Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.05.2018 року у справі №914/3224/16
Постанова ВП ВС від 02.12.2019 року у справі №914/3224/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/3224/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2017 (суддя Крупник Р.В.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 (головуючий суддя: Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)

за позовом Львівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Проект",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нарнія-Трейд",

про витребування земельної ділянки,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року Львівська міська рада звернулася до господарського суду Львівської області з позовом про витребування із чужого незаконного володіння у товариства з обмеженою відповідальністю "Нарнія-Трейд" земельної ділянки по вул. Стрийська - вул. Чмоли у м. Львові, площею 0,2 га, кадастровий номер 4610136800:01:008:0002, посилаючись на приписи статей 328, 330, 388 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2000 р. на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації № 1454 від 15.12.2000 р. між облдержадміністрацією та ЗАТ "Авіас-Плюс" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва АЗС площею 0,20 га по вул. Стрийській та видано ЗАТ "Авіас-Плюс" державний акт про право власності на землю від 23.01.01р. №ЛВ 028577 (10708005) за адресою: м. Львів, вул. Стрийська-вул. Чмоли. Проте, рішенням господарського суду м. Києва від 01.05.2002 р. у справі № 31/89, яке набрало законної сили, визнано недійсними вказане розпорядження Львівської облдержадміністрації від 27.12.2000 р. про продаж земельної ділянки для будівництва АЗС, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2000 р. та державний акт на право власності на землю, із встановленням, зокрема, обставин щодо відсутності у облдержадміністрації повноважень на розпорядження землями комунальної власності та наявність таких повноважень на розпорядження земельною ділянкою у Львівської міської ради. Таким чином, як зазначав позивач, ЗАТ "Авіас-Плюс" не набувало право власності на спірну земельну ділянку, проте, всупереч рішенню господарського суду м. Києва від 01.05.2002 р. у справі №31/89 та нормам чинного законодавства, 12.04.2002 р. між ЗАТ "Авіас-Плюс" та ВАТ "Дніпронафтопродукт" було укладено договір АЕР № 526379 купівлі - продажу вказаної земельної ділянки, а 08.06.2004 р. земельна ділянка ВАТ "Дніпронафтопродукт" за договором купівлі - продажу була перепродана ЗАТ "Фірма "Львів - Петроль". Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на день подання позову, право власності на земельну ділянку зареєстроване за ТОВ "Нарнія - Трейд", що стало підставою для звернення до суду з підстав вибуття земельної ділянки із володіння власника - Львівської міської ради поза його волею внаслідок неправомірних дій Львівської облдержадміністрації.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.02.2017, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2017, у задоволенні позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2017 частково задоволено касаційну скаргу Львівської міської ради, рішення господарського суду Львівської області від 14.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Після нового розгляду, рішенням господарського суду Львівської області від 02.11.2017 відмовлено в задоволенні позову.

Суд першої інстанції при повторному розгляді справи відмовив в задоволенні позовних вимог на підставі положень частини 1-3 ст.13 та ч.3 ст.16 ЦК України. Крім того, місцевий суд застосував практику ЄСПЛ як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", якій надав пріоритет над застосуванням ч.1 ст.388 ЦК України з підстав порушення позивачем критерію "належного урядування", внаслідок чого, витребування спірної земельної ділянки без виплати відповідачу належної компенсації, покладе на відповідача "значний індивідуальний тягар" та є втручанням територіальної громади в право особи на мирне володіння майном. Витребування земельної ділянки на користь громади спричинить порушення критерію пропорційності визначеним цілям, а звідси і порушення вимог ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому місцевий суд вказав на те, що ВАТ "Дніпронафтопродукт" являвся добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки на момент набуття її у власність правовстановлюючі документи ЗАТ "Авіас Плюс" ще не було визнано недійсними Господарським судом м. Києва, а докази того, що ВАТ "Дніпронафтопродукт" було відомо про судову справу №31/89 в матеріалах справи відсутні. А тому набувач не знав і згідно обставин справи не міг знати, що ЗАТ "Авіас Плюс" не вправі був відчужувати її. Виконавчий орган Львівської міської ради достеменно знаючи (оскільки остання являлася позивачем у справі №31/89) про незаконність вибуття із власності міської ради земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли у м. Львові, видає 10.03.2004р. ВАТ "Дніпронафтопродукт" Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №097154. Отримавши правопідтверджуючий документ на земельну ділянку, ВАТ "Дніпронафтопродукт" відчужило її ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" за договором купівлі-продажу від 08.06.2004р. В подальшому, виконавчим комітетом Львівської міської ради двічі видавалися ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" державні акти на право власності на земельну ділянку, а також видавався дозвіл на проектування та будівництво адміністративного корпусу з підземним паркінгом на вул. Стрийській - вул. Чмоли. Львівська міська рада в цей період прийняла ухвали від 19.04.2007р. та від 14.02.2008р. відповідно про надання дозволу та затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли. Також зміну цільового призначення земельної ділянки погоджувало управління архітектури та містобудування Львівської міської ради. Таким чином, місцевий суд зробив висновок , що незважаючи на факт вибуття за першим правочином спірної земельної ділянки із власності міської ради поза її волею, в подальшому міською радою та її виконавчими органами вчинялися дії і приймалися рішення, які свідчать про її волю на передачу цієї ділянки добросовісному набувачу - ВАТ "Дніпронафтопродукт", а згодом ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" та визнавався факт належного набуття права власності ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" на неї, внаслідок цього, спірна земельна ділянка, згодом перейшла у власність відповідача.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 рішення місцевого суду у даній справі залишено без змін.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін зазначене рішення, погодився з висновками суду першої інстанції про те, що придбання земельної ділянки за відплатним договором покупцем-ВАТ "Дніпронафтопродукт" як добросовісним набувачем земельної ділянки, та тих обставин, що на момент набуття її у власність вторинним набувачем, первинний договір купівлі-продажу земельної ділянки, де продавцем був орган публічної влади (Львівська обласна державна адміністрація), а покупцем ЗАТ "Авіас Плюс" ще не був визнаний недійсним в судовому порядку, а докази того, що ВАТ "Дніпронафтопродукт" був обізнаний про судовий спір в матеріалах справи відсутні, тому набувач не знав і згідно обставин справи не міг знати, що ЗАТ "Авіас Плюс" не вправі відчужувати спірну земельну ділянку. Крім того вказав, що лише в діях органу публічної влади встановлена помилка, який діяв за межами повноважень, наданих їм законодавством, що призвели до розпорядження майном територіальної громади. Протягом всього періоду користування спірною земельною ділянкою іншими титульними власниками, Львівська міська рада вчиняла дії, якими визнавала легітимність їх дій. Так, Львівська міська рада в цей період прийняла ухвали від 19.04.2007 та від 14.02.2008 про надання дозволу та затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли. Також зміну цільового призначення земельної ділянки погоджувало управління архітектури та містобудування Львівської міської ради. Посилаючись на практику ЄСПЛ апеляційний суд зазначив, що дана справа є аналогічною, оскільки Львівська міська рада, знаючи з 01.05.2002, що спірна земельна ділянка вибула із власності поза її волею, повинна була вжити заходів щодо витребування її в ВАТ "Дніпронафтопродукт". З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду, що дії Львівської міської ради про витребування від відповідача спірної земельної ділянки через 14,5 років з моменту вибуття цієї ділянки з власності Львівської міської ради свідчать про порушення прав відповідача вільно володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.

23.04.2018 (згідно з реєстраційним штампом ЛАГС) Львівською міською радою подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 914/3224/16 до Касаційного господарського суду.

Разом з касаційною скаргою Львівською міською радою подана заява про поновлення строку на касаційне оскарження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2018 року у справі № 914/3224/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

В даній справі вартість земельної ділянки складає 240 000 грн.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

17.05.2018 суд постановив ухвалу про поновлення строку для подання касаційної скарги, відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 06.06.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (Львівська міська рада, позивач) вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що посилання судів на реєстрацію ТОВ "Нарнія - Трейд" права власності на земельну ділянку жодним чином не спростовує необхідність застосування та дотримання норми частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України для захисту порушеного права комунальної власності на земельну ділянку, якою розпоряджатися в силу Закону мала право тільки Львівська міська рада, так і факту вибуття з володіння міської ради цієї земельної ділянки поза волею позивача.

Посилаючись на постанову Верховного Суду України від 17.12.2014 по справі №6-140цс зазначає, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи , яка є останнім набувачем та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того скільки разів це майно було відчужено попередніми набувачами та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст. 388 ЦК України.

Заявник касаційної скарги наголошує на тому, що оскільки земельна ділянка вибула з володіння Львівської міської ради в момент її первісного продажу Львівською облдержадміністрацією на користь ЗАТ "Авіас - Плюс", а не при подальших її перепродажах та переоформленнях, необхідною підставою для задоволення позову є саме відсутність волі Львівської міської ради саме при цьому відчуженні, а не при наступних продажах. При цьому, рішенням господарського суду м. Києва від 11.05.2002 р. у справі № 31/89, яке набрало законної сили, встановлено факт вибуття земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 0,20 га по вул. Стрийській (біля податкової адміністрації) за адресою: м. Львів, вул. Стрийська - вул. Чмоли, кадастровий номер 4610136800:01:008:0002, не з волі Львівської міської ради, а внаслідок неправомірних дій Львівської облдержадміністрації.

Скаржник також посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 05.10.2016 р. № 916/2129/15 зазначав, що судами не взято до уваги, що положення про позовну давність не застосовуються до позовних вимог про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

Крім того, на думку заявника, судами неправильно застосовані положення статті 1 Першого протоколу Конвенції та норми Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Третя особа надала пояснення по справі, згідно яких просить суд залишити судові рішення без змін , скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлені наступні обставини:

- 27.12.2000 р. на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації № 1454 від 15.12.2000р. між Львівською облдержадміністрацією та ЗАТ "Авіас-Плюс" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва АЗС площею 0,20 га по вул. Стрийській та видано ЗАТ "Авіас-Плюс" державний акт про право власності на землю від 23.01.2001 р. № ЛВ 028577 (10708005) за адресою: м. Львів, вул. Стрийська- вул. Чмоли;

- 12.04.2002 р. ЗАТ "Авіас Плюс" продало, а ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" придбало земельну ділянку площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли;

- 01.05.2002 р. рішенням господарського суду м. Києва у справі № 31/89 визнано недійсними: розпорядження голови Львівської облдержадміністрації від 15.12.2000 р. № 1454 в частині продажу ЗАТ "Авіас Плюс" земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській у м. Львові для будівництва АЗС та договір купівлі - продажу земельної ділянки від 27.12.2000 р., укладений між Львівською облдержадміністрацією та ЗАТ "Авіас Плюс", а також державний акт на право власності на землю від 23.01.2001 р.;

- 08.06.2004 р. між ВАТ "Дніпронафтопродукт" та ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли;

- 09.07.2004 р. Львівська міська рада видала ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли для будівництва і обслуговування АЗС;

- 10.05.2006 р. управління архітектури та містобудування Львівської міської ради погодило містобудівне обґрунтування зміни цільового призначення земельної ділянки і розміщення адмінкорпусу на розі вул. Стрийської - вул. Чмоли в м. Львові;

- 19.04.2007 р. ухвалою 5 сесії 5 скликання Львівської міської ради № 760 дозволено ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" змінити цільове призначення земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли, яка передана товариству у власність для будівництва і обслуговування АЗС згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 09.07.2004 р. серії ЛВ № 087065, погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення відповідного проекту землеустрою;

