Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2020 року у справі №591/1606/19

Постанова

Іменем України

25 листопада2020 року

м. Київ

справа № 591/1606/19

провадження № 61-11147св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - Сумська міська рада,

третя особа - Сумська міська державна нотаріальна контора,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - Турченка Сергія Петровича на ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 липня 2020 року у складі колегії суддів:

Ткачук С. С., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Сумської міської ради, третя особа - Сумська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2, ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_6, а ОСОБА_3 - дружиною ОСОБА_6, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є позивачі дружина ОСОБА_3, донька - ОСОБА_2 та син ОСОБА_2. Інших спадкоємців за законом та за заповітом немає.

При житті батька (чоловіка) і на час відкриття спадщини вони постійно проживали та були зареєстровані з спадкодавцем в спірному домоволодінні. Заяву про відмову від спадщини до нотаріального органу не подавали і таким чином прийняли спадщину.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 листопада 2018 року вони успадкували після смерті батька (чоловіка) 7/18 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних, господарських та побутових будівель, що розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,100 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Крім вищезазначеного домоволодіння до спадкової маси входить і земельна ділянка, за вказаною адресою, на якій розташоване успадковане ними домоволодіння.

28 листопада 2018 року вони звернулися до державного нотаріусу Сумської міської державної нотаріальної контори Дрюкова О. М. з заявою щодо видачі на їх ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку після смерті батька (чоловіка) ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 року за їхнім зверненням нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, в зв'язку з відсутністю на ім'я померлого правовстановлюючих документів.

Згідно загальних відомостей про земельну ділянку зазначених у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13 серпня 2018 року, місце розташування: АДРЕСА_1, цільове призначення: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорії земель: землі житлової та громадської забудови, площа земельної ділянки: 0,1000 га, частка ОСОБА_6 у спільній власності складає 7/9.

Належність на праві власності вказаної земельної ділянки фактично ніким не заперечується.

У зв'язку з припиненням цивільної правоздатності ОСОБА_6, замість втраченого державного акту на право приватної власності на землю

Р2 № 684096 від 29 грудня 2002 року, виготовити та видати на його ім'я правоустановлюючого документа неможливо.

Посилаючись на ці обставини, позивачі просили визнати за ними право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 на 7/27 частки кожному земельної ділянки - за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорії земель: земля житлової та громадської забудови, площа земельної ділянки: 0,1000 га.

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 16 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1, на 7/27 частки кожному земельної ділянки - кадастровий номер: 5910136300:03:010:0010, місце розташування:

АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорії земель: землі житлової та громадської забудови, площа земельної ділянки: 0,1000 га.

Не погоджуючись із рішенням Зарічного районного суду міста Суми

від 16 вересня 2019 року, особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 13 липня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участь у справі, - ОСОБА_4 - адвоката Турченка С. П. на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 16 вересня 2019 року - закрито.

Закриваючи апеляційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статі 362 ЦПК України, апеляційний суд виходив із того, що рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 16 вересня 2019 року не вирішувалися питання права чи обов'язків заявника, як спадкоємця іншого співвласника спірної земельної ділянки ОСОБА_7, яка заявила своє право на успадкування іншої частки земельної ділянки, що була зареєстрована за спадкодавцем.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

27 липня 2020 року представник ОСОБА_4 - Турченко С. П. через засоби поштового з? язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 липня 2020 року та передати справу до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що спадкодавцю позивачів не належало право власності на 7/9 частин спірної земельної ділянки, оскільки згідно ухвали Зарічного районного суду міста Суми від 23 липня 2003 року у справі № 2-659/03 про затвердження мирової угоди, здійснено поділ спірної земельної ділянки у відповідності до розміру часток сторін у праві власності на житловий будинок, тобто 11/18 та 7/18. Рішенням суду першої інстанції порушено права та інтереси заявника, оскільки вона позбавлена можливості оформити відповідні правоустановлюючі документи на свою частку земельної ділянки.

Доводи інших учасників справи

27 серпня 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку подали до Верховного Суду відзив, у якому просять касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 липня 2020 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_4 не належить до кола спадкоємців ОСОБА_6, якому належало 7/9 часток спірної земельної ділянки, що і є предметом спору цієї справи.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Зарічного районного суду міста Суми.

20 серпня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи встановлені апеляційним судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, після смерті якого, відкрилася спадщина.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 листопада

2018 року, після смерті ОСОБА_6 його спадкоємцями є: дружина - ОСОБА_3 та діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_2, які успадкували

7/18 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних, господарчих та побутових будівель, що розташовані на земельній ділянці площею 1,000 га, кадастровий номер 5910136300:03:010:0010, за адресою:

АДРЕСА_1.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка площею 1,000 га, кадастровий номер undefined, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1, перебуває у спільній частковій власності за ОСОБА_6 (7/9 частин) та ОСОБА_7 (2/9 частини) (а. с. 12-13). Документами, які були підставою для виникнення права або посвідчує право є: цивільно-правовий договір від 27 листопада 1998 року, державний акт на право приватної власності на землю від 29 грудня 2002 року.

ОСОБА_6 належала частка земельної ділянки, розташованої по

АДРЕСА_1 в розмірі 7/9 від загальної площі.

28 листопада 2018 року позивачі звернулися до державного нотаріусу Сумської міської державної нотаріальної контори Дрюкова О. М. з заявами щодо видачі на їх ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку після смерті батька (чоловіка) ОСОБА_6, але цього дня нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з не наданням документу, необхідного для вчинення нотаріальної дії. У постанові зазначає, що оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 684096, виданого 29 грудня 2002 року Сумською міською радою втрачено, а дублікат отримати неможливо, так само як і видати свідоцтво про право на спадщину по ксерокопіях документів, оскільки це не передбачено чинним законодавством.

ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом після смерті іншого співвласника спірної земельної ділянки - ОСОБА_7, за якою згідно даних Державного земельного кадастру про земельну ділянку зареєстровано право власності на 2/9 частки цієї земельної ділянки. Постановою нотаріуса

від 19 червня 2018 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку через не надання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Закриваючи апеляційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статі 362 ЦПК України, апеляційний суд виходив із того, що рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 16 вересня 2019 року не вирішувалися питання права чи обов'язків заявника, як спадкоємця іншого співвласника спірної земельної ділянки ОСОБА_7, яка заявила своє право на успадкування іншої частки земельної ділянки, що була зареєстрована за спадкодавцем.

При цьому, апеляційним судом зазначено, що посилання ОСОБА_4 на існування ухвали Зарічного районного суду міста Суми від 25 липня 2003 року, яким була затверджена мирова угода між спадкодавцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо визнання за кожним права на частки домоволодіння і спірної земельної ділянки, не спростовує розмір їх часток земельної ділянки зазначених у Державному земельного кадастру про земельну ділянку.

З таким висновком апеляційного суду погоджується і Верховний Суд.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Одним з елементів права на справедливий судовий розгляд є право на розгляд справи незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Закриваючи апеляційне провадження у справі апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 16 вересня 2019 року не вирішувалися питання права чи обов'язків

ОСОБА_4, як спадкоємця іншого співвласника спірної земельної ділянки ОСОБА_7, якій згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку належало 2/9 частини спірної земельної ділянки, які не є предметом розгляду цієї справи.

Посилання ОСОБА_4 на існування ухвали Зарічного районного суду міста Суми від 25 липня 2003 року, якою була затверджена мирова угода між спадкодавцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки ухвалою суду, якою затверджена мирова угода, колишніми власниками будинку не встановлювався порядок користування земельною ділянкою та не затверджувався її розподіл.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 406 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала Сумського апеляційного суду від 13 липня 2020 року винесена з додержанням норм процесуального права, а тому її відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - Турченка Сергія Петровича залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 липня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

М. Коротун