Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.04.2020 року у справі №910/17597/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/17597/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. (головуючий), судді - Губенко Н.М., Ткач І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фав-Україна»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя Бондарчук В.В.)

від 18.12.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Мартюк А.І., судді - Зубець Л.П., Калатай Н.Ф.)

від 20.02.2020

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фав-Україна» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Легалплейс»

до 1. Акціонерного товариства «Укрсиббанк»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія»

про визнання прав кредитодавця такими, що припинилися,

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову.

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фав-Україна» (надалі - ТОВ «Фав-Україна», позивач) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Легалплейс» (надалі - ТОВ «Легалплейс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (надалі - АТ «УкрСиббанк», відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська металургійна компанія» (надалі - ТОВ «Українська металургійна компанія», відповідач 2) про визнання прав кредитодавця нараховувати проценти та вимагати їх сплати (погашення) такими, що припинилися.

1.2. Позов мотивовано тим, що задоволення грошових вимог за кредитним договором шляхом реалізації нерухомого майна, належного на праві власності ТОВ «Легалплейс», порушить права та законні інтереси не лише ТОВ «Легалплейс», а й майнові та корпоративні права та законні інтереси ТОВ «Фав-Україна», як засновника ТОВ «Легалплейс».

В обґрунтування підстав для звернення до суду з цим позовом позивач посилався на те, що ТОВ «Легалплейс» позбавлене можливості самостійно звернутися до суду через призначеного засновниками (учасниками) керівника, оскільки ТОВ «Легалплейс» перебуває під контролем Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а також обраного останнім управителя - ТОВ «Житловий комплекс «Воздвиженка».

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/17597/19, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020, позовну заяву ТОВ «Фав-Україна» повернуто на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Судові рішення мотивовані такими обставинами:

- позивач в порушення вимог статті 53 та частини 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України звернувся з позовом в інтересах ТОВ «Легалплейс», оскільки поданий до суду позов не відноситься до категорії спорів щодо відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою;

- ТОВ «Фав-Україна», в порушення статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено існування виключних обставин, на підставі яких можна встановити, що ТОВ «Легалплейс» не може самостійно звернутися до суду через свої виконавчі органи, як і не доведено, що ТОВ «Фав-Україна» має право звернутися до суду в інтересах ТОВ «Легалплейс» на підставі відносин представництва.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 03.03.2020 ТОВ «Фав-Україна» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 910/17597/19.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на порушення норм Господарського процесуального кодексу України, а саме: статей 44, 53, 54, 73, 74, 76, 77, пункту 4 частини 5 статті 174 та статті 210, неправильне застосування норм матеріального права (пункт 3 частини 1 статті 22 та статті 167 Господарського кодексу України), неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №3-327гс15 (911/2435/14), від 21.01.2015 у справі №3-207гс14 та у рішенні ЄСПЛ у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України, заява №42758/05, від 21.12.2017.

3.3. Також заявник стверджує, що судами безпідставно враховано при вирішенні цієї справи висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 28.02.2019 у справі № 904/4669/18, з огляду на те, що обставини вказаної справи та справи, що переглядається, різняться, як і різняться предмет спору та підстави позову.

3.4. Скаржник вважає, що він має право звернутися з цим позовом в інтересах ТОВ «Легалплейс» з огляду на наявність виключних обставин і підстави для повернення його позовної заяви відповідно до пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

3.5. ТОВ «Українська металургійна компанія» та АТ «Укрсиббанк» подали відзиви на касаційну скаргу, відповідно до яких заперечували проти доводів та вимог касаційної скарги ТОВ «Фав-Україна» та просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

4.2. У частині 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, що встановлює вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення, при ви-борі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.3. У постанові Верховного Суду від 22.05.2020 у справі № 910/17602/19 предметом розгляду були подібні правовідносини і суд при розгляді тієї справи дійшов таких висновків:

- право на звернення до господарського суду в інтересах юридичної особи надано статтею 54 Господарського процесуального кодексу України власнику (учаснику, акціонеру), якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, в разі подання ним позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. З іншими позовами в інтересах юридичної особи власник (учасник, акціонер) може звернутися лише в разі наявності підстав, прямо передбачених відповідними законодавчими нормами (абзац 2 пункту 4.2.5 постанови);

- у ТОВ «Фав-Україна» були відсутні виключні обставини, які б виправдовували звернення позивача, як учасника ТОВ «Легалплейс», до суду в його інтересах, зокрема, позбавлення товариства можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав, про що власне і йдеться у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Фельдман і Банк "Слов`янський" проти України»;

- ТОВ «Легалплейс» не позбавлене права звернутися до суду з метою захисту своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав або інтересів шляхом подання відповідної позовної заяви із обґрунтуванням підстав такого звернення та викладенням своїх вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування, а тому суди правильно застосували пункт 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, повернувши позовну заяву позивачу.

4.4. З огляду на викладене, а також враховуючи те, що суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 910/17602/19, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності у ТОВ «Фав-Україна» підстав для звернення з позовом в інтересах ТОВ «Легалплейс» про визнання такими, що припинилися, прав кредитодавця нараховувати проценти та вимагати їх сплати (погашення), оскільки позивачем не доведено наявність виключних обставин, які б виправдовували звернення позивача, як учасника ТОВ «Легалплейс», до суду в його інтересах.

4.5. Доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції порушив пункт 3 частини 1 статті 22 та статті 167 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №3-327гс15 (911/2435/14) та від 21.01.2015 у справі №3-207гс14, Верховним Судом відхиляються, оскільки предметом перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції з підстав дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, в той час як у справах №3-327гс15 та №3-207гс14 здійснювався розгляд по суті спору з посиланням на відповідні норми матеріального права.

4.6. Аргументи скаржника, що судами попередніх інстанцій безпідставно враховано при вирішенні цієї справи висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 28.02.2019 у справі № 904/4669/18, судом касаційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що ні суд першої, ні апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не посилались на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 904/4669/18. Крім того, суд касаційної інстанції зауважує, що висновки, вказані у справі № 904/4669/18, не протирічать висновкам судів попередніх інстанцій, викладеним у цій справі.

4.7. Зважаючи на вищезазначене, а також враховуючи те, що ТОВ «Фав-Україна» не довело неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права як необхідної передумови для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються, Верховний Суд дійшов висновку про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Верховний Суд вважає висновки Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 304, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фав-Україна» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 910/17597/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

І. Ткач