- 14.02.2008 р. ухвалою 8 сесії 5 скликання Львівської міської ради № 1545 затверджено ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли, яка передана йому у власність для будівництва і обслуговування АЗС згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 09.07.2004 р. серії ЛВ № 087065 для будівництва і обслуговування адміністративного корпусу, перевівши із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови. Вказаною ухвалою зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль";

- 01.04.2008 р., на підставі ухвали Львівської міської ради № 1545 від 14.02.2008 р., видано ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли для будівництва і обслуговування адміністративного корпусу;

- 01.08.2008 р. рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 785 дозволено ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" проектування адміністративного корпусу з підземним паркінгом на вул. Стрийській - вул. Чмоли;

- у протоколі загальних зборів акціонерів ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" від 14.11.2008 р. зазначається, що акціонерами прийнято рішення про створення ТОВ "Нарнія-Трейд" та внесено до статутного капіталу новоствореного товариства у тому числі і земельну ділянку по вул. Стрийська - вул. Чмоли у м. Львові;

- 10.09.2009 р. ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" та ТОВ "Нарнія-Трейд" підписали акт прийому-передачі у власність майна до статутного капіталу ТОВ "Нарнія-Трейд";

- 19.12.2014 р. ТОВ "Нарнія-Трейд" видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,2 га кадастровий номер 4610136800:01:008:0002 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури;

- згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.12.2014 р. за ТОВ "Нарнія-Трейд" зареєстровано право власності на земельну ділянку по вул. Стрийська - вул. Чмоли у м. Львові площею 0,2 га кадастровий номер 4610136800:01:008:0002 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Львівської міської ради про витребування у ТОВ "Нарнія - Трейд" земельної ділянки площею 0,20 га по вул. Стрийській (біля податкової адміністрації) за адресою: м. Львів, вул. Стрийська - вул. Чмоли, кадастровий номер 4610136800:01:008:0002, на підставі статей 328, 330, 388 Цивільного кодексу України, з посиланням на вибуття вказаної земельної ділянки із комунальної власності поза межами волі органу, уповноваженого розпоряджатися землями комунальної власності, що встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 01.05.2002 р. у справі № 31/89, яке набрало законної сили, яким визнано недійсними розпорядження Львівської облдержадміністрації від 27.12.2000 р. про продаж земельної ділянки для будівництва АЗС, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.12.2000 р. та державний акт на право власності на землю ЗАТ "Авіас Плюс", із встановленням, зокрема, обставин щодо відсутності у облдержадміністрації повноважень на розпорядження землями комунальної власності та наявність таких повноважень на розпорядження земельною ділянкою у Львівської міської ради.

Суд першої інстанції при повторному розгляді справи відмовив в задоволенні позовних вимог на підставі положень частини 1-3 ст.13 та ч.3 ст.16 ЦК України. Крім того, місцевий суд застосував практику ЄСПЛ як джерело права відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", якій надав пріоритет над застосуванням ч.1 ст.388 ЦК України з підстав порушення позивачем критерію "належного урядування", внаслідок чого, витребування спірної земельної ділянки без виплати відповідачу належної компенсації, покладе на відповідача "значний індивідуальний тягар" та є втручанням територіальної громади в право особи на мирне володіння майном. Витребування земельної ділянки на користь громади спричинить порушення критерію пропорційності визначеним цілям, а звідси і порушення вимог ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що придбання земельної ділянки за відплатним договором покупцем-ВАТ "Дніпронафтопродукт" як добросовісним набувачем земельної ділянки, та тих обставин, що на момент набуття її у власність вторинним набувачем, первинний договір купівлі-продажу земельної ділянки, де продавцем був орган публічної влади (Львівська обласна державна адміністрація), а покупцем ЗАТ "Авіас Плюс" ще не був визнаний недійсним в судовому порядку, а докази того, що ВАТ "Дніпронафтопродукт" був обізнаний про судовий спір в матеріалах справи відсутні, тому набувач не знав і згідно обставин справи не міг знати, що ЗАТ "Авіас Плюс" не вправі відчужувати спірну земельну ділянку. Крім того вказав, що лише в діях органу публічної влади встановлена помилка, який діяв за межами повноважень, наданих їм законодавством, що призвели до розпорядження майном територіальної громади. Протягом всього періоду користування спірною земельною ділянкою іншими титульними власниками, Львівська міська рада вчиняла дії, якими визнавала легітимність їх дій. Так, Львівська міська рада в цей період прийняла ухвали від 19.04.2007 та від 14.02.2008 про надання дозволу та затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли. Також зміну цільового призначення земельної ділянки погоджувало управління архітектури та містобудування Львівської міської ради. Посилаючись на практику ЄСПЛ апеляційний суд зазначив, що дана справа є аналогічною, оскільки Львівська міська рада, знаючи з 01.05.2002, що спірна земельна ділянка вибула із власності поза її волею, повинна була вжити заходів щодо витребування її в ВАТ "Дніпронафтопродукт". З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду, що дії Львівської міської ради про витребування від відповідача спірної земельної ділянки через 14,5 років з моменту вибуття цієї ділянки з власності Львівської міської ради свідчать про порушення прав відповідача вільно володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.

Поряд із вищевикладеним колегія суддів апеляційного суду послалася на практику

Європейського суду з прав людини, яка полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї суд касаційної інстанції відмічає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 Цивільного кодексу України (далі ЦК), на які посилався суд першої інстанції у своєму рішенні:

"1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах."

Згідно з ч.3 ст.16 ЦК, яку суд визначив в якості першої та головної правової підстави відмови в позові:

"Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу."

Правовий аналіз зазначених норм свідчить, що для їх застосування необхідна наявність наступних обставин:

1. Певна особа має та здійснює саме цивільні права у спірних правовідносинах.

2. Реалізуючи ці саме цивільні права особа вчиняє дії саме з наміром завдати шкоди іншій особі або зловживає цим цивільним правом в інших формах, що свідчить саме про умисність вчинення таких дій чи зловживання.

3. Така особа має порушене цивільне право або інтерес, проте, суд відмовляє у їх захисті, оскільки реалізуючи ці цивільні права або інтереси особа умисно вчиняла дії з наміром завдати шкоди іншій особі або зловживала цим цивільним правом в інших формах.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.05.2002р. рішенням господарського суду м. Києва у справі №31/89 визнано недійсними: розпорядження голови Львівської облдержадміністрації від 15.12.2000 р. № 1454 в частині продажу ЗАТ "Авіас Плюс" земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській у м. Львові для будівництва АЗС та договір купівлі - продажу земельної ділянки від 27.12.2000р., укладений між Львівською облдержадміністрацією та ЗАТ "Авіас Плюс", а також державний акт на право власності на землю від 23.01.2001 р.

Разом з тим, судами не встановлено, що зазначеним судом була застосована реституція, внаслідок якої спірна земельна ділянка фактично повернулася у власність позивача.

Аналогічно не встановлено судами і такого повернення внаслідок добровільної передачі земельної ділянки позивачу від ЗАТ "Авіас Плюс" або іншим чином.

Разом з тим, судами встановлено, що 12.04.2002 р. ЗАТ "Авіас Плюс" продало, а ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" придбало земельну ділянку площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли.

08.06.2004 р. між ВАТ "Дніпронафтопродукт" та ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли, тобто, ВАТ "Дніпронафтопродукт" стало саме власником спірної земельної ділянки на підставі зазначеного договору купівлі-продажу.

09.07.2004 р. Львівська міська рада видала ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли для будівництва і обслуговування АЗС, тобто, видала його саме як власнику спірної земельної ділянки за зверненням останнього.

19.04.2007 р. ухвалою 5 сесії 5 скликання Львівської міської ради № 760 дозволено ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" змінити цільове призначення земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли, яка передана товариству у власність для будівництва і обслуговування АЗС згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 09.07.2004 р. серії ЛВ № 087065, погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення відповідного проекту землеустрою.

14.02.2008 р. ухвалою 8 сесії 5 скликання Львівської міської ради № 1545 затверджено ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли, яка передана йому у власність для будівництва і обслуговування АЗС згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 09.07.2004р. серії ЛВ № 087065 для будівництва і обслуговування адміністративного корпусу, перевівши із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови. Вказаною ухвалою зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль".

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до ч.3 ст.20 Земельного кодексу України:

"Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України."

01.04.2008 р., на підставі ухвали Львівської міської ради № 1545 від 14.02.2008р., видано ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га на вул. Стрийській - вул. Чмоли для будівництва і обслуговування адміністративного корпусу, тобто, видала його саме як власнику спірної земельної ділянки за зверненням останнього..

01.08.21008 р. рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 785 дозволено ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" проектування адміністративного корпусу з підземним паркінгом на вул. Стрийській - вул. Чмоли.

З викладеного вбачається, що як видача державних актів на право власності, так і зміна цільового призначення, здійснювалася вищевказаній особі ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль", саме як власнику спірної земельної ділянки, який набув право власності на підставі відповідного договору купівлі-продажу.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанції не зазначено та не досліджено, якими нормативними актами саме на позивача було покладено видачу вищевказаних державних актів та зміну цільового призначення земельних ділянок, та, відповідно, не з'ясовано та не вказано в оскаржуваних рішеннях:

- видаючи зазначені державні акти та змінюючи цільове призначення спірної земельної ділянки позивач діяв в межах наявного у нього саме цивільного права і якого саме (що необхідно для застосування вказаних ч.ч.1-3 ст.13 та ч.3 ст.16 ЦК) чи як владний орган, на який було покладено повноваження та обов'язок по видачі таких актів та розгляду питання про зміну цільового призначення, особливо враховуючи, що ці дії він вчиняв по відношенню до вищевказаної особи саме як власника спірної земельної ділянки;

- видаючи зазначені державні акти та змінюючи цільове призначення спірної земельної ділянки позивач діяв саме в межах свого цивільного права та саме умисно з наміром завдати шкоди зазначеним особами (що необхідно для застосування вказаних ч.ч.1-3 ст.13 та ч.3 ст.16 ЦК), чи як державний орган та помилково ( що необхідно для застосування вказаних в оскаржуваних рішенні та постанові рішень Європейського Суду з прав людини);

- якщо спірна земельна ділянка фактично не була повернута у власність позивача, до нього зверталася вищевказана особа саме як власник спірної земельної ділянки на підставі відповідного підтверджуючого договору купівлі-продажу з заявами про видачу державних актів на право власності та зміну цільового призначення, і позивач діяв у відповідності до цих звернень та відповідних актів, якими на нього було покладено повноваження та обов'язок по видачі вищевказаних державних актів та зміні цільового призначення земельних ділянок, то в чому саме полягав намір позивача завдати та яку саме шкоду вищевказаним особам, або в чому полягало саме зловживання правом як "використання права заради зла" позивачем, або в чому полягала його помилка.

Крім того, як зазначено касаційним судом вище, застосування судом першої інстанції вказаних ч.ч.1-3 ст.13 та ч.3 ст.16 ЦК презюмує, що певна особа має порушене цивільне право або інтерес, проте, суд відмовляє у їх захисті, оскільки реалізуючи ці цивільні права або інтереси особа умисно вчиняла дії з наміром завдати шкоди іншій особі або зловживала цим цивільним правом в інших формах.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що: "Враховуючи, що судом першої інстанції позовна даність не застосовувалась у зв'язку з відсутністю порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині."

Таким чином, суди попередніх інстанції взагалі не дійшли чіткого одностайного висновку щодо наявності чи відсутності порушеного права позивача та конкретної та ясної саме правової підстави відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили повно, об'єктивно та всебічно всі доводи та докази сторін по справі.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги позивача та скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2017 у справі №914/3224/16 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський