Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2023 року у справі №530/130/21
Постанова КЦС ВП від 01.02.2023 року у справі №530/130/21

Постанова

Іменем України

01 лютого 2023 року

місто Київ

справа № 530/130/21

провадження № 61-5926св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Приватне підприємство «Агроекологія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуПриватного підприємства «Агроекологія» на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року, постановлене у складі судді Ситник О. В., ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року, ухвалені колегією суддів у складі Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у січні 2021 року звернулися до суду з позовом до Приватного підприємства «Агроекологія» (далі - ПП «Агроекологія». підприємство), в якому просили усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення, визнавши договір оренди землі від 16 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Агроекологія», зареєстрований 19 липня 2010 року Відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, та договір оренди землі від 16 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Агроекологія», зареєстрований 23 квітня 2010 року Відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, неукладеними.

Позивачі обґрунтовували свої вимоги тим, що ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки, площею 4, 59 га, розташованої за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321386000:00:031:0016, а ОСОБА_1 - власником земельної ділянки, площею 4, 59 га, розташованої за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321386000:00:031:0017.

Зазначили, що до 2016 року ПП «Агроекологія» користувалося цими земельними ділянками, переконуючи, що вони раніше підписали договори оренди землі. Не маючи примірників договорів, вони довірилися представникам ПП «Агроекологія», проте вимагали надати їм примірники договорів.

Лише у 2016 році підприємство видало позивачам оригінали договорів, по одному примірнику кожному, відповідно до змісту яких ці угоди укладені 16 січня 2008 року. Договір з ОСОБА_2 зареєстрований Відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі 23 квітня 2010 року за № 041055500976, договір з ОСОБА_1 - 19 липня 2010 року за № 04105551900.

Позивачі стверджували, що ці договори вони не підписували, тому звернулися до поліції із заявами про порушення кримінальних проваджень, надали слідчим зразки власних підписів. Позивачі визнані потерпілими у кримінальних провадженнях.

Повідомили, що по одному примірнику кожного з договорів є у відповідача, а інші - у кримінальному провадженні №12016170170000083, до якого приєднано кримінальне провадження № 12016170170000546. Оригінали експертних висновків знаходяться також у кримінальній справі.

Стверджували, що працівники ПП «Агроекологія» підробили їхні підписи та здали договори на реєстрацію.

Зважаючи на ці факти, вони неодноразово зверталися до відповідача з проханням скасувати державну реєстрацію та повернути їм належні земельні ділянки, але на прохання підприємство не зреагувало та постійно чинить їм перешкоди у користуванні їхньою землею, ПП «Агроекологія» використовує спірні земельні ділянки на свій розсуд і не сплачує власникам орендної плати.

Повідомили, що зверталися до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовами про визнання договору недійсним у 2016 році, проте у задоволенні таких вимог суд відмовив.

З урахуванням наведеного просили суд усунути перешкоди шляхом повернення їм земельних ділянок, визнавши неукладеними договір оренди землі від 16 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ПП «Агроекологія», зареєстрований 19 січня 2010 року Відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, та договір оренди землі від 16 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ПП «Агроекологія», зареєстрований 23 квітня 2010 року Відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, зазначив, що укладені договори виконується обома сторонами. Стверджував, що позивачі не довели пред`явлені позовні вимоги належними та допустимими доказами, просив застосувати позовну давність.

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

Рішенням від 11 березня 2021 року Зіньківський районний суд Полтавської області частково задовольнив позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд усунув ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5321386000:00:031:0017, шляхом її повернення, а також ОСОБА_2 земельною ділянкою, кадастровий номер 5321386000:00:031:0016, шляхом її повернення.

В іншій частині вимог позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що спірних договорів земельних ділянок позивачі не підписували, відповідно з істотними умовами договору, а саме щодо строку дії договору, не погоджувалися, тому оспорювані договори не є укладеними і їх не потрібно визнавати такими.

Твердження відповідача, що договори пролонговані із 2001 року, коли вони були укладені строком на 6 років, і так існують у правовому полі й на момент вирішення спору, судом не підтверджені, оскільки у договорах зазначено, що строк їх дії становить 25 років. Наведене не узгоджується із обраною позицією сторони відповідача, що вони пролонговувалися кожні 6 років, як трактувалося в умовах договору 2001 року, про що зазначено у позові ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.

Також суд не взяв до уваги заяви та додаткові угоди, підписані позивачами у справі, які надала сторона відповідача. Суд зазначив, що предметом спору у цій справі є факт підписання договорів оренди не власниками земельних ділянок, а іншими особами, предметом розгляду справи не були факти сплати орендної плати, хоча сторона відповідача на свої твердження в отриманні орендної плати позивачами доказів не надала і не спростувала твердження позивачів, що орендну плату ПП «Агроекологія» їм не виплачувало.

Враховуючи, що сторона відповідача на момент розгляду справи використовувала земельні ділянки, що підприємство визнало, суд зробив висновок, що існує спір між позивачами і відповідачем, а саме, що сторона відповідача без правових підстав використовує земельні ділянки позивачів, а тому підлягають частковому задоволенню вимоги про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення позивачам.

Стислий виклад змісту рішень суду апеляційної інстанції

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ПП «Агроекологія» звернулося до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.

Ухвалою від 05 липня 2021 року Полтавський апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання ПП «Агроекологія» про призначення судової експертизи документів та судової почеркознавчої експертизи.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, апеляційний суд зазначив, що представник відповідача у суді першої інстанції клопотання про призначення таких експертиз не заявляв, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості збирати докази на цій стадії процесу. Клопотання суд вважав безпідставними та необґрунтованими, підстав, передбачених законом для призначення у справі судових експертиз у суді апеляційної інстанції, не встановив.

Постановою від 05 липня 2021 року Полтавський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , змінив рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року в частині висновків про задоволення позовних вимог.

Суд зобов`язав ПП «Агроекологія» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5321386000:00:031:0017, та зобов`язав ПП «Агроекологія» повернути цю земельну ділянку ОСОБА_1 .

Зобов`язав ПП «Агроекологія» усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5321386000:00:031:0016, та зобов`язав ПП «Агроекологія» повернути цю ділянку ОСОБА_2 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін; здійснив розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, проте вважав, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає деталізації та уточненню, що тягне зміну рішення суду. За висновками апеляційного суду, резолютивна частина рішення суду при вирішенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками не є конкретною, зокрема не містить вказівки щодо того, на кого потрібно покласти обов`язок усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками, тому в цій частині підлягає уточненню.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції містить правові висновки щодо оцінки доводів позивачів про те, що договори оренди землі є неукладеними, тому не існує потреби зазначення про це у резолютивній частині судового рішення, що є належним способом захисту порушеного права, та достатньою підставою для виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ПП «Агроекологія» про те, що воно не було повідомлене про час, дату та місце розгляду справи у строки та у порядку, що передбачені чинним законодавством України, не отримало копію позову та доданих до нього додатків, апеляційний суд відхилив, оскільки такі спростовані матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги ПП «Агроекологія», що позивачі добровільно передали земельні ділянки відповідачу у 2001 році і не вчиняли будь-яких дій з повернення цих ділянок, отримуючи за неї орендну плату згідно з умовами укладених договорів оренди землі, суд також відхилив, вважаючи, що ці доводи спростовані доказами у справі.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ПП «Агроекологія», що у матеріалах справи немає доказів того, що на момент звернення до суду з позовом ПП «Агроекологія» користується земельними ділянками позивачів, оскільки сам відповідач фактично цього не заперечує, а пред`явлений позов не визнав.

Доводи скарги, що дії позивачів, які особисто підписали велику кількість додаткових угод до договорів оренди землі та заяви з вимогами про виплату орендної плати щонайменше з 2013 року (при цьому не висувають претензій щодо неотримання орендної плати), суперечать процесуальній поведінці з визнання договору недійсним/неукладеним, а тому і є недобросовісним, суд визнав такими, що не впливають на законність рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично виходив з того, що позивачі обґрунтовували свої вимоги копіями доказів (висновків експерта у кримінальному провадженні), проти чого категорично заперечував відповідач, зокрема з міркувань відсутності оригіналу, то відповідач не позбавлений процесуальної можливості надати належні та допустимі докази на спростування доказів, наданих стороною позивача, проте відповідач їх до суду не надав, хоча представник відповідача у суді апеляційної інстанції визнав той факт, що має оригінали цих договорів оренди землі.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що предметами висновків експерта у кримінальному провадженні є договори оренди земельного паю, натомість позивачі оспорювали договір оренди землі від 16 січня 2008 року, тобто предметом висновку експерта і предметом провадження у справі є різні документи, то ці доводи суд відхилив, оскільки це не відповідає дійсності, адже предметом спору та предметом дослідження експерта (висновків) є одні і ті самі договори оренди землі від 16 січня 2008 року (б/н).

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПП «Агроекологія» 28 червня 2022 року із використанням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, кадастрові номери 5321386000:00:031:0017 та 5321386000:00:031:0016, справу направити на новий судовий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень те, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 1512/2-234/11

(провадження № 61-37345св18), від 01 грудня 2021 року у справі № 382/2284/18 (провадження № 61-12351св21), у яких сформульовано висновок щодо обов`язковості задоволення клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, витребування оригіналів доказів у справі;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 127/25394/18

(провадження № 51-2133км20), відповідно до яких докази, отримані в результаті вчинення слідчих дій в одному провадженні, не можуть бути використані в іншому провадженні;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 904/8549/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 500/1970/19 (адміністративне провадження № К/9901/26293/20), від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц

(провадження № 61-2616св19), у яких визначено порядок подання доказів до суду та дослідження їх судом;

- суд першої інстанції неналежно дослідив та не врахував обставини, які мають істотне значення для вирішення спору;

- суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду інші учасники справи не подали.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 12 серпня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Агроекологія».

Ухвалою від 26 січня 2023 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 4, 59 га, яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321386000:00:031:0016, згідно з державним актом на право приватної власності на землю, серія ІІІ-ПЛ, № 051645.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 4, 59 га, розташованої за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5321386000:00:031:0017, згідно з державним актом на право приватної власності на землю, серія ІІІ-ПЛ, № 051644.

ОСОБА_2 визнана потерпілою у кримінальному провадженні № 12016170170000083, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2016 року.

ОСОБА_1 визнаний потерпілим у кримінальному провадженні № 12016170170000546, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 грудня 2016 року, яке приєднане до кримінального провадження № 12016170170000083.

Позивачі зверталися до Відділу у Зіньківському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з проханням скасувати державну реєстрацію договорів оренди, але позивачам повідомлено, що державна реєстрація здійснюється державними реєстраторами.

Відповідно до договору оренди землі від 16 січня 2008 року, укладеного між ПП «Агроекологія» та ОСОБА_2 , який зареєстрований Відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі 23 квітня 2010 року за № 041055500976, ця угода укладена строком на 25 років, предметом договору є земельна ділянка, площею 4, 59 га, яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з договором оренди землі від 16 січня 2008 року, укладеним між ПП «Агроекологія» та ОСОБА_1 , який зареєстрований Відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі 19 липня 2010 року за № 04105551900, ця угода укладена строком на 25 років, предметом договору є земельна ділянка, площею 4, 59 га, розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За висновком експерта від 16 червня 2016 року № 1160 у кримінальному провадженні № 12016170170000083 підпис у графі «Орендодавець», що у договорі оренди землі від 16 січня 2008 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта 11 березня 2016 року до Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області надійшла письмова заява від ОСОБА_2 про те, що у 2008 році невідома особа підробила її підпис в договорі оренди земельного паю, що їй належить, з метою встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження, і призначена експертиза. Для проведення експертизи надані договір оренди землі від 16 січня 2008 року (б/н) та інші документи, а також умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_2 , експерт попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384 385 КК України.

Згідно з висновком експерта від 09 лютого 2017 року № 353 у кримінальному провадженні № 12016170170000546 підпис у графі «Орендодавець», що на зворотній стороні другого аркуша договору оренди землі від 16 січня 2008 року (б/н), на ім`я орендодавця ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

У суді апеляційної інстанції представник позивачів адвокат Моторний Ю. С. надав для огляду судом оригінал договору оренди землі від 16 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Агроекологія», та оригінал договору оренди землі від 16 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Агроекологія», також надав для огляду засвідчену начальником сектору дізнання відділення поліції № 4 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області Ю. Шум копію висновку судово-почеркознавчої експертизи від 16 червня 2016 року № 1160 у кримінальному провадженні №12016170170000083 та засвідчену слідчим СВ відділення поліції № 4 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області В. Заєць копію висновку судово-почеркознавчої експертиз від 09 лютого 2017 року № 353 у кримінальному провадженні № 12016170170000546, які апеляційний суд оглянув.

За описовою частиною рішення Зіньківського районного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 530/1730/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПП «Агроекологія» про визнання правочину недійсним суд досліджував оригінал висновку експерта від 09 лютого 2017 року № 353 у кримінальному провадженні № 12016170170000546. Оглянувши оригінал договору оренди від 16 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Агроекологія», суд зробив висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП «Агроекологія» про визнання правочину недійсним підлягають задоволенню.

Відповідно до постанови Полтавського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року (справа № 530/1730/16-ц) брак волевиявлення ОСОБА_1 (орендодавця) на укладення оспорюваного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, підтверджується категоричним висновком експерта від 16 листопада 2016 року № 353 у кримінальному провадженні № 12016170170000546, а тому такий договір є неукладеним. Тож ефективним способом захисту позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним, як обґрунтував позивач. А тому позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів із відповідними позовними вимогами з огляду на те, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, проте допустив неправильне застосування норм матеріального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із обранням неефективного способу захисту.

Суди встановили, що 04 грудня 2020 року позивачі звернулися до відповідача з пропозицією добровільно, за взаємною згодою, невідкладно вирішити спірні проблеми про повернення земельних ділянок та зняття їх з реєстрації.

Відповідач надав до суду першої інстанції такі докази: заява ОСОБА_1 до ПП «Агроекологія» від 22 серпня 2016 року про надання довідки про нарахування та виплату орендної плати з 2008 року до 2016 року за кожним роком окремо; угоди щодо умов сплати за орендовану земельну ділянку від 02 січня 2013 року, від 15 липня 2014 року, від 13 квітня 2015 року, від 18 липня 2015 року, від 18 травня 2016 року, від 20 грудня 2016 року, на виконання пункту 9 договору оренди землі від 16 січня 2008 року; заяви ОСОБА_1 від 15 липня 2014 року, від 13 квітня 2015 року про виплату йому орендної плати за 2014, 2015 роки; заяви ОСОБА_3 про надання довідки про нарахування та виплату орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер 5321386000:00:031:0016, з 2008 до 2016 року в розрізі кожного року окремо; угоди щодо умов сплати за орендовану земельну ділянку від 15 липня 2014 року, від 11 лютого 2015 року, від 20 липня 2016 року на виконання пункту 9 договору оренди землі від 16 січня 2008 року; заяви ОСОБА_3 від 11 лютого 2015 року, від 20 липня 2016 року про виплату їй орендної плати за 2015, 2016 роки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Звертаючись до суду з позовом про визнання договорів оренди землі неукладеними, усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення власникам, позивачі обґрунтовували заявлені позовні вимоги тим, що вони не підписували та не укладали договори оренди землі з відповідачем, а тому вважали, що не було їх волевиявлення на укладення цих договорів.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі»

(тут і далі - у редакції, чинній на дати, зазначені в спірних договорах)договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.21-6.24 постанови від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) (ухвалена після подання касаційної скарги у справі, що переглядається) зазначила про таке:

«У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей 76 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством».

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Верховний Суд врахував, що, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суди виснували, що договори оренди землі орендодавці не підписували та, відповідно, не укладали.

Водночас, стверджуючи, що договори між сторонами не укладалися та не підписувалися, суди мали врахувати, що позивачі повинні були доводити не лише те, що вони не підписували договори (як окремі документи), а й не укладали такі договори (тобто - тут двосторонні правочини як результат домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення певних цивільних прав та обов`язків ), відповідно - що між сторонами не виникли правові відносини з договору оренди землі, оскільки позивачі не виявляли своєї волі на укладення таких правочинів. Натомість відповідач має доводити виникнення між сторонами правовідносин з договору оренди землі, виконання такого договору сторонами внаслідок досягнення домовленості з приводу користування земельними ділянками орендодавців.

У справі, що переглядається, позивачі, наполягаючи на тому, що договори не підписували та, відповідно, не укладали, зазначили, що до 2016 року відповідач користувався їхніми земельними ділянками, переконуючи, що уклав з ними договори та, не маючи примірників договорів, вірили орендарю. Проте згодом їм стало відомо, що такі договори вони не підписували. На обґрунтування своїх позовних вимог позивачі надали висновки експерта у кримінальному провадженні, відповідно до яких підписи від імені орендодавців у договорах від 16 січня 2008 року вчинені не ними, а іншими особами.

На спростування доводів позивачів про те, що договори з ПП «Агроекологія» вони не укладали, відповідач надав до суду першої інстанції докази визнання позивачами факту укладення договору, зокрема такі докази: заява ОСОБА_1 до ПП «Агроекологія» від 22 серпня 2016 року про надання довідки про нарахування та виплату орендної плати з 2008 до 2016 року в розрізі кожного року окремо; угоди щодо умов сплати за орендовану земельну ділянку від 02 січня 2013 року, від 15 липня 2014 року, від 13 квітня 2015 року, від 18 липня 2015 року, від 18 травня 2016 року, від 20 грудня 2016 року, на виконання пункту 9 договору оренди землі від 16 січня 2008 року; заяви ОСОБА_1 від 15 липня 2014 року, від 13 квітня 2015 року про виплату йому орендної плати за 2014, 2015 роки; заяви ОСОБА_3 про надання довідки про нарахування та виплату орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер 5321386000:00:031:0016, з 2008 до 2016 року в розрізі кожного року окремо;угоди щодо умов сплати за орендовану земельну ділянку від 15 липня 2014 року, від 11 лютого 2015 року, від 20 липня 2016 року на виконання пункту 9 договору оренди землі від 16 січня 2008 року; заяви ОСОБА_3 від 11 лютого 2015 року, від 20 липня 2016 року про виплату їй орендної плати за 2015, 2016 роки.

Зробивши висновки про неукладеність договорів оренди землі, врахувавши, що позивачі як власники земельних ділянок не підписували такі договори, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно обмежили предмет доказування у справі лише встановленням факту підписання договорів оренди не власниками земельних ділянок, а іншими особами. Такі висновки суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

Позивачі, звертаючись до суду з позовом, не заперечували, що земельними ділянками користується відповідач, не доводили, що земельні ділянки передані орендарю поза їх волею, лише наголошували на тому, що письмових договорів оренди землі вони не підписували. Так само вони не заперечували фактів підписання ними додаткових угод до цих договорів, як і звернення до орендаря з вимогою виплатити оренду плату, надати довідку про нараховану та виплачену оренду плату, що переконливо доводить визнання орендодавцями існування між ними та ПП «Агроекологія» правових відносин із укладеного договору оренди землі.

Підсумовуючи, Верховний Суд зробив висновок, що за встановлених судами фактичних обставин у справі, що переглядається, між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини з договору оренди землі, про що свідчить підписання позивачами як орендодавцями додаткових угод до цих договорів, звернення до орендаря щодо виплати орендної плати тощо.

У зв`язку з наведеним висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неукладеність між сторонами договорів оренди землі та, як наслідок, наявність підстав для повернення земельних ділянок позивачам є помилковими, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо інших доводів касаційної скарги

Водночас, дійшовши висновків про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову, Верховний Суд встановив, що доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права підлягають відхиленню у зв`язку з таким.

Серед підстав касаційного оскарження судових рішень заявник визначив, що суди встановили обставини справи, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки позивачі не надали для огляду їх оригінали.

Зміст позовної заяви підтверджує, що, звертаючись до суду з позовом, позивачі повідомили, що оригінали таких доказів, як договори оренди землі, висновки експертів зберігаються у матеріалах кримінального провадження, а тому очевидно, що позивачі не мали можливості подати такі докази в оригіналах у справі, що переглядається.

Відповідно до змісту постанови суду апеляційної інстанції у суді представник позивачів адвокат Моторний Ю. С. надав для огляду судом оригінал договору оренди землі від 16 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Агроекологія», та оригінал договору оренди землі від 16 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Агроекологія», також надав для огляду належно засвідчену начальником сектору дізнання відділення поліції № 4 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області Ю. Шум копію висновку судово-почеркознавчої експертизи від 16 червня 2016 року № 1160 у кримінальному провадженні №12016170170000083 та належно засвідчену слідчим СВ відділення поліції № 4 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області В. Заєць копію висновку судово-почеркознавчої експертиз від 09 лютого 2017 року № 353 у кримінальному провадженні № 12016170170000546, які апеляційний суд оглянув.

У зв`язку з наведеним підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про недопустимість згаданих доказів у зв`язку з ненаданням до суду для огляду їх оригіналів. До того ж Верховний Суд врахував, що у відповідача мають бути власні примірники договорів оренди землі, укладені з позивачами. Доводів про відмінність екземплярів договорів, у зв`язку з чим виникла б необхідність їх порівняння у суді, заявник не навів.

Підсумовуючи, Верховний Суд встановив, що підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині доводів про недопустимість доказів не підтвердилися.

Оцінюючи доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції мав обов`язково задовольнити клопотання заявника про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, Верховний Суд врахував, що ПП «Агроекологія» брало участь у розгляді справи у суді першої інстанції та могло заявити таке клопотання під час розгляду справи цим судом, проте таким правом не скористалося. Апеляційний суд, відхиляючи зазначене клопотання відповідача, обґрунтовано взяв до уваги такі обставини справи.

Посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19) Верховний Суд визнає безпідставним, оскільки у цій постанові Велика Палата Верховного Суду не зробила висновок про обов`язковість задоволення судами клопотання учасника справи про призначення судової почеркознавчої експертизи за будь-яких обставин. Такі висновки заявника ґрунтуються на помилковому розумінні змісту зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду. У зазначеній справі Велика Палата, надавши правову оцінку обставинам справи, зазначила про необґрунтоване відхилення судами першої та апеляційної інстанцій клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, коли у справі, що переглядається, у суді першої інстанції таке клопотання відповідач не заявляв.

Щодо доводів касаційної скарги, що суд першої інстанції не міг роз`яснити відповідачеві його право вимагати призначення у справі судової експертизи, оскільки відповідач не брав участі у розгляді справи у суді першої інстанції, Верховний Суд врахував, що відповідач, діючи через свого представника, у суді першої інстанції скористався таким своїм процесуальним правом. Ухвалою від 11 березня 2021 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви відповідача ПП «Агроекологія» про призначення судової психолого-психіатричної експертизи. Про призначення судової почеркознавчої експертизи, як зазначив Верховний Суд, відповідач у суді першої інстанції не просив.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, що докази, отримані в результаті вчинення слідчих дій в одному провадженні, не можуть бути використані в іншому провадженні, Верховний Суд врахував, що такі висновки Верховний Суд зробив у кримінальній справі та вони стосуються отримання базових доказів у межах кримінального процесу, який є відмінним від цивільного процесу.

Верховний Суд наголошує на допустимості використання висновку експерта як доказу, оскільки експертиза, проведена у кримінальному провадженні, містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений (постанова Верховного Суду від 05 липня 2020 року у справі № 461/3675/17 (провадження № 61-10814св19)).

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц

(провадження № 61-32980св18), відповідно до якого отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та наводити аргументи, чи визнає доказ або відхиляє його.

Щодо доводів касаційної скарги, що висновки експерта стосуються інших договорів, аніж тих, що є предметом у справі, яка переглядається, Верховний Суд врахував, що такі докази зводяться до вимоги здійснити переоцінку доказів у справі, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначеними у статті 400 ЦПК України.

Приймаючи у справі такі докази, як висновки експерта, суди встановили, що вони стосуються предмета спору - тих самих договорів оренди землі, з укладенням яких не погоджуються позивачі.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, Верховний Суд встановив, що такі доводи спростовані матеріалами справи.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПП «Агроекологія» 02 березня 2021 року отримало судову повістку.

Також представник ПП «Агроекологія» Мельников Д. О. зареєстрований в підсистемі «Електронний суд», яка дозволяє учаснику судового процесу отримувати веб-посилання на тексти всіх сформованих судом процесуальних документів у справі, в якій учасник процесу бере участь: судові рішення, судові повістки, виклики тощо.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд не встановив підстав для направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв`язку з неповідомленням заявника про розгляд справи у суді першої інстанції, що відповідає правовому висновку, зробленому Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, Верховний Суд, встановивши порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зробив висновок про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позивачами того, що вони не виявляли своєї волі на укладення договорів оренди землі з відповідачем, а тому такі договори є неукладеними, а земельні ділянки підлягають їм поверненню орендарем.

Верховний Суд наголошує на тому, що у справі, яка переглядається, позивачі довели лише факт непідписання ними текстів договорів, проте їхні фактичні дії щодо отримання орендної плати, укладення додаткових угод до договорів оренди землі переконливо доводять визнання ними фактів укладення згаданих договорів з відповідачем, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), ухваленій після подання касаційної скарги у справі, що переглядається, а тому Верховний Суд має повноваження вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України та застосувати цей правовий висновок до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Водночас підлягає залишенню без змін оскаржена ухвала Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання ПП «Агроекологія» про призначення судової експертизи документів та судової почеркознавчої експертизи. Відхиляючи таке клопотання відповідача, апеляційний суд обґрунтовано врахував, що заявник не довів, що він був позбавлений можливості заявити таке клопотання у суді першої інстанції. Отже, будучи обізнаним про розгляд справи у суді першої інстанції, заявляючи інші клопотання у справі, відповідач, діючи на власний розсуд, не скористався правом заявити клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи у суді першої інстанції. Виняткових підстав для призначення судом апеляційної інстанції такої експертизи відповідач не довів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, то судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, покладаються на позивачів; судові витати, понесені у зв`язку із переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають відшкодуванню позивачами на користь відповідача.

За подання апеляційної скарги відповідач сплатив 2 724, 00 грн, за подання касаційної скарги - 3 632, 00 грн, а разом 6 356, 00 грн, які і підлягають відшкодуванню позивачами відповідачу у рівних частинах.

Керуючись статтями 141 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Агроекологія» задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року залишити без змін.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 липня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Агроекологія» про визнання договорів неукладеними, усунення перешкод у користуванні власністю - земельними ділянками.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Агроекологія» на відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі по 3 178, 00 грн із кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. А. Воробйова

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

В. В. Яремко