Правова позиція : Щодо правових наслідків викорситання багаторазового мундштука під час медичного огляду особи на стан алкогольного сп’яніння

Використання багаторазового мундштука під час медичного огляду особи на стан алкогольного сп’яніння не є підставою для визнання такого огляду недійсним, оскільки стан алкогольного сп’яніння встановлюється лікарем у закладах охорони здоров’я не тільки за результатами використання технічного засобу «Алконт 01-СУ», а й на підставі всебічного медичного огляду

Історія справи

Постанова ККС ВП від 11.04.2024 року у справі №451/1504/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 451/1504/19

провадження № 51-7663 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000596, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Радехівського районного суду Львівської області від 11 серпня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів і накладеного арешту.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 13 липня 2019 року приблизно о 04:00, керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенц 163 МL 400 CDІ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Львів-Радехів - Луцьк у напрямку м. Львова, під час здійснення повороту праворуч на другорядну автодорогу, яка веде до с. Павлів Радехівського району Львівської області, порушив вимоги пунктів 1.5, 1.10, 2.3 б) і д), 2.9 а), 10.1, 12.1 ,12.6 (підпункту «г»), 12.9 (підпункту «б») Правил дорожнього руху, а саме, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху на цій ділянці дороги, яка становить 90 км/год, не врахував дорожньої обстановки та її змін, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу і безпечно керувати ним, здійснюючи поворот праворуч та виїзд на другорядну дорогу, рухаючись зі значним перевищенням швидкості на цій ділянці дороги, не впорався з керуванням, втратив контроль над рухом свого автомобіля і без причин технічного характеру у стані бокового заносу виїхав за праву межу проїзної частини дороги, де в подальшому здійснив наїзд на перешкоду у виді дерева.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир указаного автомобіля ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці.

Львівський апеляційний суд вироком від 25 жовтня 2023 року скасував вирок Радехівського районного суду Львівської області від 11 серпня 2023 року в частині призначеного покарання та постановив новий вирок, яким скасував визнав скасував винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок апеляційного суду та призначити ОСОБА_7 покарання, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що призначене ОСОБА_7 апеляційним судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, а також меті покарання. На думку захисника, апеляційний суд, призначаючи підзахисному покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, належно не врахував даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, повністю визнав свою вину, вчинив кримінальне правопорушення з необережності. Також, на думку захисника, суд не врахував наявності обставин, які пом`якшують покарання, а саме щирого каяття, активного сприяння в розкритті кримінального правопорушення та добровільного відшкодування шкоди, не надав належної оцінки позиції потерпілої, яка призначення покарання покладала виключно на розсуд суду. При цьому зазначає, що апеляційний розгляд відбувся без виклику в судове засідання потерпілої ОСОБА_9 , внаслідок чого не було з`ясовано її позиції щодо зміни міри покарання.

Стверджує, що висновки про результати медичного огляду ОСОБА_7 на стан сп`яніння складено з порушенням вимог п. 22 розділу III Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі-Інструкція), і вони є недійсними.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга захисника є необґрунтованою, і просив залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до положень ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновки місцевого суду щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_7 і кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Доводи захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_7 через суворість колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке.

Скасовуючи вирок щодо ОСОБА_7 у частині призначеного йому покарання та ухвалюючи новий, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставне звільнення ОСОБА_7 місцевим судом від відбування покарання з випробуванням. При цьому суд апеляційної інстанції послався на те, що приймаючи таке рішення, місцевий суд не в повній мірі врахував усіх обставин кримінального провадження та даних про особу винуватого.

Колегія суддів погоджується із цим висновком.

За приписами ст. 50 КК України метою покарання є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Статтею 65 КК України визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного, та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

За правилами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, апеляційний суд, зокрема, урахував, що він учинив хоча і з необережності, проте тяжкий злочин, конкретні обставини справи, та факт, що ОСОБА_7 поставив під загрозу не тільки своє життя і життя тих осіб, які перебували з ним в автомобілі, а й інших учасників дорожнього руху, обсяг та характер допущених обвинуваченим порушень Правил дорожнього руху й незворотні наслідки цього - смерть неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 . Також урахував дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, його молодий вік, його ставлення до вчиненого, висновки органу пробації, те, що ОСОБА_7 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Судом враховані обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди, а також обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

З приводу тверджень захисника про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки позиції потерпілої стосовно призначення покарання ОСОБА_7 , яка покладала його виключно на розсуд суду, то колегія зазначає про таке.

