Правова позиція : Щодо необхідності з’ясування чи є особа працевлаштованою при призначенні засудженому покарання у виді виправних робіт

Перш ніж призначати засудженому покарання у виді виправних робіт, належить з’ясувати, чи є особа працевлаштованою, оскільки відсутність місця роботи унеможливлює визначення розміру відрахувань із суми заробітку засудженого в дохід держави, яке є обов’язковим при призначенні вказаного виду покарання.

Історія справи

Постанова ККС ВП від 18.01.2024 року у справі №523/11023/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024року

м. Київ

справа № 523/11023/21

провадження № 51-3231км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021164490000306 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, інваліда ІІ групи, проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 1липня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 2 роки із застосуванням вимог ст. 76 КК.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, змінено вирок суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, призначено покарання за ч. 1 ст. 309 КК у виді виправних робіт на строк 6 місяців. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 2 роки із застосуванням вимог ст. 76 КК.

За обставин, установлених у вироку, ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 13 березня 2021 року в не встановлені досудовим розслідуванням час та місці незаконно придбав шляхом знахідки прозорий полімерний пакет з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору і, усвідомлюючи що в ньому містяться особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено, достовірно знаючи їх властивості, діючи умисно, почав незаконно зберігати його при собі з метою подальшого особистого вживання, без мети збуту.

Надалі 13 березня 2021 року з 11:17 до 11:32 співробітники поліції відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області провели огляд місця події біля будинку № 9 на вул. Марсельській у м. Одесі, в ході якого в присутності понятих у ОСОБА_6 , було виявлено та вилучено прозорий полімерний пакет із речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору масою 0,678 г, яка містить особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено, - MDMB-4en-PINACA масою наркотичних речовин 0,0041 г та 0,0031 г.

Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор не погоджується з рішенням апеляційного суду, просить його скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законута неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції усупереч приписам ст. 57 КК призначив ОСОБА_6 , який непрацевлаштований та перебуває на обліку в Одеському міському центрі зайнятості, покарання за ч. 1 ст. 309 КК у виді виправних робіт без визначення розміру відрахувань із суми заробітку засудженого в дохід держави, яке є обов`язковим при призначенні вказаного виду покарання, внаслідок чого застосовано закон, який не підлягав застосуванню.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримала вимоги, викладені в касаційній скарзі, засуджений та захисник заперечували проти її задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, з огляду на положення ст. 433 КПК Суд не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржуються.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, виходив з того, що обвинувачений вчинив проступок, провину повністю визнав, брав участь у розкритті кримінального проступку, щиро розкаявся.

З урахуванням вищенаведених обставин місцевий суд призначив ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 309 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки та звільнив його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Не погоджуючись з таким рішенням місцевого суду, сторона обвинувачення оскаржила вирок до суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону під час призначення покарання.

Суд апеляційної інстанції, зважаючи на приписи ч. 3 ст. 61 КК, відповідно до яких обмеження волі не застосовується у тому числі до осіб з інвалідністю І і ІІ групи, дійшов висновку, що місцевий суд, встановивши під час постановлення вироку факт наявності у обвинуваченого ОСОБА_8 інвалідності ІІ групи, помилково призначив останньому покарання у вигляді обмеження волі, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Водночас суд апеляційної інстанції змінив вирок щодо ОСОБА_6 у частині покарання та призначив йому за ч. 1 ст. 309 КК покарання у виді виправних робіт на строк 6 місяців. На підставі статей 75 76 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки з покладенням на нього відповідних обов`язків.

Частиною 1 ст. 412 КПК визначено, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як убачається зі змісту ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:

- незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;

- застосування закону, який не підлягає застосуванню;

- неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;

- призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

На переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції не дотримався вищенаведених вимог закону.

Так, санкція ч. 1 ст. 309 КК передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років.

Згідно з ч. 1 ст. 57 КК покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадяться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Водночас з урахуванням того, що покарання у виді виправних робіт відбувається за місцем роботи засудженого та у матеріалах провадження міститься довідка про перебування ОСОБА_6 на час розгляду провадження у суді апеляційної інстанції на обліку у службі зайнятості, суд апеляційної інстанції не навів обґрунтувань про те, з огляду на які обставини він призначив засудженому покарання у виді виправних робіт.

Крім того, суд апеляційної інстанції, призначивши ОСОБА_6 покарання у виді виправних робіт, не визначив розміру відрахувань із суми заробітку засудженого або його грошового забезпечення.

Отже, суд апеляційної інстанції всупереч положенням, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК, призначаючи ОСОБА_6 покарання, належним чином не врахував вищезазначених положень закону України про кримінальну відповідальність та не навів достатніх мотивів, з яких виходив під час постановлення ухвали.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК, якеє істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК) та привело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК), що відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 438, п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК є підставою для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, постановити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 369, 412, 413, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

УхвалуОдеського апеляційного суду від 11квітня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2