Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №463/205/19
Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №463/205/19

Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 463/205/19

провадження № 61-6659св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_3 , Личаківський відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,

третя особа - ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 рокуу складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа: ОСОБА_4 , про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, визнання недійсними постанови та акту державного виконавця, визнання недійсним права власності та скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання до вчинення дій, відновлення права власності.

Позов мотивований тим, що в Личаківському відділі державної виконавчої служби м. Львова знаходиться виконавче провадження № 44040991, відкрите 18 липня 2014 року на підставі виконавчого листа № 2-105/2009, виданого 17 квітня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 476 122,00 грн вартості не отриманого за договором майна.

29 січня 2016 року державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складено акт про передачу майна стягувачу.

Не погоджуючись з цими діями, позивачем подано скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця до Личаківського районного суду м. Львова.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 04 липня 2016 року у справі № 463/593/16-ц скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Личаківського ВДВС Львівського МУЮ Пивовара Р. І. щодо невжиття заходів для отримання нового звіту про оцінку майна, після збігу шестимісячного строку від складання 27 квітня 2016 року висновку про оцінку майна у виконавчому провадженні 4404099; визнано неправомірними та скасовано постанову старшого державного виконавця Личаківського ВДВС Львівського МУЮ Пивовара Р. І. від 29 січня 2016 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт державного виконавця від 29 січня 2016 року про передачу майна стягувачу, винесені у виконавчому провадженні 4404099. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2016 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

На час судового розгляду та оскарження дій державного виконавця, представник стягувача ОСОБА_6 звернулась до державного реєстратора та оформила права власності на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 4 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2016 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність і рішення державного виконавця Личаківського ВДВС Львівського МУЮ Пивовара Р. І. залишено без розгляду.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 лютого 2018 року роз`яснив, що відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203 215 ЦК України.

Оскільки право на нерухоме майно перейшло до стягувача і зареєстровано за ним, то ефективним і належним способом захисту прав боржника у даних правовідносинах є пред`явлення до суду позову про визнання правочину про перехід права власності недійсним (заявлення інших похідних вимог) із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів, які підлягають розгляду в порядку позовного провадження.

Так як предметом розгляду за скаргою ОСОБА_1 були дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна, що стали підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків осіб, то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення цими особами позову.

Враховуючи позицію та роз`яснення Верховного Суду по скарзі, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Позивач зазначила, що в частині визначення неправомірних дій державного виконавця, попередні суди вже розглядали наведені обставини та надали їм правову оцінку, яка Верховним Судом не спростовується та має преюдиційне значення.

Позивач просила:

визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Пивовара Р. І. щодо невжиття заходів для отримання нового звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні 44040991;

визнати недійсними постанову від 29 січня 2016 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акту державного виконавця про передачу майна стягувачу від 29 січня 2016 року, винесені старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС ЛМУЮ Пивоваром Р. І. у виконавчому провадженні 44040991;

визнати недійсним право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 13170060, а саме: 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 ;

зобов`язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внести відомості до державного реєстру прав власності на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

відновити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 січня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, визнання недійсними постанови та акту державного виконавця, визнання недійсним права власності та скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання до вчинення дій, відновлення права власності, задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Пивовара Р. І. щодо невжиття заходів для отримання нового звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні 44040991.

Визнано недійсними постанову від 29 січня 2016 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт державного виконавця про передачу майна стягувачу від 29 січня 2016 року, винесені старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС ЛМУЮ Пивоваром Р. І. у виконавчому провадженні 44040991.

Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 13170060, а саме: 1/2 квартири, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .

В задоволені вимог про визнання недійсним права власності на нерухоме майно за номером 13170060, а саме: 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ; зобов`язання Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внести відомості до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; відновлення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в процесі вчинення вищевказаних виконавчих дій, державним виконавцем не враховано, що відповідно до частини п`ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час проведення виконавчих дій) звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Так, висновок про вартість 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підписано суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання 27 квітня 2015 року, в той час як проведення електронних торгів 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 за стартовою ціною 249 315,00 грн, визначеної після повторної уцінки державним виконавцем вказаного майна на 50 % початкової його вартості, було призначено на 17 грудня 2015 року, тобто на час, коли оцінка майна втратила чинність.Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною відповідно до звіту про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п`ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час проведення виконавчих дій); пунктів 3.2, 3.4 зазначеного Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (в редакції, чинній на час проведення виконавчих дій).

Суд першої інстанції зробив висновок, що позов слід задовольнити частково та визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Пивовара Р. І. щодо невжиття заходів для отримання нового звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні 44040991; визнати недійсними постанову від 29 січня 2016 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт державного виконавця про передачу майна стягувачу від 29 січня 2016 року, винесені старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС ЛМУЮ Пивоваром Р. І. у виконавчому провадженні 44040991.

Оскільки постанова від 29 січня 2016 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акту державного виконавця про передачу майна стягувачу від 29 січня 2016 року, які слугували підставою для реєстрації права власності на 1/2 частку квартири, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 визнані недійсними, тому підлягає скасуванню право власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно. При цьому суд першої інстанції відмовив у визнанні недійсним права власності на 1/2 квартири, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , оскільки статтею 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту порушеного права та суд прийшов до переконання про скасування права власності на спірне майно за ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відновлення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку спірної квартири скасовано, що слугуватиме підставою для відновлення права власності на зазначене майно за попереднім власником.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внести відомості до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції вважав, що вказаним відповідачем не порушено будь-якого права чи інтересу позивача, оскільки відсутні докази звернення позивача до вказаного відповідача та, що останнім було відмовлено у вчиненні реєстраційних дій на підставі звернення позивача.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. А тому зміни речових прав на спірну квартиру повинні бути зареєстровані.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 задоволено.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 січня 2021 року скасовано та ухвалено постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції перевірив рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справі, що переглядається, зміст і характер спірних правовідносин, встановлені судами обставини справи, а також підстави позову свідчать, що спір виник між ОСОБА_1 , державним виконавцем (державною виконавчою службою), ОСОБА_2 , а також організатором торгів. При цьому, державний виконавець (державна виконавча служба) та організатор торгів, з огляду на фактичні підстави пред`явленого позову, а також встановлені судом першої інстанції обставини, виступали продавцем за оспорюваним договором, а ОСОБА_2 - покупцем за цим договором. Однак, один з продавців - організатор торгів, не залучений до участі у справі як співвідповідач. Клопотань про залучення до участі у справі організатора торгів як співвідповідача, позивач до закінчення підготовчого засідання не заявляла.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 року, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 січня 2021 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові послався на практику Верховного Суду, а саме, постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20). Однак, ці справи не є подібними та аналогічними зі справою, що переглядається, адже в практиці, яку наводить апеляційний суд, торги відбулися і було обрано переможця прилюдних торгів, а в цій справі торги не відбулися, не було набуття майна за результатами електронних торгів, не було і переможця прилюдних торгів.

Верховний Суд у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 16 червня 2021 року у справі № 264/4263/18 (провадження № 61-12632св20) зазначив, що визначення позивачем у позові складу учасників справи (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.? Організатором прилюдних торгів (ДП «СЕТАМ») не було здійснено продажу майна позивача, майно не було реалізовано на прилюдних торгах. Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 463/593/16-ц провадження № 61-1636св17 конкретно окреслено суб`єктне коло осіб, до яких ОСОБА_1 слід пред`являти позовну заяву, це стягувач і державний виконавець. Інших осіб, в тому числі організатора прилюдних торгів зазначено не було. У відповідності до мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 28 лютого 2018 року і було подано позов.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо невжиття заходів для отримання нового звіту про оцінку майна, визнання недійсними постанови про передачу майна стягувачу, акту державного виконавця про передачу майна стягувачу та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тому в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 463/205/19, витребувано справу з суду першої інстанції.

У вересні 2022 року матеріали цивільної справи № 463/205/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 червня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 16 червня 2021 року у справі № 264/4263/18, від 28 лютого 2018 року у справі № 463/593/16-ц).

Фактичні обставини

Суди встановили, що постановою державного виконавця від 18 липня 2014 року відкрито виконавче провадження 44040991 на підставі виконавчого листа № 2-05/2009, виданого 17 квітня 2012 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 476 122,00 грн вартості не отриманого за договором майна.

16 квітня 2015 року державним виконавцем проведено опис й арешт нерухомого майна боржника, а саме: 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця від 17 квітня 2015 року призначено Горбачова В. А. експертом, суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа 2-05/2009, виданого 17 квітня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 476 122,00 грн вартості не отриманого за договором майна для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) з питань встановлення початкової вартості нерухомого майна, а саме: 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшої реалізації.

Згідно висновку про вартість вищевказаного майна від 27 квітня 2015 року вартість спірного майна становила 498 630,00 грн.

Як вбачається з супровідного листа сторонам виконавчого провадження скеровано витяг з висновку про вартість об`єкта оцінки від 27 квітня 2015 року, який отримано ОСОБА_1 07 травня 2016 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Начальником Личаківського ВДВС ЛМУЮ 11 червня 2015 року подано заявку на реалізацію арештованого майна: 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом № 106803 від 06 серпня 2015 року проведення електронних торгів не відбулося у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

11 серпня 2015 року державним виконавцем проведено уцінку майна на 25 % від початкової вартості згідно з висновком експерта, яка після уцінки становила 373 952,50 грн.

Згідно з протоколом № 122510 від 15 жовтня 2015 року торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

27 жовтня 2015 року державним виконавцем проведено уцінку майна на 50 % від початкової вартості згідно з висновком експерта, яка після уцінки становила 249 315 гривень.

Згідно з протоколом № 134731 від 17 грудня 2015 року проведення електронних торгів не відбулося у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

18 грудня 2015 року державним виконавцем на адресу стягувача скеровано повідомлення з пропозицією залишити за собою нереалізоване нерухоме майно.

З листа від 25 грудня 2015 року вбачається, що ОСОБА_3 погодилась на залишення за собою нереалізованого майна боржника в рахунок погашення боргу та у відповідності до вимог частини восьмої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язалася у 15-денний строк з дня надходження до державного виконавця цього повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна (498 630,00 грн) та сумою коштів, що підлягають стягненню на її користь (476 122,00 грн).

29 січня 2016 року державним виконавцем Пивоваром Р. І. винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно з якою передано стягувачу по виконавчому провадженню 44040991 ОСОБА_7 нереалізоване майно боржника в рахунок погашення боргу, а саме: 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 476 122,00 грн, що належить ОСОБА_1

29 січня 2016 року державним виконавцем Пивоваром Р. І. складений акт про передачу майна стягувачу.

Позиція Верховного Суду

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на приписи статей 32, 52 Закону № 606-XIV заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. За загальним правилом (частина перша статті 62 Закону № 606-XIV) реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Разом з тим Закон № 606-XIV допускає, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на прилюдних торгах після проведення повторної оцінки, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою (частина шоста статті 62 Закону № 606-XIV).

Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (частина сьома статті 62 Закону № 606-XIV). Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина дев`ята статті 62 цього Закону).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 463/593/16-ц (провадження № 61-1636св17), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що «оскільки право на нерухоме майно перейшло до стягувача і зареєстровано за ним, то ефективним і належним способом захисту прав боржника у даних правовідносинах є пред`явлення до суду позову про визнання правочину про перехід права власності недійсним (заявлення інших похідних вимог) із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів, які підлягають розгляду в порядку позовного провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16 та від 14 червня 2017 року у справі 6-1804цс16».

Враховуючи, що у цій справі електронні торги не відбулися, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні позову внаслідок незалучення в якості відповідача організатора торгів ДП «СЕТАМ».

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У справі, що переглядається:

суди встановили, що згідно висновку про вартість спірного майна від 27 квітня 2015 року вартість 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становила 498 630,00 грн;

начальником Личаківського ВДВС ЛМУЮ 11 червня 2015 року подано заявку на реалізацію арештованого майна: 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

згідно з протоколом № 106803 від 06 серпня 2015 року проведення електронних торгів не відбулося у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів;

11 серпня 2015 року державним виконавцем проведено уцінку майна на 25 % від початкової вартості згідно з висновком експерта, яка після уцінки становила 373 952,50 грн;

згідно з протоколом № 122510 від 15 жовтня 2015 року торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів;

27 жовтня 2015 року державним виконавцем проведено уцінку майна на 50 % від початкової вартості згідно з висновком експерта, яка після уцінки становила 249 315 гривень;

згідно з протоколом № 134731 від 17 грудня 2015 року проведення електронних торгів не відбулося у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів;

18 грудня 2015 року державним виконавцем на адресу стягувача скеровано повідомлення з пропозицією залишити за собою нереалізоване нерухоме майно;

з листа від 25 грудня 2015 року вбачається, що ОСОБА_3 погодилась на залишення за собою нереалізованого майна боржника в рахунок погашення боргу та у відповідності до вимог частини восьмої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язалася у 15-денний строк з дня надходження до державного виконавця цього повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна (498 630,00 грн) та сумою коштів, що підлягають стягненню на її користь (476 122,00 грн);

29 січня 2016 року державним виконавцем Пивоваром Р. І. винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно з якою передано стягувачу по виконавчому провадженню 44040991 ОСОБА_7 нереалізоване майно боржника в рахунок погашення боргу, а саме: 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 476 122,00 грн, що належить ОСОБА_1 ;

29 січня 2016 року державним виконавцем Пивоваром Р. І. складено акт про передачу майна стягувачу;

за таких обставин спірне майно було передано відповідачу виходячи із початкової вартості майна, тому постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу прийнята відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і права позивача не порушені.

В той же час вимоги щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно не відновлюють порушене право позивача, тому не є належним способом захисту порушеного права.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 155).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги свідчать про те, що постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині частково прийнята без дотримання норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 року в частині позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_5 , про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця; визнання недійсною постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акту державного виконавця про передачу майна стягувачу, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук