Історія справи

punctuation'>

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 702/388/20

провадження № 51-2105 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Черкаського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Цибулів Монастирищенського району Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами обставини

1. Вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК та виправдано.

2. Черкаський апеляційний суд 16 квітня 2025 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ухвалив новий вирок, яким визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 74 , ст. 49 КК звільнив ОСОБА_6 від призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності.

3. Вирішив питання щодо речових доказів та інших заходів забезпечення кримінального провадження.

4. За обставин, детально викладених у вироку апеляційного суду, ОСОБА_6 14 жовтня 2019 року, близько 18:30 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21214», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Перемоги, с. Івахни, Монастирищенського району, Черкаської області, неподалік автобусної зупинки, в порушення вимог ст. ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п. п. 2.3 б); 2.9 а); 10.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого допустив наїзд правою передньою частиною вказаного транспортного засобу на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався узбіччям зазначеної вулиці.

5. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, які відносять категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

6. Таким чином ОСОБА_6 вчинив дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

7. У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на порушенням судами норм матеріального та процесуального права, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

8. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:

- обвинувачення ґрунтується на показаннях малолітніх свідків та потерпілого, жоден з них не зазначив номера автомобіля та не підтвердив, що за кермом був ОСОБА_6 ;

- апеляційний суд як на доказ його винуватості послався на відомості, що містяться у протоколі огляду місця події від 14 жовтня 2019 року, хоча, на думку засудженого, фактично було проведено обшук автомобіля без дозволу та участі ОСОБА_6 , а також дозволу власника автомобіля;

- судом апеляційної інстанції не усунуто розбіжностей у показаннях потерпілого щодо напрямку руху автомобіля та механізму ДТП.

9. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

10. На обґрунтування своїх вимог вказує про недоведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували керування ОСОБА_6 у день ДТП будь-яким транспортним засобом.

11. Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишилось те, що огляд місця події (транспортного засобу), проведений біля будинку АДРЕСА_2 , фактично був обшуком, проведений без дозволу ОСОБА_6 та без його присутності, оскільки останній уже був затриманий. При цьому, апеляційний суд безпідставно розділив слідчу дію, яка оформлена одним процесуальним документом на дві - огляд місця події та обшук транспортного засобу.

12. Вказує, що огляд місця події, а фактично обшук автомобіля, за відсутності будь-яких даних, які б стали підставою для його проведення в період часу з 21:10 години до 22:40 години 14 жовтня 2019 року здійснено після внесення відомостей про ДТП до ЄРДР, однак з відповідним клопотанням органи досудового розслідування до слідчого судді не зверталися, внаслідок чого, на думку захисника, отримані докази за результатами вказаної слідчої діє є недопустимими, що узгоджується з практикою Касаційної кримінального суду.

13. Також захисник стверджує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що:

- в порушення вимог ст. 214 КПК досудове розслідування було розпочато за відсутності у слідчого та прокурора вагомих підстав для прийняття процесуального рішення про невідкладне внесення до ЄРДР відомостей за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, стосовно того, що саме ОСОБА_6 керував автомобілем та збив пішохода;

- між рапортом про отримання заяви про ДТП та витягами з кримінального провадження наявні розбіжності;

- в порушення вимог ст. 105 КПК фототаблиці до протоколу огляду місця події від 14 жовтня 2019 року не засвідчені підписами понятих та спеціаліста;

- в основу вироку покладено суперечливі показання потерпілого, а також показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є неспроможними та є лише їх припущенням, натомість свідок - водій автобуса, який міг би дати чіткі показання щодо ДТП судом не допитаний;

- суд визнав безпідставно визнав належним доказом висновок медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, який не містить дати складання та не підписаний медичним працівником і не скріплений печаткою медичного закладу.

14. Вважає вирок суду апеляційної інстанції незаконним і необґрунтованим, а висновки про винуватість ОСОБА_6 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не доведена поза розумним сумнівом.

15. Також за змістом касаційних скарг сторона захисту вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

16. На адресу суду від сторони обвинувачення надійшли заперечення на касаційні скарги засудженого та його захисника, у яких прокурор, наводячи відповідні аргументи, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни.

Позиції учасників судового провадження

18. У судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення касаційних скарг сторони захисту.

Мотиви Суду

19. Заслухавши доповідь судді, доводи сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

20. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

21. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

22. Відповідно до положень ст. 420 КПК, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

23. Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише у випадку, коли вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.

24. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні.

25. На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

26. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись з виправдувальним вироком місцевого суду, прокурор звернувся з апеляційною скаргою у якій просив скасувати його з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

27. Апеляційний суд, з огляду на вимоги сторони обвинувачення, повторно дослідивши докази, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК, дійшов переконання, що висновки суду першої інстанції, які покладено в основу ухвалення виправдувального вироку, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, та містять істотні суперечності.

28. Висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.

29. Такого висновку апеляційний суд дійшов на підставі аналізу показань, допитаних у судовому засіданні потерпілого та свідків, зміст яких детально наведено у вироку апеляційної суду. Так, зокрема:

- свідок ОСОБА_11 пояснила, що 14 жовтня близько 18.00 год. з друзями йшли додому із смт. Цибулева в напрямку с. Івахни. Вона з Настею йшли попереду, а ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 йшли позаду. Зі сторони с. Івахни їхала машина, марки «Нива», темно-синього кольору на великій швидкості та різко звернула на тротуар. Вона почула крики, обернувшись побачила ОСОБА_8 , який лежав на дорозі, зі слідами крові на лобі. На землі також була кров. Раніше бачила схоже авто під керуванням ОСОБА_6 з яким знайома, як сусідом;

- свідок ОСОБА_12 повідомила, що вони разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_8 йшли по узбіччю дороги. На зустріч зі сторони с. Івахни в бік смт. Цибулів рухався, на великій швидкості, автомобіль «Нива», темно-синього кольору, який заїхав на узбіччя. У результаті цього правою фарою автомобіль збив потерпілого ОСОБА_8 , якого відкинуло та якому переїхало ногу. Автомобіль, не зупиняючись, поїхав далі. Через кілька хвилин зупинився автобус, з якого вийшли люди, викликали швидку медичну допомогу. Їй відомо, що схожим авто, що збило ОСОБА_8 керував ОСОБА_6 ;

- свідок ОСОБА_13 пояснила, що 14 жовтня повертаючись додому по обочині спереду йшли дві дівчини, позаду них йшли вона, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 . Навпроти їхав автомобіль марки «Нива» синього кольору, який повернув на узбіччя, правим боком здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_8 та поїхав далі. Вона намагалась догнати автомобіль, але він почав втікати. Позаду зупинився автобус, з якого вийшли люди. Потерпілий втратив свідомість, пізніше приїхала швидка допомога. Потім з поліцією та сестрою потерпілого вони поїхали до домоволодіння обвинуваченого, де впізнали автомобіль, на якому були сліди крові;

- свідок ОСОБА_9 пояснила, що того дня ОСОБА_6 зайшов у нетверезому стані в магазин «Горішок» (ДТП сталася на відстані 150 м від магазину), вона почула від нього запах алкоголю (перегар). Він придбав 0,5 л горілки та сів в бесідку біля магазину. Коли о 17.30 год. вона зачинила магазин, ОСОБА_6 залишався у бесідці. Його робочий автомобіль марки «Нива» темно-синього кольору стояв з іншого боку магазину;

- свідок ОСОБА_10 зазначила, що близько 11 год. вона заправляла автомобіль марки «Нива» синього кольору, номерний знак НОМЕР_2 , який є службовим автомобілем обвинуваченого. По зовнішньому вигляду ОСОБА_6 було видно, що він напередодні вживав алкоголь. Цього ж дня, ввечері близько 19.00 год. вона бачила, як схожий автомобіль на великій швидкості їхав біля її будинку, після цього, приблизно через 10 хв. приїхали працівники поліції, питали чи не бачила вона автомобіль марки «Нива».

30. Суд також дослідив протоколи слідчих експериментів від 22 квітня 2022 року за участі потерпілого, свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які на місці події показали, як саме відбулось ДТП, що підтверджує їх показання надані у судовому засіданні.

31. Також суд дослідив фактичні дані протоколу огляду місця ДТП від 14 жовтня 2019 року з додатками (таблицею зображень та план-схемою); протоколу огляду предмету від 15 жовтня 2019 року, відповідно до якого, оглянуто змив речовини бурого кольору з правого переднього крила автомобіля марки «ВАЗ 21214» д.н.з. НОМЕР_1 та зразок крові потерпілого ОСОБА_8 ; висновку експерта №19/10/1-743/СЕ/19 від 10 січня 2020 року судової молекулярно-генетичне експертизи з таблицями до нього, відповідно до якого у наданому на дослідження змиві речовини бурого кольору, з правого переднього крила автомобіля (об`єкт №2), виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки, які наведено у таблиці 1.1 додатку 1. Генетичні ознаки слідів крові, виявлені у змиві речовини бурого кольору, з правого переднього крила автомобіля (об`єкт №2) збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об`єкт № 1); копії витягу із журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_6 , у якому вказано, що останній відмовився від освідування на стан алкогольного сп`яніння; копії акту медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_6 від 14 жовтня 2019 року , де у графі 16 щодо відомостей про останнє вживання алкоголю, зі слів ОСОБА_14 вказано, що він «сьогодні вживав алкоголь» та встановлено висновок - алкогольне сп`яніння; інших письмових доказів зміст яких детально наведено у вироку апеляційного суду.

32. Суд допитав обвинуваченого ОСОБА_6 , який вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, а також свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , які заперечували непричетність ОСОБА_6 до вказаного злочину, однак критично поставився до їх показань навівши мотиви прийнятого рішення.

33. Фактичні дані, які покладено в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення засудженого, отримано у визначеному КПК порядку, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду апеляційної інстанції, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення.

34. Отже, безпосередньо та всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши наявні у кримінальному докази, оцінивши їх в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

35. Згідно з частинами 1, 2 ст. 223 КПК слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

36. Відповідно до ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. При цьому, за змістом ч. 3 ст. 214 КПК у невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Участь підозрюваного під час її проведення не є обов`язковою.

37. Як убачається з матеріалів провадження та рішення апеляційного суду, відповідно до протоколу огляду місця події від 14 жовтня 2019 року, оглядом місця події є прилегла територія домоволодіння, по АДРЕСА_1 ). Біля воріт даного домоволодіння знаходиться автомобіль марки «ВАЗ 21214» д.н. НОМЕР_1 синього кольору… У ході детального огляду зовнішніх елементів автомобіля, а саме передньої бічної частини кузова автомобіля, на правій бічній частині капота виявлено деформацію, напрямок деформуючих зусиль із зовні в середину. У ході огляду на передній облицівці автомобіля, в правій нижній частині наявна незначна вм`ятина - деформація ... На середньому правому крилі автомобіля … виявлено слід речовини бурого кольору ... Дану речовину за допомогою марлевого тампону змоченого дистильованою водою було вилучено з правого переднього крила автомобіля та упаковано у паперовий конверт. Далі в ході огляду виявлено пошкодження пластикової захисної решітки радіатора автомобіля та деформацію реєстраційного номеру автомобіля закріпленого на його передньому бампері… У ході огляду було вилучено вказаний автомобіль та переміщено на територію Монастирищенського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області. Слідчу дію проведено у присутності понятих та із залученням спеціаліста.

38. Колегія суддів зауважує, що такий огляд проведено відповідно вимог ст. 237 КПК, а тому він є належним і допустимим. Підставою для його проведення стала інформація про вчинення кримінального правопорушення, яка була зафіксована рапортом інспектора СРПП № 2 Монастирищенського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області № 2477 від 14 жовтня 2019 року, за змістом якого в цей день о 18:41 годині надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що за адресою: Монастирищенський район, с. Івахни, вулиця невідома автомобіль марки «Нива», зеленого кольору збив дитину та направився у сторону с. Цибулів.

39. Відповідно до статей 86 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

40. Колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, не посилався на докази, отримання яких, відповідно до положень процесуального закону вимагає ухвали слідчого судді, або вони отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, а тому доводи сторони захисту у цій частині Суд вважає неприйнятними.

41. Відповідно до ч. 3 ст. 237 КПК для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

42. Відповідно до ч. 3 ст. 105 КПК додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків. При цьому, закон не вимагає, щоб одразу всі перелічені суб`єкти засвідчували відповідні додатки. За змістом цієї норми права, додаток до протоколу має бути засвідчений або слідчим, або прокурором, або спеціалістом, або іншими особами, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (хоча це не виключає й можливості засвідчення додатку кількома особами).

43. Як убачається з протоколу огляду місця події від 14 жовтня 2019 року, під час цієї слідчої дії брали участь двоє понятих та спеціаліст. Фототаблиця, додана до вказаного протоколу огляду місця події, виготовлена та підписана слідчим, що відповідає положенням процесуального закону та сталій практиці Суду, а тому доводи захисника про порушення вимог ст. 105 КПК є неприйнятними.

44. Неспроможним є й доводи сторони захисту про неналежність як доказу висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, у зв`язку з відсутністю дати складання, підпису медичного працівника і печатки медичного закладу.

45. Як убачається з матеріалів провадження суд апеляційної інстанції за клопотанням прокурора долучив та безпосередньо дослідив належним чином завірені копії витягу із журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_6 , відповідно до якого останній відмовився від освідування на стан алкогольного сп`яніння; акту медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_6 від 14 жовтня 2019 року, де у графі 16 щодо відомостей про останнє вживання алкоголю, зі слів ОСОБА_14 вказано, що він «сьогодні вживав алкоголь» та встановлено висновок - алкогольне сп`яніння; висновку медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, відповідно до якого 14 жовтня 2029 року було оглянуто ОСОБА_6 та встановлено, що він перебуває у стані сп`яніння, оригінал якого містився у матеріалах провадження та також досліджений судом.

46. Вказані докази, з огляду на положення ч. 2 ст. 85 КПК є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, з огляду на що доводи сторони захисту про те, що такі докази є неналежними не ґрунтуються на вимогах закону.

47. При цьому, в суді апеляційної інстанції сторона захисту висувала версію про вживання алкоголю ОСОБА_6 14 жовтня 2019 року після 18.30 год., тобто після події ДТП, однак, була спростована цим судом з огляду на показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , котрі підтвердили, що у цей день вже близько 11.00 год. у ОСОБА_6 були наявні явні ознаки алкогольного сп`яніння.

48. Вирок апеляційного суду є законним, достатньо мотивованим і повною мірою відповідає вимогам статей 370 374 420 КПК.

49. Інші доводи касаційних скарг сторони захисту висновків апеляційного суду також не спростовують та фактично зводяться до неповноти судового розгляду, переоцінки доказів і встановлених у справі фактичних обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

50. Істотних порушень вимог норм матеріального чи процесуального права, які були б підставами для скасування судових рішень, про що йдеться в касаційних скаргах сторони захисту, Верховний Суд не встановив.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Черкаського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3