Історія справи

Постанова

Іменем України

08 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 715/598/17

провадження № 51-673 км 17

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Буланова О. П.,

прокурора Цигана Ю. В.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого та прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 22 вересня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260080000049, за обвинуваченням

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Глибочицького районного суду Чернівецької області від 20 червня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки та покладено обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду ОСОБА_3 засуджено за те, щі він, 20 січня 2017 року, приблизно о 12 год., керуючи автомобілем марки «ВМW 520D» в смт. Глибока Чернівецької області, в порушення п. 21.11а) Правил дорожнього руху, катав пасажира ОСОБА_1, який, будучи на лижах, тримався за мотузки, які були прикріплені до автомобіля, тобто перевозив пасажира поза кабіною автомобіля.

В подальшому, під час катання, ОСОБА_3, не врахувавши дорожню обстановку, не побачивши, що ОСОБА_1 впав і заплутався у мотузки, продовжив рух, в результаті чого потерпілий ударився в електроопору та отримав тяжке тілесне ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 22 вересня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 скасовано. ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність через незастосування судом кримінального закону, який підлягав застосуванню та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, апеляційний суд, в порушення вимог кримінального процесуального закону, не надавши належної оцінки доказам у їх сукупності, ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення про закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_3 у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що судом першої інстанції були повністю досліджені докази по справі у їх сукупності та дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, а суд апеляційної інстанції безпідставно закрив кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення безпосередньо не досліджуючи доказів.

Під час касаційного розгляду потерпілий ОСОБА_1 та представник потерпілого підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор підтримав подані касаційні скарги, просив задовольнити їх.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційну скаргу потерпілого захисник Попова-Завгородня С. Г., яка діє в інтересах ОСОБА_3, вважає касаційну скаргу потерпілого необґрунтованою. Просить залишити її без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 22 вересня 2017 року щодо ОСОБА_3- залишити без змін.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Крім того, необхідно зазначити, що недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження. Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 КПК України, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, а отже, судове рішення, відповідно до статті 370 КПК України, не може бути визнано законним і обґрунтованим.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно зі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Також ч. 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

Переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_3, апеляційний суд не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону, допустився протиріччя при постановлені рішення, зазначивши, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки має місце неповнота судового розгляду та формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, в якому суд послався на п. 21.11 Правил дорожнього руху, який був порушений обвинуваченим ОСОБА_3

Водночас, суд апеляційної інстанції встановивши неповноту судового розгляду обмежився лише допитом обвинуваченого та потерпілого, і не дослідив безпосередньо інші докази, які були покладені судом першої інстанції в основу обвинувального вироку, дійшовши висновку про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, тобто без безпосереднього дослідження доказів дав їм іншу оцінку ніж ту, яку дав суд першої інстанції.

За таких обставин, рішенняапеляційного суду про визнання ОСОБА_3 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, його не можна визнати законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому це рішення підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції належить врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, наведені в касаційних скаргах про порушення вимог кримінального процесуального закону, безпосередньо дослідити необхідні докази за наявності для цього підстав, у сукупності проаналізувати їх і ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, яке б відповідало положенням ст. 370 КПК України.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 та прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 22 вересня 2017 року щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л. Ю. Кишакевич В.В. Щепоткіна