Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.06.2019 року у справі №146/1349/18

Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 146/1349/18

провадження № 61-10824св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 січня 2019 року у складі судді Скаковської І. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у складі колегії суддів:

Зайцева А. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення на роботі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 19 травня 2006 року наказом № 56/ОС його звільнено з Вапнярської колійно-машинної станції із зазначенням причини звільнення - закінчення опалювального сезону, непроходження медичної комісії на запропоновану посаду монтера колії.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2006 року йому відмовлено в поновленні на роботі та запропоновано відповідачеві змінити формулювання звільнення, оскільки формулювання, зазначене в наказі, не відповідає чинному законодавству.

04 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до керівника Вапнярської колійно-машинної станції із заявою, в якій просив внести зміни до трудової книжки, оскільки запис в ній не відповідає чинному законодавству, та додав до вказаної заяви трудову книжку.

03 жовтня 2017 року позивач повторно звернувся із заявою до керівника Вапнярської колійно-машинної станції, в якій зазначав, що трудова книжка знаходиться на підприємстві, без неї він не має можливості влаштуватися на роботу.

Однак, не отримавши відповідь, ОСОБА_1 22 червня 2018 року в черговий раз звернувся із заявою до керівника Вапнярської колійно-машинної станції, в якій просив повернути йому трудову книжку з відповідними записами в ній.

09 серпня 2018 року на вказану заяву надійшла відповідь, відповідно до якої позивачу запропоновано звернутися до відділу кадрів Вапнярської колійно-машинної станції для ознайомлення з наказом про зміну формулювання причини звільнення та отримання трудової книжки з внесеними змінами.

Наказом Вапнярської колійно-машинної станції від 09 серпня 2018 року визначено, що причиною звільнення ОСОБА_1 є звільнення із закінченням строку трудового договору згідно з пунктом 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Не погоджуючись з наказом Вапнярської колійно-машинної станції від 09 серпня 2018 року, ОСОБА_1 просив його скасувати, як незаконний; поновити його на роботі; зобов'язати Вапнярську колійно-машинну станцію, виробничий підрозділ служби колії регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" виплатити йому кошти за вимушений прогул.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення, оскільки рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2006 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Визначено підставою звільнення пункт 2 статті 36 КЗпП України, тобто закінчення строку договору, та на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України відмовлено у продовженні роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 січня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2019 року, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що він не укладав з відповідачем строковий трудовий договір, тому не може бути звільнений на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Відповідач не пояснив, чому його звільнено на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, а не на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 146/1349/18 з Томашпільського районного суду Вінницької області.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено та підтверджується копією трудової книжки

ОСОБА_1 та копії наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 19 травня 2006 року № 56/ОС останнього звільнено з посади машиніста котельної установки третього розряду у зв'язку із закінченням опалювального сезону, непроходженням медичної комісії на запропоновану посаду монтера колії.

З оглянутої цивільної справи № 2-580/0024 відомо, що не погодившись з таким наказом, ОСОБА_1 у липні 2006 року звернувся до суду з позовом до Вапнярської колійно-машинної станції 128 Одеської залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку звернення до суду та відмовлено у задоволенні позовних вимог; змінено формулювання його звільнення з роботи.

Визначено підставою звільнення пункт 2 статті 36 КЗпП України, тобто закінчення строку договору, та на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України відмовлено у продовженні роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці. Судами апеляційної та касаційної інстанцій рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Після чергових звернень ОСОБА_1 до начальника Вапнярської колійно-машинної станції про зміну формулювання звільнення, а саме: 04 липня, 03 жовтня 2017 року, 22 червня 2018 року, видано наказ від 09 серпня 2018 року № ВКМС 01.02/ 192 про зміну формулювання причин звільнення ОСОБА_1

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положеннями частини 2 статі 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до статті 23 КЗпП Українитрудовий договір може бути як безстроковим, що укладається на невизначений строк, так і строковим, тобто таким, що укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, або таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2,3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що доводи позивача про те, що строк трудового договору не закінчився, оскільки він був звільнений після опалювального сезону, тому відповідно до статті 36 КЗпП України договір вважається продовженим на невизначений строк, є безпідставним, оскільки у рішенні Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2006 року зазначено, що за рахунок надання ОСОБА_1 чергової відпустки, інших днів відпочинку, чинність строкового трудового договору була продовжена до 19 травня 2006 року. Отже, питання про звільнення позивача вже вирішувалося судом, в оскаржуваному наказі лише змінено формулювання причин звільнення.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України, згідно з якою установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:В. М. Коротун М. Є. Червинська