Історія справи

Постанова

іменем України

26 липня 2022 року

м. Київ

Справа № 753/8598/21

Провадження № 51-5869 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100020000780, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новгородське, м. Дзержинська, Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_7 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що 12 березня 2021року приблизно о 17 годині 00 хвилин, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні автомобіля марки «Dacia logan», д.н.з. НОМЕР_1 , яким в той час керував ОСОБА_8 , рухаючись по Дарницькому шосе у м. Києві в сторону вул. Привокзальної та Харківського шосе, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень останньому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з використанням ножа господарсько-побутового призначення, що має колючо-ріжучі властивості, цілеспрямовано наніс ним один удар в область правої частини грудної клітки потерпілого ОСОБА_8 , тим самим спричинив останньому тяжке тілесне ушкодження.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом не в повній мірі було взято до уваги обставини вчинення ОСОБА_7 злочину, дані про його особу та тяжкість вчиненого злочину, які в сукупності не давали суду можливості звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, тобто застосувати положення ст. 75 КК. Зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема нанесення удару ножем потерпілому в область грудної клітини справа, а також наслідки вчиненого злочину, а саме характер тілесних ушкоджень. Крім того зазначає про те, що апеляційним судом не в повній мірі були враховані і дані про особу обвинуваченого, які, на думку прокурора, не вказують на можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Також стверджує, що судом апеляційної інстанції в ухвалі не наведено жодних даних, які б вказували на можливість законного застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 75 КК. Крім того вказує, що апеляційним судом не надано належної оцінки всім доводам апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК та всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) не наведено переконливих мотивів ухваленого рішення.

Захисник засудженого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 подала заперечення, в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 .

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Засуджений ОСОБА_7 і захисник ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора та просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються та не заперечуються.

Доводи прокурора щодо безпідставного звільнення засудженого ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Визнаючи ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1

ст. 121 КК, та призначаючи йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі за цей злочин, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК є тяжким злочином, дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також його ставлення до вчиненого, обставину, що пом`якшує покарання, щире каяття та вибачення перед потерпілим, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Разом з тим, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції свого рішення належним чином не обґрунтував і не навів переконливих мотивів, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі.

Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим таке рішення суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд, окрім обставин, зазначених місцевим судом, послався на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, відшкодував завдані збитки та сприяв у наданні потерпілому невідкладної допомоги.

Разом з тим, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд достатньою мірою не врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, який згідно зі ст. 12 КК віднесено до тяжких.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції належним чином не зважила на індивідуальний ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 діяння відповідно до п.3 ч. 1 ст. 65 КК, що визначається характером та ступенем підвищеної суспільної небезпеки злочину, виходячи з конкретних обставин його вчинення, а саме вчинення ним тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за відсутності будь-якого конфлікту з потерпілим, завданням ножем удару ОСОБА_8 в область розташування життєво-важливих органів, що призвело до ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки та живота: рани на правій боковій поверхні грудної клітки 22 (см) праворуч від середньої лінії на рівні 8-го міжреберного проміжку, від якої спрямовано рановий канал, який проходить у напрямку ззовні у середину, з переду назад, з пошаровим ушкодженням шкіри, м`яких тканин, міжреберних м`язів, пристінкової плеври, проникає у плевральну порожнину, з наскрізним ушкодженням діафрагми, проникає у черевну порожнину, з ушкодженням правої частки печінки в проекції 7 сегменту, яке супроводжувалось розвитком гемоперітонеуму.

Зважаючи на вказані обставини, на думку колегії суддів, застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки таке рішення ухвалене без належного врахування тяжкості злочину, виходячи із конкретних обставин його вчинення, та не сприяє меті виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами.

Таким чином, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляцією прокурора у частині необґрунтованого звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд усупереч вимогам ст.419 КПК доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив та безпідставно залишив вирок місцевого суду в цій частині без змін.

Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного, звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, розглянути кримінальне провадження з дотриманням вимог кримінального процесуального закону й ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3