Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.11.2020 року у справі №910/8644/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/8644/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" та Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер плюс"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста"

про визнання недійсними відкритих торгів та договорів

У судовому засіданні взяв участь представники: позивача - Слуцька Н. С. (адвокат), Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" - Гудова О. В. (адвокат), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" - Ревенко О. В. (адвокат), Цурка Н. А. (адвокат).

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестер плюс" (далі - ТОВ "Вестер плюс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (далі - ПАТ "Український професійний банк") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста") про:

- визнання недійними відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b);

- визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b, складеного за результатами проведених електронних торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120;

- визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 27.04.2020 № 81, укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 618;

- визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 27.04.2020 № 81/1, укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 619.

1.2. В обґрунтування позовних вимог повивач зазначає, що ПАТ "Український професійний банк" неправомірно включено до пулу власного активу, який був реалізований ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" на відкритих торгах (аукціоні), оформлених протоколом від 30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b права вимоги за кредитними та іпотечними договорами, оскільки такі права вимоги належать позивачеві.

1.3. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачі зазначили, що позивач не набув прав вимоги, оскільки протоколом від 25.08.2015 № 31 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу від
29.05.2015 № 26/ТА визнано нікчемним договір застави майнових прав від
26.05.2015 укладений між ПАТ "Український професійний банк" та ПАТ "АВАНТ БАНК", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О. А., та зареєстрований в реєстрі за № 219.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі № 910/8644/20 позов задоволено частково; визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b) та визнано недійсними з моменту укладення договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 27.04.2020 № 81, укладений між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 618 та договір купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 27.04.2020 № 81/1, укладений між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 619 в частині, що стосується договорів: договору про відкриття траншевої кредитної лінії від 20.12.2013 № 774, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "КОСМО ПЛАЗА"; договору про відкриття траншевої кредитної лінії від 25.03.2014 № 817, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "КИЇВОБЛБУД"-1; договору про надання кредиту від 03.11.2008 № 76, укладеного ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "АГРО-ПРОМОУШЕН 1"; договору про відкриття траншевої кредитної лінії від 18.12.2013 № 772, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "ЛОГІСТИК-СЕРВІС 1"; договору про відкриття траншевої кредитної лінії від 10.09.2012 № 649, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "ЛОГО СФЕРА"; договору про відкриття кредитної лінії від 29.08.2014 № 833, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ПАТ "АВЕРС"; договору про відкриття кредитної лінії від 30.12.2013 № 779, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "ВІСЛАБУДІНВЕСТ"; іпотечного договору від 29.08.2014, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ПАТ "АВЕРС", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 2307; іпотечного договору від 30.12.2014, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ПАТ "ТРАНСПОРТНИК", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 5118; іпотечного договору від 20.12.2013, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "КОСМО ПЛАЗА", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 1584; іпотечного договору від 19.05.2014, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ПП "БЕРЕСТ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 1114; іпотечного договору від 25.03.2014, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "ФОБОСТРЕЙД", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 576; іпотечного договору від 19.05.2014, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "КИЇВОБЛБУД-1", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 1127; іпотечного договору від 18.12.2013, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЛЕНДЛІЗ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 1557; іпотечного договору від 28.08.2014, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "РЕГІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ 1", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 2286; іпотечного договору від 29.06.2010, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "ЛЕНДБЛОКСІНВЕСТМЕНТ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 4478. Провадження у справі № 910/8644/20 в частині вимоги про визнання недійсним протоколу електронного аукціону від
30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b, складеного за результатами проведених електронних торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 - закрито. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено повністю.

2.2. Місцевий господарський суд, посилаючись на положення статей 203, 215, 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), установивши, що ПАТ "Український професійний банк" зверталося до боржників за кредитними договорами з позовами про стягнення заборгованості у справах № 910/22726/15, № 911/3875/15, № 911/3885/15, № 910/22746/15, № 910/22539/15 з посиланням, в тому числі, на нікчемність договорів застави майнових прав від 24.04.2015 № MM 72121LG/S-1 та від 26.05.2015 (зареєстрований в реєстрі за № 219), у задоволенні яких судами відмовлено з тих підстав, що права вимоги перейшли від ПАТ "Український професійний банк" до ПАТ "АВАНТ БАНК" і жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не настала, відхилив заперечення відповідачів щодо нікчемності договорів застави майнових прав від 24.04.2015 №72121LG/S-1 та від
26.05.2015 (зареєстрований в реєстрі за № 219).

Приймаючи до уваги те, що ПАТ "Український професійний банк" включено до пулу власного активу, який був реалізований ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" на відкритих торгах (аукціоні), оформлених протоколом від 30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b, права вимоги та майнові права не лише за кредитними та іпотечними договорами, відступленими позивачеві за договорами від 06.07.2015 та від 17.07.2015, укладеними між позивачем та ПАТ "АВАНТ БАНК", а і за іншими договорами, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимога про визнання недійними відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b) підлягають задоволенню частково, тобто лише в частині прав, що випливають з кредитних та іпотечних договорів, права за якими передані позивачеві.

Ураховуючи те, що станом на дату проведення електронних торгів, результати яких оформлені протоколом від 30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b, ПАТ "Український професійний банк" не володіло правами вимоги та майновими правами як за кредитними так і за іпотечними договорами (відступленими позивачеві за договорами від 06.07.2015 та від 17.07.2015, укладеними між позивачем та ПАТ "АВАНТ БАНК"), що забезпечували виконання таких кредитів, та не мало права включати такі права до пулу активів, що становити лот №N717120, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсними спірних договорів підлягає задоволенню частково, в частині, що стосується кредитних та іпотечних договорів. При цьому суд врахував, що в іншій частині торги та спірні договори не стосуються та не порушують права позивача.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.03.2020 UA-EA-2020-03-19-000019-b, суд першої інстанції виходив з того, що спірний протокол не створює правових наслідків та лише фіксує хід торгів, а тому такі вимоги не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі № 910/8644/20 змінено в мотивувальній частині, викладено його в редакції цієї постанови; рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/8644/20 змінено в резолютивній частині, викладено її в наступні редакції: "1. Позов задовольнити частково. 2. Визнати недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b), протокол електронного аукціону від 30.03.2020 UA-EA-2020-03-19-000019-b та визнати недійсними з моменту укладення договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 27.04.2020 № 81, укладений між Публічним акціонерним товариством Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 618 та договір купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 27.04.2020 № 81/1, укладений між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 619 в частині, що стосується договорів: договору про відкриття траншевої кредитної лінії від 20.12.2013 № 774, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "КОСМО ПЛАЗА"; договору про відкриття траншевої кредитної лінії від 25.03.2014 № 817, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛБУД"-1; договору про надання кредиту від 03.11.2008 № 76, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПРОМОУШЕН 1"; договору про відкриття траншевої кредитної лінії від 18.12.2013 № 772, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК-СЕРВІС 1"; договору про відкриття траншевої кредитної лінії від 10.09.2012 № 649, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГО СФЕРА"; договору про відкриття кредитної лінії від 29.08.2014 № 833, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та публічним акціонерним товариством "АВЕРС"; договору про відкриття кредитної лінії від 30.12.2013 № 779, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСЛАБУДІНВЕСТ"; іпотечного договору від
29.08.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та публічним акціонерним товариством АВЕРС", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.

Я., зареєстрованого в реєстрі за № 2307; іпотечного договору від 30.12.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та приватним акціонерним товариством "ТРАНСПОРТНИК", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 5118; іпотечного договору від 20.12.2013, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "КОСМО ПЛАЗА", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 1584; іпотечного договору від 19.05.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та приватним підприємством "БЕРЕСТ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 1114; іпотечного договору від 25.03.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ФОБОСТРЕЙД", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 576; іпотечного договору від 19.05.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛБУД-1", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 1127; іпотечного договору від 18.12.2013, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "ЛЕНДЛІЗ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 1557; іпотечного договору від 28.08.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ 1", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 2286; іпотечного договору від
29.06.2010, укладеного між публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДБЛОКСІНВЕСТМЕНТ", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 4478.3. В іншій частині позовних вимог відмовити. 4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 15; ідентифікаційний код: 19019775) в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код 19019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер плюс" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4-Б, ідентифікаційний код: 39827038) витрати по сплаті судового збору в сумі 3
153 (три тисячі сто п'ятдесят три) грн 00 коп. 5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" (04080, м.

Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, офіс 111, ідентифікаційний код: 41264766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер плюс" (04071, м.

Київ, вул. Ярославська, буд. 4-Б, ідентифікаційний код: 39827038) витрати по сплаті судового збору в сумі 3 153 (три тисячі сто п'ятдесят три) грн 00 коп.".

