Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/1358/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Волошина Олега Миколайовича

на рішення Господарського суду Черкаської області

у складі судді Спаських Н.М

від 07.12.2017

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Разіної Т.І., Яковлєва М.Л., Отрюха Б.В.

від 10.04.2018

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області

до Фізичної особи-підприємця Волошина Олега Миколайовича

про стягнення 56 228,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Волошина Олега Миколайовича про стягнення заборгованості в розмірі 56228,17 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 24.01.2009 було укладено договір оренди індивідуально визначено (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №715, строк дії якого (договору) було визначено до 23.01.2012.

Однак, не зважаючи на те, що вказаний договір припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено (зазначене встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 у справі № 925/1186/14), відповідач не виконує свого обов'язку щодо звільнення безпідставно зайнятого ним приміщення.

Враховуючи те, що Фізична особа-підприємець Волошин Олег Миколайович продовжує використовувати приміщення позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з лютого 2017 року по вересень 2017 року в розмірі 52284,38 грн та 3943,79 грн пені.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 52284,38 грн боргу по орендній платі 3943,79 грн пені на підставі договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №715 від 24.01.2009.

Окремою ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 зобов'язано Фізичну особу-підприємця Волошина Олега Миколайовича вжити заходи по поверненню балансоутримувачу орендованого майна за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №715 від 24.01.2009.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 залишено без змін.

Приймаючи рішення суди виходили з положень ст.ст. 653, 795 ЦК України та умов договору оренди від 715 від 24.01.2009, п. 3.11 якого передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві.

За відсутності доказів повернення об'єкта оренди та сплати орендної плати за період з лютого по вересень 2017 року, стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання договору оренди, а також пені, нарахованої на суму заборгованості, що прямо не заборонено законом та визначено умовами договору, є правомірним.

Фізична особа-підприємець Волошин Олег Миколайович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В разі неможливості винесення нового рішення - передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Скаржник заперечує факт використання орендованого приміщення з посилання на постанову державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції від 31.08.2015 та довідку №417 від 16.06.2017, видану Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго".

Крім того вважає що суди не застосували положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, згідно якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2018 поновлено Фізичній особі-підприємця Волошину Олегу Миколайовичу строк на подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Волошина Олега Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018. Призначено до розгляду касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Волошина Олега Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 у справі №925/1358/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Від позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області до Касаційного господарського суду надійшов відзив, із запереченнями на касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Волошина Олега Миколайовича та проханням залишити оскаржені рішення та постанову мівсцевого та апеляційного господарських судів без змін з огляду безпідставності та необґрунтованості доводів касаційної скарги.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.07.2018 року у зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. для розгляду справи №925/1358/17 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

Колегія суддів, враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017 дійшла висновку про необхідність касаційного перегляду зазначеної справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.01.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області, як орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Волошиним Олегом Миколайовичем, як орендарем було укладено договір оренди індивідуально визначено (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №715.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: частину приміщень 1-го та 2-го поверху будинку монастиря Василіанів, загальною площею 463 кв. м., розміщене за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 1, що обліковується на балансі Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 01 жовтня 2008 року і становить 610054 (шістсот десять тисяч п'ятдесят чотири) грн.

Договір укладено строком на 2 (два) роки 364 дня, що діє з 24 січня 2009 до 23 січня 2012 включно ( п. 10.1 договору).

30.01.2009 між сторонами було укладено договір № 1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, з якого вбачається, що на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2008 №02/1496 сторони домовилися (п. 5.4), що "Протягом шести місяців після укладення договору оренди погасити заборгованість до Державного бюджету в сумі 47216,66 грн (сорок сім тисяч двісті шістнадцять грн. 66 коп.), що виникла на час користування майном та надати до регіонального відділення копію платіжного документу з відміткою банку".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.01.2015 у справі №925/1186/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2015, зобов'язано Фізичну особу-підприємця Волошина Олега Миколайовича звільнити приміщення площею 463 кв.м. у будівлі пам'ятки архітектури монастиря Василіанів по вул. Радянська, 31 у м. Умань, Черкаської області.

При цьому у постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 у справі №925/1186/14 зазначено, що: "Враховуючи, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області висловило своє заперечення проти продовження дії договору оренди, і дані заперечення підтверджуються вище вказаними листами, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що договір оренди № 715 від 24.01.2009 припинив свою дію 23.01.2012".

Предметом даного спору є вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області до відповідача про стягнення за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання договору оренди з лютого 2017 року по вересень 2017 року 52284,38 грн боргу по орендній платі та 3943,79 грн пені, оскільки рішення господарського суду у справі №925/1186/14 не виконано, орендоване приміщення відповідачем не звільнено.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 даної статті встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини другої ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до п. 3.11. договору оренди № 715 орендна плата сплачується відповідачем до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету.

Отже на цей же період на відповідача поширюється і відповідальність за несвоєчасне внесення орендних платежів, обумовлених договором між сторонами.

Пунктом 10.10 Договору оренди встановлено, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами договору акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту покладається на орендаря та Балансоутримувача.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач продовжує використовувати приміщення, хоча договір оренди припинений. Доказів протилежного відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Акту про повернення предмета оренди, підписаного сторонами у відповідності до вимог ч. 2 ст. 795 ЦК України, а також доказів сплати орендної плати за період з лютого по вересень 2017 року матеріали справи не містять.

Посилання Фізичної особи-підприємця Волошина О.М. на акт державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції від 31.08.2015, як на підтвердження факту виселення Фізичної особи-підприємця Волошина О.М., судом апеляційної інстанції визнано неспроможними, оскільки за результатами розгляду скарги Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань" на дії Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського міськайонного управління юстиції у Черкаській області ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.11.2016 скасовано постанову державного виконавця від 31.08.2015 про закінчення виконавчого провадження.

При цьому, судом зроблено висновок про те, що ні акту прийому - передачі майна, який би відповідав акту приймання - передачі приміщень (додаток №2 до договору оренди), який було складено між сторонами на виконання договору №715 від 24.01.2009, ні ключів від замків дверей приміщення загальною площею 463 кв.м. в будівлі пам'ятки архітектури монастиря Василіанів, що знаходиться за адресою: вул. Радянська, 31, м. Умань, Черкаської області стягувачу чи державному виконавцю передано не було.

Довідка №417 від 16.06.2017 надана ПАТ "Черкасиобленерго" в якій зазначено, що споживання електроенергії по кафе-клубу, яке знаходиться по вул. Небесної Сотні, 31 не проводиться з 01.02.2016, не визнано належним та допустимим доказом невикористання відповідачем орендованого приміщення.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо припинення дії договору оренди №715, неповернення орендарем майна з оренди, з урахуванням приписів ст. 629 ЦК України, частини другої ст. 795 ЦК України вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщення з лютого 2017 року по вересень 2017 року обґрунтовано задоволена судами попередніх інстанцій (позиція щодо правомірності нарахування орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщення після розірвання договору оренди викладена у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 зі справи №12/75-2167-33/75-4/180).

Щодо вирішення спору в частині вимоги про стягнення пені за невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення майна, колегія суддів зазначає.

У відповідності до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено приписами частини другої ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення майна орендарем).

У відповідності до п. 3.7. договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В п. 10.11 договору оренди №715 закріплено, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Встановлення сторонами у договорі відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідає ст. 551 ЦК України та вимогам ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено, що пеня встановлюється у договорі між сторонами, а при сплаті пені її розмір не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період нарахування.

Враховуючи наведені норми та те, що сторонами за взаємною згодою визначено саме такі умови договору (п. 10.11 договору), що прямо не заборонено чинним законодавством і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 943,79 грн. пені у розмірі подвійної плати за користування майном за невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна, нарахованої у відповідності до положень договору оренди та приписів частини другої ст. 785 ЦК України.

Крім того, колегія суддів Касаційного суду звертає увагу на те, що рішеннями Господарського суду Черкаської області від 19.05.2017 у справі №925/280/17, від 09.10.2017 №925/909/17 (копії яких містяться в матеріалах справи) з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість по орендній платі за попередні періоди, а також пеня за користування майном за час прострочення.

Відповідно до частини першої ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, що оскаржуються, та не впливають на них. Посилання скаржника на неналежність окремих доказів, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, що виходить за межі компетенції касаційного суду згідно ст. 300 ГПК України та відхиляються Судом.

Посилання скаржника на те, що позивач не пропонував відповідачу підписати акт приймання-передачі майна судом відхиляються, з огляду на те, що саме на орендаря лежить обов'язок повернути майно орендодавцю після закінчення дії договору з оформленням прийняття відповідним документом. При цьому, у випадку якщо орендодавець ухиляється від прийняття майна з оренди та оформлення акта приймання-передачі, орендар вправі звернутися до суду за захистом порушеного цивільного права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Волошина Олега Миколайовича та залишення рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Волошина Олега Миколайовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 року у справі №925/1358/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко