Історія справи

Постанова

Іменем України

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 373|1265|17

провадження № 51-5653км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Стороженка С. О., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кононської І. Є.,

прокурора Вергізової Л. А.,

захисника ЧикаловаР. Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабця І. Н. на вирок Апеляційного суду Київської області від 16 січня 2018 року в кримінальному провадженні № 12016110240000495 щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Російської Федерації, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Київської області від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_2 від відбування додаткового покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України скасовано. Призначено ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

15 лютого 2018 року ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області звільнено ОСОБА_2 від відбування основного та додаткового покарання на підставі пункту «г» ст. 1 Закону України « Про амністію у 2016 році».

Як установив суд, ОСОБА_2 01 травня 2016 року близько 18:00, керуючи технічно справним автомобілем «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Жовтневій в с. Хоцьки в напрямку до центру цього села, в порушення вимог пунктів 2.3. (б), 2.3 (д), 12.3, 14.2 (в) та 14.6 (а) Правил Дорожнього Руху України, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_2 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Звертає увагу на відсутність висновку апеляційного суду по суті вимог апеляційної скарги. Крім того вказує, що апеляційний суд залишив поза увагою те, що засуджений та його захисник підтримали апеляційну скаргу прокурора, яка погіршувала становище засудженого, а захисник в свою чергу не надав ОСОБА_2 належної правової допомоги, чим порушив його право на захист.

Позиції інших учасників судового провадження

В письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Чикалов Р.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_2 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.

В письмовому клопотанні ОСОБА_2 заперечує проти касаційної скарги прокурора та просить вирок апеляційного суду залишити без зміни.

В судовому засіданні захисник Чикалов Р.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_2 просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Прокурор Вергізова Л. А. вважала касаційну скаргу обґрунтованою, просила її задовольнити, скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 286 КК України,і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Посилання прокурора як на підставу для скасування ухвали апеляційного суду в зв'язку із не зазначенням в резолютивній частині вироку висновку суду по суті апеляційної скарги про її часткове задоволення, не може визнаватись істотним порушенням в розумінні ст. 412 КПК України, оскільки суд в мотивувальній частині вироку вказав про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора, та навів доводи прийнятого за наслідками розгляду апеляційної скарги рішення.

Окрім того, доводи касаційної скарги прокурора про порушення права ОСОБА_2 на захист під час апеляційного провадження є необґрунтованими.

Статтею 59 Конституції України визначено право кожного на професійну правничу допомогу.

Забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному провадженні - одна з найважливіших державних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України, та міжнародними актами, які становлять національне законодавство щодо прав людини і основоположних свобод (ст. 11 Загальної декларації прав людини; ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Із кримінального провадження вбачається, що прокурор, не погоджуючись з вироком місцевого суду щодо ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставинами провадження та кваліфікацію дій засудженого, просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у розмірах визначених судом першої інстанції, проте, без застосування ст. 75 КК України до додаткового покарання.

Роз'яснивши ОСОБА_2 положення ст. 75 КК України щодо звільнення засудженого від відбування основного покарання, яким є позбавлення волі на певний строк, та не передбачення цією статтею звільнення від додаткового покарання, яким є позбавлення права керувати транспортними засобами, захисником Чикаловим Р. Г. було прийнято узгоджену позицію із своїм підзахисним погодитися з доводами апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині звільнення ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, та просити суд задовольнити апеляційну скаргу прокурора.

У даному провадженні не вбачається порушення права обвинуваченого на захист, оскільки зазначена позиція була узгоджена між захисником Чикаловим Р.Г. та ОСОБА_2, що не є порушенням норм права в розумінні статей 46, 47 КПК України та вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правил адвокатської етики.

Окрім того, ОСОБА_2 та його захисник не зверталися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на вирок апеляційного суду щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та порушення права ОСОБА_2 на захист.

Отже, у касаційній скарзі не наведено доводів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

З огляду на викладене, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Київської області від 16 січня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабця І. Н.- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич С. О. Стороженко Т.В. Шевченко