Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.02.2018 року у справі №904/11214/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/11214/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

розглянувши без виклику учасників справи заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва"

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України

у складі суддів: В.Я. Карабань - головуючий, Ж.О. Корнілова, А.С. Ємельянов

від 13.11.2017р.

постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у складі суддів: О.С. Євстигнеєв - головуючий, І.М. Кощеєв, О.В. Чус

від 29.06.2017р.

рішення Господарського суду Дніпропетровської області

суддя: С.Г. Юзіков

від 27.04.2017р.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва"

про стягнення 73 421,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дзержинське управління регіонального будівництва" пеню, 3% річних та інфляційні втрати за спожитий природній газ у розмірі 73 421,97грн. Позовні вимоги обґрунтовуються несвоєчасною оплатою спожитого відповідачем газу, що поставлявся йому на умовах договору купівлі-продажу природного газу від 05.12.2014р. №1138/15-КП-5. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2017р. ТОВ "Дзержинське управління регіонального будівництва" було замінено належним відповідачем - ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва".

2. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, постанови Вищого господарського суду України та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2017 року (суддя Юзіков С.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 червня 2017 року (головуючий суддя Євстигнеєв О.С., судді Кощеєв І.М., Чус О.В.), позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 44 431,38грн. пені, 25 811,89грн. інфляційних втрат та 3 178,70грн. 3% річних.

В рішенні суду першої інстанції (з висновками якого погодився апеляційний суд) зазначено, що стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленого відповідачу газу відповідає умовам договору та вимогам законодавства, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат правильний. Аргументи відповідача щодо списання неустойки, інфляційних та 3% річних на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", були відхилені судами, оскільки відповідач не надав доказів включення його до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених ч. 2 ст. 3 вищевказаного Закону.

Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій. Постановою Вищого господарського суду України від 13 листопада 2017 року (головуючий - Карабань В.Я., судді Корнілова ), постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Черкаської області по справі №904/11214/16 залишено без змін. В постанові суду зазначено, що для списання нарахованих позивачем неустойки, 3 % річних та збитків від зміни індексу інфляції, відповідач мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто, бути включеним до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Сплата ж заборгованості до набрання чинності зазначеним законом не є безумовною та достатньою підставою для автоматичного списання нарахованих неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, оскільки такому списанню обов'язково передує включення боржника за встановленою Законом процедурою до вищевказаного реєстру.

3. Короткий зміст вимог заяви та узагальнення її доводів

22.11.2017р. ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" надіслало на адресу Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13.11.2017р., постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2017р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017р. у справі №904/11214/16. Вказана заява 25.01.2018р. надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Заява ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" подана відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до 15.12.2017р., з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України:

від 04.07.2017р. у справі №910/19815/16,

від 18.10.2017р. у справі №914/102/17,

від 25.10.2017р. у справі №915/1184/16,

від 12.09.2017р. у справі №904/11361/16,

від 05.10.2017р. у справі №922/1335/16,

від 11.10.2017р. у справі №904/10737/16,

у яких, на думку заявника, по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано норми матеріального права.

В обґрунтування своєї заяви ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" стверджує, що у постановах по справах №910/19815/16, №904/10737/16, №914/102/17, №915/1184/16, №904/11361/16 та №922/1335/16 Вищий господарський суд України дійшов висновку, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену в повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а нараховані підлягають списанню згідно ч. 3 ст. 7 вищевказаного Закону.

Крім того у справах №904/10737/16 , №914/102/17, №915/1184/16, №904/11361/16, №922/1335/16 суд додатково вказував на те, що списання вказаних сум не залежить від включення чи не включення відповідачів до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Натомість у постанові Вищого господарського суду України від 13.11.2017р. у справі №904/11214/16, про перегляд якої заявляє ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва", суд зазначив, що для списання нарахованих позивачем неустойки, 3 % річних та збитків від зміни індексу інфляції на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідач мав бути включеним до реєстру.

ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" зазначає, що 30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким передбачається, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.

