Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 583/5271/21

провадження № 51-2474 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2022 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 26 березня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021200460000584 від 10 грудня 2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Охтирка Сумської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексуУкраїни (далі - КК України).

Змістсудовихрішеньівстановленісудамипершоїтаапеляційноїінстанційобставини

За вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 листопада 2020 року, та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.

За обставин, детально викладених у вироку цього суду, ОСОБА_7 , маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість за ч. 2 ст. 310, ч. 1 ст. 309 КК України, протягом року після засудження, влітку 2021 року в точно не встановлений слідством час на пустирі біля мотокросу неподалік вул. Широка м. Охтирка Сумської області зірвав дикорослі рослини конопель та переніс їх до свого будинку на АДРЕСА_1 , тим самим незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс. Після цього, висушив та перетер вищевказані рослини конопель, чим незаконно виготовив без мети збуту наркотичний засіб, та став незаконно зберігати цей наркотичний засіб («екстракт канабісу» загальною масою 7,78 г, та «канабіс» загальною масою 9,879 г) для подальшого вживання шляхом куріння за допомогою саморобних пристроїв без мети збуту за місцем свого мешкання.

Сумський апеляційний суд ухвалою від 26 березня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишив без задоволення, а вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.

Вимогитаузагальненідоводиосіб, якіподали касаційніскарги

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:

· судами неправильно кваліфіковані дій ОСОБА_7 , оскільки останній лише вживав наркотичні засоби шляхом куріння, проте умислу на виготовлення та зберігання у нього не було;

· протокол обшуку від 15 грудня 2021 року не відповідає приписам ст. 104 КПК України, зокрема не зафіксована описова частина протоколу, не зазначено конкретні місця проведення слідчої дії, відсутні обставини, за яких вилучені речі. Стверджує, що час проведення цієї слідчої дії, зазначений у протоколі, не збігається з часом, який відображений на відеозаписі, що є додатком до нього;

· свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 надали суперечливі показання, а показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд у своєму рішенні не зазначив, в порушення положень ст. 94 КПК України не надав оцінки цим доказам та не мотивував, чому не прийняв їх до уваги, чим порушив засади презумпції невинуватості, забезпечення доведеності вини, права на захист та змагальності сторін;

· рішення місцевого суду не відповідає положенням ст. 370 КПК України, а ухвала апеляційного суду - ст. 419 КПК України.

Письмових заперечень на касаційну скаргу сторони захисту від інших учасників кримінального провадження до Суду не надходило.

Позиціїучасниківсудовогопровадження

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, просила судові рішення залишити без зміни.

Захисник та засуджений підтримали подані касаційні скарги.

МотивиСуду

Заслухавшидоповідьсудді, обговорившидоводи, наведенівкасаційній скарзі, перевірившиматеріаликримінальногопровадження, колегіясуддівдійшлатакихвисновків.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Водночас наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Колегія суддів звертає увагу, що Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. У зв`язку з цим, відповідно до вимог ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції, зокрема, не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Так, в постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, суд апеляційної інстанції, зазначив, що місцевий суд, мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, послався на докази, які зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК України.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що в судовому засіданні безпосередньо у встановленому законом порядку суд першої інстанції допитав обвинуваченого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , зміст показань яких детально викладений у вироку.

Так, допитаний у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що в грудні 2021 року до нього додому приїхали працівники поліції та виявили коноплі. Раніше у нього вже проводили обшук, але у іншій кримінальній справі, у межах якої він був засуджений і вказаний наркотичний засіб у той час не знайшли. Він не пам`ятав про цей наркотичний засіб, тому умислу на його зберігання не мав. Крім того, не мав умислу на зберігання екстракту канабісу у виді нашарування на пластикових пляшках, ці пляшки він не зберігав, це звичайне сміття.

Разом з тим, суди позицію обвинуваченого ОСОБА_7 про невизнання винуватості оцінили критично, розцінивши її як намір уникнути відповідальності за фактично вчинене та як спосіб захисту, зазначивши при цьому, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні.

Крім того, суди встановили, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема, даними протоколу обшуку від 15 грудня 2021 року, згідно з яким було проведено обшук в домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . У ході обшуку було виявлено та вилучено: 12 пластикових обрізаних пляшок із нашаруванням речовини коричневого кольору; 6 поліетиленових пакетів із речовиною рослинного походження, схожою на насіння коноплі; саморобний наперсток для вживання наркотичних засобів із нашаруванням речовини чорного кольору; пристрій для куріння із нашаруванням речовини чорного кольору; саморобний пристрій для куріння із нашаруванням речовини чорного кольору; 2 паперових згортки із речовиною рослинного походження зеленого кольору; пластикову коробку, в середині якої знаходиться речовина рослинного походження зеленого кольору; речовину рослинного походження зеленого кольору; паперовий згорток із речовиною рослинного походження зеленого кольору; 7 поліетиленових пакетів, в середині яких знаходиться речовина рослинного походження схожа на насіння коноплі; даними протоколу слідчого експерименту від 28 грудня 2021 року із застосуванням технічних засобів фіксації, під час проведення якого ОСОБА_7 у присутності захисника показав місце, де він знайшов дикоростучі коноплі, пояснивши, що знайшов її влітку 2021 року, зірвав та приніс до місця свого проживання, де потім вживав шляхом куріння через саморобний пристрій; даними висновків судових експертиз.

Крім того, судами встановлено, що свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали суду показання, відповідно до яких зазначили, що були понятими при проведенні обшуку в домоволодінні ОСОБА_7 та підтвердили, що фактичні обставини проведення обшуку відповідають тексту протоколу обшуку від 15 грудня 2021 року.

Переглянувши вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника у постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, суд апеляційної інстанції погодився із рішенням місцевого суду та обґрунтовано зазначив, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально наведені у вироку та відповідають фактичним обставинам справи, зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК України.

Разом з тим, погоджуючись із вироком місцевого суду, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що доводи сторони захисту про те, що виявлений у ОСОБА_7 в ході обшуку в грудні 2021 року наркотичний засіб, це той наркотичний засіб, який не був знайдений поліцейськими в ході проведення обшуку у іншій кримінальній справі, за наслідками якої його було вже засуджено, спростовується сукупністю досліджених доказів, зокрема, протоколом проведення слідчого експерименту із застосуванням технічних засобів фіксації від 28 грудня 2021 року, в ході якого ОСОБА_13 в присутності захисника показав місце, де він знайшов дикоростучу коноплю, пояснивши, що знайшов її саме влітку 2021 року (попередній вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 листопада 2020 року), зірвав та приніс до місця свого проживання, де потім вживав дану коноплю шляхом куріння через саморобний пристрій.

Крім того, суди слушно визнали безпідставними показання обвинуваченого з приводу того, що знайдені під час обшуку пластикові пляшки - це звичайне сміття і він їх не зберігав.

Як убачається із судових рішень, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 від 15 грудня 2021 року було виявлено та вилучено 12 пластикових обрізаних пляшок із нашаруванням речовини коричневого кольору.

Відповідно до висновку судової експертизи матеріалів, речовин і виробів від 21 грудня 2021 року № СЕ-19/119-21/14633-НЗПРАП, речовини-нашарування на внутрішніх поверхнях, наданих на дослідження 12 верхніх частин пляшок, які були виявлені під час обшуку 15 грудня 2021 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - екстрактом канабісу, загальною масою в перерахунку на суху речовину 7,469 г.

Тож, суди дійшли слушного висновку, що вищевказане свідчить про те, що обвинувачений був обізнаний з тим, що на верхніх частинах пластикових пляшок наявні нашарування речовини - екстракту канабісу, та усвідомлював, що залишаючи їх у приміщенні за місцем свого проживання, він незаконно зберігає ці наркотичні засоби.

Отже, доводи захисника в цій частині є безпідставними.

Щодо доводів захисника про те, що протоколу обшуку від 15 грудня 2021 року не відповідає вимогам ст. 104 КПК України та є недопустимим доказом

Так, у своїй касаційній скарзі захисник посилається на те, що у вказаному протоколі не зафіксована описова частина протоколу, відсутнє зазначення приміщень та конкретних місць, де проводився обшук, відсутні обставини, при яких виявлені та вилучені речі, а також не збігається час проведення обшуку, зазначений у протоколі з часом на відеозаписі.

Варто зауважити, що в основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

Імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Необхідно зазначити, що належність та допустимість доказів визначаються положеннями статей 85 - 88 КПК України. За приписами цих статей, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Водночас судами встановлено, що відповідно до протоколу проведення обшуку від 15 грудня 2021 року, у присутності понятих із застосуванням відеозапису на підставі ст. 236 КПК України, був проведений санкціонований слідчим суддею обшук будинку АДРЕСА_1 за місцем мешкання ОСОБА_7 . Вказаний протокол був складений органом досудового розслідування у відповідності до ст. 104 КПК України, зокрема в ньому повністю відображено відомості про місце та час проведення процесуальної дії, відомості щодо всіх присутніх осіб, у тому числі щодо понятих, присутніх у ході проведення обшуку, інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації. Також протокол обшуку містить виявлені, серед іншого, наркотичні засоби, відомості про те, що виявлене було вилучено за місцем мешкання обвинуваченого. Між тим, у протоколі обшуку відображено спосіб ознайомлення із ним учасників проведеної слідчої дії, а також відсутність будь-яких зауважень до проведеного обшуку. Вказаний протокол підписано понятими та ОСОБА_7 .

У той же час, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні слушно зазначив, що відеозапис до проведеного обшуку є додатком до протоколу, тобто, (крім присутності понятих, які своїм підписом в протоколі без будь-яких доповнень та зауважень засвідчили відповідність складеного протоколу фактично здійсненим діям співробітників поліції при проведенні обшуку) є додатковим засобом фіксування слідчої дії, а відтак відсутність в протоколі опису послідовності дій органу досудового розслідування само по собі не свідчить про порушення співробітниками поліції процедури проведення обшуку, передбаченої ст. 236 КПК України і процедури складання протоколу за результатом його проведення, передбаченої ст. 104 КПК України, а тому не є підставою для визнання цього доказу недопустимим.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги захисника в цій частині також є не обґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів також зауважує, що захисник не наводить переконливих фактичних даних, які повідомили свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які б свідчили про незаконність оскаржених рішень. Хоча адвокат і зауважує, що свідок ОСОБА_15 повідомив про відсутність наркотичних засобів у засудженого, проте не констатував, що цей свідок був присутнім в ході проведення обшуку, його статус в ході цієї слідчої дії, що могло б підтверджуватися, зокрема, присутністю в протоколі та/або відеозаписі обшуку. Таких відомостей не містять і матеріали справи, тож доводи і в цій частині не є слушними.

Решта доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6 висновків судів першої та апеляційної інстанції також не спростовує та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених по справі обставин, що в силу вимог статті 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок врахував, що докази по справі були належним чином досліджені під час розгляду в суді першої інстанції, є належними та допустимими відповідно до вимог статей 84 - 86 КПК України, оцінені судом згідно із ст. 94 КПК України, та в своїй сукупності спростовують доводи захисника ОСОБА_6 про не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Отже Суд вважає, що всупереч наведеним у касаційній скарзі захисника, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними й обґрунтованими, належним чином вмотивованими, вони в повній мірі відповідають вимогам ст. 370 КПК України.

Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би були безумовними підставами для скасування або зміни оскаржених судових рішень, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 376 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 листопада 2022 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 26 березня 2025 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргузахисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3