Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 761/19898/20

провадження № 51-1371км 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

особи щодо якої закрито

кримінальне провадження ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9 , який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від07грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 .

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження № 62019100000000782 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі КК) на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.

Київський апеляційний суд ухвалою від 07 грудня 2021 року залишив без змін указану ухвалу місцевого суду.

Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог КПК і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді. Обґрунтовуючи доводи, викладені в касаційній скарзі, прокурор зазначає, що апеляційний суд належним чином не перевірив дотримання стороною обвинувачення строків досудового розслідування. Ці доводи аргументує тим, що у строк досудового розслідування не входить строк ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, а з урахуванням цього, сторона обвинувачення дотрималась строків звернення з обвинувальним актом у межах строків досудового розслідування, однак суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, констатувавши протилежне. Отже, на переконання прокурора, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки не відповідає положенням статей 370 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 подав письмові заперечення на касаційну скаргу прокурора, у яких наводить аргументи щодо необґрунтованості та безпідставності скарги.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 не підтримав касаційну скаргу, представник потерпілого ОСОБА_6 просила задовольнити касаційну скаргу прокурора, захисник ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Таким чином, закон вимагає від апеляційного суду проаналізувати доводи апеляційної скарги та дати на них вмотивовані відповіді.

Цих вимог суд апеляційної інстанції дотримався.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2021 року у справі №146/140/20 вказав, що питання з приводу застосування положень ст. 219 КПК під час визначення строку досудового розслідування раніше було предметом розгляду у судових рішеннях цього Суду. Зокрема, у постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 вересня 2021 року сформульовано правовий висновок про те, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складений, затверджений та вручений, а й безпосередньо направлений на адресу суду. При цьому направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже, унеможливлює розгляд усуді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Водночас, як зазначив Касаційний кримінальний суд у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 543/1309/19, положеннями ч. 1 ст. 290 КПК передбачено, що складанню обвинувального акта передує виконання прокурором або слідчим за його дорученням обов`язку повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Після такого повідомлення сторона захисту має право знайомитися з відповідними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, і строк такого ознайомлення, згідно з ч. 5 ст. 219 КПК, не включається у строки досудового розслідування.

Таким чином, у строк досудового розслідування не включається весь період часу з моменту направлення або безпосереднього вручення повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування до моменту закінчення ознайомлення цієї сторони з матеріалами досудового розслідування.

З аналізу зазначених положень кримінального процесуального закону видно, що повідомленням про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування в контексті ст. 290 КПК є безпосередньо сповіщення, доведення до відома підозрюваного та його захисника такої інформації. Через те факт повідомлення цієї інформації стороні захисту має бути належно підтверджений.

Тому доводи прокурора, наведені в касаційній скарзі, про те, що завершенням досудового розслідування, з моменту якого стороні захисту надається доступ до матеріалів досудового розслідування та починає обчислюватися строк ознайомлення, є внесення прокурором відомостей до ЄРДР про завершення досудового розслідування або складання (оформлення) відповідного письмового повідомлення для сторони захисту, неспроможні. Лише саме собою внесення прокурором (слідчим) зазначених відомостей до ЄРДР та складання (оформлення) письмового повідомлення не призведе до обізнаності підозрюваного і захисника про можливість ознайомитися з матеріалами досудового розслідування. Саме тому виконання цих дій, про які зазначає прокурор, не є початком строку ознайомлення з матеріалами, що відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК не включається до строків досудового розслідування, адже ознайомлення не може розпочатися раніше, ніж підозрюваному та захиснику стане відомо про надання доступу до матеріалів.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, 22 квітня 2020 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 364 КК України, тобто строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019100000000782, який не продовжувався, закінчується22 червня 2020 року.

Так, за матеріалами кримінального провадження суд апеляційної інстанції установив, що 18 червня 2020 року прокурор відповідно до ч. 6ст. 290 КПК склав запит про надання доступу до матеріалів, якими володіє сторона захисту, в якому також повідомив підозрюваному та захиснику, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000000782 завершено, але цей запит було вручено стороні захисту лише 02 липня 2020 року.

Зокрема, 18 червня 2020 року прокурор доручив слідчому надати стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування та виконати вимогист. 293 КПК. На виконання цього доручення 01 липня 2020 року слідчий склав повідомлення про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів у порядкуст. 290 КПК, яке вручивпідозрюваному і захисникам ОСОБА_8 , ОСОБА_10 02 липня 2020 року, цього ж дня сторона захисту ознайомилася з матеріалами досудового розслідування.

У свою чергу апеляційний суд звернув увагу на те, що відповідно до штампа вхідної кореспонденції Шевченківського районного суду м. Києва на супровідному листі від03липня 2020 року №31/2-497вих за підписом прокурора відділу прокуратури Київської області (Київської обласної прокуратури) ОСОБА_11 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62019100000000782 щодо ОСОБА_7 надійшов до суду 07 липня 2020 року.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновками місцевого суду, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні надійшов до суду після завершення двохмісячного строку досудового розслідування, визначеногост.219 КПК, а тому обґрунтовано задовольнив клопотання захисника та закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1ст. 284 КПК.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, як на те посилається прокурор у поданій касаційній скарзі, Суд не встановив.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3