня 2019 року та на постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 червня 2019 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

01 серпня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою відкрив касаційне провадження.

17 вересня 2019 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

02 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

19 грудня 2019 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу повернуто на розгляд відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просила суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли до помилкового висновку про віднесення вказаного спору до юрисдикції адміністративного суду в результаті чого помилково закрили провадження по справі.

Суди помилково застосували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 до даних правовідносин, оскільки предметом розгляду вказаної справи та даної справи є різні правовідносини.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу матеріали справи не містять.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що постановою заступника начальника Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції управління юстиції у Чернівецькій області Мандзюка О.І. від 10 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження № 49618470 з виконання виконавчого листа №2-287/12, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці 09 грудня 2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 2446781 грн.

Постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Кирстюка Д.І. від 21 лютого 2019 року накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3

ОСОБА_1 є іпотекодержателем житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження № 49618470 з примусового виконання виконавчого листа №2-287/12.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Закриваючи провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися положеннями пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 447 ЦПК України, частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та дійшли висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження № 49618470 з примусового виконання виконавчого листа №2-287/12. Подаючи до суду скаргу, ОСОБА_1 заявила про порушене право, як іпотекодержателя житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , на які було накладено арешт державним виконавцем в рамках вказаного виконавчого провадження.

З наведеної в касаційній скарзі ОСОБА_1 правової ситуації вбачається, що звернення останньої як фізичної особи, право якої було порушено рішенням та діями державного виконавця, зі скаргою до суду загальної юрисдикції як до суду, під час виконання рішення якого були допущені порушення прав ОСОБА_1 , не можна вважати зверненням до належного суду.

Передусім ОСОБА_1 не належить до суб`єктів оскарження, бо не є ні стороною, ні іншим учасником виконавчого провадження, які відповідно до вимог частини першої статті 447 ЦПК України, частини першої статі 74 Закону «Про виконавче провадження» мають право оскаржити рішення державного виконавця до суду загальної ( цивільної) юрисдикції.

Натомість становище, в якому опинилась ОСОБА_1 , як іпотекодержатель, характер установлених спірних правовідносин, суб`єктний склад, зміст і правова природа дій та рішень державного виконавця у своїй сукупності дають підстави визнати, що спірні відносини виникли у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний висновок щодо юрисдикційності спору у подібних правовідносинах, було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 826/14603/17 (провадження № 11-514апп19) .

Аналізуючи суть спірних правовідносин, які виникли у даній справі, колегія суддів вважає, що суди дійшли правильних висновків щодо підсудності даного спору суду адміністративної юрисдикції, в результаті чого правомірно закрили провадження у справі.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суди дійшли до помилкового висновку про віднесення вказаного спору до юрисдикції адміністративного суду в результаті чого помилково закрили провадження по справі, а також те, що суди помилково застосували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 823/359/18 до даних правовідносин не заслуговують на увагу, оскільки суди дійшли до правильного висновку про підсудність даного спору суду адміністративної юрисдикції.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої та апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає .

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 квітня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 червня 2019 року, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

В. В. Сердюк

Є. В. Петров

С. П. Штелик