Історія справи

Постанова ККС ВП від 05.01.2022 року у справі №484/789/19
Ухвала ККС ВП від 07.09.2021 року у справі №484/789/19
Постанова ККС ВП від 10.09.2025 року у справі №484/789/19
Постанова ККС ВП від 10.09.2025 року у справі №484/789/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 484/789/19

провадження № 51-4101км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 березня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 06 березня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150110002058 від 17 серпня 2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорнянка Каховського району Херсонської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 березня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишив без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 березня 2021 року - без змін.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду постановою від 05 січня 2022 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 задовольнила частково. Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2021 року стосовно ОСОБА_6 скасувала і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 06 березня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнив частково. Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 березня 2021 року стосовно ОСОБА_6 змінив у частині кваліфікації його дій та призначеного покарання. Виключив з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку - вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб. Постановив уважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 5 ст. 185 КК України в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, поєднаного з проникненням у житло, та пом`якшив йому покарання до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. У іншій частині вирок суду залишив без змін.

Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено в оскаржуваному рішенні,ОСОБА_6 17 серпня 2018 року, проник через вікно до житлового будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав належне потерпілій ОСОБА_10 майно на загальну суму 1 053 105,04 грн, після чого покинув будинок, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:

- винуватість ОСОБА_6 не доведена поза розумним сумнівом;

- у матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що ОСОБА_10 дійсно володіла грошовими коштами у сумі 1 035 993,04 грн;

- довідка ФОП ОСОБА_11 від 30 серпня 2018 року про вартість викрадених золотих виробів не відповідає загальним вимогам до документів діловодства. Стверджує, що у довідці вказано середньоринкову вартість 1 г золота, однак не враховано можливих ушкоджень ювелірних прикрас, що вплинуло на їхню вартість. Наголошує, що товарознавча експертиза для визначення вартості викраденого майна органом досудового розслідування не проводилася;

- дані протоколу огляду автомобіля від 17 серпня 2018 року визнано місцевим судом недопустимим доказом, тому і речові докази, вилучені у результаті його проведення, є недопустимими;

- місцевий суд безпідставно поклав в основу обвинувального вироку дані блокноту потерпілої, у якому містилися номери банкнот, які були знайдені в автомобілі засудженого в ході огляду. Зауважує, що судами не встановлено причини внесення відповідних записів до блокнота потерпілої та часу, коли такі записи було зроблено, що, на думку захисника, свідчить про їхню фальсифікацію;

- слідчий, не маючи спеціальних знань, без проведення портретної експертизи, безпідставно встановив, що на відеозаписах з камер спостереження, які є додатками до протоколів огляду від 17 серпня 2018 року зображений саме ОСОБА_6 ;

- протокол пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 30 серпня 2018 року не відповідає ст. 228 КПК України, а дані в результаті його проведення є недопустимим доказом, оскільки свідок ОСОБА_12 вже раніше бачив фото ОСОБА_6 у ході огляду його автомобіля;

- потерпіла та свідки є зацікавленими особами;

- суди порушили вимоги статей 84 - 94 КПК України та неправильно оцінили наявні у справі докази, низка яких є недопустимими;

- судові рішення не відповідають вимогам статей 370 та 419 КПК України.

Заперечень на касаційну скаргу сторони захисту від інших учасників до суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Отже, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК України, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, та призначив йому відповідне покарання.

Суди обґрунтували свої рішення, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_10 та даними заяви останньої про вчинене кримінальне правопорушення від 17 серпня 2018 року, показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , даними протоколу огляду місця події від 17 серпня 2018 року, протоколу пред`явлення особи для впізнання від 30 серпня 2018 року, протоколу огляду матеріалів відеозапису від 17 серпня 2018 року та відеозаписів з камер зовнішнього спостереження за 17 серпня 2018 року.

Водночас доводи касаційної скарги захисника є фактично аналогічними доводам, які сторона захисту наводила в суді апеляційної інстанції та які були ретельно перевірені цим судом.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, аналіз КПК України дає підстави стверджувати, що цей закон не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку (статті 85 та 94 КПК України).

Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, доказування тих чи інших обставин злочину, як правило, ґрунтується не на одному чи кількох доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів. І саме на такому аналізі та оцінці всіх доказів і робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність факту вчинення злочину конкретною особою.

Зіставивши докази в їх взаємозв`язку, місцевий суд, з висновками якого обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, умотивовано визнав, що показання учасників судового процесу, як і дані протоколів слідчих дій, на підставі ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів, і правомірно поклав їх в основу ухваленого рішення.

Оцінка достовірності цих доказів перебуває у компетенції судів першої та апеляційної інстанцій і не віднесена до повноважень Верховного Суду.

Так, змістом оскаржуваних судових рішень підтверджується, що ОСОБА_6 , будучи допитаним у суді, свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та, зокрема, зазначив, що 17 серпня 2018 року приблизно о 06:00 автомобіль ВАЗ 21114, який перебуває у власності його дружини, він дав своєму товаришу ОСОБА_15 , а сам направився на роботу - шиномонтаж, в с. Тягинка Білозерського району Херсонської області. Приблизно о 13:30 або 14:00 ОСОБА_17 повернув йому автомобіль, пригнавши його на роботу. Зауважив, що на вказаному автомобілі він направився додому, але дорогою зрозумів, що той несправний, тому залишив його біля будинку, та повернувся на роботу. Ввечері він поїхав навідати батьків, однак вночі йому зателефонувала дружина і сказала, що приїжджали працівники поліції, які обшукали автомобіль.

Водночас суди позицію обвинуваченого про невизнання винуватості оцінили критично, зазначивши, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_10 , будучи допитаною у суді, пояснила, що 17 серпня 2018 року близько 11:00 вона разом з невісткою та сином повернулись до свого домоволодіння, син пішов за каністрами, щоб привезти води, а вона звернула увагу, що з вікна витягнута москітна сітка та лежить біля будинку. У цей час почула крики, з яких зрозуміла, що її син когось помітив біля паркану будинку та побіг наздоганяти невідомого. Зайшовши до будинку, побачила, що у спальній кімнаті та в залі всі речі перевернуті, вікна відкриті. У шафі на верхній поличці у емальованому лотку вона зберігала 32020 доларів США. Цей лоток був завернутий у серветку та ковдру. Нижче, у шафі, у неї було ще 150 000 грн, які були у пакеті. У шафі на поличці у шкатулці вона зберігала дві обручки: її чоловіка та сина, а також підвіску (іконку). Усі зазначені речі зникли. Також у спальній кімнаті вона виявила, що з пакета були витягнуті документи, а сам пакет зник. Крім того зникла нова чоловіча сумка, яку подарувала невістка її чоловікові, що знаходилась у пакеті біля шафи у залі. Крім того, потерпіла також пояснила, що деякі номера купюр доларів вона записувала у блокнот. Пізніше їй повернули 2020 доларів США, номери яких частково співпадали з номерами, які вона записувала у блокноті, 7000 грн та одну каблучку її сина.

У той же час суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними доводи сторони захисту щодо відсутності об`єктивних даних на підтвердження пояснень потерпілої про наявність у неї грошових коштів та золотих виробів, оскільки, на переконання цього суду, підстав не довіряти поясненням потерпілої немає, адже остання як в заяві про вчинений злочин, так і в поясненнях у ході судового розгляду неодноразово та послідовно повідомляла про обсяг викраденого майна, зокрема суми грошей, та певні ознаки належних їй золотих виробів.

Водночас свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні вказав на ОСОБА_6 як на особу, яка вчинила крадіжку, та пояснив, що в серпні, точну дату не пам`ятає, близько 11:00 він разом з дружиною повернувся до будинку матері, зайшли на подвір`я, дружина та мати пішли до будинку. У цей час біля подвір`я він побачив обвинуваченого, який сидів, ховаючись. На останньому була чорна сумка, яку його дружина подарувала батькові. Відстань між ними була приблизно 3 м та він чітко роздивився його обличчя та стверджував, що це точно був саме ОСОБА_6 . У цей момент він також почув крик матері, а обвинувачений почав тікати. Він побіг за ним, але не догнав, оскільки останній сів за кермо автомобіля ВАЗ 21114 зеленого кольору та поїхав. Він запам`ятав номер машини та одразу ж викликав поліцію, якій і повідомив його. Після обіду він разом з поліцією направилися за місцем проживання обвинуваченого. Біля будинку знаходився вказаний вище автомобіль. До них вийшла дружина останнього, яка дозволила працівникам поліції оглянути машину. У автомобілі були знайдені 2 020 доларів США, купюри по 200 грн, одна обручка, у якій він впізнав свою.

З показань свідка ОСОБА_16 , яка надала пояснення, аналогічні показанням потерпілої, убачається, що коли вона разом з останньою підходила до будинку, то побачила, як з вікна була знята москітна сітка, а в цей час її чоловік побіг наздоганяти чоловіка, якого виявив у подвір`ї.

Отже суди, оцінивши показання потерпілої та свідків, дійшли слушного висновку про те, що вони були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, - часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

До того ж суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що пояснення потерпілої та свідків щодо обставин вчинення крадіжки узгоджуються також з даними протоколу огляду місця події від 17 серпня 2018 року, у ході якого було оглянуто домоволодіння потерпілої за адресою: АДРЕСА_2 , та виявлено, що в одній із кімнат (кімната №3) двері шафи відчинені, речі розкидані, вікно відчинене. У іншій кімнаті (кімната №4) будинку виявлено, що двері шафи також відчинені, речі розкидані по підлозі та ліжку, шафи тумбочки висунуті, вікно відкрите, на підвіконні знаходиться сітка, яка знята з вікна.

Водночас цей суд критично поставився до доводів сторони захисту щодо недопустимості даних, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 30 серпня 2018 року, та зазначив, що відповідно до цього протоколу свідок ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_6 за загальними ознаками рис обличчя та статурою. Крім того, апеляційний суд обґрунтовано зауважив, що свідок ОСОБА_13 під час судового розгляду вказував, що він чітко бачив ОСОБА_6 на подвір`ї домоволодіння його матері на відстані не більше 3 м, тож доводи захисника про те, що вказаний свідок дізнався про те, що ОСОБА_6 вчинив крадіжку, саме під час обшуку його автомобіля, є безпідставними.

З оскаржуваних судових рішень також убачається, що всупереч доводам сторони захисту, суди попередніх інстанцій в основу висновку про винуватість ОСОБА_6 не покладали дані речових доказів (номери купюр, вилучених у ході огляду автомобіля ВАЗ 21114 від 17 серпня 2018 року, результати якого визнані місцевим судом недопустимим доказом). У той же час суди не здійснювали й порівняльного аналізу номерів купюр, вилучених у вказаному автомобілі, з номерами купюр, які були записані у блокноті потерпілої.

Між тим відсутні підстави вважати, що дані блокноту, які добровільно надала слідчому потерпіла ОСОБА_10 , були сфальсифіковані, оскільки, як повідомила остання у ході судового розгляду, до зазначеного блокноту вона вносила номери наявних у неї іноземних купюр з метою їхнього фіксування, адже переймалась, чи справжні вони, і як слушно зауважили суди попередніх інстанцій приводів не довіряти її показанням немає.

До того ж матеріали справи не містять жодних даних щодо звернення стороною захисту до правоохоронних органів з приводу підробки будь-яких документів у кримінальному провадженні, а також не надано жодних процесуальних рішень, прийнятих по суті таких звернень.

Крім того, варто зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.

Так, оскаржуваними судовими рішеннями підтверджується, що судами було також досліджено протокол огляду матеріалів відеозапису та самі відеозаписи з камер зовнішнього спостереження за 17 серпня 2018 року із залізничного переїзду, відповідно до яких о 12:10:18 автомобіль марки ВАЗ 21114 темно-зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в сторону м. Миколаєва. За водійським сидінням знаходився чоловік, одягнений в світлого кольору сорочку з коротким рукавом, інших осіб в автомобілі помічено не було. В 12:23:24 автомобіль переїхав залізничний переїзд та направився в сторону м. Миколаєва.

Однак доводи сторони захисту з приводу недопустимості вказаних доказів не заслуговують на увагу, адже, як слушно зауважив апеляційний суд, суд першої інстанції не робив висновок про те, що саме ОСОБА_6 був за кермом зазначеного вище автомобіля, а послався лише на той факт, що 17 серпня 2018 року збоку м. Первомайська в сторону м. Миколаєва рухався вказаний автомобіль і цей відеозапис було оцінено у сукупності з іншими безпосередньо дослідженими доказами.

Безпідставними є й твердження сторони захисту про неналежне встановлення вартості викраденого золотих прикрас, з огляду на таке.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях, імперативність приписів п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

Як убачається з матеріалів цього провадження, на підтвердження вартості викраденого ОСОБА_6 у потерпілої ОСОБА_10 золотих прикрас суди попередніх інстанцій послалися на довідку ФОП ОСОБА_11 , відповідно до якої станом на серпень 2018 року вартість 1 г золота 585 проби становила 1200 грн.

Втім сторона захисту ні в суді першої інстанції, ні в судах апеляційної чи касаційної інстанцій не навела обґрунтованих доводів, а також не посилалася на докази, які б указували, що наведена в довідці інформація не відповідає дійсності чи є сумнівною, у зв`язку з чим виникла б потреба у проведенні відповідної експертизи.

До того ж матеріали справи не містять відомостей й про те, що сторона захисту порушувала питання перед судом першої інстанції про призначення експертизи для визначення вартості викраденого майна.

Водночас, як убачається з вказаної вище довідки, ФОП ОСОБА_11 надав органу досудового розслідування інформацію про ціну 1 г золота не у вигляді ювелірного виробу, а у вигляді лому, тому твердження захисника про те, що така довідка не врахувала фізичний знос викрадених у потерпілої прикрас не може заслуговувати на увагу.

Отже, доводи захисника про можливість лише на підставі висновку експерта встановити вартість викраденого майна і розмір майнової шкоди в цьому кримінальному провадженні є безпідставними та не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин колегія суддів погоджується з наведеними у оскаржуваних рішеннях висновками щодо визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, оскільки такі висновки суди зробили, виходячи з усього комплексу встановлених під час судового розгляду фактичних обставин кримінального правопорушення.

Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що суди забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто дотримали положень ст. 22 КПК України, згідно зі ст. 94 КПК України повно та всебічно дослідили всі докази, дали їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій є законними й обґрунтованими, належним чином вмотивованими, і в повній мірі відповідають приписам ст. 370 КПК України, а ухвала апеляційного суду - ст. 419 цього Кодексу, тому касаційні доводи в цій частині теж неприйнятні.

Решта доводів касаційної скарги сторони захисту також не спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанцій і фактично зводиться до переоцінки доказів й установлених у справі обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК України не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

У той же час, касаційна скарга не містять посилань на такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані судові рішення під час розгляду кримінального провадження.

Отже, ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни оскаржених судових рішень, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 376, 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 березня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 06 березня 2025 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3