Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.06.2019 року у справі №922/1708/18
Ухвала КГС ВП від 20.05.2020 року у справі №922/1708/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1708/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

представники учасників справи:

позивача - Павліківського В. І.,

відповідача - Житєньової К . Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Батискаф"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 (судді: Шевель О. В. - головуючий, Тарасова І. В., Фоміна В. О.) і рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2019 (суддя Калініченко Н. В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Батискаф",

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У червні 2018 року Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - АТ "ВТБ Банк") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Батискаф" (далі - ТОВ "Батискаф") про витребування з чужого незаконного володіння відповідача нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень 4-го поверху № 106-121, І в літ. "Р-5", розташованих за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 4 загальною площею 537,8 м2, після уточнення під час поточної інвентаризації нумерація приміщень та їх площа змінилися з "нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, І в літ. "Р-5" загальною площею 537,8 м2" на "нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа в літ. "Р-5" загальною площею 565,7 м2 (далі-спірні приміщення) та повернення спірних приміщень у власність позивача.

1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 387, 388, 392 Цивільного кодексу України обґрунтовані вибуттям спірних приміщень з власності АТ "ВТБ Банк" поза його волею.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Батискаф", заперечуючи проти її задоволенні, акцентував, що є законним власником спірних приміщень, придбаних згідно з договором купівлі-продажу від 23.09.2015 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Техніка" (далі - ТОВ "Комфорт Техніка").

ТОВ "Батискаф" наголосило, що АТ "ВТБ Банк" не надав жодного доказу на підтвердження свого права власності на спірні приміщення.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Верховного Суду від 11.07.2019 судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 позовні вимоги задоволено, витребувано майно, а саме: нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, І в літ. "Р-5", розташовані за адресою: м . Харків, вул. Конєва, 4 , загальною площею 537,8 м2 у зв`язку з уточненням при поточній інвентаризації змінилася нумерація приміщень та їх площа з "нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, 122а, 123а, 124а, 187-201, І, ІІа в літ. "Р-5" загальною площею 537,8 м2" на "нежитлові приміщення 4-го поверху № 106-121, І в літ. "Р-5" загальною площею 565,7 м2 з чужого незаконного володіння ТОВ "Батискаф" та повернуто їх у власність АТ "ВТБ Банк".

Судові рішення аргументовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог, набуття АТ "ВТБ Банк" права власності на спірне майно на підставі іпотечного договору від 10.08.2009 № 15.08-08/09-ДІ02, ідентичність спірного майна, майну, придбаному ТОВ "Батискаф" на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2015, вибуття майна з володіння позивача поза його волею, а отже і наявність підстав для витребування цього майна з чужого незаконного володіння відповідача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2018 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, ТОВ "Батискаф" у касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального і процесуального права, залишенням поза увагою, що позивач не підтвердив свого права власності, у той час як відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України саме власник майна може витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Скаржник наголошує, що за змістом статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

ТОВ "Батискаф" є законним власником спірних приміщень з моменту державної реєстрації прав власності на них з 23.09.2015.

Водночас АТ "ВТБ Банк" не надало жодного доказу на підтвердження права власності на нерухоме майно, отже задовольняючи позовні вимоги на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України суди неправильно застосували норми матеріального права, не надали оцінки всім доводам і доказам, чим порушили норми процесуального права.

Скаржник також зазначив, що дійсно 10.08.2009 між ТОВ "Горизонт" (іпотекодавець) і ВАТ "ВТБ Банк" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки № 15.08-08/09-ДІ02 у забезпечення виконання позичальником (ТОВ "Горизонт КЦ") кредитного договору від 10.08.2009 № 15.08-08/09- СК.

Однак, АТ "ВТБ Банк" у своїй позовній заяві не зазначив, що вже звертався до суду про звернення стягнення на заставлене відповідно до договору іпотеки нерухоме майно і рішенням від 01.11.2011 у справі № 61/206-10 АТ "ВТБ Банк" було відмовлено повністю у задоволенні його вимог, оскільки позичальник (ТОВ "Горизонт КЦ") за кредитними зобов`язаннями якого було укладено договір іпотеки є припиненим, про що 28.07.2011 зроблено запис в Єдиному державному реєстрі на підставі ухвали Господарського суду Харківської області у справі № Б-24/22-10 про ліквідацію ТОВ "Горизон КЦ", а зобов`язання ТОВ "Горизонт КЦ" перед банком за кредитним договором припилися.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу АТ "ВТБ Банк", заперечуючи проти її задоволення, акцентуючи на правомірності висновків судів, наголосив, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- 10.08.2009 між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (правонаступником якого є АТ "ВТБ Банк") (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт" (далі - ТОВ "Горизонт") (іпотекодавець, майновий поручитель) укладено іпотечний договір № 15.08-08/09-ДІ02, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В.Ю., з метою забезпечення виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Горизонт КЦ" (позичальник) за кредитним договором від 10.08.2009 № 15.08-08/09- СК;

- згідно з пунктами 1.3, 4.1 іпотечного договору від 10.08.2009 № 15.08-08/09-ДІ02, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку спірні приміщення (предмет іпотеки). За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов`язаних із пред`явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитки завдані порушенням основного зобов`язання та/або цього договору іпотеки;

- 25.02.2011 АТ "ВТБ Банк" (іпотекодержатель) зареєстрував право власності на спірні приміщення на підставі іпотечного договору, що підтверджується витягом Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - БТІ) про державну реєстрацію прав № 29137267;

- 25.02.2011 за результатами перевірки, проведеної прокуратурою міста Харкова за зверненням ТОВ "Горизонт" щодо неправомірних дій БТІ під час реєстрації права власності за АТ "ВТБ Банк" (іпотекодержателем), реєстрацію права власності на спірні приміщення за АТ "ВТБ Банк" скасовано;

- у червні 2011 АТ "ВТБ Банк" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дії БТІ щодо скасування реєстрації права власності на спірні приміщення та зобов`язання БТІ внести до Реєстру права власності на нерухоме майно запису про реєстрацію за іпотекодержателем права власності на ці приміщення.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі № 2а-6586/11/2070 скасовано судові рішення попередніх інстанцій та прийнято нове, яким позов АТ "ВТБ Банк" задоволено частково, а саме визнано протиправними дії БТІ зі скасування реєстрації права власності, зокрема, на спірні приміщення на підставі відповідних протестів заступника прокурора м. Харкова. В іншій частині позовних вимог відмовлено;

- згідно з договором купівлі-продажу від 23.09.2015 ТОВ "Батискаф" придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Техніка" (далі - ТОВ "Комфорт Техніка") спірні приміщення, а 23.09.2015 ТОВ "Батискаф" зареєструвало своє право власності на ці приміщення у встановленому законом порядку.

4.3. Крім того, суди попередніх інстанцій установили, що 10.03.2010 АТ "ВТБ Банк" звернулося до ліквідатора ТОВ "Горизонт КЦ" (боржника за кредитним договором) з претензією про визнання майнових вимог вих. № 854/400-08-2, в якій просило визнати банк кредитором першої черги у справі про банкрутство ТОВ "Горизонт КЦ" та задовольнити грошові вимоги банка за кредитним договором від 10.08.2009 № 15.08-08/09- СК у розмірі 4 977 520,90 грн.

02.04.2010 ТОВ "Горизонт КЦ" направило АТ "ВТБ Банк" повідомлення № 44 про результати розгляду претензії кредитора, в якому заявлені вимоги кредитора були частково визнані, а саме в сумі 4 916 297,77 грн.

Згідно з платіжними дорученнями від 27.09.2010 № 4 і від 17.12.2010 № 14 в ході ліквідаційної процедури на рахунок АТ "ВТБ Банк" перераховано 519 980,67 грн, як погашення заявлених вимог кредитора, отже за рахунок реалізованого майна боржником були погашені частково вимоги кредитора АТ "ВТБ Банк".

Зазначені обставини підтверджено також ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2011 у справі № Б-24/22-10, якою було затверджено звіт ліквідатора та ліквідовано ТОВ "Горизонт КЦ", провадження по справі припинено.

Крім того, зі змісту ухвали від13.07.2011 у справі № Б-24/22-10 убачається, що вимоги кредитора АТ "ВТБ Банк", які не задоволено за недостатністю майна банкрута, у сумі 4 396 317,10 грн визнано погашеними. Позичальник ТОВ "Горизонт КЦ", за кредитним зобов`язанням якого було укладено іпотечні договори від 10.08.2009 із ТОВ "Горизонт" - є припиненим, про що 28.07.2011 зроблено запис в Єдиному державному реєстрі, на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 13.07.2011 у справі № Б-24/22-10 про ліквідацію ТОВ "Горизонт КЦ", а зобов`язання ТОВ "Горизонт КЦ" перед АТ "ВТБ Банк" за кредитним договором від 10.08.2009 № 15.08-08/09- СК, є такими, що припинилися.

4.4. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги АТ "ВТБ Банк" про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Батискаф" спірних приміщень та повернення їх у власність позивача, на підставі статей 387, 388, 392 Цивільного кодексу України, оскільки спірні приміщення вибули з власності АТ "ВТБ Банк" поза його волею, а дії БТІ зі скасування реєстрації права власності на спірні приміщення за АТ "ВТБ Банк" на підставі відповідних протестів заступника прокурора м. Харкова визнані неправомірними у судовому порядку (справа № 2а-6586/11/2070).

4.5. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у справах № 910/9943/17, № 910/8698/17, № 2011/16284/12, № 381/3209/16-ц, сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2011у справі № 61/206-10 і від 09.11.2011 у справі № 57/178-10 не можуть вплинути на висновки щодо правомірності набуття АТ "ВТБ Банк" права власності на спірні приміщення станом на дату реєстрації права власності 25.02.2011 державним реєстратором БТІ.

