Історія справи

Постанова ККС ВП від 07.10.2025 року у справі №166/403/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 166/403/23

провадження № 51-5072 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

засудженого ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року стосовно

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Ковеля Волинської області, який

зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , та проживає за адресою:

АДРЕСА_2 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Старовижівський районний суд Волинської області вироком від 18 квітня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року, засудив ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років та на підставі ст. 54 КК позбавив його військового звання «молодший сержант».

За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні ним злочину за таких обставин.

ОСОБА_9 проходив військову службу у військовій частині (далі - в/ч) НОМЕР_1 (Волинська область).

16 січня 2023 року в ОСОБА_9 виник умисел на заподіяння смерті двом особам - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - через довготривалі особисті неприязні відносини з ними.

Приблизно о 02:30 ОСОБА_9 під час виконання службових обов`язків, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, реалізовуючи свій злочинний умисел, зайшов до бліндажа, в якому спали військовослужбовці, та з наявної у нього вогнепальної зброї - ручного кулемета конструкції Калашникова (РПК-74), 1991 року випуску, заводський номером « НОМЕР_2 », спорядженого проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, умисно здійснив не менше дев`яти пострілів у ОСОБА_10 та не менше трьох пострілів - у ОСОБА_11 .

Потерпілі отримали множинні вогнепальні проникаючі ушкодження внутрішніх органів та різних частин тіла, від яких померли на місці події.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Прокурор, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що суд апеляційної інстанції:

- всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, не зазначення у вироку повного об`єму й точного змісту показань окремих свідків, м`якість призначеного ОСОБА_9 покарання;

- безпідставно визнав пом`якшуючими обставинами щире каяття та визнання винуватості, проте з інших мотивів, ніж викладено в обвинуваченні, та необґрунтовано зазначив про мотив злочину - особисті неприязні відносини, які були спричинені поведінкою самих потерпілих;

- не врахував:

- суспільний резонанс, негативні наслідки для потерпілих та держави, значну суспільну небезпечність вчиненого, заподіяння шкоди іміджу ЗСУ та погіршення військової дисципліни в підрозділі;

- того, що ОСОБА_9 не сприяв стороні обвинувачення в розкритті злочину, приховував важливі обставини, під час пострілів створив реальну загрозу життю та здоров`ю інших військовослужбовців;

- постановив рішення, яке не відповідає вимогам КПК.

На касаційну скаргу прокурора захисник надіслав письмові заперечення, в яких, із наведенням відповідних аргументів, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурори, потерпіла підтримали доводи касаційної скарги, просили скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений та його захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги прокурора про неповне викладення змісту показань окремих свідків та невідповідність висновків суду фактичним обставинам не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді в розумінні ст. 438 КПК.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК у касаційному порядку не оспорюються.

Доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості

В поданій касаційній скарзі прокурор порушує питання про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного ОСОБА_9 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

Колегія суддів не погоджується з цими твердженнями прокурора з огляду на таке.

Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:

1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;

2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;

4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість (ст. 414 КПК).

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Згідно з положеннями статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66 67 КК.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій визначених законом вимог, що стосуються призначення ОСОБА_9 покарання й пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Водночас Суд зважає на необхідність дотримання принципів індивідуалізації, співмірності та справедливості визначеного засудженому заходу примусу, що в даному кримінальному провадженні було реалізовано.

Так, санкцією ч. 2 ст. 115 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.

За приписами ст. 64 КК встановлено, що довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Покарання у виді довічного позбавлення волі застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, та виключною небезпечністю особи винного.

Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про призначення ОСОБА_9 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК покарання у виді позбавлення волі на певний строк, врахували такі обставини:

ОСОБА_9 :

- вчинив особливо тяжкий злочин;

- щиро розкаявся, визнав свою винуватість, хоча й з інших мотивів, ніж пред`явлено обвинувачення;

- у судовому засіданні: висловив жаль з приводу того, що сталося; заявив, що шкодує про вчинене; пояснив, чому не просив вибачення у потерпілих (йому немає прощення за скоєне, і потерпілі все рівно його не пробачать);

- раніше не судимий, молодого віку, має малолітню дитину, хворіє на різні хронічні захворювання, позитивно характеризується за місцями проживання та попередньої роботи;

- є добровольцем ЗСУ, за місцем військової служби характеризується виключно позитивно, про що заявили допитані в судовому засіданні свідки.

Суди також урахували:

- обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння;

- цінність тих суспільних відносин, на які посягнув ОСОБА_9 , ступінь підвищеної небезпеки вчиненого, тяжкість наслідків;

- мотив - особисті неприязні відносини, спричинені поведінкою самих потерпілих стосовно ОСОБА_9 ;

- позицію потерпілих щодо призначення обвинуваченому найсуворішого покарання.

При цьому суди не визнали обставиною, що пом`якшує покарання, активне сприяння ОСОБА_9 розкриттю злочину, та не взяли до уваги доводи сторони захисту про систематичне приниження потерпілими честі та гідності обвинуваченого, оскільки вони не знайшли свого підтвердження.

Водночас суди зважили на те, що довготривалі особисті неприязні відносини з загиблими військовослужбовцями існували, й про це було зазначено в пред`явленому обвинуваченні.

Відтак викладені в касаційній скарзі доводи прокурора в цій частині суперечать змісту судових рішень у даному провадженні.

Під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції не залишив без належної уваги доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував обставини, що пом`якшують ОСОБА_9 покарання та, зазначивши відповідні обґрунтування, не знайшов підстав для їх задоволення.

На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законів перевірив доводи, зокрема, апеляційної скарги прокурора та, використовуючи свої дискреційні повноваження, погодився з рішенням суду першої інстанції, достатньо переконливо вмотивувавши свої висновки.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Водночас у касаційній скарзі прокурор, з огляду на встановлені судами обставини, не навів як переконливого обґрунтування своїх тверджень про м`якість призначеного ОСОБА_9 покарання, так і мотивованих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_9 - без зміни.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3