Думка потерпілої щодо призначення покарання сама по собі не може бути вирішальною, оскільки це відноситься до дискреційних повноважень суду.

Посилання на те, що апеляційний розгляд відбувся без виклику в судове засідання потерпілої ОСОБА_9 , є безпідставними.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_9 була належним чином повідомлена про апеляційний розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з її особистим підписом (т. 2, а. п. 174). Разом з тим, участь потерпілої відповідно до вимог КПК України під час апеляційного розгляду є необов`язковою.

Доводи сторони захисту про те, що висновки щодо результатів медичного огляду ОСОБА_7 на стан сп`яніння складені з порушенням вимог п. 22 розділу III Інструкції, є безпідставними з огляду на таке.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 після ДТП був доставлений до лікарні для медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, за результатом якого встановлено, що останній перебував в стані алкогольного сп`яніння. Так, згідно з актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 54 від 13 липня 2019 року і висновку щодо результатів такого медичного огляду № 54 від 13 липня 2019 року, ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп`яніння, рівень алкоголю становив 2,2 % проміле.

Посилання захисника на те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено лікарем за допомогою технічного засобу «Алконт 01-СУ» із використанням багаторазового мундштука, що є порушенням, перевірялися апеляційним судом і визнані невирішальними з огляду на таке.

Як убачається з вищевказаного акту медичного огляду, що крім використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі, лікар, що проводив огляд ОСОБА_7 , зробив його опис, здійснив дослідження вегетативно-судинної реакції, перевірив рухову сферу, наявність запаху алкоголю з рота і встановив, що в ОСОБА_7 напружена поведінка, хитання в позі Ромберга, тремтіння пальців рук і є запах алкоголю з порожнини рота. Це підтвердив у суді першої інстанції лікар Радехівської ЦРЛ ОСОБА_10 , який проводив вказаний медичний огляд.

Із системного аналізу пунктів 3, 8, 15, 16 розділу ІІІ вказаної Інструкції вбачається, що огляд у закладах охорони здоров`я для виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем. Після цього проводиться лабораторне дослідження (за допомогою приладів), метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду, у якому, серед іншого, зазначаються ознаки сп`яніння особи, що безпосередньо виявлені та встановлені лікарем. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторних досліджень установлюється діагноз, який також вноситься до акта медичного огляду.

Тобто огляд особи щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, а не приладом. Прилад лише фіксує показники щодо ступеню стану сп`яніння, а лікар під час огляду особи виявляє та фіксує ознаки сп`яніння. Тому показники приладу не слід ототожнювати з поняттям «медичний огляд».

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що використання багаторазового мундштука під час медичного огляду ОСОБА_7 на стан алкогольного сп`яніння не є підставою для визнання такого огляду недійсним, оскільки стан алкогольного сп`яніння лікарем установлений не тільки за результатами використання технічного засобу «Алконт 01-СУ», а й на підставі всебічного медичного огляду. З таким висновком погоджується й колегія суддів.

Таким чином, урахувавши обставини, що пом`якшують покарання, та інші підстави, на які посилається захисник у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання, наближеного до мінімального, передбаченого санкцією частини статті, за якою його визнано винуватим, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення та з наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав, що застосування до засудженого інституту умовного звільнення суперечить загальним засадам призначення покарання і не буде відповідати загальній меті покарання, визначеній ст. 50 КК України.

Підстав уважати, що таке покарання є явно несправедливим через суворість, немає. Переконливих обґрунтувань, які б ставили під сумнів наведені висновки апеляційного суду й доводили необхідність застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, у касаційній скарзі не міститься.

За таких обставин, погоджуючись із висновками апеляційного суду та підсумовуючи вказане, колегія суддів констатує, що призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом і розміром відповідає приписам статей 50 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі колегія суддів не встановила, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог захисника немає.

З огляду на викладене касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року щодо засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3