Отже, суди дійшли висновку, що оскільки постановою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі № 2а-6586/11/2070 встановлено незаконність дій БТІ щодо скасування реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ "ВТБ Банк", а правомірність реєстрації права власності позивача на спірні приміщення підтверджується також постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 року у справі № 2а-2385/11/2070, спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника - АТ "ВТБ Банк" поза його волею і позивач вправі витребувати його від добросовісного набувача в порядку, встановленому частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

4.6. Водночас, з урахуванням доводів касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

4.7. За змістом статей 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

4.8. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом частин 1, 3 статті 33 цього Закону (у редакції, чинній станом на дату реєстрації позивачем права власності на спірні приміщення - 25.02.2011) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 5.1 іпотечного договору від 10.08.2009 № 15.08-08/09-ДІ02, укладеного між АТ "ВТБ Банк" і ТОВ "Горизонт" звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекожержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя.

4.9. Як убачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 01.11.2011 у справі № 61/206-10 (провадження у якій відкрито згідно з ухвалою від 19.08.2010) відмовлено у задоволенні позову АТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Горизонт" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.08.2009 № 15.09-19/09- СК шляхом звернення стягнення на заставлене відповідно до іпотечного договору від 10.08.2009 № 15.08-08/09-ДІ01 нерухоме майно (спірні приміщення) (том 1, а .с . 49-52).

Водночас, реєстрацію прав на спірні приміщення АТ "ВТБ Банк" проведено 25.02.2011 згідно з витягом про державну реєстрацію прав на спірні приміщення (том 1, а. с. 23).

У подальшому, за протестами прокурора м. Харкова реєстрацію права власності за АТ "ВТБ Банк" на спірні приміщення скасовано.

4.10. Постановою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі № 2а-6586/11/2070 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011, ухвалено нове рішення, яким позов АТ "ВТБ Банк" задоволено частково, а саме визнано протиправними дії БТІ зі скасування реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення за АТ "ВТБ Банк" на підставі протестів заступника прокурора м. Харкова від 17.05.2011 № 1283, від 17.05.2011 № 1280, від 17.05.2011 № 1282 та від 17.05.2011 № 1288.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "ВТБ Банк" про зобов`язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" внести до Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію за АТ "ВТБ Банк" права власності на спірні нежитлові приміщення (том 1, а. с. 49-52).

4.11. Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Для набуття набувачем права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 Цивільного кодексу України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

4.12. За змістом частини 1 статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правоморчностей.

Тобто витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 зазначено, що згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України та положеннями процесуального законодавства особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

4.13. За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.14. Проте суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги АТ "ВТБ Банк" про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Батискаф" спірних приміщень та повернення їх у власність позивача обставини наявності права власності в АТ "ВТБ Банк" не встановлювали, неприйняття доводів відповідача про недоведеність позивачем наявності у нього права власності суди не обґрунтували.

Суди також не обґрунтували неприйняття до уваги, що згідно з постановою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі № 2а-6586/11/2070 позов АТ "ВТБ Банк" задоволено в частині визнання протиправними дії БТІ зі скасування реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення за АТ "ВТБ Банк", проте відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "ВТБ Банк" про зобов`язання БТІ внести до Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію за АТ "ВТБ Банк" права власності на спірні нежитлові приміщення, дійшовши передчасного висновку, що саме встановлення адміністративним судом реєстрації права власності на спірні приміщення беззаперечно свідчить про вибуття майна з володіння власника поза його волею.

Водночас, за змістом частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Проте, питання щодо наявності реєстрації права власності АТ "ВТБ Банк" на спірні приміщення у встановленому законом порядку суди попередніх інстанцій не з`ясовували, отже обставини наявності та доведення АТ "ВТБ Банк" правових підстав для звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача на підставі положень статті 387 Цивільного кодексу України суди попередніх інстанцій не встановлювали, як не встановлювали суди попередніх інстанцій і обставин щодо переходу до АТ "ВТБ Банк" прав на спірне майно за іпотечним договором, укладеним із ТОВ "Горизонт" (пункт 5.1 іпотечного договору від 10.08.2009 № 15.08-08/09-ДІ02).

4.15. Ураховуючи наведене, з огляду на посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального і процесуального права, ненадання оцінки доводам відповідача у справі та обставинам щодо недоведення позивачем наявності у нього підстав для звернення до суду з відповідним позовом (витребування майна з чужого незаконного володіння) та ненадання позивачем доказів на підтвердження наявності у нього права власності на спірне майно про витребування якого ним подано позов, а отже і наявність у нього порушеного права, яке підлягає судовому захисту, колегія суддів вважає передчасним висновок судів про задоволення позову АТ "ВТБ Банк" у цій справі.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. У частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій передчасним, таким, що зроблено без дослідження всіх зібраних у справі доказів, тому рішення і постанову належить скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Батискаф" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2019 у справі № 922/1708/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак