Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.09.2019 року у справі №461/1760/11

Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 461/1760/11

провадження № 61-33238 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д.

Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, обласне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки",

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4,

представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - ОКП "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки") про виділ частки майна, що є у спільній сумісній власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона є дружиною ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвомпро шлюб від 22 липня 2006 року, а також актовим записом у книзі реєстрації шлюбів. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2009 року було встановлено факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з вересня 2002 року. Згоди щодо поділу спільного майна, яке зареєстровано за відповідачем, вони у добровільному порядку дійти не можуть.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд виділити їй по 1/2 частці у наступному нерухомому майні: квартира АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; квартира АДРЕСА_3; квартира АДРЕСА_4; квартира АДРЕСА_5.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2011 року у складі судді Ванівського О. М. позов ОСОБА_1 задоволено. Виділено ОСОБА_1 частки у нерухомому майні у розмірі: 1/2 квартири АДРЕСА_1; 1/2 гаража АДРЕСА_2; 1/2 квартири АДРЕСА_3; 1/2 квартири АДРЕСА_4; 1/2 квартири АДРЕСА_5. Зобов'язано бюро технічної інвентаризації внести відповідні зміни та видати витяги про реєстрацію права власності на наступне майно: частки у розмірі 1/2 квартири АДРЕСА_1; частки у розмірі 1/2 гаража АДРЕСА_2; частки у розмірі 1/2 квартири АДРЕСА_3; частки у розмірі 1/2 квартири АДРЕСА_4; частки у розмірі 1/2 квартири АДРЕСА_5. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2009 року було встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з вересня 2002 року, а з 22 липня 2006 року останні зареєстрували шлюб. Таким чином, належне ОСОБА_3 нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя. Позивачка має можливість захистити своє право на виділ частки у вказаному майні у судовому порядку, оскільки 11 серпня 2009 року ОСОБА_3 викрали невідомі особи щодо цього факти було порушено кримінальне провадження.

Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2012 року абзац 14 мотивувальної частини рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2011 року доповнено пунктами 6-8 наступного змісту: 6. нежитлові приміщення літ. "г-1", площею 1 755,0 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_6 (договір купівлі-продажу від 30 листопада 2006 року, витяг про право власності на нерухоме майно від 01 грудня 2006 року);

7. нежитлові приміщення літ. "е-1", площею 65,1 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_6 (договір купівлі-продажу від 30 листопада 2006 року, витяг про право власності на нерухоме майно від 01 грудня 2006 року);

8. нежитлові приміщення літ. "д-1", площею 278,5 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_6 (договір купівлі-продажу від 30 листопада 2006 року, витяг про право власності на нерухоме майно від 01 грудня 2006 року).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2012 року виправлено описку у рішенні Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2011 року, а саме пункт 2 та 3 резолютивної частини судового рішення викладено у наступній редакції: "2. поділено спільне майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, шляхом визнання за ОСОБА_1 у цілому права особистої приватної власності на: квартиру АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3; квартиру АДРЕСА_4; квартиру АДРЕСА_5. Зобов'язано бюро технічної інвентаризації внести відповідні зміни та видати витяги про реєстрацію права особистої приватної власності у цілому на наступне майно: квартиру АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3; квартиру АДРЕСА_4; квартиру АДРЕСА_5.".

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року апеляційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задоволена, рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2011 року та додаткове рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2012 року скасовані. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 преюдиційним рішенням суду визнано померлим. 17 січня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3, отримавши відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку для її прийняття. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2014 року, що набрало законної сили, позов ОСОБА_4 задоволено, визначено останньому додатковий строк на прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 терміном три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Позивачкою належними та допустимими доказами не підтверджено, що спірне майно набуто унаслідок спільної праці її та ОСОБА_3. Крім того, позивачці було відомо про те, що ОСОБА_3 визнано померлим, у зв'язку з чим видано свідоцтво про смерть останнього, оскільки судове рішення про встановлення цього факту ухвалено за її заявою. Таким чином, щодо спірного майна виникли правовідносини спадкування. ОСОБА_1 доказів про порушення, невизнання чи оспорення її прав не надала, визначила відповідачем померлого - ОСОБА_3, цивільна правоздатність якого відповідно до частини 4 статті 25 ЦК України припинилась, належного відповідача до участі у справі залучено не було. Додатковим рішенням суду першої інстанції змінено рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2011 року, що заборонено законом.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року апеляційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задоволена, ухвала Галицького районного суду м. Львова від 19 березня 2012 року скасована. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2011 року відмовлено.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутні докази правонаступництва ОСОБА_4 після смерті батька - ОСОБА_3, тому апеляційний суд безпідставно розглянув апеляційну скаргу останнього, оскільки ОСОБА_4 участі при розгляді справи не приймав, його права оскаржуваним судовим рішення не порушені. Спірне майно зареєстроване за ОСОБА_3 набуто за рахунок спільної праці та за спільні кошти з ОСОБА_1, тому на нього поширюється режим спільної сумісної власності. Додаткове судове рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 461/1760/11 з Галицького районного суду м.

Львова.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої Прикінцевих положень СК України СК України набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 1 січня 2004 року.

На час дії КпШС України фактичне сумісне проживання не створювало режиму спільної сумісної власності придбаного майна.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною 2 статті 59 ЦПК України 2004 року обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом установлено, що ОСОБА_3 преюдиційним рішенням суду визнано померлим. 17 січня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3, отримавши відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку для її прийняття. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 січня 2014 року, що набрало законної сили, позов ОСОБА_4 задоволено, визначено останньому додатковий строк на прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 терміном три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 січня 2015 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрацію шлюбу з ОСОБА_3 залишено без розгляду (провадження № 6-4278 св 15).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 відповідними доказами не підтверджено, що спірне майно набуте унаслідок спільної праці її та ОСОБА_3, який на час розгляду справи помер, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позивачці було відомо про визнання ОСОБА_3 померлим, у зв'язку з чим видано свідоцтво про смерть останнього, оскільки судове рішення про встановлення цього факту ухвалено за її заявою. Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що правовідносини щодо спірного майна виникли з його спадкування.

Позивачка, вказуючи відповідачем визнаного померлим - ОСОБА_3 - не врахувала, що цивільна правоздатність останнього згідно з частиною 4 статті 25 ЦК України припинилась, належного відповідача до участі у справі залучено не було.

Зазначений відповідач не мав цивільної процесуальної дієздатності (стаття 29 ЦПК України 2004 року).

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4, оскільки він участі при розгляді справи не приймав, його права оскаржуваним судовим рішення не порушені, на увагу не заслуговують, так як ОСОБА_4 є спадкоємцем після смерті батька, якому судовим рішенням визначено додатковий строк для звернення з заявою про її прийняття.

Посилання касаційної скарги на те, що додаткове судове рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим безпідставні, так як цим судовим рішенням по суті змінено рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2011 року, що є порушенням статті 220 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник