Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.01.2018 року у справі №309/4208/13
Ухвала ККС ВП від 23.01.2018 року у справі №309/4208/13

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 309/4208/13-ц

провадження № 61-1627св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",

представник позивача - ГрицюкВ'ячеслав Петрович

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Хустського районного суду Закарпатської області у складі судді Орос Я. В.

від 7 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Власова С. О., Рисаги Т. Ю. від20 жовтня 2015 року

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесеннязмін до Господарськогопроцесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексуУкраїни, Кодексу адміністративногосудочинства України таінших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішенняу цивільних справах, які подані ірозгляд яких незакінчено до набраннячинності цією редакцієюКодексу, передаються доКасаційного цивільного судута розглядаються спочаткуза правилами, щодіють після набраннячинності цією редакцієюКодексу.

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 26 жовтня 2007 року закрите акціонерне товариство "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" (далі -

ЗАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк") та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 183 333 грн 34 коп. У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, банк та ОСОБА_4 уклали іпотечний договір, відповідно до якого банку передано в іпотеку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Проте, ОСОБА_3 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 31 серпня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 257 945 грн 46 коп. 17 грудня 2012 року між

ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір відступлення прав вимоги, за яким ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" свої права грошової вимоги до боржників.

З урахуванням викладеного, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 7 травня

2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 7 червня 2011 року вже було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 26 жовтня

2007 року у розмірі 229 025 грн 52 коп., вказане рішення виконано, а тому зобов'язання припинено.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2015 року рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 7 травня 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що рішенням суду вже було стягнуто заборгованість за кредитним договором, рішення виконано, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

14 листопада 2015 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало до до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки відповідачем не належним чином виконано зобов'язання за кредитним договором, а платіжні квитанції, які надав відповідач, не є належними доказами у справі.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

28 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Судом установлено, що 26 жовтня 2007 року між ЗАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 100 тис. грн зі сплатою

15 % річнихдо 25 жовтня 2017 року на реконструкцію будівлі.

Цього ж дня між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку будинок АДРЕСА_1.

30 січня 2008 року було внесено зміни до укладеного раніше кредитного договору в частині суми кредиту та графіка погашення кредиту, а 1 липня

2008 року в частині процентної ставки. Погоджено суму кредиту в розмірі

183 333 грн 34 коп. під 20 відсотків річних.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 7 червня

2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк у м. Хусті Закарпатської області",

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", в тому числі і за рахунок реалізації предмету іпотеки заборгованість за договором кредиту

від 26 жовтня 2007 року у розмірі 229 025 грн 52 коп.

На виконання цього судового рішення боржниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сплачено: 13 березня 2012 року - 20 тис. грн; 30 березня 2012 року - 15 тис. грн; 30 травня 2012 року - 195 800 грн; 18 червня 2012 року - 5 тис. грн. ; 30 липня 2012 року - 5 тис. грн; 27 серпня 2012 року - 5 тис. грн; 2 квітня 2013 року -

2 500 грн, а всього - 248 300 грн.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Стаття 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 526, 527 ЦК України належним виконанням зобов'язання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов'язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.

Частиною 3 статті 10 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У частині 2 статті 59 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи) передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 4 статті 60 ЦПК України, у редакції на час розгляду справи).

Проте, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, в порушення статей 212, 213, 214, 215 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи), на вказані положення закону уваги не звернув, не з'ясував належним чином обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема не дослідив на який рахунок та ким сплачено кошти, призначення платежів та чи відповідає сплачена сума зазначеній у поданому позивачем розрахунку боргу.

При цьому суд не врахував, правовий висновок, який міститься у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-1206цс15 та від 25 травня 2016 року № 6-157цс16 про те, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ЦК України.

Отже, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд не врахував, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником вчасно, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк