Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.11.2018 року у справі №925/1770/15
Ухвала КГС ВП від 19.06.2018 року у справі №925/1770/15
Ухвала КГС ВП від 24.10.2018 року у справі №925/1770/15
Постанова ВГСУ від 07.12.2016 року у справі №925/1770/15
Ухвала КГС ВП від 22.04.2018 року у справі №925/1770/15
Постанова ВГСУ від 16.11.2016 року у справі №925/1770/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/1770/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.

за участю секретаря судового засідання (помічника судді) - Резніченко Н.О.

учасники справи:

боржник (відповідач) - Державне підприємство "Златодар",

представник боржника - Сизько Б.Б., адвокат (довіреність від 01.02.2019),

арбітражний керуючий (розпорядник майна) Новосельцев Володимир Петрович - не з`явився,

кредитор (позивач) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдфілд Україна",

від кредитора - Черногуз Б.І., адвокат (довіреність № 22 від 06.09.2018),

заявник касаційної скарги - Державне агентство резерву України,

представник заявника - Михайлець О.В. (довіреність № 695/0/4/9 від 27.02.2019),

прокурор - Доценко Т.О., прокурор відділу ГПУ (посвідчення № 2884),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Державного агентства резерву України

Державного підприємства "Златодар"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.09.2018

у складі судді Боровика С.С.

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019

у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючий), Отрюха Б.В., Верховця А.А.,

у провадженні за позовом (заявою)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдфілд Україна",

до Державного підприємства "Златодар",

про стягнення в натурі зерна, переданого на зберігання,

у справі за заявою

Державного підприємства "Златодар"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 порушено провадження у справі № 925/1770/15 про банкрутство Державного підприємства "Златодар" (далі - ДП "Златодар", боржник), призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

2. У вересні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдфілд Україна" (далі - ТОВ "Трейдфілд Україна", позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до ДП "Златодар" про стягнення в натурі зерна, переданого на зберігання, в якому (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), Товариство просило суд стягнути з боржника зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 000 000 кг, зерно кукурудзи 3 класу в кількості 1 031 820 кг, зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 224 050 кг, зерно кукурудзи 3 класу в кількості 35 210 кг, зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 062 050 кг загальною вартістю 29 414 320,00 грн.

3. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань по Договору складського зберігання кукурудзи №14/4 від 21.08.2012 щодо повернення позивачу прийнятого на зберігання зерна кукурудзи.

4. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.11.2017 у справі № 925/1123/17 позов ТОВ "Трейдфілд Україна" задоволено.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 рішення Господарського суду Черкаської області від 20.11.2017 у справі № 925/1123/17 скасовано, матеріали справи № 925/1123/17 передано до Господарського суду Черкаської області для розгляду по суті в межах справи № 925/1770/15 про банкрутство ДП "Златодар".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. За наслідками розгляду заявлених позовних вимог в межах справи про банкрутство ДП "Златодар", ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 у справі № 925/1770/15 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ДП "Златодар" на користь ТОВ "Трейдфілд Україна" майно в натурі, а саме:

зерно кукурудзи 3 класу загальною вартістю 29 412 520,00 грн., а також судовий збір у розмірі 240 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

7. Ухвала суду першої інстанції мотивована, зокрема, доведеністю позовних вимог ТОВ "Трейдфілд Україна" щодо невиконання відповідачем зобов`язання в частині повернення позивачу прийнятого на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 7 353,13 тон. При цьому, суд визнав доведеними належними доказами порушення прав позивача ТОВ "Трейдфілд Україна".

8. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

8.1. 21.08.2012 року між ДП "Златодар" (Зерновий склад) та ТОВ "Полігрейн Агро" (в подальшому найменування товариства, згідно рішення Загальних зборів Учасників (засновників) ТОВ "Полігрейн Агро" протокол №7 від 29.11.2013 змінено на ТОВ "Трейдфілд Україна") (Поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання кукурудзи №14/4, за умовами пункту 1.1 якого Поклажодавець зобов`язався передати зерно кукурудзи з супроводжуючими документами на Зерновий склад, а останній зобов`язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.

8.2. У зв`язку із невиконанням зобов`язань по Договору №14/4, позивач звернувся із позовом до Господарського суду Черкаської області про стягнення в натурі зерна, переданого на відповідальне зберігання. У позовній заяві позивач вказує, що загальний обсяг зерна кукурудзи, переданого позивачем відповідачу на зберігання по Договору та не повернутого відповідачем становить 7 353,58 тон, що підтверджується виданими відповідачем складськими квитанціями: від 26.09.2012 №3783 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 000 000 кг; від 17.12.2012 № 4800 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 1 031 820 кг; від 06.02.2013 №4865 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 224 050 кг; від 22.03.2013 № 4879 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 35 210 кг; від 06.06.2013 № 4897 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 062 050 кг.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 925/1770/15 апеляційні скарги Заступника прокурора Черкаської області, Державного агентства резерву України та ДП "Златодар" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року у справі №925/1770/15 залишено без задоволення. Пункт 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 року у справі № 925/1770/15 змінено, викладено його наступним чином :

"4. Стягнути з Державного підприємства "Златодар" на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдфілд Україна" 3 200,00 грн. судового збору. Видати наказ."

В іншій частині ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 у справі № 925/1770/15 залишити без змін.

10. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувану ухвалу про часткове задоволення позовних вимог прийнято у відповідності до норм чинного законодавства. При цьому, апеляційний суд вказав на доведеність належними доказами порушення прав позивача відповідачем внаслідок невиконання останнім обов`язку з повернення належного позивачу майна. Разом з тим, переглянувши в апеляційному порядку законність прийняття спірної ухвали в частині стягнення з відповідача на користь позивача 240 000,00 грн. судового збору за подання до суду позовної заяви, суд апеляційної інстанції змінив спірну ухвалу в цій частині, стягнувши на користь позивача 3 200,00 грн., оскільки спір, що розглядався господарським судом було вирішено в межах справи про банкрутство.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

11. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 925/1770/15, ДП "Златодар" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою ухвалити нове рішення.

12. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 925/1770/15, Державне агентство резерву України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскарженого судового акту, з вимогою прийняти нове рішення у справі № 925/1770/15, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Трейдфілд Україна" до ДП "Златодар" про стягнення в натурі зерна, переданого на зберігання.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ДП "Златодар" у справі №925/1770/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Білоус В.В., що підтверджується Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 14.03.2019.

14. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2019 касаційну скаргу ДП "Златодар" у справі № 925/1770/15 було залишено без руху.

15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Державного агентства резерву України у справі №925/1770/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Білоус В.В., що підтверджується Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 08.04.2019.

16. 16.04.2019 до Верховного Суду від Прокурора відділу забезпечення представництва інтересів держави в судах управління представництва інтересів держави в судах Прокуратури Черкаської області надійшов Відзив на апеляційні скарги ДП "Златодар" та Державного агентства резерву України, в якому прокурор відділу просить касаційні скарги задовольнити, оскаржені судові акти попередніх інстанцій - скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову про стягнення в натурі переданого на зберігання 7353,130 т зерна кукурудзи загальною вартістю 29 412 520,00 грн.

17. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2019 касаційну скаргу Державного агентства резерву України у справі №925/1770/15 було залишено без руху.

18. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Златодар" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019, датою проведення судового засідання визначено 11.06.2019.

19. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/1770/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., що підтверджується Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 13.05.2019.

20. Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного агентства резерву України, об`єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги Державного агентства резерву України та ДП "Златодар", датою проведення судового засідання визначено 11.06.2019.

21. 20.05.2019 та 03.06.2019 до Верховного Суду від ТОВ "Трейдфілд Україна" надійшли Відзиви на касаційні скарги з запереченнями проти вимог та доводів скаржників.

22. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2019 в судовому засіданні оголошено перерву, повідомлено учасників справи, що розгляд касаційних скарг ДП "Златодар" та Державного агентства резерву України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 у справі №925/1770/15, відбудеться 25.06.2019.

23. 24.06.2019 до Верховного Суду від ДП "Златодар" та Державного агентства резерву України надійшли Клопотання про врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

24. В судовому засіданні представник ДП "Златодар" повністю підтримав вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній, просив Суд скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі №925/1770/15, ухвалити нове судове рішення. Представник скаржника, також, підтримав вимоги та доводи касаційної скарги Державного агентства резерву України.

25. Представник Державного агентства резерву України в засіданні суду підтримав вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній, просив суд повністю задовольнити касаційну скаргу, а, також, підтримав вимоги касаційної скарги ДП "Златодар".

26. Представник ТОВ "Трейдфілд Україна", в судовому засіданні, проти вимог та доводів скаржників заперечив, з підстав наведених у Відзивах на касаційні скарги.

27. Прокурор, в засіданні суду, повністю підтримала вимоги та доводи скаржників, просила касаційні скарги задовольнити, оскаржені судові акти скасувати.

28. Інші учасники провадження у справі у призначене судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржників

(ДП "Златодар" та Державного агентства резерву України)

29. В обґрунтування заявлених вимог, скаржники вказують на порушення та невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 256, 257, 267, 538, 610, 946 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 7, 13, 42, 50, 74, 86, 236, 238, 277 ГПК України, ст. 218 ГК України.

30. У Клопотаннях від 24.06.2019 скаржники просили, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, врахувати висновки Верховного Суду з питання застосування строків позовної давності.

Доводи кредитора

(ТОВ "Трейдфілд Україна")

31. Кредитор, заперечуючи проти вимог та доводів скаржників, доводить:

- позивач фактично був позбавлений належного йому майна внаслідок неправомірних дій Відповідача по його безпідставному утриманню і неповерненню;

- оскільки Відповідач не надав суду іншої інформації про вартість зерна кукурудзи 3 класу, суд першої інстанції обґрунтовано визнав інформацію позивача щодо вартості зерна кукурудзи 3 класу достовірною та такою, що підтверджується належним та допустимим доказом, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, а також з тим, що місцевим господарським судом правомірно встановлено, що загальна вартість стягнутого майна в натурі складає 29 412 520, 00грн.;

- посилання на пропуск позивачем строку позовної давності, а також відсутність факту переривання такого строку є безпідставним.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

33. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

33.1. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як було вказано вище, в силу приписів ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись до суду касаційної інстанції, заявники касаційних скарг посилались порушення та неправильне застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вказували на пропуск позивачем строку позовної давності та відсутність підстав для його переривання. При цьому, вказані доводи касаційних скарг тотожні підставам та вимогам апеляційних скарг під час апеляційного провадження з оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 справі № 925/1770/15.

Під час розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що 21.08.2012 року між ДП „Златодар" (Зерновий склад) та ТОВ „Полігрейн Агро" (в подальшому найменування товариства згідно рішення Загальних зборів Учасників (засновників) ТОВ „Полігрейн Агро" протокол №7 від 29.11.2013 змінено на ТОВ „Трейдфілд Україна") (Поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання кукурудзи за №14/4.

Пункт 1.1. Договору встановлює зобов`язання Поклажодавця передати зерно кукурудзи з супроводжуючими документами на Зерновий склад та зобов`язання Зернового складу прийняти зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.

Позивач, звертаючись до господарського суду вказав, що загальний обсяг зерна кукурудзи, переданого позивачем відповідачу на зберігання по Договору та не повернутого відповідачем становить 7 353,58 тон, що підтверджується виданими відповідачем складськими квитанціями: від 26.09.2012 року №3783 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 000 000 кг; від 17.12.2012 року № 4800 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 1 031 820 кг; від 06.02.2013 року №4865 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 224 050 кг; від 22.03.2013 року № 4879 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 35 210 кг; від 06.06.2013 року № 4897 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 062 050 кг. Водночас, у позовній заяві вказано, що 07.03.2013 року, під час перевірки уповноваженими представниками позивача фактичної наявності зерна кукурудзи на елеваторі відповідача в присутності т.в.о. начальника служби охорони ДП „Златодар" ОСОБА_1 було виявлено 100% відсутність зерна кукурудзи. Огляд здійснювався у всіх складських приміщеннях.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм Глав 63, 66 ЦК України та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Ст. 936 ЦК України передбачає, що змістом договору зберігання є обов`язок зберігача зберігати річ, яка передана на зберігання поклажодавцем і повернути її у схоронності.

При цьому, договори зберігання можуть регулюватись правилами встановленими у Главі 63 ЦК України „Послуги".

Так, ст. 955 ЦК України передбачено, що положення параграфа 1 глави 66 ЦК України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом. Відповідно до частини 3 статті 957 ЦК України, письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Підпунктом 10, 24 ст. 1 Закону України „Про зерно і ринок зерна в Україні" визначено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

В силу приписів ч. 1 ст. 961 ЦК України, ст.ст. 37, 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" , - зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Відповідно до ст.46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що складські квитанції від 26.09.2012 року № 3783 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 000 000 кг, від 17.12.2012 року №4800 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 1 031 820 кг, від 06.02.2013 року № 4865 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 224 050 кг, від 22.03.2013 року № 4879 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 35 210 кг, від 06.06.2013 року № 4897 про прийняття на зберігання зерна кукурудзи 3 класу у кількості 2 062 050 кг не погашені у зв`язку з відвантаженням або переоформленням зерна.

Під час судового розгляду представником відповідача були надані копії "Акту оказания услуг №2315 от 22 июля 2013 г." та "Акта оказания услуг №2316 от 22 июля 2013 г.", в яких вказано, що відповідач навантажив кукурудзу 3 класу врожаю 2012 року, провів обслуговування вагонів на кількість зерна відповідно 2152,5 т та 156,41 т, а всього 2308,91 т.

Посилаючись на ці документи, представник відповідача стверджує, що залишок зерна кукурудзи 3 класу по Договору станом на 01.08.2013 року становив 5044,22 т.

Однак, надані відповідачем акти не затверджені та не підписані, відтак правомірно не взяті до уваги місцевим судом у якості допустимих доказів у справі.

При цьому, судом також враховано, що в межах кримінального провадження №12013250150000416 Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Управління МВС України в Черкаській області була проведена судова економічна експертиза за наданими експерту матеріалами кримінального провадження в 19 томах, серед яких були і вилучені в травні 2013 року правоохоронними органами документи.

У пункті 1 Висновків експерта від 28.05.2015 року вказано, що згідно Реєстру складських квитанцій ДП "Златодар" станом на 31.10.2014 року на складах ДП „Златодар" числилося на зберіганні за ТОВ „Полігрейн Агро" зерно кукурудзи 3 класу урожаю 2012 в кількості 7353,130 тон. Згідно бухгалтерського та складського обліку за ТОВ "Полігрейн Агро" станом на 31.10.2014 року значилось 6 336,109 тон зерна кукурудзи 3 класу урожаю 2012 року. Експерт зазначив, що розходження утворилось за рахунок невідображення (переоформлення) з ТОВ "Бренд-Системс" на ТОВ "Полігрейн Агро" 1000 т зерна кукурудзи, а розходження в сумі 17,021 утворилося за рахунок очистки та усушки зерна.

33.2. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.08.2013 було порушено провадження у справі № 925/1374/13 за позовом ТОВ "Полігрейн Агро" до ДП "Златодар" про стягнення 15 203 210,40 грн. - збитків.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.11.2013 року у справі № 925/1374/13 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року) позов задоволено частково - стягнуто з ДП "Златодар" на користь ТОВ "Полігрейн Агро" 15 049 382,27 грн. - збитків, спричинених втратою переданого на зберігання зерна кукурудзи по договору складського зберігання кукурудзи №14/4 від 21.08.2012 року у кількості 7 353,58 тонн.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2014 року у справі №925/1374/13 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 04.11.2013 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд, в силу не з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставини справи про факт протиправної поведінки відповідача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою зберігача та заподіяною шкодою, кількість та вартість спірного зерна, на підставі яких визначено розмір збитків.

Надалі, рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.11.2014 року у справі № 925/1374/13 у позові ТОВ "Полігрейн Агро" до ДП "Златодар" про стягнення 15 203 210,40 грн. збитків відмовлено, оскільки в матеріалах справи були відсутні докази проведення належної інвентаризації, за результатами яких було б встановлено відсутність у зберігача зерна на момент звернення позивача до суду, а також у зв`язку з тим, що позивач не звертався до відповідача та до суду з вимогою про повернення переданого на зберігання зерна кукурудзи.

Ухвалою від 25.03.2014 року у справі № 925/470/14 була прийнята до судового розгляду заява ТОВ "Трейдфілд Україна" про порушення справи про банкрутство ДП "Златодар".

Ухвалою місцевого господарського суду від 23.04.2014 року порушено провадження у справі № 925/470/14 про банкрутство ДП "Златодар", визнано вимоги ТОВ "Трейдфілд Україна" в розмірі 15 118 202,27 грн., з яких 15 049 382,27 грн. збитків та 68 820,00 грн., стягнутих з ДП "Златодар" на користь ТОВ "Трейдфілд Україна" рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.11.2013 року у справі № 925/1374/13.

Ухвалою від 16.01.2015 року у справі № 925/470/14 у попередньому засіданні господарським судом першої інстанції визнано вимоги кредиторів, які підлягають до задоволення, в тому числі ТОВ "Трейдфілд Україна" на суму 15049382,27 грн. (в четверту чергу).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року у справі №925/470/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року, ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.01.2015 року скасовано, провадження у справі №925/470/14 припинено у зв`язку з відсутністю безспірних вимог ініціюючого кредитора, оскільки рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.11.2014 року у справі № 925/1374/13 (що набрало законної сили) у позові ТОВ "Полігрейн Агро" до ДП "Златодар" про стягнення 15 203 210,40 грн. збитків відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 року, за заявою боржника, порушено провадження у цій справі № 925/1770/15 про банкрутство ДП "Златодар".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.06.2016 року у справі № 925/1770/15 було відмовлено у визнанні заявлених вимог ТОВ "Трейдфілд Україна" у зв`язку з відсутністю у боржника грошового зобов`язання перед ТОВ "Трейдфілд Україна" за Договором №14/4 складського зберігання кукурудзи від 21.08.2012 року. Зі змісту ухвали вбачається, що заявником не було надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують втрату боржником речі, визначеної родовими ознаками, та, як наслідок, неможливості виконання зобов`язання в натурі щодо повернення поклажодавцю відповідної кількості речей такого самого роду та такої самої якості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року у справі № 925/1770/15 ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.06.2016 року в частині відмови у задоволенні заявлених кредиторських вимог ТОВ "Трейдфілд Україна" до боржника скасовано і в цій частині прийняте нове рішення, яким визнано грошові вимоги ТОВ "Трейдфілд Україна" до ДП "Златодар" в сумі 15 049 382,27 грн. - основний борг (четверта черга), - колегією суддів апеляційної інстанції встановлено факт прийняття боржником на зберігання зерна кукурудзи 3 класу загальною вагою 7353,13 тон, що належить кредитору, та неповернення його у зазначені договором строки, а відтак вимоги ТОВ "Трейдфілд Україна" щодо погашення заборгованості за неповернення із зберігання зерна кукурудзи загальною вагою 7 353,130 т. у розмірі 15 049 382,27 грн. підлягають визнанню та включенню до четвертої черги Реєстру вимог кредиторів ДП "Златодар" .

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2016 року у справі № 925/1770/15 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 року скасовано, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.06.2016 року в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Трейдфілд Україна" залишено в силі. Суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, що станом на дату розгляду кредиторських вимог у боржника відсутнє зобов`язання грошового характеру за Договором складського зберігання кукурудзи №14/4 від 21.08.2012 року, оскільки відсутні докази, що підтверджують втрату боржником речі, визначеної родовими ознаками, та, як наслідок, неможливості виконання зобов`язання в натурі щодо повернення поклажодавцю відповідної кількості речей такого самого роду та такої самої якості.

33.3. Ст. 949 ЦК України визначено обов`язок зберігача повернути річ. При цьому, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, що була передана на зберігання, а якщо договором передбачено зберігання знеособлених речей, змішані родові, тотожну, або обумовлену кількість речей такого самого роду та якості.

Ст. 953 ЦК України встановлено, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Обов`язок зернового складу повернути зерно визначений ст.27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"

Ст. 35 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлює, що зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

В силу наведеного, основним обов`язком зберігача є зобов`язання повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Підпункт 3.1.7. Договору складського зберігання кукурудзи №14/4 встановлює обов`язок Зернового складу зберігати кукурудзу протягом строку, визначеного пунктом 7.1. Договору.

Пункт 7.1. Договору - термін зберігання кукурудзи до 15.05.2013 року.

Водночас, підпункт 3.1.9. вказаного Договору, зобов`язує Зерновий склад відвантажити поклажодавцю належну йому кукурудзу. Відвантаження зерна виконується відповідно до письмової заявки поклажодавця та черговості визначеної зерновим складом. Заявка подається поклажодавцем не пізніше 10-ти днів до початку запланованого відвантаження.

Господарськими судами встановлено, що 18.07.2017 року, позивач Листом № 54 звернувся до відповідача з вимогою про повернення прийнятого на зберігання зерна кукурудзи. Однак Листом відповідача від 28.07.2017 року №361 позивачу було відмовлено (у зв`язку із порушенням відносно боржника справи про банкрутство, а також відмовою у задоволенні заяви ТОВ „Трейдфілд Україна" з кредиторськими вимогами до боржника). Наведені обставини спростовують доводи касаційних скарг про відсутність порушення відповідачем "конкретного пункту договору зберігання".

Саме ці обставини - порушення відповідачем свого зобов`язання по поверненню переданого позивачем на зберігання зерна кукурудзи стали підставою звернення позивачем до господарського суду.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

При цьому, господарські суди підставно вказали, що в процедурі банкрутства господарюючого суб`єкта, який є зерновим складом, тобто власником зерносховища, яке надає фізичним та юридичним особам послуги по зберіганню зерна з видачею складських документів на зерно, і учасником (тимчасовим учасником) Гарантійного фонду виконання зобов`язань за складськими документами на зерно, діє спеціальне правило в частині включення в ліквідаційну масу зерна, яке знаходиться у нього на зберіганні.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Частиною 10 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що зерно, що зберігається на зерновому складі, включається до складу його майна лише після повного повернення зерна поклажодавцям за всіма складськими документами на зерно, виданими таким суб`єктом господарювання.

Як встановлено під час розгляду спору - 07.03.2013 року (під час перевірки уповноваженими представниками позивача фактичної наявності зерна кукурудзи на елеваторі відповідача в присутності т.в.о. начальника служби охорони ДП „Златодар" ОСОБА_1 ) було виявлено повну відсутність зерна кукурудзи. Огляд здійснювався у всіх складських приміщеннях.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечував можливість повернення відповідачем зерна, але, оскільки позивач не здійснив оплату фактично наданих йому відповідачем 22.07.2013 року послуг з відвантаження зерна кукурудзи, послуг зі зберігання зерна кукурудзи, відповідач на підставі пункту 3.2.2. Договору складського зберігання кукурудзи №14/4 від 21.08.2012 року, ч.2 ст. 199 ГК України, ч.1 ст. 594 ЦК України притримав зерно кукурудзи до проведення позивачем остаточного розрахунку за надані послуги. Вказані дії (по притриманню), по переконанню скаржників свідчать про відсутність порушеного права позивача. Однак, з таким твердженням скаржників колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись в силу того, що як встановлено господарськими судами представниками позивача було зафіксовано відсутність зерна кукурудзи у складських приміщеннях відповідача.

Враховуючи обставини справи щодо строків порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань по складському зберіганню, здійснивши перерахунок загального розміру зерна згідно непогашених складських квитанції від 26.09.2012 року №3783, від 17.12.2012 року №4800, від 06.02.2013 року №4865, від 22.03.2013 року №4879, від 06.06.2013 року №4897, суди попередніх дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення в натурі зерна кукурудзи 3 класу у кількості 7 353,13 тон., що відповідає положенням ст.3 ЦК України.

34. Щодо застосування строків позовної давності

Посилання скаржників на пропуск позивачем строку позовної давності, а також відсутність факту переривання такого строку є безпідставним з огляду на наступне.

Ст. 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу приписів ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила - ч. 1 ст.261 ЦК України.

Частиною 7 ст. 261 ЦК України передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом. Законом про банкрутство (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".

Верховний Суд наголошує, що встановивши наявність порушеного права, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

За змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Як вказують заявники касаційних скарг (аналогічні посилання містили й апеляційні скарги), у пункті 7.1. Договору складського зберігання кукурудзи зазначено, що термін зберігання кукурудзи до 15.05.2013 року, відтак, на їх думку, перебіг строку позовної давності розпочався 16.05.2013 року, в той час як з даним позовом ТОВ "Трейдфілд Україна" звернулось до суду лише 28.08.2017 року.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про застосування до спірних правовідносин положень ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, якими передбачено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

35. Щодо суті касаційних скарг

Доводи ДП "Златодар" та Державного агентства резерву України, наведені у п.п. 29, 30 цієї Постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень Верховного Суду.

36. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційних скарг та необхідність залишення постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та ухвали Господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 (в редакції постанови апеляційного суду від 12.02.2019) у справі №925/1770/15 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

37. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг ДП "Златодар" та Державного агентства резерву України, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на заявників касаційних скарг.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ДП "Златодар" та Державного агентства резерву України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 04.09.2018 (в редакції постанови апеляційного суду від 12.02.2019) у справі №925/1770/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук