Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/8231/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) у справі № 904/8231/17 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІМ-БУД" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" (далі - Позивач) звернулося з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІМ-БУД" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 195470,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив про неналежне виконання Відповідачем умов договору про надання послуг №20/04-2016/РБ від 20.04.2016 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг спеціальною технікою.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2017 позов задоволено. Рішення суду мотивоване тим, що має місце факт надання Позивачем послуг спеціальною технікою у вересні 2016 року, а відсутність підписаних двосторонніх актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) не є перешкодою для захисту порушеного права Позивача та підставою для звільнення Відповідача від обов'язку щодо оплати цих послуг.

Беручи до уваги те, що отримані Відповідачем акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) ним не підписано, а також Відповідач не надав мотивовану відмову від їх підписання, місцевий суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за надані послуги спеціальною технікою у вересні 2016 року на суму 195470,00 грн підлягають задоволенню. Відповідач, в свою чергу, не спростував належними доказами, що згідно з експрес-накладною №59000211591107 від 18.10.2016 ним отримано акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за вересень 2016 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постанова суду мотивована тим, що надані позивачем докази направлення на адресу відповідача актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за вересень 2016 року, які стосуються виконання умов спірного договору, є неналежними та недопустимими, експрес-накладна №59000211591107 від 18.10.2016 свідчить про направлення Відповідачу документів, проте, яких саме встановити неможливо, оскільки відсутній перелік цих документів. Отже, Позивач не надав доказів належного вручення Відповідачу актів виконаних робіт.

Крім того, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, довідки про виконані роботи (послуги), надані Позивачем, містять інформацію про поставку щебню, що не є предметом спірного договору.

Позивач подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В касаційній скарзі Позивач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, посилаючись на те, що суд першої інстанції надав правильну оцінку поданим Позивачем доказам, які підтверджують реальність надання послуг Відповідачу за договором надання послуг від 20.04.2016, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність належних доказів направлення Відповідачу спірних актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Відзив на касаційну скаргу Відповідач не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у даній справі у касаційному порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) 20.04.2016 укладено договір про надання послуг №20/04-2016/РБ, за умовами якого Виконавець зобов'язався надавати Замовнику послуги спеціальною технікою, з особами, які мають право на керування такою технікою, в технічно справному стані для використання її у виробничій діяльності Замовника.

Відповідно до пункту 2.1 договору сума оплати за роботу техніки визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, виходячи з вартостей за надання послуг, визначених у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що основним документом для визначення кількості відпрацьованого технікою часу є акт виконаних робіт (наданих послуг), підписаний представниками Виконавця і Замовника. Акт виконаних робіт (наданих послуг) готує Виконавець і передає на підпис Замовнику. Замовник зобов'язаний підписати акт протягом 3-х банківських днів з моменту отримання або у той самий строк надати мотивовану відмову від його підписання.

Як зазначають суди першої та апеляційної інстанцій, Позивач, звертаючись до суду з позовом, посилається на те, що у вересні 2016 року ним складені акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-0000629 від 12.09.2016 на суму 56140,00грн, №ОУ-0000633 від 19.09.2016 на суму 72660,00грн, №ОУ-0000642 від 26.09.2016 на суму 27050,00грн, №ОУ-0000685 від 30.09.2016 на суму 31920,00грн, №ОУ-0000690 від 30.09.2016 на суму 7700,00грн і, як зазначає Позивач, вказані акти 18.10.2016 надіслані Відповідачу для підписання, що підтверджується експрес-накладною №59000211591107 від 18.10.2016. Отримана кореспонденція Відповідачем 21.10.2016, проте Відповідачем акти не підписані та не надано мотивованої відмови від їх підписання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову, оскільки Позивачем в порядку статей 32, 33 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) доведено належне виконання свого обов'язку з надіслання Відповідачу актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), про що свідчить експрес-накладна №59000211591107 від 18.10.2016, а Відповідачем, в свою чергу, не доведено належне виконання свого обов'язку зі своєчасного підписання актів або надання мотивованої відмови від їх підписання та сплати коштів за надані Позивачем послуги по договору від 20.04.2016, у зв'язку з чим, вимоги Позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками місцевого господарського суду та зазначив, що відповідно до статей 86, 79 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) експрес-накладна №59000211591107 від 18.10.2016 не є належним доказом надіслання Відповідачу актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за вересень 2016 року, оскільки з вказаної накладної вбачається надіслання Відповідачу документів, проте не зазначено яких саме, а тому не можна вважати, що Позивачем були направлені саме ті документи, які є спірними. При цьому, суд вказав, що доказом, який би підтверджував надіслання Позивачем саме спірних документів, є опис вкладення до цінного листа.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 73 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов'язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Зважаючи на вимоги пункту 2.4 договору, беручи до уваги доводи Позивача про надіслання 18.10.2016 актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), які складені у вересні 2016 року, та заперечення Відповідача про неотримання від Позивача цих актів, а також надану судом апеляційної інстанції оцінку експрес-накладній №59000211591107 від 18.10.2016, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав вважати зазначену накладну достатнім доказом надіслання Позивачем Відповідачу актів за вересень 2016 року, оскільки, як вірно встановив апеляційний господарський суд, з даної накладної не вбачається направлення саме зазначених актів. Інших доказів передачі Відповідачу названих актів, а також належних і допустимих доказів виконання робіт (надання послуг) у вересні 2016 року судами попередніх інстанцій не встанволено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно досліджено фактичні обставини справи, здійснено перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосовано законодавство під час розгляду справи.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність належних доказів направлення Відповідачу спірних актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), колегією суддів відхиляється з підстав, наведених у даній постанові суду.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі № 904/8231/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.