Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 619/9624/24

провадження № 51-1021км25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року про закриття апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги прокурора на ухвалу суду першої інстанції про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості та про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вступ

Дергачівський районний суд Харківської області від 11 грудня 2024 року в підготовчому судовому засіданні ухвалою відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості, яка була укладена 20 листопада 2024 року між прокурором та підозрюваним ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, та кримінальне провадження повернув прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 16 січня 2025 року закрив апеляційне провадження за скаргою прокурора на згадану ухвалу суду першої інстанції з підстав того, що ухвала місцевого суду про відмову в затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення кримінального провадження прокурору для проведення досудового розслідування оскарженню не підлягає.

Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд матеріалів провадження в суді апеляційної інстанції через істотні порушення цим судом вимог кримінального процесуального закону.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в цьому провадженні має відповісти на доводи щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час постановлення апеляційним судом рішення про закриття апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК Українита повернення апеляційної скарги прокурора на ухвалу суду першої інстанції про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості та про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У поданій скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції.

Вважає ухвалу апеляційного суду незаконною і такою, що не відповідає вимогам ст. 399 КПК України, оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості та про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку підлягає апеляційному оскарженню на підставі ч. 4 ст. 314 КПК України у строк, передбачений п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України.

Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що місцевий суд, у порушення вимог ч. 7 ст. 474 КПК України, приймаючи рішення про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості та про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку, не з`ясував думки сторін щодо продовження судового провадження в загальному порядку.

Позиції інших учасників судового провадження

Учасники судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора

не подавали.

У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За приписами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно зі ст. 370 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів зазначає, що у касаційній скарзі прокурор приділяє значну увагу питанню законності ухвали суду першої інстанції, яку апеляційний суд

не перевіряв по суті та яка не є предметом касаційного розгляду.

Як передбачено ч. 4 ст. 399 КПК України, апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, що ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, зокрема: вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України встановлено, що в підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу. Подальший рух справи віднесений до повноважень прокурора.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Дергачівський районний суд Харківської області від 11 грудня 2024 року в підготовчому судовому засіданні ухвалою відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості, яка була укладена 20 листопада 2024 року між прокурором та підозрюваним ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, та кримінальне провадження повернув прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, на підставі якої ухвалами судді Харківського апеляційного суду від

23 грудня 2025 року було відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд за апеляційною скаргою прокурора на зазначену вище ухвалу суду першої інстанції.

Надалі апеляційний суд, дійшовши висновку, що ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 11 грудня 2024 року не може бути оскаржена в апеляційному порядку прокурором з підстав того, що ухвала суду першої інстанції про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості та про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку оскарженню не підлягає, а тому закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказане рішення та повернув скаргу прокурору.

Зі свого боку колегія суддів зауважує, що, як зазначила об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в ухвалі від 19 лютого 2019 року (справа № 569/17036/18, провадження № 51-598кмо19), якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, суд апеляційної інстанції має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Колегія суддів погоджується з ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.

Як вже зазначалося вище, то відповідно до положень ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення до яких,

не віднесено ухвали про відмову у затвердженні угоди.

Варто наголосити, що згідно із ч. 1 ст. 474 КПК України, зокрема, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт із підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України встановлено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу. Подальший рух справи віднесений до повноважень прокурора.

Колегія суддів акцентує на тому, що ч. 4 ст. 314 КПК України передбачено можливість оскарження повернення обвинувального акта, а не повернення кримінального провадження внаслідок відмови суду у затвердженні угоди.

Тож доводи прокурора про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості та про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку підлягає апеляційному оскарженню на підставі ч. 4 ст. 314 КПК України у строк, передбачений п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України,є надуманими та такими, що спростовуються чинним законодавством України.

Понад те, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що із відеозапису підготовчого судового засідання Дергачівського районного суд Харківської областівід 11 грудня 2024 року випливає, що прокурор заявила про відклик угоди про визнання винуватості підозрюваним у цьому кримінальному провадження з підстав неврахування прокурором змін до КПК України під час її укладення, при цьому, просила суд надати їй час як для погодження з обласною прокуратурою згаданої угоди, так і для можливості з`ясувати обставини щодо подальшого розгляду обвинувального акта в цьому кримінальному провадженні. Далі місцевий суд ухвалив рішення про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку.

Колегія суддів акцентує, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.

Суд відмовляє в затвердженні угоди з підстав, передбачених вказаною вище частиною норми закону.

У тому числі якщо у разі незгоди однієї зі сторін із продовженням судового провадження у загальному порядку досудове розслідування продовжується в загальному порядку.

У згаданому вище підготовчому судовому засіданні прокурор, крім іншого, заявила про надання їй можливості з`ясувати обставини щодо подальшого розгляду обвинувального акта, що свідчить про незгоду сторони обвинувачення із продовженням судового провадження у загальному порядку.

Також колегія суддів зазначає, що ч.1 ст. 392, ч. 4 ст. 399 КПК України чітко регламентують перелік судових рішень, що ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, та підстави відмови у відкритті провадження апеляційним судом, зокрема у випадку оскарження ухвали про відмову у затвердженні угоди, яка не віднесена до ухвал, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Тому нез`ясування судом думки сторін щодо продовження судового провадження в загальному порядку під час ухвалення рішення про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості, про що зазначає у своїй касаційній скарзі прокурор, не дає можливості оскарження прокурором такого рішення в апеляційному порядку.

Колегія суддів уважає, що апеляційний суд, закривши відкрите апеляційне провадження, дотримався вимог процесуального закону, оскільки відповідно до положень ст. 392 КПК України ухвали про відмову в затвердженні угоди та про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування не входять до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Отже, колегія суддів вважає мотиви прийнятого рішення, викладені в ухвалі апеляційного суду, обґрунтованими. Рішення цього суду відповідає вимогам ст. 399 КПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги прокурора щодо постановлення апеляційним судом рішення про закриття апеляційне провадження за скаргою прокурора на згадану ухвалу суду першої інстанції з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, касаційну скаргу прокурора має бути залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без зміни. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Керуючись статтями 433, 434 436 438 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 січня 2025 року про закриття апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги прокурора на ухвалу суду першої інстанції про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості та про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку залишити

без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3