Історія справи

Ухвала ККС ВП від 23.03.2020 року у справі №199/3587/18

Постанова

Іменем України

24 листопада 2020 р.

м. Київ

справа №199/3587/18

провадження № 51-1459 км 20

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Марчука О. П., Слинька С. С.,

секретаря

судового засідання Волевач О. В.,

за участю:

прокурора Матолич М. Р.,

засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

захисника Тимченка О. В. (в режимі відеоконференції),

потерпілого ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

та його представник - адвоката Салтисюка Ю. В. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Тимченка О.

В. на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040000000312, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Зугдіді, Грузія, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено питання цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року вищезазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

13 березня 2018 року приблизно о 15.50 год. ОСОБА_1, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи технічно справним автомобілем "AUDI А6" номер кузова (VIN-код) НОМЕР_1, з встановленим реєстраційним номером НОМЕР_2, що не належить цьому транспортному засобу, рухаючись у м. Дніпро по вул. Марії Лисиченко, яка має по дві смуги для руху у кожному напрямку, з боку вул. Янтарної, у напрямку вул.

Березинської, де в цей час попереду нього по лівій смузі руху слідував автомобіль "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.1 (а), 2.3 (б), 2.4,2.9 (в) Правил дорожнього руху, наближаючись до перехрестя вул. Марії Лисаченко з вул.

Вітчизняною, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, ігноруючи вимоги працівників поліції зупинитися, в порушення вимог п.14.6 (а) Правил дорожнього руху України "Обгін заборонено на перехресті", не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян. При цьому, ОСОБА_1 розпочав обгін автомобіля, з виїздом на полосу зустрічного руху, де в цей час водій ОСОБА_3 почав виконувати поворот ліворуч на вул. Вітчизняну, в результаті чого допустив зіткнення передньою частиною автомобіля "AUDI А6", з лівою боковою стороною автомобіля "Daewoo Lanos". Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Daewoo Lanos", ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, а пасажир цього автомобіля ОСОБА_4 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Тимченко О. В. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що судами кримінальне провадження розглянуто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що було порушено право на захист його підзахисного, оскільки не був присутнім при закінченні судового розгляду та судових дебатах в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції захисник Зощенко О. С., від якого ОСОБА_1 не відмовлявся. Крім того, стверджує про те, що постанова про призначення групи слідчих у даному кримінальному провадженні винесена т. в. о. начальника СУ ГУНП в Дніпропетровській області Брандисом О. В., який є неуповноваженою особою відповідно до ст. 39 КПК України. Також зазначає про відсутність доказів, а відтак і повноважень, на призначення прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутній другий аркуш постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні (т.1 а. с. 56), саме з підписом заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю. О., який виніс дану постанову.

Стверджує про те, що у матеріалах провадження відсутні, а судами не встановлено будь - які докази на доведеність факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1. Крім того, судами в порушення вимог кримінального процесуального закону в межах міжнародного співробітництва не забезпечено можливість допиту свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які разом з його підзахисним знаходилися в автомобілі "AUDI А6".

У запереченнях представник потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_2 - адвокат Салтисюк Ю. В. вважає касаційну скаргу захисника Тимченка О. В. необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Тимченко О. В. і засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу сторони захисту, та просили її задовольнити.

Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник - адвокат Салтисюк Ю. В. просять касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, оскільки вважають її необґрунтованою.

Інші учасники до суду не з'явилися, проте це не перешкоджає розгляд касаційної скарги по суті, оскільки вони належно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, суд касаційної інстанції керується ч. 1 ст. 438 КПК України і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, ґрунтується на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів та є правильним.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 13 березня 2018 року не керував транспортним засобом "Ауді А6" були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і свого підтвердження не знайшли.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, з додержанням вимог ст. 23 КПК України та на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими в їх взаємозв'язку, відповідно до ст. 94 КПК України. Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які впізнали ОСОБА_1 за його статурою, одягом в який він був одягнений, детально описавши його, вказавши при цьому, що саме ця особа була за кермом автомобіля "Ауді А6" та намагалася зникнути з місця ДТП, але була згодом затримана на АЗС та що у ОСОБА_1 не було можливості переміститись чи помінятись місцями з іншою особою, яка знаходилась на передньому пасажирському сидінні.

Обставин, які б ставили під сумнів достовірність цих показань, за результатами судового розгляду, не встановлено. Отже вони обґрунтовано покладені в основу вироку.

Окрім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення також підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_14, даними, які містяться в протоколах: огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13 березня 2018 року з фото-таблицею та схемою до нього; огляду трупа за місцем дорожньо-транспортної пригоди від 13 березня 2018 року з фото-таблицею до нього; даними висновків: судово-медичного експерта № 596 від 23 березня 2018 року та схематичним зображенням тілесних ушкоджень до нього; судово-медичних експертиз № 1093е від 17 квітня 2018 року та №1155е від 23 квітня 2018 року; судових авто-технічних експертиз № 5/10.1/209 від 14 березня 2018 року і № 5/10.1/250 від 02 квітня 2018 року; судових експертиз технічного стану транспортних засобів № 5/10.2/225 від 20 березня 2018 року і № 5/10.2/224 від 27 березня 2018 року та фото-таблицями до них; судових транспортно-трасологічних експертиз № 5/10.4/228 від 22 березня 2018 року, № 5/10.4/229 від 28 березня 2018 року та фото-таблицями до них. Крім цього, вина підтверджується даними, що містяться у протоколах огляду та перегляду відеозаписів від 17 березня 2018 року та 24 квітня 2018 року і доданими до них оптичними дисками з інформацією формату СD-R, на яких зафіксовано обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 13 березня 2018 року; даними протоколу огляду відеозапису від 21 березня 2018 року на компакт-диску отриманого з мережі Інтернет - сайт "Youtube" "Informator. ua", який був досліджений судом першої інстанції, та на якому зафіксовано, що після дорожньо-транспортної пригоди з дверей переднього пасажирського сидіння автомобіля "AUDI А6" з встановленим номерним знаком НОМЕР_2 виходить чоловік у іншому одязі та з місця події втікає. Також на відеозапису зафіксовані обставини, які відбувалися після зіткнення транспортних засобів, а саме, що особа, яка вийшла із водійського місця була одягнута у коричневу куртку, що повністю співпадає з одягом на який вказували вищезазначені свідки, як на одяг в який був одягнутий ОСОБА_1 і про що ним самим не заперечувалося.

У касаційній скарзі захисника не наведено доводів, які б ставили під сумнів ці відеозаписи на компакт-дисках.

Отже, суд першої інстанції правильно оцінив встановлені обставини кримінального провадження та критично поставився до пояснень ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем "AUDI А6", коли відбулося зіткнення, оскільки такі доводи суперечать іншим зібраним матеріалам провадження в їх сукупності.

Доводи, наведені у касаційній скарзі захисника, про недопустимість доказів у провадженні аналогічні тим, які перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій і свого підтвердження не знайшли.

Так, твердження захисника про невідповідність датам складання протоколу огляду місця події та повідомлення про підозру ОСОБА_1, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів провадження протокол огляду місця події дорожньо-транспортної пригоди та додаток до нього у вигляді план-схеми (т. 1 а. с. 4-9, а. с. 10) і повідомлення про підозру (т. 1 а. с. 141-143) були досліджені судом першої інстанції про що свідчать дані, які містяться на технічному записі судового засідання від 18 лютого 2019 року, де головуючим суддею було оголошено вищезазначені документи з зазначенням дат коли вказані процесуальні документи були складені, а саме протокол огляду місця події та додаток до нього у вигляді план-схеми від 13 березня 2018 року, а повідомлення про підозру від 14 березня 2018 року. Питань від учасників судового розгляду з підстав невідповідності дат складання цих процесуальних документів, не надходило. Крім того, суд апеляційної інстанції правильно відхилив доводи скарги захисника про недопустимість як доказів: протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та додатку до нього у вигляді план-схеми і повідомлення про підозру, навівши у своєму рішенні належне обґрунтування.

Доводи адвоката Тимченка О. В. про те, що постанова про призначення групи слідчих у даному кримінальному провадженні винесена неуповноваженою особою, оскільки т. в. о. начальника СУ ГУНП в Дніпропетровській області Брандис О. В., не є керівником органу досудового розслідування відповідно до вимог ст. 39 КПК України, у зв'язку з чим всі зібрані у справі докази слід вважати недопустимими, є безпідставними, оскільки ОСОБА_15 відповідно до покладених на нього обов'язків, був керівником слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області та наділений організаційними та іншими повноваженнями, в тому числі і правом призначати слідчих у кримінальному провадженні.

Твердження сторони захисту про те, що процесуальний керівник у даному кримінальному провадженні прокурор Манукян Г. Г., який погоджував усі процесуальні документи, є неуповноваженою особою, оскільки в матеріалах провадження відсутній другий аркуш постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, саме з підписом заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю. О., який виніс дану постанову, є надуманими та такими, що спростовуються матеріалами провадження.

Так, під час судового розгляду судом першої інстанції було належним чином перевірено повноваження прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні Манукяна Г. Г., усі учасники судового розгляду в тому числі і захисник Зощенко О. С., який на той час одноособово представляв інтереси ОСОБА_1, мали можливість особисто пересвідчитися у належності повноважень вказаного керівника. Також, із матеріалів кримінального провадження убачається, що під час виконання вимог ст. 290 КПК України ОСОБА_1 та його захисник Зощенко О. С. були ознайомлені з матеріалами провадження, які відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування включали і постанову про призначення групи прокурорів.

При цьому, стороною захисту не заявлялося про неповноту наданих матеріалів, зокрема і щодо винесених процесуальних документів у цьому провадженні. Крім того, в суді апеляційної інстанції було досліджено постанову про призначення групи прокурорів з підписом ОСОБА_16 та за клопотанням прокурора її приєднано до матеріалів провадження (т.4 а. к. п. 83-84).

Доводи захисника Тимченка О. В. про те, що було порушено вимоги кримінального процесуального закону, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовлено у допиті свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_17, які перебувають на території Грузії, є необґрунтованими.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом), свідка, спеціаліста або експерта забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклика.

Як вбачається з матеріалів провадження, що під час виконання вимог ст. 290 КПК України ОСОБА_1 та його захисник Зощенко О. С. свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_17 стороні обвинувачення не відкривали. Крім того, ними було зазначено, що вони не володіють речовими доказами чи матеріалами, які згідно з ч. 6 ст. 290 КПК України, необхідно надати для ознайомлення стороні обвинувачення (т.2 а. к. п. 232). Також, під час підготовчого судового засідання сторона захисту не заявляла клопотання про допит вказаних свідків. Вже під час судового слідства захисник Зощенко О. С. заявив клопотання про виклик вищезазначених свідків, яке судом першої інстанції було задоволено, та оформлено і надано відповідні повістки стороні захисту, яка ініціювала допит. Однак стороною захисту їх присутність не була забезпечена. Крім того, адвокат Тимченко О. В. після того, як вступив у справу в якості захисника ОСОБА_1, не наполягав на допиті зазначених свідків та не заперечував щодо можливості закінчення судового слідства. Тому місцевим судом не було порушено вимог кримінального процесуального закону в зв'язку з недопитом свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_17, а відмова про їх допит в порядку міжнародної правової допомоги судом належно мотивовано. Враховуючи вищезазначене апеляційний суд відмовляючи в задоволенні клопотання сторони захисту щодо даних свідків діяв відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, яка зобов'язує проведення повторного дослідження доказів лише в певних визначених законом випадках.

Твердження захисника про те, що порушено право на захист ОСОБА_1, оскільки під час закінчення судового розгляду, судових дебатах, останньому слові та в суді апеляційної інстанції був відсутній захисник Зощенко О. С. є надуманими та такими, що не узгоджуються з матеріалами провадження.

Так, відповідно до журналу судового засідання та даних технічного запису судових засідань від 27 червня, 03 та 22 липня 2019 року на запитання головуючого судді Дарсанія Р. Б. на участі захисника Зощенка О. С. не наполягав і був не проти того, щоб судові засідання проводилися тільки за участю захисника Тимченка О. В. (т.3 а. к. п. 211-216). Крім того, в матеріалах провадження міститься заява ОСОБА_1 в якій він не заперечував проти того, що судові засідання проводити без захисника Зощенка О. С. (т.4 а. к. п. 40).

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини

ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та даних про особу засудженого. Призначене покарання, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

За таких обставин касаційна скарги захисника Тимченка О. В. задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Тимченка О. В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Могильний О. П. Марчук С. С. Слинько