Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.02.2018 року у справі №910/6002/17
Ухвала КГС ВП від 31.01.2019 року у справі №910/6002/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6002/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Приватного акціонерного товариства

"Українська національна розрахункова картка" - Гриценко В.В.,

Публічного акціонерного товариства

Акціонерного банку "Укргазбанк" - Барили К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (у складі колегії суддів: Куксов В.В. (головуючий), Майданевич А.Г., Тарасенко К.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 (суддя Головіна К.І.)

у справі № 910/6002/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка"

до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

про стягнення 1 313 238,55 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Українська національна розрахункова картка" (далі - ПрАТ "Укркарт") звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") про стягнення 1 313 238,55 грн заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг процесингового центру від 01.10.2001 № 777, у редакції додаткової угоди від 09.09.2016, щодо оплати в повному обсязі наданих позивачем послуг за період з жовтня по грудень 2016 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ПрАТ "Укркарт" борг в сумі 1 313 238,55 грн і 19 698,58 грн витрат зі сплати судового збору.

Судові рішення мотивовано тим, що додаткова угода від 09.09.2016 до договору від 01.10.2001 № 777, якою сторонами змінено тарифи за послуги процесингового центру, за встановлених обставин погодження таких змін і її підписання сторонами є укладеною відповідно до положень статей 181, 188 Господарського кодексу України (далі - ГК), тому дія зазначеної угоди розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами з 01.10.2016 по 31.12.2016.

На виконання умов договору позивач протягом жовтня-грудня 2016 року надав відповідачу послуги загальною вартістю 9 617 779,41 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, проте відповідач свої зобов'язання щодо повної і своєчасної оплати наданих послуг виконав частково в розмірі 8 304 540,86 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 313 238,55 грн, яка відповідно до положень статей 530, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 193, 202 ГК підлягає стягненню на користь позивача.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2017 року ПАТ АБ "Укргазбанк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Укркарт".

Касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" обґрунтовує зокрема тим, що:

- суди попередніх інстанцій при вирішенні справи в порушення вимог статей 627, 641, 642, 646 ЦК не врахували, що відповідь позивача про згоду укласти додаткову угоду від 09.09.2016 на інших, ніж було запропоновано відповідачем, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію, тому підстав вважати додаткову угоду від 09.09.2016 укладеною немає.

- ПрАТ "Укркарт" за наявності заперечень щодо окремих умов додаткової угоди, запропонованих відповідачем, не скористалося правом врегулювати правовідносини відповідно до положень статті 181 ГК шляхом складання протоколу розбіжностей, то у цьому випадку застосовуються загальні норми ЦК, а саме стаття 646 ЦК, що дає підстави вважати відмовою позивача від одержаної пропозиції укласти додаткову угоду на запропонованих відповідачем умовах.

ПрАТ "Укркарт" у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою, а постановлені у справі судові рішення просить залишити без змін та вказує про правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

23.04.2018 до Верховного Суду надійшло клопотання ПАТ АБ "Укргазбанк", у якому порушено питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Окремою ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2018 відмовлено ПАТ АБ "Укргазбанк" у задоволенні клопотання про передачу справи № 910/6002/17 за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 01.10.2001 між Акціонерним товариством відкритого типу "Українська національна розрахункова картка", правонаступником якого є ПрАТ "Укркарт" (компанія), та Акціонерним товариством "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АК "Укргазбанк" (банк), було укладено договір про надання послуг процесингового центру № 777 (надалі - договір), за умовами якого компанія надає, а банк використовує та оплачує послуги процесингового центру компанії (далі - ПЦ) згідно з тарифами (комісіями), що наведені у додатку 1 (п. 1.1).

Відповідно до положень п. 5.2.1 договору на банк покладений обов'язок здійснювати сплату послуг, наданих ПЦ компанії, у порядку, розмірах і термінах, обумовлених цим договором. Згідно з п. 4.2 договору розрахунковим періодом за даним договором є календарний місяць. Компанія проводить розрахунок вартості наданих послу, оформлює акт виконаних робіт з деталізацією наданих послуг, який сторони підписують протягом 3 робочих днів після закінчення розрахункового періоду (п. 4.4 договору). Пунктом 4.5. договору визначено, що після підписання акта виконаних робіт компанія виставляє рахунок для сплати наданих послуг за розрахунковий період, який банк сплачує протягом 3 банківських днів. У відповідності до п. 3.1 договору перелік і вартість послуг ПЦ визначається згідно з тарифами (комісіями), наведеними у додатку 1. Як передбачено п. 3.3 договору, всі зміни в переліку послуг ПЦ, тарифах (комісіях) оформлюються як додатки до цього договору.

26.08.2016 відбулася робоча зустріч представників ПАТ АК "Укргазбанк" та ПрАТ "Укркарт" з питання зміни діючих за вказаним договором тарифів, що зафіксовано в протоколі робочої зустрічі.

Відповідач, на виконання домовленості між ПАТ АК "Укргазбанк" і ПрАТ "Укркарт", з метою внесення змін до тарифів направив позивачу лист від 09.09.2016 № 170/10342/2016, у якому повідомив останнього про направлення йому проекту додаткової угоди від 09.09.2016 та пропонував підписати його до 12.09.2016, а також долучив два примірники підписаної відповідачем додаткової угоди від 09.09.2016. Згідно з умовами цієї угоди додаток 1 до договору було викладено у новій редакції та визначено, що дія вказаної додаткової угоди розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами з 01.10.2016.

ПрАТ "Укркарт" у листі від 21.09.2016 № 1708/501 у порядку статей 181, 188 ГК повідомило ПАТ АК "Укргазбанк" про свою згоду укласти додаткову угоду на умовах, запропонованих відповідачем, та направило останньому підписаний примірник додаткової угоди від 09.09.2016. Цей лист направлено на адресу відповідача 28.09.2016, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку від 28.09.2016 № 8980.

ПАТ АК "Укргазбанк" заперечило факт укладення додаткової угоди від 09.09.2016 і послалося на те, що відповідь про погодження та підписання вказаної додаткової угоди була надана позивачем поза межами строку, встановленого відповідачем для надання відповіді (до 12.09.2016), а також на те, що у листі від 12.09.2016 № 164/501 ПрАТ "Укркарт" було запропоновано іншу редакцію додаткової угоди про внесення змін до додатку 1 до договору, що в розумінні статті 646 ЦК є відмовою від одержаної пропозиції і, водночас, новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Причиною виникнення спору між сторонами у справі стало питання, зокрема, наявності чи відсутності підстав вважати укладеною між сторонами додаткову угоду від 09.09.2016 до договору від 01.10.2001 № 777, а відтак, - і правомірності заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми заборгованості з оплати наданих послуг за договором за період з жовтня по грудень 2016 року.

За змістом статей 626-629 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК). Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору і вона має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 ЦК). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1 статті 642 ЦК). Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку (частина 1 статті 643 ЦК). Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (частина 1 статті 646 ЦК).

За змістом загальних умов укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, закріплених у статті 179 ГК, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 зазначеної норми).

Відповідно до положень статті 181 ГК господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами (частина 1). Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (частина 2). Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (частина 3). За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (частина 4).

Згідно із порядком зміни та розірвання господарських договорів, наведеним у статті 188 ГК, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (частина 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина 3).

Отже, за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 ЦК є також вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (зокрема, надання послуг, сплата коштів) у межах строку для відповіді. Водночас відповідь про згоду укласти договір на інших умовах (надіслання протоколу розбіжностей) не є акцептом, а є новою офертою.

Як установлено судами попередніх інстанцій, у порядку статей 181, 188 ГК ПрАТ "Укркарт" висловило згоду щодо умов запропонованого відповідачем проекту додаткової угоди від 09.09.2016 у листі від 21.09.2016 № 1708/501; протокол розбіжностей до додаткової угоди від 09.09.2016 між сторонами не складався; у межах строку, встановленого законом, ПрАТ "Укркарт", не змінюючи запропоновані відповідачем умови, підписало і направило ПАТ АК "Укргазбанк" другий примірник додаткової угоди від 09.09.2016 до договору № 777 від 01.10.2001 про надання послуг процесингового центру у редакції, запропонованій відповідачем, що відповідно до наведених вище норм чинного законодавства є повним і безумовним прийняттям (акцепту) позивачем пропозиції відповідача про укладення додаткової угоди (оферти).

Посилання ПАТ АК "Укргазбанк" на лист ПрАТ "Укркарт" від 12.09.2016 № 1644/501 як на згоду позивача укласти договір на інших, ніж було запропоновано відповідачем, умовах правомірно відхилено судами нижчих інстанцій, оскільки за встановлених обставин, у цьому листі (т. 1, а.с. 68) позивач зазначив "…повідомляємо Вам про погодження в цілому проекту тарифів…", тобто ПрАТ "Укркарт" погодив запропоновані відповідачем умови додаткової угоди від 09.09.2016 у цілому, однак у межах подальшої співпраці, а також для приведення умов договору № 777 до таких, що були б економічно виправданими для обох сторін цієї угоди, з боку позивача було запропоновано подальші зміни до цього договору, які б встановлювали введення універсального тарифу за обробку однієї транзакції, умови щодо авансування та умови щодо індексації тарифів. Запропоновані позивачем подальші кроки до врегулювання відносин сторін за договором № 777 не стосувалися погоджених тарифів, тому не спростовують той факт, що умови додаткової угоди від 09.09.2016 погоджено сторонами у встановленому порядку та відповідно до вимог чинного законодавства.

Пропозиції позивача, наведені у листі від 12.09.2016 № 1644/501, були реалізовані сторонами шляхом внесення подальших (після додаткової угоди від 09.09.2016) змін до договору № 777.

Так, 30.12.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду № 82 до договору № 777 від 01.10.2001, за змістом якої сторони домовились визнати, що основний договір залишається чинним на період з 01.01.2017 до 31.12.2017, та дійшли згоди щодо внесення змін до вартості послуг, які позивач надає банку. Таким чином, підписання додаткової угоди № 82 лише підтверджує той факт, що після підписання сторонами додаткової угоди від 09.09.2016, позивач та відповідач продовжують співпрацю за договором № 777 для приведення його умов до таких, що були б більш економічно виправданими для обох сторін цієї угоди.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що додаткова угода від 09.09.2016 до договору від 01.10.2001 № 777 підписана обома сторонами такого договору та є укладеною, а позивачем правомірно визначено вартість послуг, наданих протягом жовтня-грудня 2016, з урахуванням тарифів, встановлених цією додатковою угодою.

Разом із тим судами встановлено, що протягом спірного періоду позивач продовжував надавати відповідачу послуги процесингового центру відповідно до договору та на виконання його умов позивач протягом жовтня-грудня 2016 надав відповідачу послуги загальною вартістю 9 617 779,41 грн, що підтверджується актами виконаних робіт від 31.10.2016, 30.11.2016 і 31.12.2016, а також рахунками на оплату № 1124 від 04.11.2016, № 1212 від 05.12.2016 та № 14 від 05.01.2017. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг не виконав та оплатив їх частково, а саме в розмірі 8 304 540,86 грн, що підтверджується банківськими виписками від 23.11.2016, 20.12.2016 та 02.02.2017. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом, який правомірно визнано судом обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню відповідно до умов договору та положень статті 193 ГК, статей 202, 530, 903 ЦК.

У зв'язку з наведеним при вирішенні цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цих судів щодо наявності підстав для задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі № 910/6002/17 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі № 910/6002/17.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий