Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.06.2018 року у справі №904/9844/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9844/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

(головуючий - Євстигнеєв О.С., судді - Кузнецов В.О., Чус О.В.)

від 24.04.2018,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМЕТАЛУРГТРАНС",

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця",

про стягнення 776 822,64 грн безпідставно отриманих коштів,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "УКРМЕТАЛУРГТРАНС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення 776 822,64 грн безпідставно отриманих коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилаючись на пп. 14.1., 24.1. розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009 (Збірник тарифів), вказує на те, що відповідачем було безпідставно списано з особового рахунку позивача спірну суму, а тому такі кошти підлягають стягненню з відповідача згідно з ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМЕТАЛУРГТРАНС" 776 822,64 грн безпідставно отриманих коштів та судові витрати.

05.05.2018 ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" подало касаційну скаргу (з урахуванням заяви від 18.06.2018) на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2018, в якій просить вказану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 залишити без змін.

Підставами для скасування постанови апеляційного суду зазначає те, що судом апеляційної інстанції було взято до уваги лише доводи позивача; висновки апеляційного суду щодо необхідності застосування в цьому випадку п. 24 розділу II Збірника тарифів спростовуються змістом вказаного пункту (в редакції, чинній на момент здійснення перевезення, видачі вантажу та списання грошових коштів). Зазначає про те, що судом апеляційної інстанції хоч і було встановлено, що вагони позивача є власними вагонами та, що такі вагони не є тотожними вагонам перевізника, проте, всупереч встановленим обставинам справи та внаслідок буквального тлумачення п. 24 розділу II Збірника тарифів, дійшов до висновку про застосування п. 24 розділу II Збірника тарифів для визначення плати за перевезення додаткового обладнання у власному вагоні. На думку відповідача, апеляційним судом не спростовано висновки суду першої інстанції щодо застосування п. 4.6. розділу II Збірника тарифів у цьому випадку. Зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст. 1212 ЦК України. Також посилається на те, що апеляційним судом було здійснено переоцінку доказів. Посилається на правову позицію у справі № 904/7036/17 щодо застосування п. 2.7. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин п. 4.6. розділу II Збірника тарифів. Зазначає про необґрунтованість доводів відповідача про те, що пп. 24.1. розділу II Збірника тарифів застосовується тільки до вагонів перевізника. На думку позивача, до спірних правовідносин підлягає застосуванню і п. 1.1.5. розділу II Збірника тарифів, яким також підтверджується те, що тариф за перевезення вагонів розраховується як для вагонів перевізника, так і для вагонів інших власників однаково. Посилається на те, що позивач не надавав згоду на списання спірної суми (гарантійний лист № 1855 від 02.06.2017 немає відношення до спірної суми). Також, на думку позивача, апеляційним судом було правильно застосовано ст. 1212 ЦК України. Вказує на те, що відповідач безпідставно посилається на справу № 904/7036/17, оскільки у цих справах різний предмет спору.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.07.2018 у зв'язку із відпусткою суддів Мамалуя О.О., Ткача І.В. для розгляду цієї справи було сформовано склад колегії суддів: Стратієнко Л.В. (доповідач), судді - Баранець О.М., Вронська Г.О.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 відповідно до вимог ст. 312 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 27.02.2015 між ПАТ "Українська залізниця" (експедитором) в особі структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" і ТОВ "УКРМЕТАЛУРГТРАНС" (клієнтом) укладено договір про надання послуг з транспортного експедирування перевезень вантажів № ОЗТЕО/15 ПР/ДН-2 - 15311/НЮдч, за умовами якого клієнт зобов'язаний відшкодувати витрати експедитора, що включають в себе вартість перевезення та додаткові збори, пов'язані з цим перевезенням.