З цих підстав заявник вважає, що оскільки станом на день набрання чинності цим законом у нього відсутня заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ, то відповідно і нараховані пеня, 3%річних та інфляційні підлягають списанню, не зважаючи на те, що на час вирішення спору в господарському суді Дніпропетровської області, заявника не було включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

4. Позиції інших учасників справи

Письмових пояснень з приводу доводів, викладених в заяві ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва", від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Верховного Суду не надходило.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

05 грудня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дзержинське управління регіонального будівництва, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1138/15-КП-5.

Відповідно до вказаного договору продавець зобов'язався у 2015 році передати у власність покупця природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити за цей природний газ грошові кошти на умовах договору. В пункті 1.2. договору зазначено, що газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Відповідно до п. 5.2. договору ціна до сплати за 1000 куб. м. природного газу становила 7 661, 64 грн. з ПДВ. Загальна сума вартості природного газу за цим договором згідно п. 5.5. складається із сум вартості місячних поставок газу.

У подальшому ціна газу змінювалась сторонами шляхом укладення додаткових угод до договору: №1 від 24.02.2015р., №2 від 18.03.2015р., №3 від 14.04.2015р., №4 від22.05.2015р., №5 від 30.06.2015р., №6 від 29.07.2015р., №8 від 21.10.2015р., №9 від 22.10.2015р., №11 від 25.11.2015р.

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Господарськими судами встановлено, що позивач передав у власність відповідача згідно актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р., від 28.02.2015р. (2 акти), від 31.03.2015р. (2 акти), від 30.04.2015р., від 31.10.2015р., від 30.11.2015р. та від 31.12.2015р. природний газ у об'ємі 26,106 тис. куб. м. на загальну суму 223 943,56 грн. Вказану суму коштів відповідач оплатив повністю, що підтверджується випискою ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" з операцій по спірному договору за період з 01.12.2014р. по 31.08.2016р. Дана виписка належним чином досліджена судами попередніх інстанцій в якості доказу по справі.

Зважаючи, що відповідач порушив строки оплати природного газу за вищевказаним договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені в сумі 44 431,38 грн. інфляційних витрат в сумі 25 811,89 грн. та 3% річних в сумі 3 178,70 грн.

6. Мотиви, з яких виходить колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при прийнятті постанови

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у заяві ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що заяву необхідно задовольнити з таких підстав.

Аналіз доданих заявником до заяви постанов Вищого господарського суду України по справах №910/19815/16, №904/10737/16, №914/102/17, №915/1184/16, №904/11361/16 та №922/1335/16 в порівнянні з постановою ВГСУ по справі №904/11214/16 свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд виходить з такого.

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017р. №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до пункту 14 Порядку, у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016р.

Частиною 3 статті 7 Закону врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення. Даною нормою визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, заборгованість за газ, по якій позивачем було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати, станом на 30.11.2016р. відповідачем ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" повністю погашена. Як зазначено в п. 1.2 Договору, газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії.

Таким чином, Вищий господарський суд України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд та господарський суд Дніпропетровської області у справі, що розглядається, неправильно застосували норми матеріального права та дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за природний газ, якої станом на 30.11.2016р. (дату набрання чинності Законом) вже не існувало.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду заяви

Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених Розділом XII2 ГПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017р. меж перегляду судових рішень, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій підчас розгляду справи № 904/11214/16 було неправильно застосовано норми матеріального права.

Верховний Суд скасовує постанову Вищого господарського суду України від 13.11.2017р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2017р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017р. у справі №904/11214/16 та ухвалює по справі нове рішення, яким відмовляє ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у позові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з платіжними дорученнями від 04.05.2017р. №492, від 10.07.2017р. № 645 та від 20.11.2017р. №1060 ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" сплачено судовий збір у розмірі 1515,80 грн. за подання апеляційної скарги, 1653,60 грн. за подання касаційної скарги та 1791,40 грн. за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно.

Таким чином, з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» підлягають стягненню на користь ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" витрати зі сплати судового збору у розмірі 4960,80 грн.

Керуючись пп. 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року, статтями 11123, 11124, 11125 ГПК України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ТОВ "Дніпровське управління регіонального будівництва" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 13.11.2017р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2017р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017р. у справі №904/11214/16 скасувати.

Прийняти нове рішення по справі №904/11214/16, яким в позові відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, касаційної скарги та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у розмірі 4960,80 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач