Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.08.2019 року у справі №921/214/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 921/214/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Губенко Н. М., Ткача І. В.

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К. О.

за участю представників:

Позивача: Литвин П. В.

Відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019

(головуючий суддя Зварич О. В., судді Желік М. Б., Скрипчук О. С. )

та рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018

(суддя Стадник М. С. )

у справі №921/214/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Газпостач" Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськаз"

про стягнення 17 430 122,53 грн, з яких: 8 160 160,67 грн пені, 1 886 657,74
грн 3% річних, 7 383 304,12 грн інфляційні втрати,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв'язку з відпусткою судді Вронської Г. О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.10.2019, який наявний в матеріалах справи.

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

2. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Дочірнього підприємства "Газпостач" Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськаз" (далі - ДП "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз") про стягнення заборгованості 17 430 122,53 грн, у тому числі: пені у сумі 8 160

160,67 грн, 3% річних у сумі 1 886 657,74 грн та інфляційні втрати у сумі 7 383
304,12 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу №17-248-Н від 06.04.2017, в частині здійснення оплати поставленого природного газу у встановлений договором строк, що стало підставою для нарахування на підставі пункт 7.2 договору та статті 625 Цивільного кодексу України, 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, відмовлено у задоволенні позову.

Аргументуючи судові рішення про відмову у позові, суди вказували на відсутність підстав для стягнення з ДП "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз" 3 % річних, інфляційних втрат і пені та зазначили, що підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у такий спосіб виявило згоду здійснити розрахунки відповідно до визначеного порядку, а, отже, погодилося зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий газ за договором №17-248-Н від 06.04.2017.

У зв'язку з чим, суди дійшли висновку, що незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, та спільними протокольними рішеннями, укладеними сторонами
15.12.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та рішення господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Підставами для скасування судових рішень скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 599, 612, 625, 626, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України.

На думку скаржника, висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені без урахування того, що нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат здійснено позивачем згідно з чинним законодавством та умовами договору купівлі-продажу газу; скаржник зазначав, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам і вимогам позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5. ДП "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз" у відзиві на касаційну скаргу, просить залишити скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові рішення без змін, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.04.2017 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та Дочірнє підприємство "Газпостач" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (змінено на Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз") (Покупець), укладено договір № 17-248-Н купівлі-продажу природного газу, сторони керувались Законом України "Про ринок природного газу", поставною Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із п. п. 1.1,1.2 Продавець зобов'язується передати Покупцеві у 2017 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що передається за цим договором, використовується Покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Відповідно до п. п. 2.1,2.2 договору Продавець передає Покупцеві з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 19 000,00 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): - квітень - 5 800,000; - травень - 3 350,000; - червень - 2 350,000; - липень - 2 300,000; - серпень - 2 400,000; вересень - 2 800,000. Обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку.

Приймання-передача природного газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі (п.
3.2 договору).

За змістом пункту 5.1 договору з 01 квітня 2017 року ціна на природний газ становить 4 942,00 грн за 1000 куб. м, крім того, податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати за 1000 куб. м природного газу - 5 930,40 грн з ПДВ.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.3 договору).

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили такі умови: - Оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі - продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 № 20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем, купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо Продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

- Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних Покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються Покупцем Продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

- У разі не надання Покупцем Продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

- Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. З дати надання Продавцеві Покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування Продавцем неустойки, 3% річних а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння Продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний Покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20, має бути здійснений до закінчення 90 дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли Продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.

- Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

- Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли Продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Згідно із п. 6.2 договору оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Пунктом 7.2 договору встановлено: у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Згідно п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 квітня 2017 року, і діє в частині продажу природного газу до 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов даного договору Продавець протягом квітня - вересня 2017 року передав Покупцю природний газ в кількості 24146,933 тис. куб. м на загальну суму 143 200 971,45
грн.

Судами встановлено, що вартість придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій, та компенсацій, зобов'язання за які взяла на себе держава, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від
11.01.2005, становить 87 060 012,82 грн, що підтверджується актами звіряння розрахунків підписаними між ДП "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз" та Управлінням соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації, Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Тернопільській області (сторона 1), Департаментом фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації (сторона 2), Фінансовим управлінням Тернопільської міської ради (сторона 3), Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради (сторона 4), ДП "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз" (сторона 5) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (остання сторона) 15.12.2017 підписано Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 4384.

У зазначеному Спільному протокольному рішенні сторони погодили, що предметом рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

В розділі 2 Спільного протокольного рішення № 4384 від 15.12.2017 його сторони погодили наступний порядок проведення взаєморозрахунків.

Пунктом 2.2. спільного протокольного рішення, Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 28 048 500,48 грн з приміткою "Постанова Уряду від 11.01.05 №20".

Послідовність перерахування стороною 2-3 - 4-5 - останній стороні коштів в сумі 28 048 500,48 грн відображено у пунктах 2.3-2.8 Спільного протокольного рішення.

Згідно розділу 4 сторони, що підписали Спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за цим Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 5.2 рішення, спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням.

На аналогічних умовах між цими ж сторонами 15.12.2017 укладено Спільне протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 4389 на суму 32 659 448,64 грн.

Судами встановлено, що матеріали справи містять платіжні доручення про перерахування відповідачем позивачу коштів на загальну суму 60 707 949,12 грн згідно договору №17-248-Н купівлі-продажу природного газу від 06.04.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та спільних протокольних рішень №№ 4384,4389 від 15.12.2017 без відмітки про проведення банком та підпису уповноваженої особи банку.

Разом з цим, вартість поставленого населенню газу оплачена у період з 06.12.2017 по 26.03.2018 наступним чином: шляхом перерахування 02.02.2018 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області наданих побутовим споживачам пільг та субсидій у сумі 38 759 814,90 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002; шляхом перерахування коштів, що поступили від населенням, з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця (відкритий у ПАТ "Державний ощадний банк України" Філія - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" на підставі Договору банківського рахунку №1003 від 23.11.2015) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця у сумі 104 441 156,55 грн.

Отже, судами встановлено, що сторони у даній справі не оспорюють обставин щодо повної сплати відповідачем грошових коштів за поставлений у спірному періоді природний газ.

Предметом даного позову є вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача заборгованості 17 430 122,53 грн, у тому числі: пені у сумі 8 160

160,67 грн, 3% річних у сумі 1 886 657,74 грн та інфляційних втрат у сумі 7 383
304,12 грн, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати переданого природного газу за договором від 06.04.2017 №17-248-Н.

Позиція Верховного Суду

7. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

8. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

9. Частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

10. Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

11. Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 193 ГК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

12. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

13. Судами встановлено, що 06.04.2017 між сторонами укладено договір №17-248-Н купівлі-продажу природного газу.

На виконання умов договору, згідно актів приймання - передачі природного газу протягом квітня - вересня 2017 року ДП "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз" передано природного газу в кількості 24146,933 тис. куб. м на загальну суму 143 200 971,45 грн, з якої 87 060 012,82 грн компенсується державою за рахунок пільг та субсидій, 56 140 958,63 грн за рахунок коштів населення підлягало до оплати.

Разом з цим, 15.12.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Тернопільській області (сторона 1), Департаментом фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації (сторона 2), Фінансовим управлінням Тернопільської міської ради (сторона 3), Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради (сторона 4), ДП "Газпостач" ПрАТ "Тернопільміськгаз" (сторона 5) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (остання сторона) підписано два спільних протокольних рішення № 4384 на суму 28 048 500,48 грн та № 4389 на суму 32 659 448,64 грн.

Предметом спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від
11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (зі змінами).

Суд касаційної інстанції констатує, що взаємовідносини між учасниками спільних протокольних рішень, як учасників взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання транспортування, розподілу природного газу проводяться відповідно до Порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (далі - Порядок № 20).

Крім того, у пунктах 2,3 спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Так, у п. 3 спільного протокольного рішення сторонами погоджено, що з метою реалізації цього спільного протокольного рішення сторони зобов'язуються, зокрема, забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 (далі - Порядок № 493/688).

Отже, реалізація розрахунків за спільними протокольними рішеннями здійснюється відповідно до Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688.

14. Відповідно до статті 7 ГК України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Конституцією України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

15. Згідно частини 1, 2, 3 статті 12 ГК України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються частини 1, 2, 3 статті 12 ГК України, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку.

Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до частини 1, 2, 3 статті 12 ГК України та інших законів.

16. Так, відповідно до пунктів 1,2,7 Порядку № 20, цей порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

17. Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 493/688 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), цей порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок ", ПАТ "УКРТРАНСГАЗ ", ПАТ "Укргазвидобування", виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу (далі - послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу), теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року N 20.

18. Пунктом 1.2 Порядку № 493/688 встановлено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

19. У пункті 2.7 Порядку № 493/688 визначено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за природний газ - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений зазначеним Порядком № 20, держава забезпечує перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, а також, відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з постачанням природного газу населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 06.04.2017 №17-248-Н в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, Постанову Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005.

Враховуючи зазначені обставини справи та положення законодавства, суд касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що підписання між сторонами спору спільних протокольних рішень і виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, свідчить, що оплата отриманого відповідачем природного газу підлягає погашенню, зокрема шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі цих рішень. Тому строки виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору договору купівлі - продажу природного газу від 06.04.2017 №17-248-Н змінились.

Крім того, відповідно до вимог зазначеного Порядку № 20 для проведення розрахунків відповідно до встановленого порядку всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства.

Відповідно до умов договору від 06.04.2017 №17-248-Н оплата за природний газ здійснюється споживачем на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, п. 6.2. договору.

Судами встановлено, що відповідачем, на виконання умов договору та спільних протокольних рішень, було відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Крім того, на виконання вимог Порядку № 20 відповідачем, складались щомісячні акти звірки розрахунків про вартість придбаного газу на суми наданих побутовим споживачам пільг та субсидій, які підлягають до відшкодування державою.

20. Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 затверджений "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки" (далі - Порядок № 217).

21. Відповідно до пункту 7 Порядку № 217 теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

22. Згідно з пунктом 8 Порядку № 217 усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

23. Пунктом 9 Порядку № 217 встановлено, що уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

24. На підставі пункту 13 Порядку № 217 уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що кошти з оплати отриманого відповідачем природного газу було перераховано постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання та з посиланням у призначенні платежу на постанову Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005.

Так, судами встановлено, що матеріали справи містять копії платіжних доручень №101 від 20.12.2017 на суму 28 048 500,48 грн та №104 від 20.12.2017 на суму 32 659 448,64 грн про перерахування відповідачем позивачу коштів на загальну суму 60 707 949,12 грн, згідно договору №17-248-Н купівлі-продажу природного газу від
06.04.2017 та на підставі Постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 та спільних протокольних рішень № 4384,4389 від 15.12.2017, але вказані копії без відмітки про проведення банком та підпису уповноваженої особи банку.

Отже, судами встановлено, що сторони у даній справі не оспорюють обставин щодо повної сплати відповідачем грошових коштів за поставлений у спірному періоді природний газ.

Разом з цим, обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом у справі, АТ НАК "Нафтогаз України" зазначає, що відповідачем розрахунки за отриманий природний газ проводились несвоєчасно з порушенням п. 6.1. договору, а отже є підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат, 3% річних і пені, що передбачено умовами п. 7.2. договору від 06.04.2017 №17-248-Н купівлі-продажу природного газу та приписами законодавства.

25. У частині 1 статті 612 ЦК передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

26. За змістом статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

27. Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

28. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина 1 статті 653 ЦК).

29. Стаття 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору від 06.04.2017 №17-248-Н, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

З огляду на наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач, не міг вплинути на процес здійснення розрахунків, зважаючи на вимоги чинного законодавства України, у тому числі враховуючи і попередньо затверджений алгоритм розподілу коштів і порядок вчинення дій за спільними протокольними рішеннями, оскільки, в даному випадку оплата за отриманий природний газ залежить від своєчасності вчинення дій всіх суб'єктів спільних протокольних рішень.

А тому, в даному випадку, для застосування санкцій, визначених умовами договору від 06.04.2017 №17-248-Н, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Тоді як, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було доведено суду обставин, за яких вчасно не було виконані спільні протокольні рішення, тоді як, звертаючись з позовом позивач вказував на те, що саме відповідачем порушено строки оплати за договором купівлі - продажу природного газу від 06.04.2017 №17-248-Н, передбачені п. 6.1 договору, а тому відповідно до умов п. 7.2 договору, позивачем нараховано відповідачу до сплати пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про стягнення пені, 3 % річних та інфляційні втрати, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати отриманого природного газу за договором від 06.04.2017 №17-248-Н.

Отже, Суд вважає обґрунтованими висновок судів попередніх інстанцій, що, враховуючи спільні протокольні рішення, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем, які виникли на підставі договору, тоді як позивачем не доведено порушення відповідачем строків розрахунків, саме за договором від 06.04.2017 №17-248-Н.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає вірним висновок попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами умов договору від 06.04.2017 №17-248-Н, якими сторонами погоджено, що споживач зобов'язаний своєчасно в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1, не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки, як вказувалось, розрахунки за спожитий природний газ проводилися відповідачем на підставі спільних протокольних рішень, укладених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від
11.01.2005 № 20, між сторонами спільного протокольного рішення було визначено чіткий алгоритм дій та порядок розподілу коштів, який відповідач самостійно змінювати не має можливості.

Інші доводи викладені у касаційній скарзі не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та доводами викладеними у судових рішеннях у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень, оскільки судом касаційної інстанції не було встановлено невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права при розгляді справи.

30. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

32. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, Суд вважає, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить, доводи скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду без змін.

Розподіл судових витрат

34. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Натогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2018 у справі № 921/214/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Н. М. Губенко

І. В. Ткач