Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.07.2020 року у справі №490/2319/20

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 490/2319/20

провадження № 61-9740св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2020 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2020 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 12 травня 2017 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів у сумі 2 628 739 грн, що еквівалентно 93 600
доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором вона за іпотечним договором передала в іпотеку належне їй нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Маючи на меті повернення боргу, вона прийшла до нотаріуса, де, вважаючи, що підписує розірвання договорів позики та іпотеки, віддала борг та підписала документи.

Згодом дізналася, що 08 жовтня 2018 року між нею та відповідачем був підписаний новий договір позики та іпотечний договір, які посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.

В. Ці факти стали відомі їй коли вона дізналася, що власниками її майна стали треті особи.

Посилаючись на те, що вказані договори позики та іпотеки укладені під впливом помилки, ОСОБА_1 просила визнати їх недійсними.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 та заборони іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено обтяження у вигляді арешту на будинок АДРЕСА_1 до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову є взаємопов'язаним з предметом спору, що заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, позивачем викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі незабезпечення позову, а зазначені ним підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред'явленими вимогами, обраний вид забезпечення позову не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідача чи третьої особи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2020 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив заяву. Надані учасниками справи докази, а також заперечення відповідача та особи, яка не брала участі у справі, як проти задоволення позову, так і проти забезпечення позову, свідчать про наявність між сторонами реального спору щодо зазначеного в ухвалі суду про забезпечення позову житлового будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 263/4484/18 та того, що будинок на який накладено арешт, не є предметом спору у даній справі, а обраний спосіб забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

Зазначає, що предметом позову у справі є визнання недійсними договорів позики та іпотеки від 08 жовтня 2018 року без застосування встановлених статтею 216 ЦК України наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції.

Звертає увагу на те, що у випадку задоволення позову, судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню, а позивачу достатньо буде звернутися до державного реєстратора із заявою про скасування державної реєстрації обтяження у вигляді іпотеки, тому у суду першої інстанції були відсутні передбачені частиною 2 статті 149 ЦПК України підстави для застосування заходів забезпечення позову.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2020 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У ~law19~ судам роз'яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права якихможуть бути порушеніу зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 157 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 до набрання судовим рішенням у справі законної сили, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що між сторонами існує спір щодо визнання недійсними договору іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та відхиляє посилання касаційної скарги на те, що предметом позову у справі є визнання недійсними договорів позики та іпотеки від 08 жовтня 2018 року без застосування встановлених статтею 216 ЦК України наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, оскільки такі вимоги можуть бути заявлені позивачем пізніше, а невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову можуть реально ускладнити виконання можливого рішення про задоволення позову у цій справі, оскільки предметом іпотеки у договорі, який позивач просить визнати недійсним, є нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Посилання касаційної скарги на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 263/4484/18 (провадження № 61-40585св18) не впливає на правильність оскаржуваних судових рішень, оскільки в названій справі позовними вимогами було визнання недійсними договорів позики, а у справі, яка переглядається, позивач просить визнати недійсним, у тому числі, договір іпотеки.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову ОСОБА_1, суди повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, встановили реальність спірних правовідносин сторін, співмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви, оскільки невжиття вказаного виду забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення її позову.

Згідно із частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк