Постанова ККС ВП від 18.11.2025 року у справі №527/819/23

Друк

Пошук

250

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

касаційний кримінальний суд верховного суду ( ККС ВП )

Історія справи

Постанова ККС ВП від 18.11.2025 року у справі №527/819/23

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 527/819/23

провадження № 51-3702км25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника

ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року та засудженого ОСОБА_8 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 30 квітня 2024 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170000000504, за обвинуваченням

ОСОБА_8 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Бугаївка Глобинського району Полтавської області, жителя

АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1, 6 ч. 2

ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

Вступ

20 жовтня 2022 року в період з 18:00 до 19:00 ОСОБА_8 прибув до домогосподарства потерпілих - подружжя ОСОБА_9 у АДРЕСА_1 для вирішення питання стосовно боргових зобов`язань, оскільки він не повернув їм борг та здійснив на них напад з метою заволодіння майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя потерпілих, які зазнали нападу (розбій), в умовах воєнного стану, при цьому вчинив убивство двох потерпілих з корисливих мотивів.

Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_8 за пунктами

1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

Апеляційний суд, після перегляду вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку, скасував його в частині призначеного покарання та ухвалив вирок, яким визначив остаточне покарання за інкриміновані засудженому злочини у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

У поданій касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду щодо підзахисного та призначити новий розгляд у цьому суді.

У свою чергу засуджений подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень і його особі через суворість.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в порядку касаційного розгляду має відповісти на доводи щодо:

- правильності кваліфікації дій засудженого за пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4

ст. 187 КК України;

- справедливості призначеного засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі;

- постановлення судових рішень з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 30 квітня

2024 року засуджено ОСОБА_8 до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 4 ст. 187 КК України на строк 10 років із конфіскацією належного йому майна;

- пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України на строк 15 років із конфіскацією належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено

ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією належного йому майна.

Цим же вироком вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він

20 жовтня 2022 року в період з 18:00 до 19:00, прибув до домогосподарства потерпілих - подружжя ОСОБА_9 у АДРЕСА_1 для вирішення питання стосовно боргових зобов`язань, оскільки він не повернув їм борг, та здійснив на них напад з метою заволодіння майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя потерпілих, які зазнали нападу (розбій), в умовах воєнного стану, при цьому вчинив убивство двох потерпілих з корисливих мотивів.

З метою подолання опору ОСОБА_9 узяв до рук плоский колючо-ріжучий предмет типу клинка ножа, який має обушок і гостре лезо, та завдав не менше шести ударів у ділянку грудної клітки, спини, шиї і обох рук ОСОБА_9 , а потім твердим тупим предметом, що має обмежену контактуючу поверхню з тригранним кутом, з великою силою заподіяв не менше п`яти ударів по голові ОСОБА_9 .

У результаті його дій ОСОБА_9 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, унаслідок чого він помер на місці події.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 , подолавши опір потерпілого

ОСОБА_9 , перебіг до будинку домогосподарства ОСОБА_9, де біля будинку зустрів ОСОБА_10 , ОСОБА_8 колючо-ріжучим предметом, який має обушок та гостре лезо завдав ОСОБА_10 не менше 32 ударів у ділянку обличчя і рук.

Після цього, ОСОБА_8 , узяв до рук тупий твердий предмет з обмеженою подовженою контактуючою поверхнею, і завдав декілька ударів по руках та не менше восьми ударів по голові ОСОБА_10 .

У результаті дій ОСОБА_8 . ОСОБА_10 отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, середньої тяжкості тілесне ушкодження як за критерієм тривалого розладу здоров`я, так і за критерієм відсутності небезпеки, а також тяжкі, від яких настала її смерть.

Переконавшись, що потерпілі не чинять опору, ОСОБА_8 забіг до приміщення будинку й незаконно заволодів грошовими коштами в сумі близько

3800 дол. США (відповідно до курсу НБУ станом на 20 жовтня 2022 року еквівалентно 138 966 грн) та близько 34 тис. грн, загалом - 172 966 грн. Далі він зник з місця вчинення злочину та згодом з метою уникнення відповідальності на мотоциклі марки «Lifan» д. н. з. НОМЕР_1 виїхав із смт Градизьк і направився до м. Кропивницького, де розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд, а саме за 2 тис. дол. США придбав автомобіль марки

ЗАЗ-DAEWOO, д .н. з. НОМЕР_2 , решту грошей залишив при собі.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у вчиненні розбою в умовах воєнного стану, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, та умисне вбивство двох осіб з корисливих мотивів, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Полтавський апеляційний суд вироком від 15 вересня 2025 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасував. Ухвалив свій вирок, яким ОСОБА_8 призначив покарання:

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років

із конфіскацією всього належного йому майна;

- пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі

із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі частин 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.

У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.

Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах:

- захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду щодо підзахисного та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що адвокат ОСОБА_11 , який брав участь у судовому засіданні апеляційного суду від 15 вересня 2025 року, не мав повноважень, оскільки Глобинський районний суд Полтавської області ухвалою від 07 червня 2023 року задовольнив клопотання цього захисника про відмову від здійснення захисту засудженого ОСОБА_8 та надалі було залучено захисника ОСОБА_7 для надання безоплатної вторинної правової допомоги зазначеному вище засудженому, тож, на думку захисника, з цих підстав було порушено право засудженого на захист;

- засуджений просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень і його особі через суворість.

Вважає, що суди не взяли до уваги відсутність доказів на підтвердження факту заволодіння ним грошовими коштами, які належали саме потерпілим, що свідчить про відсутність у його діях умислу на вчинення розбійного нападу та умисного вбивства з корисливих мотивів.

При цьому указує на неповноту судового розгляду районним судом, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає про неналежність та недопустимість як доказу даних, отриманих у результаті проведення додаткового огляду мотоцикла марки «Lifan»,

д. н. з. НОМЕР_1 , оскільки цю слідчу дію було проведено після 37 днів з моменту здійснення первинного огляду транспортного засобу та саме в результаті проведення повторного огляду було виявлено сліди крові.

При цьому, первинний огляд зазначеного вище транспортного засобу був проведений з порушенням вимог КПК України у зв`язку з тим, що допитаний у суді першої інстанції понятий ОСОБА_12 зазначив, що мотоцикл знаходився не в приміщенні гаража, як це зафіксовано на фототаблиці, а біля нього, що свідчить про здійснення цієї слідчої дії без понятих.

До того ж районний суд відмовив у задоволенні клопотання про допит понятого ОСОБА_13 та спеціаліста-криміналіста ОСОБА_14 , які брали участь у цій слідчій дії, чим допустив порушення права засудженого на захист.

На думку засудженого, цей суд безпідставно відмовив у задоволенні заявленого колегії суддям відводу, що призвело до порушення його права на розгляд справи неупередженим судом.

Також стверджує, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, допустив порушення ст. 404 КПК України, оскільки не здійснив повторний допит свідка ОСОБА_15 , унаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції.

Водночас наголошує, що без уваги суду апеляційної інстанції залишився той факт, що за результатами проведеного обшуку, за його місцем проживання,

не надано примірник відповідного протоколу та опису вилучених речей, при цьому, повторний обшук був здійснений із порушенням вимог КПК України, що свідчить про незаконність цих дій.

Також зазначає, що апеляційний суд, призначаючи йому покарання у виді довічного позбавлення волі, безпідставно послався на негативну характеристику за місцем проживання як на дані, що характеризують його особу, і на попередню судимість, оскільки судимість погашена, що призвело до суворості призначеного покарання.

Вважає незаконним рішення апеляційного суду з підстав участі у останньому судовому засіданні цього суду адвоката ОСОБА_11 , який не мав на це повноважень.

Також у касаційній скарзі засуджений указує, що апеляційний суд, переглядаючи це кримінальне провадження за його апеляційною скаргою, всупереч вимогам КПК України не перевірив належним чином наведених у ній доводів та безпідставно залишив їх без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Учасники судового провадження заперечення на касаційні скарги

не подавали.

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подані касаційні скарги, а прокурор та представник потерпілого виступили проти їх задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника

не підлягає задоволенню, а скаргу засудженого необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Висновки суду про винуватість засудженого, правильність кваліфікації його дій за пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, та призначене покарання в касаційній скарзі захисника не оспорюються.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.

Крім того, згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам у касаційній скарзі в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Мотивуючи свою касаційну скаргу, засуджений оспорює зазначені обставини та правильність оцінки судами доказів, на підставі яких постановлено судове рішення, що, на його думку, призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню. Надаючи власну оцінку доказам, засуджений по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу

ст. 433 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом

не віднесено.

Про правильність кваліфікації дій засудженого за пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4

ст. 187 КК України.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Слід зазначити, що відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Як визначено в ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стосовно матеріалів цього кримінального провадження колегія суддів зауважує, що доводи засудженого про неправильну кваліфікацію його дій ґрунтуються на переконанні, що в кримінальному провадженні жодними доказами не доведено факту заволодіння ним грошовими коштами, які належать саме потерпілим, що свідчить про відсутність у його діях умислу на вчинення розбійного нападу та умисного вбивства з корисливих мотивів.

Проте колегія суддів не погоджується із зазначеною вище позицією засудженого і зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що умисне вбивство потерпілих - подружжя ОСОБА_9 було вчинено засудженим саме під час розбійного нападу, а також, що засуджений діяв із прямим умислом на позбавлення життя потерпілих з корисливих мотивів і з прямим умислом на вчинення розбою, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, з кваліфікуючими ознаками, а тому дії засудженого обґрунтовано отримали юридично-правову кваліфікацію за ч. 4

ст. 187 та пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Такий висновок узгоджується з усталеною судовою практикою, відповідно до якої в разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу дії винного кваліфікуються за ч. 4 ст. 187 та п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України (постанови Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 210/2789/15-к, провадження № 51-6775км18; від 15 лютого 2022 року у справі № 204/484/19, провадження № 51-4962км21, від 01 квітня 2025 року у справі № 148/1726/23, провадження № 51-5670км24).

Зазначена практика заснована на тому, що розбій є складеним кримінальним правопорушенням, який утворено законодавчим поєднанням у межах одного складу злочину двох нерозривно пов`язаних діянь - посягання на чуже майно шляхом нападу на певну особу і протиправного впливу на таку особу в спосіб, який є небезпечним для життя і здоров`я. По суті розбій є врахованою законодавцем так званою ідеальною сукупністю двох окремих двоїсто поєднаних між собою діянь, які співвідносяться між собою як посягання і спосіб його вчинення, проте в інших випадках відповідають ознакам самостійних окремих складів правопорушень.

У свою чергу вчинення умисного вбивства утворює ознаки більш небезпечного злочину і не охоплюється ч. 4 ст. 187 КК України, кваліфікується за п. 6 ч. 2

ст. 115 КК України з тих підстав, що кваліфікація лише за ч. 4 ст. 187 КК України

не здатна надати належну оцінку суспільній небезпечності вчиненого особою протиправного діяння, адже застосований спосіб та його наслідки у виді заподіяння смерті в такому разі утворюють ознаки самостійного окремого більш тяжкого злочину, ніж той, виконання якого він забезпечує, оскільки призводить до заподіяння шкоди, яка виходить за межі ч. 4 ст. 187 КК України.

Варто зазначити, що вчинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується у разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок вбивства, а також коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину.

Цей підхід відображено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року (справа № 742/519/17, провадження № 51-4216км18). Як зазначено в указаному рішенні, за встановленими судами фактичними обставинами у засуджених ще до нападу на потерпілого була попередня змова на вбивство з корисливих мотивів, а тому кваліфікація їх дій за ч. 4 ст. 187 КК України

є зайвою.

Корисливий мотив злочину - це внутрішнє спонукання суб`єкта злочину задовольнити особисті потреби матеріального характеру.

Під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

У свою чергу розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.

При цьому для встановлення кваліфікуючої ознаки злочину «з корисливих мотивів», необхідної для кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, не має значення, чи досяг винний тієї матеріальної вигоди, якої прагнув, у такому разі склад цього злочину буде наявний, оскільки його мотивом була корисливість.

Мотивуючи свої висновки про наявність в діях засудженого корисливого мотиву, суд слушно послався, зокрема, на показання самого засудженого, який не заперечував того факту, що він дійсно у 2021 році брав у потерпілих - подружжя ОСОБА_9 гроші в розмірі 1000 євро, які не повернув, а також на показання свідка ОСОБА_17 - цивільної дружини засудженого, яка під час її допиту у суді першої інстанції зазначила про дійсність указаного вище факту та на показання залегендованого свідка ОСОБА_18 , якому засуджений у камері ізолятора тимчасового тримання розказав, крім іншого, що сидить за підозрою у подвійному вбивстві, зокрема знайомого, якому він винен гроші, тож суд правильно установив, що у діях ОСОБА_8 наявний корисливий мотив.

Водночас свої висновки про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, пунктами 1, 6 ч. 2

ст. 115 КК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 .

Так, суд обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідків:

- ОСОБА_15 , яка під час допиту судом першої інстанції повідомила, що

20 жовтня 2022 року приблизно з 15:00 до 18:00 з чоловіком поверталися додому, побачила на узбіччі дороги мотоцикл ОСОБА_8 , а сам ОСОБА_8 стояв біля хвіртки домогосподарства потерпілих ОСОБА_9 . Пізніше вона почула крики, вийшла на огород подивитися та побачила на подвір`ї ОСОБА_9 ОСОБА_8 , який щось підсвічував ліхтарем, а потім він швидко пішов. Самих ОСОБА_9 в цей час на подвір`ї вона не бачила і криків більше не чула. Зазначила, що з її городу видно, що відбувається на задньому подвір`ї ОСОБА_9 та вказала, що вона впевнена в тому, що це був саме ОСОБА_8 , оскільки вже досить давно його знає, знає його статуру, він був одягнений у темну курточку, у якій його побачила, коли стояв біля воріт. Далі вона пішла в свою хату до дітей та через деякий час почула гуркіт - мотоцикл завівся і поїхав. Крім ОСОБА_8 , інших осіб на подвір`ї ОСОБА_9 в той час вона не бачила. Вказала, що і раніше іноді бачила ОСОБА_8 у ОСОБА_9, який допомагав останнім по господарству. Також їй відомо, що потерпіла ОСОБА_10 приходила до співмешканки ОСОБА_8 та вимагала кошти, які вона позичила сім`ї ОСОБА_8 та прохала повернути борг;

- ОСОБА_19 , який пояснив суду, що він через додаток «OLX» виклав оголошення про продаж свого автомобіля, через деякий час йому подзвонив чоловік (вказав, що це був ОСОБА_8 ), з яким вони домовилися зустрітися. Зустріч була 21 чи 22 жовтня 2022 року у м. Кропивницькому. Крім іншого, зазначив, що виручені гроші за автомобіль у сумі 2000 дол. США він не витратив, оскільки домовилися з ОСОБА_20 через два тижні оформити автомобіль, оскільки його власник проживає у м. Києві. Згодом йому подзвонили слідчі з м. Полтави, він надав їм пояснення та видав гроші в сумі 2000 дол. США.

- залегендованого свідка ОСОБА_18 , який розповів суду, що він перебував із ОСОБА_8 в одній камері ізолятора тимчасового тримання, де ОСОБА_8 йому повідомив, що сидить за підозрою у подвійному вбивстві та розказав, що йому подзвонив знайомий, якому він винен 800 дол. США, та сказав прийти поговорити стосовно грошей. Коли ОСОБА_8 прийшов, потерпілий говорив із ним грубо, тому він на городі схопив сапу і бив потерпілого, потім вийшла жінка і була бійка. Надалі він знайшов пачку грошей та забрав її. Сів на мопед та хотів тікати на захід України. Ще він вказав, що хвилюється, бо його бачила сусідка, як він вибігав і тікав. Казав, що у нього є дружина та двоє дітей. Також казав, що він хвилюється і за те, що дружина сказала, що він був вдома, але вона брехала поліції, бо у той час вона була на роботі. Зазначив, що ОСОБА_8 йому все розказував добровільно;

- ОСОБА_21 , який у ході допиту судом повідомив, що він працює на станції автосервісу у м. Кропивницькому. У 2022 році до нього на СТО прийшов чоловік (вказав на засудженого) та попросив залишити йому на зберігання мотоцикл синього кольору, за це оплатив 500 грн та сказав, що забере мотоцикл через пару днів. Також зазначив, що вони обмінялися номерами телефонів та домовилися, що якщо мотоцикл буде стояти довше, то засуджений за це доплатить. Вказав, що через декілька днів приїхали працівники поліції та у його присутності оглядали мотоцикл, а потім погрузили його і поїхали.

- ОСОБА_12 , який повідомив суду, що він був понятим під час огляду мотоцикла в м. Кропивницькому, однак, не пам`ятає коли це відбувалося. Також працівники поліції просили його зафіксувати вилучення грошових коштів (доларів) і мотоцикла. Огляд та вилучення мотоцикла відбувалося на СТО, на мотоциклі були частини синього кольору та під час огляду під сидінням мотоцикла знайшли документи на нього та ганчірку з плямами. Вказав, що під час проведення цих дій був ще один понятий.

- ОСОБА_22 , який зазначив, що 23 жовтня 2022 року він як слідчий проводив огляд мотоцикла у м. Кропивницькому в присутності понятих та під час огляду було вилучено мотоцикл синього кольору, шолом та ганчірку;

- ОСОБА_23 , який уході допиту у суді першої інстанції пояснив, що

29 листопада 2022 року він був присутнім як спеціаліст-криміналіст під час огляду місця події, де біля слідчого управління проводився огляд мотоцикла, який був опечатаний. Зазначив, що він за вказівкою слідчого робив фотознімки сидіння мотоцикла та змиви слідів крові, які були виявлені на ньому під час огляду.

Необхідно зазначити, що допит свідків було проведено у відповідності до вимог КПК України, зокрема їх було попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

У свою чергу суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції не знайшов підстав сумніватися в правдивості показань свідків.

При цьому, варто зауважити, що твердження засудженого про те, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, допустив порушення ст. 404 КПК України, оскількине здійснив повторний допит свідка ОСОБА_15 , унаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, є безпідставними, оскільки цей суд встановив, що свідок ОСОБА_15 була допитана у судовому засідання суду першої інстанції від 02 серпня

2023 року за участі сторони захисту та сторони обвинувачення, при цьому сторони не обмежувались судом у можливості задавати питання цьому свідку. Більше того, саме свідок ОСОБА_15 повідомила суду першої інстанції, що бачила ОСОБА_8 на місці вчинення злочину в день вбивства подружжя ОСОБА_9 , чула крики з їх домогосподарства.

У свою чергу колегія суддів зауважує, що згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК України повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. У цій справі такої умови апеляційний суд не встановив. Сам собою факт незгоди з висновками суду не є підставою для повторного дослідження доказів.

Цей суд обмежився аналізом показань учасників кримінального провадження, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції.

За результатами перегляду вироку апеляційний суд погодився з оцінкою таких доказів, даною районним судом.

Тому доводи касаційної скарги засудженого про протилежне є голослівними.

Показання свідків є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами.

Також винуватість засудженого підтверджується даними, що містяться в письмових доказах, зміст яких детально викладено у вироку, зокрема:

- у протоколі обшуку від 22 жовтня 2022 року з відеозаписом та актом про застосування службової собаки, об`єктом якого було домогосподарство на АДРЕСА_2 , де виявлено труп потерпілого ОСОБА_9 та труп потерпілої ОСОБА_10 (т. 1,

а. п. 184-214);

- у протоколі обшуку від 22 жовтня 2022 року з відеозаписом, об`єктом якого було помешкання на АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_8 , під час якого вилучено одяг та взуття ОСОБА_8 (т. 1, а. п. 229-231);

- у протоколі обшуку від 23 жовтня 2022 року з відеозаписом, об`єктом якого був автомобіль «ЗАЗ-ДЕО», д. н. з. НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_8 , звідки було вилучено речі ОСОБА_8 (т. 1, а. п. 245-250);

- у протоколі огляду місця події від 23 жовтня 2022 року з фототаблицею, об`єктом огляду якого була ділянка місцевості, що розташована на вул. Романа Шухевича, 41 у м. Кропивницькому Кіровоградської області, де було виявлено та вилучено мотоцикл «Lifan», д. н. з. НОМЕР_1 , синього кольору (т. 2, а. п. 13-26);

- у протоколі огляду місця події від 23 жовтня 2022 року з фототаблицею, згідно з яким у приміщенні службового кабінету Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області громадянин ОСОБА_19 добровільно надав для огляду та подальшого вилучення грошові кошти в сумі 2000 дол. США, отримані від невідомого чоловіка після продажу автомобіля (т. 2, а. п. 38-40);

- у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 жовтня 2022 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_21 , в присутності понятих, останній вказав на фотозображенні особи № 3 ( ОСОБА_8 ), як такої, яка 21 жовтня 2022 року залишила йому на зберігання мопед (мотоцикл) синього кольору в боксі СТО за адресою:

АДРЕСА_3 , за що оплатила 500 грн. Упізнав особу за худорлявістю обличчя, його формою, формою носа, губ, брів, зачіскою та іншими рисами обличчя у своїй сукупності (т. 2, а. п. 58-60);

- у протоколі огляду від 24 жовтня 2022 року з фототаблицею, об`єктом якого було помешкання на АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_8 , під час якого вилучено фрагмент мотузки (т. 2, а. п. 70, 71);

- у протоколі огляду місця події від 24 жовтня 2022 року, де в приміщенні Глобинського відділення ПОБ СМЕ Полтавської області проведено огляд одягу потерпілої ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_9 (т. 2, а. п. 74-78);

- у протоколі огляду місця події від 25 жовтня 2022 року з фототаблицею та актом про застосування службової собаки, об`єктом огляду якого є прибудинкова територія домогосподарства на АДРЕСА_2 , де виявлено два недопалки від цигарок (т. 2, а. п. 88-94);

- у протоколі огляду місця події від 29 листопада 2022 року з фототаблицею, згідно з яким в приміщенні камери зберігання СУ ГУНП в Полтавській області, проведено огляд мотоцикла «Lifan», д. н. з. НОМЕР_1 , синього кольору, де на внутрішній частині сидіння виявлено нашарування речовини бурого кольору у вигляді липких крапель. Вказане сидіння до мотоцикла вилучено (т. 2,

а. п. 95-102);

- у протоколі огляду від 01 лютого 2022 року з фототаблицею та відеоматеріалом до нього, відповідно до якого старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Полтавській області капітаном поліції ОСОБА_22 в приміщенні службового кабінету № 418 проведено огляд USB флеш-карти марки «Kingston» об`ємом 14,4 Гб, яку було отримано в рамках виконання доручення слідчого в порядку ст. 40 КПК України (диск містить відеофайл, де зафіксовано з камер відеоспостереження домоволодіння потерпілих ОСОБА_9 та рух транспортного засобу - мотоцикла та самого мотоцикліста) (т. 4, а. п. 180-225);

- у висновку експерта (судово-імунологічна експертиза від 07 листопада

2022 року № 1613), згідно із яким на зіскобі з бетонної поверхні (об. № 1), зіскобі із дверей (об. № 2), зіскобі зі стіни (об. № 3), знайдена кров людини. При серологічному дослідженні в зазначених об`єктах виявлений антиген В, крім того в об. № 1,3 виявлений ізогемаглютин анти-А заізосерологічною системою АВ0. Ця кров може походити від ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , крові яких характерні виявлені властивості. Походження цієї крові від ОСОБА_9 виключається (т. 3, а. п. 8, 9);