Історія справи

П

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня2025 року

м. Київ

справа № 755/14626/21

провадження № 51-90км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019101040000073, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої там же, такої, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Дніпровський районний суд міста Києва вироком від 18 жовтня 2023 року засудив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а згідно зі ст. 79 КК звільнив її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком до досягнення її сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , семирічного віку та поклав на неї обов`язки, передбачені ст. 76 указаного Кодексу: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітної та працевлаштуватися, якщо їй буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

2. Вирішив питання стосовно судових витрат і речових доказів.

3. За вироком суду ОСОБА_6 у не встановлений досудовим розслідуванням час із метою подальшого збуту придбала в не встановленої досудовим розслідуванням особи психотропну речовину - амфетамін. 20 вересня 2019 року о 16:30 вона, перебуваючи за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 ,незаконно збула ОСОБА_10 за 1500 грн цю психотропну речовину масою 1,940 г, що становить великий розмір.

4. Київський апеляційний суд 08 жовтня 2024 року скасував вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2023 року в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, ухвалив новий вирок, яким призначив засудженій за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а відповідно до ст. 75 КК звільнив її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та поклав обов`язки, передбачені ст. 76 згаданого Кодексу: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. У решті вирок щодо ОСОБА_6 апеляційний суд залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Прокурор ОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Стверджує, що вирок апеляційного суду є незаконним через безпідставне застосування до ОСОБА_6 правил статей 69 і 75 КК. Наголошує, що матеріали кримінального провадження не містять таких обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину й давали би підстави для призначення засудженій покарання, нижчого від найнижчої межі, установленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК. Зокрема, у діях обвинуваченої відсутня така обставина, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки під час досудового розслідування та судового слідства ОСОБА_6 не викрила іншу особу, у якої придбала психотропну речовину, що дозволило б органу досудового розслідування встановити інших осіб, які ймовірно є членами злочинної групи налагодженої мережі збуту наркотичних засобів і психотропних речовин у м. Києві. Крім того, обвинувачена давала показання виключно про встановлені органом досудового розслідування факти, не надаючи інформації про невикриту злочинну діяльність як свою, так й інших осіб. Прокурор звертає увагу на те, що апеляційний суд не врахував належним чином ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, який є тяжким та посягає на охоронюваний законом правовий режим обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, а також здоров`я населення. ОСОБА_8 наголошує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора про безпідставне застосування до засудженої положень ст. 69 КК і, скасувавши вирок у частині її звільнення від відбування покарання на підставі ст. 79 цього Кодексу, безпідставно застосував до неї ст. 75 КК. Зауважує, що підставою для скасування вироку місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_6 згідно зі ст. 79 КК стало надання обвинуваченою суду неправдивих відомостей про перебування на її утриманні малолітнього сина, батьківських прав щодо якого вона позбавлена за рішенням суду, і така обставина, як уведення суду в оману не давала апеляційному суду можливості застосувати до винуватої правила ст. 75 КК. Крім того, прокурор указує на те, що суд апеляційної інстанції, послався на одні й ті ж обставини для застосування до ОСОБА_6 положень як ст. 69 КК, так і ст. 75 цього Кодексу, що не відповідає правовій позиції Верховного Суду.

Позиції учасників судового провадження

6. Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу, просив задовольнити її, скасувавши вирок апеляційного суду та призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

7. Захисник ОСОБА_7 і засуджена ОСОБА_6 заперечували стосовно задоволення касаційної скарги прокурора.

8. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

9. Згідно із ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

10. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

11. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції за приписами ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

12. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, видно, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, у якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

13. Апеляційний розгляд, як указано в ч. 1 ст. 405 КПК, здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 31 КПК.

14. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ст. 404 КПК).

15. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише в разі, якщо із цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

16. Вирок суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК повинен відповідати загальним вимогам до вироків, передбаченим ст. 374 цього Кодексу. Крім того, у ньому зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

17. Питання про призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на принципах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами й свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням за ст. 75 КК суд може прийняти лише в разі, якщо призначено покарання певного виду та розміру, ураховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

18. Як випливає з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд здійснював розгляд справи за апеляційною скаргою прокурора, який, не заперечуючи правильності встановлених судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій засудженої, просив скасувати вирок місцевого суду в частині застосування до винуватої правил статей 69 і 79 КК та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі.

19. За результатами розгляду апеляційний суд дійшов переконання, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню у зв`язку з неправильним застосуванням до обвинуваченої ст. 79 КК, оскільки відсутня обов`язкова умова для спеціального звільнення, передбаченого вказаною нормою закону України про кримінальну відповідальність, через позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року, якого за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року передано Органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації для його подальшого влаштування.

20. Водночас апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що є підстави для призначення ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої межі, установленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК.

21. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів апеляційного суду керувалася статтями 50 65 КК, якими визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. З огляду на указану мету та принципи справедливості, співмірності й індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66 67 КК.

22. Згідно зі ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

23. Вирішуючи питання стосовно покарання ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий суд повністю дотримався зазначених вище вимог кримінального закону. Урахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, яка не має судимості, виключно позитивно характеризується (характеристика від 09 листопада 2021 року, видана будинком милосердя «Відкрите серце» (ГО «Наступне покоління»), лист-повідомлення від 11 жовтня 2023 року, виданий головою правління ГО «Нагодуй голодних» ОСОБА_11 ), те, що вона засудила свою злочинну поведінку, намагається змінити спосіб життя, після події збуту психотропної речовини у 2019 році в період з 03 жовтня 2021 року по 20 березня 2022 року пройшла курс реабілітації, а також дані провік і стан здоров`я обвинуваченої, зокрема, що вона має 2 групу інвалідності,на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, у неї є місце проживання, щиро розкаялася та активно сприяла розкриттю злочину, що є обставинами, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, місцевий суд, на переконання колегії суддів апеляційного суду, дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК та призначення їй покарання, нижчого від найнижчої межі, установленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК. Як відзначив апеляційний суд, проаналізовані вище обставини в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що сукупно утворює підставу для призначення обвинуваченій більш м`якого покарання, ніж передбачено в санкції закону України про кримінальну відповідальність за цей злочин.

24. Спростовуючи доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав обставиною, яка пом`якшує покарання, активне сприяння обвинуваченої в розкритті злочину, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що саме показання ОСОБА_6 з приводу обставин учиненого нею злочину сприяли ефективності та дієвості слідства й суду в установленні істини в кримінальному провадженні, вонимали вичерпний характер, повністю підтверджені зібраними в справі доказами та відповідали обставинам, визнаним доведеними під час розгляду справи судом, про що свідчить і той факт, що справу розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.

25. Крім того, апеляційний суд узяв до уваги, що з моменту вчинення злочину пройшов тривалий час - понад 5 років, обвинувачена не вчиняла будь-яких протиправних дій протягом указаного періоду, пройшла відповідну реабілітацію, працює, повністю змінила спосіб життя, відвідує церкву, позбулась усіх шкідливих звичок, постійно допомагає людям, має лише позитивні зміни, що підтвердив під час допиту в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_11 - голова правління ГО «Нагодуй голодних», який є пастором і військовим капеланом. Зважаючи на наведені вище обставини в їх сукупності й на те, що обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами й свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства і така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності, колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства та цілком справедливо ухвалила рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з установленням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК і покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

26. Отже, апеляційний суд належним чином з`ясував характеристики обвинуваченої, дослідив наявність обставин, які пом`якшують її покарання, і навів обґрунтовані доводи, чому застосування до ОСОБА_6 статей 69 та 75 КК зможе забезпечити виховання і виправлення її в умовах без ізоляції від суспільства.

27. Верховний Суд погоджується з тим, що саме таке покарання за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нових злочинів, воно відповідає основній меті й принципу індивідуалізації покарання та узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність.

28. З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку, що за результатами розгляду касаційної скарги не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для скасування вироку апеляційного суду. Тому Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись статтями 403 432-434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3