Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.06.2019 року у справі №924/768/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/768/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт"

на постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від
08.04.2019 (головуючий суддя Маціщук А. В., судді Гудак А. В., Петухов М. Г. )

у справі № 924/768/18

за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт"

про витребування земельних ділянок з незаконного володіння,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник прокурора Хмельницької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - позивач, Держгеокадастр) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" (далі - відповідач, ТОВ "Землестандарт про витребування з незаконного володіння останнього на користь держави в особі Держгеокадастру земельних ділянок з кадастровими номерами: 6822455800:04:002:0116,6822455800:04:002:0129,6822455800:04:002:0134,6822455800:04:002:0137,6822455800:04:002:0103,6822455800:04:002:0107,6822455800:04:002:0113,6822455800:04:002:0114 (далі - спірні земельні ділянки) переданих для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець - Подільського району.

2. В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що державним реєстратором КП "Бюро нерухомості "Поділля" зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки за фізичними особами: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі наказів Держгеокадастру. Спірні земельні ділянки в подальшому були відчужені цими фізичними особами на користь відповідача на підставі договорів купівлі-продажу.

3. Прокурор зазначає, що належним розпорядником спірних земельних ділянок є Держеокадастр, проте, згідно з інформацією, наданої останнім даним органом не приймалися накази про передачу земельних ділянок вказаним фізичним особам. В дійсності, на підставі справжніх наказів з такими ж реквізитами (дата і номер), Держгеокадастр передав у власність земельні ділянки (інші кадастрові номери) іншим фізичним особам.

4. Отже, за твердженням прокурора, спірні земельні ділянки вибули з державної власності на користь вказаних фізичних осіб поза волею держави в особі уповноваженого органу - Держгеокадастру та в подальшому відчужені відповідачу.

Вказані особи отримали у приватну власність спірні земельні ділянки за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу, що суперечить умовам ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

5. Таким чином, прокурор зазначив, що оскільки передумовою набуття права власності відповідачем на спірні земельні ділянки було попереднє незаконне їх вибуття з державної власності поза волею держави, інтереси держави підлягають захисту шляхом повернення до державної власності спірних земельних ділянок.

6. Обґрунтовуючи звернення з позовом прокурор зазначає, що з державної власності неправомірно вибули земельні ділянки, які у подальшому відчужені на користь відповідача, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, закріпленим ст. 14 Конституції України та ЗК України. Враховуючи те, що від імені держави повноваження власника спірних земельних ділянок виконує Держгеокадастр і те, що вказаним органом державної влади не вживались заходи щодо повернення землі, цей позов подано прокурором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.12.2018 у задоволенні позову відмовлено.

8. Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи недоведеність того, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності без спрямованості волі держави в особі уповноваженого органу на таке вибуття, суд не вбачає підстав для витребування вказаних в позові земельних ділянок у відповідача для передання на користь держави в особі позивача. Також, суд зазначив, що прокурор при зверненні з цим позовом не надав належних доказів на підтвердження нездійснення, або неналежного здійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.12.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

10. Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Землестандарт" на користь держави в особі Держеокадастру земельні ділянки кадастрові номери: undefined,6822455800:04:002:0129,6822455800:04:002:0134,6822455800:04:002:0137,6822455800:04:002:0103,6822455800:04:002:0107,6822455800:04:002:0113,6822455800:04:002:0114 розташовані за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району.

11. Суд апеляційної інстанції виходив з доведеності прокурором обставин незаконного вибуття із державної власності спірних земельних ділянок, які в подальшому були відчужені на користь відповідача.

12. Також суд апеляційної інстанції дослідив, що позивач має право звертатися до суду з позовом, предметом якого є вимоги, заявлені у даній справі, оскільки є органом виконавчої влади, через який держава реалізовує своє право державної власності на спірні земельні ділянки. Разом з тим, зазначив, що до моменту звернення прокурора з цим позовом відповідний орган не вжив жодних заходів щодо повернення спірних земельних ділянок у державну власність, що свідчить про нездійснення Держгеокадастром захисту інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв'язку з чим, у відповідності з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для звернення прокурора з цим позовом в інтересах держави до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

14. Відповідач не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог і посилається на неправильне застосування приписів статті 387 Цивільного кодексу України, а також на недоведеність факту незаконності вибуття спірних земельних ділянок з державної власності.

15. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, посилається на неправильне застосування приписів п.3 ч. 2 ст. 129, п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обставин нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Позиція інших учасників справи

16. Прокурор і Держгеокадастр подали відзиви, у яких не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважають їх безпідставними і необґрунтованими, просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Рух касаційної скарги

17. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.09.2020 № 29.3-02/2258 у зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді ОСОБА_9 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 924/768/18.

18. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від
17.09.2020 касаційну скаргу ТОВ "Землестандарт" передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С.

К.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

19.08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від
15.01.2020 № 460-IX).

20. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

21. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від
15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.

Щодо суті касаційної скарги

22. Як зазначено вище, звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що із державної власності неправомірно вибули земельні ділянки, які, в подальшому, відчужені на користь відповідача і, враховуючи те, що від імені держави повноваження власника спірних земельних ділянок згідно із положеннями частини 4 статті 122 ЗК України на території Хмельницької області виконує позивач, та те, що вказаним органом державної влади не вживалися заходи щодо їх повернення до державної власності, тому позов подається саме прокурором.

23. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів Держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

24. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

25. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів Держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси Держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів Держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

26. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

27. Дана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

28. Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не встановлено, що матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що позивач не може або не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до відповідача, а сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного часового періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.

29. Дійшовши висновку, що нереагування позивачем на допущені відповідачем порушення вимог чинного законодавства, зокрема, не звернення до суду з відповідним позовом, є не здійсненням владних повноважень, суд апеляційної інстанції не врахував, що бездіяльність позивача не можна вважати встановленою за умов недослідження та невстановлення відсутності будь-яких звернень прокурора до позивача до подання позову з метою надання останньому можливості відреагувати протягом розумного строку на стверджуване прокурором порушення інтересів держави.

30. Водночас, як вірно встановив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявні листи прокурора від 17.08.2018 і від 21.08.2018, адресовані позивачу, якими прокурор повідомив відповідний орган про намір здійснювати представництво прокурором інтересів держави в особі позивача шляхом подання позовів про витребування із незаконного володіння відповідача земельних ділянок, в тому числі тих, які є предметом розгляду у цій справі.

31. Проте, судом не досліджувалося питання дотримання прокурором розумності строку для звернення до суду з даним позовом після того, як позивачу стало відомо про можливе порушення інтересів держави з урахуванням предмету та підстав заявлених позовних вимог до відповідача.

32. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання наявності підстав представництва прокурора у цій справі, помилково не звернув уваги на наведене, тому допустив порушенням норм процесуального законодавства, у зв'язку з чим, доводи скаржника, наведені у пункті 15 цієї Постанови визнаються обґрунтованими. В силу вимог статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно досліджувати вказані обставини.

33. Суд звертається до власних висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 924/817/18.

34. При цьому, слід враховувати, що відмова в позові, поданому прокурором за наявності компетентного органу, через те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, означатиме неможливість повторного звернення як прокурора, так і самого органу, як позивача в інтересах держави.

35. Якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів Держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Дана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від
26.05.2020 у справі №912/2385/18.

36. Зважаючи на наведене, першочерговим у цій справі є з'ясування обставин представництва прокурора, і, в залежності від встановленого, вирішення питання по суті спору, в зв'язку з чим, враховуючи допущене судом порушення норм процесуального права, а також межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, Суд не розглядає доводи касаційної скарги та не перевіряє рішення судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

39. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

40. Ураховуючи допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалену у справі постанову слід скасувати, справу № 924/768/18 передати на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу задовольнити частково.

41. При новому апеляційному розгляді господарському суду слід урахувати викладене в цій постанов та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Розподіл судових витрат

42. Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Землестандарт" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у справі № 924/768/18 скасувати.

3. Справу № 924/768/18 направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил