Історія справи

Постанова

Іменем України

17 липня 2018 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Григор'єва І.В.,

Стороженко С.О.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Рибачук Г.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року про повернення апеляційної скарги.

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

ОСОБА_2 вимагає скасувати ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 квітня 2017 рокуіз призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Мотивує це істотним порушенням апеляційним судом норм кримінального процесуального закону. На обґрунтування наведеного вказала, що її апеляційну скаргу було повернуто як таку, що подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу, що призвело до порушення її права на оскарження судових рішень та обмеження доступу до правосуддя, адже вона є дружиною ОСОБА_3, а отже, має право спільної сумісної власності на арештоване майно (грошові кошти в розмірі 1000 дол. США та 3300 грн) та мала право на оскарження ухвали суду першої інстанції.

2. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Судове рішення суду першої інстанції

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 березня 2017 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно - грошові кошти в розмірі 1000 дол. США та 3300 грн, які 03 березня 2017 року були вилучені під час затримання ОСОБА_3 в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та проведення його особистого обшуку.

2.2 Судове рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 березня 2017 року повернуто з підстав подання її особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні суду касаційної інстанції не заперечувала проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_2, вважаючи вимоги скарги підставними.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Практика Європейського суду з прав людини

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава може встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду. Такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму суть цього права, а мета і вжиті заходи повинні пропорційно співвідноситися (пункт 57 рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).

4.2 Сімейний кодекс України

4.2.1 Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності

Частина 3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

4.3 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.3.1 Стаття 399. Залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмова відкриття провадження

Частина 3. Апеляційна скарга повертається, якщо:

2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Частина 6. Ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Мотиви суду касаційної інстанції щодо перевірки доводів касаційної скарги

5.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів, наведених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваного судового рішення, установлених КПК України, касаційний суд здійснив розгляд провадження у частині перевірки доводів скарги про дотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали від 13 квітня 2017 року [4.3.1].

5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

5.2.1 Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про незаконне повернення її апеляційної скарги, порушення її права на оскарження судових рішень та обмеження доступу до правосуддяє безпідставними.

Об'єктом спільної сумісної власності подружжя визнається майно, у тому числі грошові кошти, одержані за договором, укладеним одним з подружжя в інтересах сім'ї. За таким договором, укладеним за презумпції згоди другого з подружжя, можливим є не лише набуття майна, але й створення майнових обов'язків (наприклад, укладення договорів позики) [4.2.1].

З наявної в матеріалах кримінального провадження розписки від імені ОСОБА_3 вбачається, що грошові кошти в розмірі 1100 дол. США були позичені ним у ОСОБА_4 14 лютого 2017 року із зобов'язанням повернути протягом місяця.

До апеляційної скарги не додано документів на підтвердження того, що арештовані на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 березня 2017 року грошові кошти, є саме тими коштами, які були отримані ОСОБА_3 від ОСОБА_4 на підставі розписки.

Крім того, доводи касаційної скарги про отримання грошових коштів на потреби сім'ї є безпідставними, оскільки в розписці відсутнє посилання, для яких саме потреб ОСОБА_3 отримав грошові кошти, як відсутня і будь-яка згода дружини на отримання коштів.

Надана суду копія свідоцтва про шлюб не є достатнім доказом належності арештованого майна ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя.

Судом апеляційної інстанції взято до уваги й те, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 щодо скасування ухвали Галицького районного суду м. Львова від 04 березня 2017 року про арешт майна залишено без задоволення.

Апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, діяв відповідно до положень процесуального закону, оскільки скаргу було подано особою, яка не має права її подавати[4.3.1].

Таким чином, порушень прав ОСОБА_2 на доступ до правосуддя не встановлено, тому доводи щодо порушення апеляційним судом вимог КПК України є безпідставними.

5.3 Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції, з огляду на не підтвердження ОСОБА_2 права власності на арештоване майно, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги особі, яка не має права на її подання, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судового рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 376, 436, 441, 442 КПК України, пунктами 4, 5, 6 § 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишитибез задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року про повернення апеляційної скарги залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів І.В. Григор'єва С.О.Стороженко