Історія справи

Постанова ККС ВП від 20.11.2019 року у справі №334/5381/17

Постанова

Іменем України

14 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 334/5381/17

провадження № 51-5932 км 18

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Крет Г. Р., Огурецького В. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрієнко М. В.,

прокурора Кулаківського К. О.,

захисника Сапожнікової О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 12017080050002234 від 15 травня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Долинка Гуляйпільського району Запорізької області, мешканця АДРЕСА_1),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі п. "г " ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнено ОСОБА_1 від призначеного основного та додаткового покарання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до засудженого ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 50 000 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 травня 2017 року приблизно о 16:20, перебуваючи на водійському місці в салоні автомобіля "Kia Cerato", порушуючи вимоги п. 15.13 Правил дорожнього руху України, відкрив передні ліві двері вказаного автомобіля, внаслідок чого відбувся контакт між задньою торцевою і внутрішньою частинами водійських дверей автомобіля та зубами великої передньої зірки велосипеда "Azimut" під керуванням потерпілого ОСОБА_2.

В результаті зіткнення велосипеда з відчиненими дверима автомобіля потерпілому було завдано тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року апеляційну скаргу захисника Сапожнікової О. В. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При цьому, посилається на те, що апеляційний суд, залишаючи вирок місцевого суду без зміни, не врахував доводи апеляційної скарги захисника, зокрема того, що засуджений вчинив неумисний злочин, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та не намагався уникнути передбаченого законом покарання.

Також ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі зазначає, що в ході апеляційного розгляду встановлено факт смерті потерпілого, у зв'язку з чим стороною захисту було змінено апеляційні вимоги, зокрема в частині вирішення цивільного позову засуджений та його захисник просили закрити кримінальне провадження, оскільки відповідно до норм цивільного законодавства правовідносини, які виникли між засудженим та потерпілим, не допускають правонаступництва. При цьому апеляційний суд, залишаючи вирок без зміни, в повній мірі не спростував доводи апеляційної скарги захисника в частині розгляду цивільного позову та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.

В судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу, прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі засудженим не оспорюється, а тому у касаційному порядку не перевіряється.

Доводи засудженого щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, Суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду та розміру покарання ОСОБА_1, виходив з того, що засуджений раніше не судимий, одружений, пенсіонер, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Судом, також враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, обсяг суспільно небезпечних дій засудженого та тяжкість наслідків, що настали, зокрема встановлення потерпілому інвалідності.

Обставиною, що пом'якшує покарання засудженому ОСОБА_1, судом визнано щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, в ході судового розгляду не встановлено.

Крім того, місцевий суд, врахувавши те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий, але неумисний злочин, досяг пенсійного віку та подав відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, прийшов до висновку про необхідність звільнення засудженого від призначеного покарання у відповідності до Закону України "Про амністію у 2016 році".

Апеляційний суд, переглядаючи вирок, та врахувавши характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, сукупність всіх обставин його вчинення, дані про особу засудженого та зазначені у вироку обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, погодився з висновком місцевого суду про наявність усіх підстав для призначення ОСОБА_1 покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, та звільнення засудженого від призначеного покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році".

Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, справедливим та таким, що не суперечить ст. 65 КК України.

На переконання колегії суддів, визначене судом остаточне покарання ОСОБА_1 з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній його меті як заходу примусу. Таким чином, підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через його суворість, про що засуджений вказує у своїй касаційній скарзі, не вбачається.

Разом з тим, доводи касаційної скарги засудженого про те, що апеляційний суд, встановивши факт смерті цивільного позивача, належним чином не спростував доводи апеляційної скарги захисника щодо необхідності закриття провадження в частині вирішення цивільного позову та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених ст. 370 КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однак цих вимог при розгляді кримінального провадження в частині вирішення цивільного позову суд апеляційної інстанції не дотримався.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими ч. 5 ст. 128 КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, ч. 5 ст. 128 КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Пунктом 7 частини 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ході апеляційного розгляду судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, яке було надано суду його сином (том 2 арк. пров. 46), у зв'язку з чим стороною захисту було змінено апеляційні вимоги, зокрема засуджений та його захисник, посилаючись на положення ст. 1219 ЦК України та ст. 255 ЦПК України, просили закрити кримінальне провадження в частині вирішення цивільного позову.

Однак апеляційний суд зазначених доводів не перевірив та не навів своїх висновків щодо безпідставності таких вимог захисника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційний суд, в порушення вимог ст. 419 КПК України, не здійснив належної перевірки доводів, наведених у апеляційній скарзі та змінах до неї, не надав вичерпних та переконливих відповідей, не зазначив у постановленій ухвалі жодних мотивів, з яких визнав вимоги сторони захисту про необхідність закриття провадження в частині вирішення цивільного позову та скасування арешту, накладеного на майно засудженого, необґрунтованими та не вказав положення закону, яким він керувався під час прийняття рішення, обмежившись загальним формулюванням про вмотивованість висновків у вироку місцевого суду.

За таких обставин Суд вважає, що рішення апеляційного суду постановлено з істотними порушеннями кримінального процесуального закону.

Як установлено частиною 1 ст. 438 КПК України, однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при наявності підстави, зазначеної у ч. 2 ст. 438 КПК України.

Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог ст. 412 КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Таким чином, на думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою та вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такої ухвали.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню в частині вирішення цивільного позову з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості та дотримуючись положень процесуального закону, ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке буде відповідати вимогам чинного законодавства України.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати в частині вирішення цивільного позову та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в цій частині.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич Г. Р. Крет В. П. Огурецький