У період з 15.01.2017 по 31.07.2017 ТОВ "УКРМЕТАЛУРГТРАНС" відправлено на станції (Кривий Ріг - Головний, Ароматна, П'ятихатки) регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" порожні власні напіввагони (загальна кількість 251 вагонів), з додатковим обладнанням, маса якого не включена до маси тари вагона.

Поняття "додаткове обладнання" включає дах знімний масою 1,650 т, який є металевою каркасною конструкцію з покриттям з листового металу. Дах знімний призначений для встановлення на піввагон з метою захисту вантажу від впливу атмосферних опадів під час перевезення залізницею.

При відправленні вказаних порожніх власних напіввагонів з додатковим обладнанням, маса якого не включена до маси тари вагона, з особового рахунку вантажовідправника (позивача) списано провізну плату в розмірах, передбачених п. 14.1. Збірника тарифів на загальну суму 955 756,32 грн з ПДВ.

На станціях призначення РФ "Придніпровська залізниця" усі вагони були видані одержувачу.

У період з 22.05.2017 по 04.08.2017 (після видачі вагонів одержувачу) провізна плата перерахована відповідачем за перевезення "обладнання змінене код 693176" і сума добору (різниці) тарифу в розмірі 776 822,64 грн з ПДВ списана самостійно відповідачем з особового рахунку позивача з посиланням на договір про надання послуг з транспортного експедирування перевезень вантажів № 03ТЕО/15/ДН-2-15311/Нюдг від 27.02.2015.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що п. 24 розділу II Збірника тарифів застосовується лише для вагонів перевізника. Зазначив, що за всіма спірними перевізними документами у власних вагонах здійснено перевезення вантажу - багаторазове обладнання -дах, про що зазначено у графі 20 накладних "Найменування вантажу", за перевезення якого розрахунок плати здійснюється на загальних підставах за розрахункову масу вантажу, яка визначена згідно з п. 4.6. розділу II Збірника за тарифною схемою 1 (для універсальних вагонів). Оскільки у перевізних документах при відправленні неправильно зазначено код вантажу, внаслідок чого виник недобір тарифу, то відповідачем було правомірно списано з позивача спірні кошти.

Проте, погодитись з такими висновками місцевого господарського суду неможна з огляду на таке.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Частиною 1 ст. 57 Статуту залізниць України встановлено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, та визначаються відповідно до положень Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, із змінами і доповненнями.

Розділом ІІ Збірника тарифів закріплені правила застосування тарифів.

Згідно з пп. 14.1. п. 14 розділу ІІ Збірника тарифів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

При перевезенні порожніх власних або орендованих вагонів з додатковим обладнанням, крім плати за перевезення цих вагонів, нараховується плата за масу додаткового обладнання відповідно до пункту 24 цього розділу.

Підпунктом 24.1. п. 24 розділу II Збірника тарифів (плата за перевезення додаткового обладнання) визначено, що при перевезенні порожніх вагонів перевізника з додатковим обладнанням (перевізним пристосуванням), маса якого не включена до маси тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання (перевізного пристосування). Якщо додаткове обладнання негабаритне, то плата за нього збільшується на 20 %".

Здійснивши аналіз пп. 14.1., 24.1. розділу ІІ Збірника тарифів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) апеляційний суд вказав на те, що дія абз. 2 пп. 14.1. розділу ІІ Збірника тарифів поширюється не лише на перевізника та, що вказаний абз. 2 пп. 14.1. Збірника тарифів відсилає до пункту Збірника тарифів, у якому визначена формула для розрахунку плати за перевезення додаткового обладнання (п. 24 розділу ІІ Збірника).

Крім того, в абз. 4 п. 1.1.5. розділу II Збірника тарифів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при перевезенні вантажів у власних вагонах перевізника, крім напіввагонів з нумерацією інвентарного парку, плата визначається як для власних вагонів.

Отже, пункт 24 застосовується до визначення плати за масу додаткового обладнання при перевезенні порожніх власних або орендованих вагонів (що не належать перевізникові), незважаючи на те, що у пп. 24.1. п. 24 розділу ІІ Збірника тарифів зазначено "порожні вагони перевізника", оскільки цей підпункт застосовується у випадках, вказаних абзаці 2 пп. 14.1., лише в частині самої формули визначення розрахунку оплати за додаткове обладнання, а належність вагонів, до яких ця формула застосовується, визначена у абзаці 2 пп. 14.1.

Особливості визначення плати за перевезення додаткового обладнання визначено в п. 24 розділу II Збірника тарифів. У цьому пункті розрізняється плата: а) при перевезенні порожніх вагонів з додатковим обладнанням (пп. 24.1. Збірника тарифів): б) за перевезення у вагонах додаткового обладнання (пп. 24.2. Збірника тарифів). У випадку "б" додаткове обладнання вважається вантажем, оскільки таке обладнання знаходиться всередині вагону (вагон завантажений додатковим обладнанням) і в цьому випадку плата за перевезення такого вагону розраховується як за завантажений вагон за схемою 1 (пп. 24.2. п. 24 розділу II Збірника тарифів). У випадку "а", що аналогічний спірній ситуації, вагон перевозиться порожнім з додатковим обладнанням, тобто, таке додаткове обладнання прикріплено до вагону, а не завантажено в нього (порядок розрахунку визначений у пп. 24.1. п. 24 розділу II Збірника тарифів).

Врахувавши вказане, а також встановивши, що місцевий господарський суд безпідставно застосував до цих правовідносин п. 4.6. розділу II Збірника тарифів, яким визначається лише порядок розрахунку маси додаткового обладнання за таблицею 1, а також, встановивши відсутність безумовної згоди позивача на списання добору тарифу, апеляційний суд прийшов до правильного висновку про безпідставність списання відповідачем з позивача спірної суми.

За таких обставин, апеляційний суд правомірно задовольнив позов та скасував рішення місцевого суду.

Щодо доводів відповідача про те, що апеляційний суд неправильно застосував ст. 1212 ЦК України, то вони є безпідставними, оскільки, спірні кошти відповідачем було набуто не за наявності правової підстави, а внаслідок неправильного застосування останнім Збірника тарифів (без урахування умов укладеного між сторонами договору). Отже, позивачем правомірно було заявлено позовні вимоги на підставі ст. 1212 ЦК України і апеляційним судом жодним чином не було порушено чи неправильно застосовано вказану норму матеріального права.

Недоречним є посилання відповідача і на те, що апеляційним судом було здійснено переоцінку доказів, адже, апеляційним судом відповідно до ст. 86 ГПК України було ретельно досліджено всі наявні в матеріалах докази і їм була надана належна оцінка, що відповідає ч. 5 ст. 236 ГПК України. Зокрема, досліджуючи гарантійний лист № 1855 від 02.06.2017 (а.с. 16, т. 3), апеляційний суд встановив, що ним не підтверджується безумовна згода позивача на списання спірної суми добору тарифу, оскільки, цей гарантійний лист не містить ні суми добору тарифу, ні переліку вагонів, за які гарантувалося б таке списання, ні підстави такого списання.

Щодо посилання відповідача на справу № 904/7036/17, то необхідно зазначити, що у цій справі досліджувалось, зокрема, питання правильності застосування судами п. 2.7. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, а не правомірність нарахування залізницею плати за додаткове обладнання та наявність чи відсутність підстав для стягнення із залізниці коштів згідно з ст. 1212 ЦК України.

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що апеляційним судом до уваги було взято лише доводи позивача, оскільки апеляційним судом було почуто сторони у справі і прийнято законне і обґрунтоване рішення (постанова), що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Проніна проти України").

Згідно зі ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахування викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними / недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було прийнято рішення (постанову) з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, судові витрати, пов'язані з її розглядом, покладаються на скаржника.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2018 року у справі за № 904/9844/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

Г. Вронська