Історія справи

Постанова ККС ВП від 23.01.2025 року у справі №404/8001/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 404/8001/23

провадження № 51-2854 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023120000000813 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 листопада 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу. Змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання. Зараховано в строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 02 серпня 2023 року по 09 листопада 2023 року. Вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Вироком Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2024 року вирок першої інстанції скасовано в частині призначеного покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна. У решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_7 на початку січня 2023 року, більш точної дати не встановлено, не бажаючи займатися суспільно-корисною працею, виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, в умовах воєнного стану, обрав предметом протиправних посягань - чуже майно, а способом заволодіння ним - вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим.

Так, вдень 8 або 10 січня 2023 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , умисно з корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний план, прибув до розважального закладу «Dinarа», який розташований за адресою: вул. Велика Перспективна, буд. 36, м. Кропивницький, де працює потерпілий ОСОБА_8 , та викликав останнього на розмову.

У ході особистого спілкування ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 про те, що ним цікавляться місцеві мешканці азербайджанської національності, оскільки незадоволені його поведінкою, а тому для уникнення фізичного насильства з його боку, ОСОБА_8 необхідно передати грошові кошти в розмірі 5 000 грн.

Не розуміючи підстав вимагання грошових коштів, не маючи жодних боргових та договірних зобов`язань перед ОСОБА_7 , але побоюючись за своє життя і здоров`я, ОСОБА_8 погодився на виставлені умови, та ввечері того ж дня, знаходячись в приміщенні розважального закладу «Dinara», передав ОСОБА_7 власні грошові кошти в розмірі 5 000 грн у якості плати за свою безпеку.

Через декілька днів ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що передана раніше сума його не влаштовує і тепер платіж буде регулярним і складатиме 10 000 грн на місяць. Продовжуючи реалізацію свого злочинного плану, ОСОБА_7 використовуючи погрози фізичного насильства, отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі по 10 000 грн ввечері 3 або 4 лютого та вдень 3 або 4 березня 2023 року, більш точні дати та час в ході досудового розслідування не встановлені.

У подальшому, розцінюючи погрози як реальні, хвилюючись за своє життя і здоров`я, бажаючи уникнути погроз та вимагання грошових коштів з боку ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на 3 місяці виїхав за межі Кіровоградської області.

Повернувшись до м. Кропивницького 21 липня 2023 року, в ході випадкової зустрічі з ОСОБА_7 , останній повідомив потерпілому, що враховуючи кілька місяців пропуску оплати, станом на момент розмови «борг» становить 45 000 грн, а для повного погашення «боргу», ОСОБА_8 має передати йому грошові кошти в розмірі 100 000 грн, а в іншому випадку пригрозив фізичним насильством.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу щодо вимагання грошових коштів, 01 серпня 2023 року ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що йому відомо про отриману ним заробітну плату в розмірі 8 000 грн, які він повинен передати наступного дня в якості часткового погашення боргу.

02 серпня 2023 року о 09 год 22 хв ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_8 та призначив зустріч біля КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», що знаходиться за адресою: проспект Університетський, буд. 2/5, м. Кропивницький, куди мав прийти ОСОБА_8 та здійснити передачу грошових коштів в розмірі 8 000 грн для погашення частини «боргу».

Цього ж дня, близько 11 год 05 хв, знаходячись на території лікарні ОСОБА_7 продовжив реалізацію свого злочинного умислу, погрожуючи ОСОБА_8 фізичним насильством та розправою, у випадку не виконання останнім його вимог з передачі грошових коштів, отримав від потерпілого 8 000 грн, та був викритий працівниками правоохоронного органу безпосередньо під час вчинення злочину.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок апеляційного суду та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням. Вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не врахував обставини скоєного, усі дані про особу засудженого та думку потерпілого, внаслідок чого призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, через суворість. Вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе без реального відбування покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Від потерпілого ОСОБА_8 надійшло клопотання у якому він просить звільнити засудженого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням.

Захисник у судовому засіданні підтримав доводи скарги, просив її задовольнити.

Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги, вважала доводи необґрунтованими та просила залишити вирок апеляційного суду без зміни. Щодо клопотання потерпілого, вважала, що його думка не є вирішальною.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Мотиви суду

Єдиним доводом касаційної скарги є те, що покарання, призначене ОСОБА_7 , не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок суворості, через незастосування ст. 75 КК України. Однак така позиція захисника не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно із ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Скасовуючи вирок районного суду в частині призначеногоОСОБА_7 покарання та ухвалюючи в цій частині свій вирок, апеляційний суд урахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, конкретні обставини справи, вік, дані про особу винного, який раніше не судимий, характеризується позитивно, працював на посаді медичного брата в КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», студент Центральноукраїнського національного технічного університету, неодружений, на спеціальних обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття, наявність на утриманні батьків з інвалідністю 2 групи, добровільне відшкодування завданих збитків та вчинення злочину у молодому віці.

Урахувавши усі обставини, які за законом мають правове значення, в тому числі й ті, на які посилається захисник у касаційній скарзі, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, тобто нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою його засуджено, та належним чином умотивував своє рішення. Водночас апеляційним судом правильно зазначено, що наведені обставини справи, а саме систематичність дій по відношенню до потерпілого, які продовжувалися тривалий час, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують покарання, не дають підстав зробити висновок про можливість виправлення ОСОБА_7 без реального відбування ним покарання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення ст. 69 КК України та призначаючи покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 189 КК України, у своєму рішенні чітко зазначив, які саме обставини справи та дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і впливають на пом`якшення покарання. Інших обставин апеляційний суд не встановив. Не навів таких виключних обставин у своїй касаційній скарзі й захисник.

Суд касаційної інстанції неодноразово наголошував, що врахування одних і тих же обставин як таких, що дають підстави для одночасного застосування до засудженого положень ст. 69 КК України і призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов`язаних із пом`якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення тяжкого та особливо злочину, має мати для цього достатні підстави, яких Суд не вбачає.

Отже, обставини, на які посилається захисник у касаційній скарзі, які здебільшого характеризують особу засудженого, вже були враховані судом апеляційної інстанції при призначенні покарання. Тому підстав для застосування положень ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає, оскільки обставини, наведені захисником у касаційній скарзі, зокрема, характеристики з навчальних закладів та місця проживання ОСОБА_7 , підтвердження про наявність у його батьків 2 групи інвалідності, самі собою не є противагою суспільній небезпечності вчиненого засудженим злочину.

Щодо клопотання потерпілого ОСОБА_8 та посилань захисника у скарзі, що засудженим відшкодовано заподіяну шкоду потерпілому і останній до нього немає жодних претензій, то наведені обставини враховані апеляційним судом при призначенні засудженому покарання, водночас думка потерпілого не має вирішального значення при визначенні міри покарання.

Касаційний суд вважає, що призначене апеляційним судом покарання буде відповідати загальним засадам призначення покарання, буде законним і справедливим, сприятиме виправленню винного, попередженню вчинення нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», тавідповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення скарги захисника немає.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Кропивницького апеляційного суду від 16 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_3