Історія справи

Постанова ККС ВП від 15.07.2025 року у справі №516/427/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 року

м. Київ

справа № 516/427/23

провадження № 51 - 1186 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції

захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022232230000043

від 04 квітня 2022 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чулаківка Голопристанського району Херсонської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 111-1 ч. 5 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Теплодарського міського суду Одеської області від 17 травня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 січня 2025 року.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Теплодарського міського суду Одеської області від 17 травня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 111-1 ч. 5 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади

в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування

та займатися діяльністю, яка пов`язана з наданням публічних послуг, на строк

15 років і з конфіскацією майна.

Прийнято рішення щодо речових доказів і заходів забезпечення кримінального провадження.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що в березні-квітні 2022 року представниками держави-агресора з метою впровадження на тимчасово окупованій території Скадовського району Херсонської області політики та законодавства РФ створено незаконні органи влади, які поширювали, встановлювали й закріплювали окупаційну владу на місцях, будучи жителем с. Чулаківка вказаних району та області, розуміючи факт захоплення цього населеного пункту збройними силами РФ, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна

є унітарною державою, її територія у межах існуючого кордону є цілісною

і недоторканною, Херсонська область є невід`ємною складовою частиною України, а також те, що порядок утворення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування регулюється виключно Конституцією і законами України, наприкінці березня - на початку квітня 2022 року в с. Чулаківка прийняв пропозицію від невстановлених осіб із числа окупаційної адміністрації держави-агресора

та добровільно з власної ініціативи обійняв посаду так званого «голови військово-цивільної адміністрації Чулаківської сільської територіальної громади Скадовського району Херсонської області», пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих

та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора - так званій «військово-цивільній адміністрації Чулаківської сільської територіальної громади Скадовського району Херсонської області», яка була розташована в адміністративній будівлі Чулаківської об`єднаної територіальної громади на вул. Жовтневій у с. Чулаківка.

Обійнявши вказану посаду, ОСОБА_6 на виконання завдання держави-агресора, погодився здійснювати контроль за забезпеченням: співробітництва

з представниками влади та збройних формувань РФ; підбору кадрів

і призначення осіб на керівні посади в указаному вище незаконному органі влади, закладах освіти; прийняття заяв для оформлення матеріальної допомоги та інших виплат у рублях жителям тимчасово окупованого с. Чулаківка; обігу й проведення взаєморозрахунків у валюті держави-агресора на території Чулаківської ОТГ; проведення масових заходів на території зазначеного населеного пункту з метою популяризації та підтримки рішень і дій держави-агресора, її збройних формувань

й окупаційної адміністрації, створеної на території села. При цьому ОСОБА_6 розпоряджався майном Чулаківської ОТГ, використовуючи службовий кабінет старости села в адміністративній будівлі за вказаною вище адресою, призначав працівників та надавав їм робочі місця.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 січня 2025 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено

без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора Скадовської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_8 задоволено.

Вирок місцевого суду змінено, виключено з його мотивувальної частини рішення про визнання недопустимими доказами протоколу огляду від 08 травня 2023 року приміщення кабінету № 48 Служби автомобільних доріг у Херсонській області

та вилучених під час огляду документів, доповнено мотивувальну частину вироку вказівкою про те, що винуватість ОСОБА_6 підтверджується зазначеними доказами, а в решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник,посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати зазначені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зазначає, що оскаржувані судові рішення в частині визнання ОСОБА_6 винуватим за ст. 111-1 ч. 5 КК України та призначення йому покарання

є незаконними і необґрунтованими. Після завершення досудового розслідування

в порушення вимог ст. 290 КПК України стороні захисту не були відкриті речові докази, а під час судового розгляду сторона обвинувачення надавала

на дослідження докази, про які стороні захисту не було відомо.

Вказує, що апеляційний суд не звернув увагу на вказані вище порушення, усупереч вимогам ст. 404 ч. 3 КПК України необґрунтовано відмовив захиснику в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, а саме в прослуховуванні технічних записів судових засідань у суді першої інстанції з показаннями свідків, тим самим проігнорувавши доводи сторони захисту про те, що зазначені показання зафіксовані неповно, вони не відповідають дійсним показанням свідків, які перекручені у вироку, самі записи неякісні, а результатів фіксації окремих судових засідань взагалі немає.

Вважає, що апеляційний суд не надав вичерпних відповідей на доводи його апеляційної скарги, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження

не надходило.

Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, зокрема ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 323 ч. 3

КПК України повідомлено шляхом публікації інформації про судове засідання

у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-порталі Судової влади України

на сторінці Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Заяв

про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження,

які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Позиції учасників судового провадження

Захисник у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу, вважав її обґрунтованою та просив задовольнити.

В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою

і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,

та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України

та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1

КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим

йому обвинуваченням, місцевий суд, розглянувши справу в порядку спеціального судового провадження (in absentia), безпосередньо дослідив та оцінив усі докази

в кримінальному провадженні, ретельно з`ясував обставини кримінального правопорушення, врахував позицію і доводи сторони захисту, навівши у вироку мотиви, з яких визнав зазначені доводи необґрунтованими.

Суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-1 ч. 5 КК України, тобто

в добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора, послався на такі докази:

- протокол огляду мережі Інтернет від 01 березня 2023 року, згідно з яким

у додатку «Telegram» на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було виявлено публікацію від 28 лютого 2023 року щодо висвітлення турніру по міні-футболу в Чулаківській школі. Під текстом

є відеозапис, на якому зафіксовано особу, зовні схожу на ОСОБА_6 ;

- протокол огляду мережі Інтернет від 01 березня 2023 року, згідно з яким

у додатку «Telegram» на каналі «ІНФОРМАЦІЯ_3» виявлено публікацію щодо висвітлення турніру по міні-футболу в Чулаківській школі, з коментарем, який надав «глава Чулаковского сельского поселения Голопристанского муниципального округа ОСОБА_9 ». Під текстом

є відеозапис, на якому диктор, коментуючи вказану подію, зазначає,

що з привітанням виступив «глава Чулаковского сельского поселения ОСОБА_9 », після чого вже особа, зовні схожа на ОСОБА_6 , надає коментар російською мовою;

- протокол огляду мережі Інтернет від 01 березня 2023 року, згідно з яким

у додатку «Telegram» на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » виявлено публікацію щодо висвітлення подій, присвячених «Дню Защитника Отечества», з двома фотознімками, на яких зафіксовано особу, зовні схожу на ОСОБА_6 ;

- протоколом огляду мережі Інтернет від 27 квітня 2023 року, згідно з яким

на офіційному сайті Податкової служби РФ https://egrul.nalog.tu/index.html міститься інформація про «Военно-гражданскую администрацию Чулаковской сельской территориальной громады Скадовского района Херсонской области», керівником якої є ОСОБА_6 , про що сформовано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб

від 27 квітня 2023 року;

- протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 23 травня 2022 року

про виявлення у додатку «Telegram» за номером телефону, який належить ОСОБА_6 , переписки останнього з абонентом « ОСОБА_10 », якому ОСОБА_6 надає інформацію щодо місцевих мешканців ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , керівника пансіонату «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_14 , просить допомоги в боротьбі з проукраїнськими мешканцями району, повідомляє

про крадіжку прапора рф з будівлі сільської ради, а «ОСОБА_10» повідомляє ОСОБА_6 про обрання його «головою» та необхідності підбору працівників підлеглої проросійської адміністрації. Також виявлено переписку з абонентом « ОСОБА_15 », якому ОСОБА_6 повідомляє відомості щодо діяльності ОСОБА_16 , його проукраїнської позиції та у зв`язку із цим просить вжити щодо нього заходів;

- показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 про те, як ОСОБА_6 обійняв посаду сільського голови від окупаційної влади, пропонував посади в сільській раді Чулаківської громади. Свідок ОСОБА_17 також зазначила,

що ОСОБА_6 привозив до неї представників ФСБ, які вимагали пояснень щодо її відмови працювати в російській школі. Свідок ОСОБА_18 показала, що ОСОБА_6 на початку квітня 2022 року зайняв кабінет голови Чулаківської сільської ради, постійно спілкувався із російськими військовими, пропонував їй посаду, від якої вона відмовилась. Свідок

ОСОБА_19 розповів, як ОСОБА_6 пропонував роботу ОСОБА_18 . Свідок ОСОБА_20 надав суду показання про те, як ОСОБА_6 звинувачував його у колабораційній діяльності та був причетний

до викрадення сина свідка. Свідок ОСОБА_21 надала показання про лояльну позицію ОСОБА_6 до російських військових. Свідок

ОСОБА_22 показав суду про те, як ОСОБА_6 намагався налагодити зв`язок з окупантами, спілкувався з ними в кабінеті голови сільради, добровільно погодився на співпрацю з військовими.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази

у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов

до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого

йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії

за ст. 111-1 ч. 5 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно

до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності

та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Проаналізувавши доводи сторони захисту щодо недоведеності вини

ОСОБА_6 місцевий суд зазначив, що такі твердження спростовуються письмовими доказами та показаннями свідків, кожен з яких вказав,

що ОСОБА_6 зайняв посаду добровільно, був задоволений цим й всіляко допомагав військовим РФ встановлювати порядки в селі, керувати ним,

що він продовжує робити дотепер, отримавши громадянство РФ. Також суд врахував, що ОСОБА_6 довгий час працював у правоохоронних органах України, а тому безсумнівно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, зокрема те, що він займає посаду голови сільради Чулаківки - в окупаційному органі влади, добровільно надає допомогу окупаційній адміністрації та наслідки цього.

Надані свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 показання місцевий суд визнав чіткими

й послідовними, підстав не довіряти їхнім показанням у суду не було і він оцінив

їх у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Розгляд цього кримінального провадження здійснювався судом за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі прийнятого судом першої інстанції рішення про спеціальне судове провадження (т. 1, а.с. 191-193) відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження

не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв,

які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого.

Подальше спеціальне судове провадження здійснювалося з дотриманням вимог

ст. 323 КПК України за участю захисника ОСОБА_7 , з повідомленням обвинуваченого шляхом направлення йому повісток про виклик за останньою відомою адресою та публікації інформації про судові засідання в газеті «Урядовий кур`єр», а процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченому,

як на досудовому розслідуванні, так і при розгляді справи в суді були вручені

його захисникам.

Відповідно до вимог ст. 297-5 ч. 1 КПК України оголошення про виклик обвинуваченого до суду публікувалися на офіційному сайті вказаного засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження за посиланням https://ukurier.gov.ua/uk/advertisements, на офіційному веб-порталі Судової влади України на сторінці Теплодарського міського суду Одеської області, на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, а під час апеляційного провадження і на веб-сторінках Одеського апеляційного суду та Херсонської обласної прокуратури.

Таким чином, у цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції врахував специфіку спеціального судового провадження (ст. 323 ч. 3 КПК України), зберігаючи неупередженість та безсторонність, під час розгляду справи надав особливе значення охороні прав і законних інтересів обвинуваченого

ОСОБА_6 як учасника кримінального провадження, яке відбувалося

за його відсутності, забезпечив повний та неупереджений судовий розгляд

і застосував до обвинуваченого належну правову процедуру в контексті приписів

ст. 2 КПК України з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження та урахуванням установлених законом особливостей, які вимагають від суду оцінки кожного поданого доказу відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Наведене спростовує доводи захисника про порушення прав ОСОБА_6

у зв`язку із розглядом кримінального провадження без його участі за процедуроюспеціального судового провадження.

Крім того, відповідно до ст. 374 ч. 5 КПК України у вироку суд обґрунтував,

що в цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення вжила всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваного

чи обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя з урахуванням установлених законом особливостей для кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia). Зокрема, ОСОБА_6 неодноразово викликався до органу досудового розслідування шляхом публікації повісток у засобах масової інформації (газета «Урядовий кур`єр») та на сайті Офісу Генерального прокурора.

Водночас, інститут спеціального кримінального провадження, передбачений

КПК України, передбачає можливість подання обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, апеляційної скарги поза межами загальних процесуальних строків, за умови надання обвинуваченим підтвердження поважності причин неприбуття на виклик, передбачених ст. 138 цього Кодексу (ст. 400 ч. 3 КПК України).

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо ОСОБА_6 належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370 374 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в них доводи, зокрема твердження захисника про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,

які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких цю апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Так, апеляційний суд визнав безпідставними доводи захисника про те,

що свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 мали неприязні стосунки з ОСОБА_6 і обмовили його, оскільки підстав для сумнівів у достовірності показань зазначених осіб не було встановлено. Свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і за відмову від дачі показань, які узгоджуються між собою

та підтверджуються сукупністю інших досліджених судом доказів. Вказані особи проживали з ОСОБА_6 в одному населеному пункті, знали його або ж були очевидцями подій, які ставилися у провину ОСОБА_6 , що, за висновком апеляційного суду, спростовує доводи сторони захисту про не інформативність їхніх показань і, в свою чергу, неналежність як доказів у кримінальному провадженні. Свідки повідомили суду відому їм інформацію щодо добровільного зайняття ОСОБА_6 посади в незаконно створеному окупаційною владою

на тимчасово окупованій території Херсонської області державному органі, а саме - посади «голови військово-цивільної адміністрації Чулаківської сільської територіальної громади Скадовського району Херсонської області»

в підпорядкованому окупаційній адміністрації РФ незаконно створеному органі - «Військово-цивільній адміністрації Чулаківської сільської територіальної громади Скадовського району Херсонської області», у зв`язку із чим апеляційний суд визнав правильними висновки місцевого суду про належність, допустимість

і достовірність цих та інших доказів, зокрема протоколи огляду електронних доказів.

Також апеляційний суд визнав безпідставними доводи захисника про те,

що ОСОБА_6 узяли в полон окупаційні війська, оскільки ці твердження спростовуються показаннями свідків, які не вказували на вимушеність дій ОСОБА_6 та захоплення його у полон.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття законного

та мотивованого рішення у справі, повно й всебічно перевірив докази, надав належну оцінку їх сукупності та обґрунтовано послався на них у вироку, як на докази доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого

ст.111-1 ч. 5 КК України.

При цьому апеляційний суд визнав пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення конкретним і зрозумілим, таким, що не має недоліків, які б перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Як убачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування інтереси ОСОБА_6 представляла захисник ОСОБА_23 , яку 26 травня 2023 року

в порядку ст. 290 КПК України було ознайомлено з матеріалами кримінального провадження. На стадії судового розгляду для забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів ОСОБА_6 було призначено адвоката

ОСОБА_7 , який у судовому засіданні 12 грудня 2023 року підтвердив часткове ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (т. 1, а.к.п. 130-131). Додаткові матеріали кримінального провадження були відкриті захиснику 13 травня 2024 року (т. 2, а.к.п. 179). В наступних судових засіданнях, зокрема й 16 травня

2024 року, коли досліджувалися письмові докази, захисник не зазначав

про ненадання йому матеріалів кримінального провадження та не заперечував проти дослідження доказів із тих підстав, що вони не були йому відкриті

(т. 2, а.к.п. 186-187), що підтверджується технічними записами вказаних судових засідань, які наявні в матеріалах справи.

За таких обставин доводи захисника щодо порушення вимог ст. 290 КПК України

в частині незабезпечення йому права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим

не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Згідно зі ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази,

які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції

не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.

Як убачається з матеріалів провадження, 27 січня 2025 року під час обговорення

в судовому засіданні поданих сторонами клопотань про повторне дослідження доказів захисник ОСОБА_7 не підтримав своє клопотання, а тому воно не було предметом розгляду в апеляційному суді. Не встановив підстав для повторного дослідження доказів за доводами апеляційної скарги захисника і суд апеляційної інстанції (т. 3, а.к.п. 70-71, технічний запис судового засідання).

Тому доводи захисника про недотримання апеляційним судом вимог ст. 404 ч. 3

КПК України щодо процедури розгляду його клопотання про повторне дослідження доказів є необґрунтованими.

Крім того, згідно з матеріалами кримінального провадження, свідки допитувались місцевим судом у судових засіданнях: 13 лютого 2024 року - ОСОБА_17

(т. 1, а.к.п. 207-209), 20 лютого 2024 року - ОСОБА_18 , ОСОБА_19

(т. 1, а.к.п. 227-230), 14 березня 2024 року - ОСОБА_20 (т. 1, а.к.п. 246-248),

04 квітня 2024 року - ОСОБА_21 (т. 2, а.к.п. 11-12), 02 травня 2024 року - ОСОБА_22 (т. 2, а.к.п. 25-26). У справі наявні технічні носії інформації з якісними аудіо та відеозаписами вказаних судових засідань, на яких зафіксовано процедуру допиту зазначених свідків і їх показання, які відповідають тим, що викладені

у вироку суду. Тому протилежні доводи касаційної скарги захисника в цій частині

є безпідставними.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув подані апеляційні скарги з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим, встановивши лише одне процесуальне порушення, яке полягало у визнанні місцевим судом недопустимим доказом протоколу огляду від 08 травня 2023 року приміщення кабінету № 48 Служби автомобільних доріг у Херсонській області й вилучених під час огляду документів. Апеляційний суд повторно дослідив ці докази за клопотанням прокурора

та обґрунтував ними свої висновки в частині доведення винуватості

ОСОБА_6 , відповідно змінивши вирок суду.

За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7 , які є аналогічними доводам його касаційної скарги, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав цю апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів

не встановила інших процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 111-1 ч. 5 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог

КПК України.

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений

винний у його вчиненні.

При призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення і наслідки, що настали, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, у лікарів психіатра та нарколога на обліках не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, обставину, яка обтяжує покарання, -вчинення злочину з використанням умов воєнного стану та призначив

ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років

з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, яка пов`язана

з наданням публічних послуг, на строк 15 років і з конфіскацією майна,

що передбачено санкцією ст. 111-1 ч. 5 КК України.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом і розміром є необхідним

та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами

для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги захисника

ОСОБА_7 , скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції за результатом касаційного розгляду

не встановлено.

Керуючись статтями 436 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Теплодарського міського суду Одеської області від 17 травня 2024 року

та ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 січня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3