2.4. Змінюючи мотивувальну частину рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, Фонд самостійно не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів. Фонд у разі виявлення нікчемних правочинів зобов'язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з відповідним позовом. При цьому, апеляційним господарським судом установлено відсутність у матеріалах цієї справи як доказів звернення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ПАТ "Авант-Банк" з повідомленням про нікчемність договору застави майнових прав та вимогою їх повернення в добровільному порядку, так і рішення суду щодо застосування наслідків нікчемного правочину.

Підсумовуючи вищевикладене Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що за відсутності судового рішення про застосування наслідків нікчемного правочину та у зв'язку з фактичною наявністю спору про такі наслідки, у ПАТ "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" не було правових підстав для поновлення на балансі банку кредитної заборгованості за вищенаведеними кредитними договорами та, відповідно, включення їх та забезпечувальних правочинів в пул активу банку при проведенні спірного електронного аукціону.

При цьому посилання ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" на неможливість застосування у цих спірних правовідносинах наслідків нікчемного правочину у вигляді реституції у зв'язку з відчуженням ПАТ "Авант-Банк" позивачу вказаних прав вимоги, апеляційний господарський суд визнав безпідставними, оскільки перебування спірного майна у володінні позивача як добросовісного набувача не позбавляло, зокрема, банк до проведення спірного електронного аукціону звернутися до суду з відповідним позовом в інший спосіб, що передбачений положеннями цивільного законодавства України.

Щодо аргументів відповідачів про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки протоколу від 25.08.2015 № 31 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів), зокрема, в частині визнання нікчемним договору застави майнових прав, суд апеляційної інстанції зазначив, що виходячи з предмета та підстави позову у даній справі, - до предмета доказування не входить встановлення обставин нікчемності договору, оскільки наведене підлягає з'ясуванню в рамках вирішення спору про застосування наслідків нікчемного правочину у зв'язку з наявністю фактичного спору та заперечень позивача в добровільному порядку здійснити повернення цього майна.

Беручи до уваги те, що права вимоги за кредитними та іпотечними договорами фактично перебувають у позивача та не були витребувані банком у встановленому законом порядку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що здійснення процедури реалізації на відкритих торгах прав вимоги, що були передані банком (відповідачем-1) в заставу, а згодом відчужені іншим суб'єктом господарювання позивачу, порушує права та інтереси ТОВ "Вестер плюс" як володіючого розпорядника майна, та ставить його у положення правової невизначеності. Тобто порушує права позивача як володіючого власника, до якого вимог про повернення в добровільному або судовому порядку прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами не заявлялося. Відтак висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним аукціону з продажу майна, на переконання колегії суддів, є правомірним.

Таким чином, зважаючи на те, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині визнання недійсним електронного аукціону, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції, однак з мотивів, що були наведені вище, підстав для скасування оскаржуваного рішення у цій частині не вбачається. Крім того, апеляційна інстанція визнала вірним задоволення цих вимог лише щодо кредитних та іпотечних договорів, права вимоги за якими були набуті позивачем на підставі договорів відступлення права вимоги від 06.07.2015 та від 17.07.2015.

Водночас апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.03.2020 UA-EA-2020-03-19-000019-b, оскільки, як вже зазначалося, складання за результатами проведення відкритих торгів протоколу є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на відкритих торгах (аукціоні), тобто є правочином в розумінні статті 2020 ЦК України, а тому позовні вимоги про визнання його недійсним підлягають розгляду в господарському суді. Зважаючи на те, що Північним апеляційним господарським судом встановлено наявність обставин для визнання недійсним електронного аукціону, що відбувся 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 (ідентифікатор аукціону UA-EA-2020-03-19-000019-b) в частині спірних кредитних та іпотечних договорів, то позовні вимоги про визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.03.2020 UA-EA-2020-03-19-000019-b та укладення на його виконання договорів про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 27.04.2020 № 81, та купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 27.04.2020 № 81/1, що стосуються вищенаведених кредитних та іпотечних договорів, - як похідні вимоги підлягають задоволенню.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що:

- суд необґрунтовано відхилив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" про долучення до матеріалів справи поданих звіту та експертного висновку. Скаржник наголошує, що обґрунтовуючи подачу зазначених документів на стадії апеляційного перегляду, заявник навів підстави та причини їх не надання під час розгляду у місцевому господарському суді, але ці доводи залишено поза увагою колегії суддів;

- судом апеляційної інстанції помилково відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі;

- судами попередніх інстанцій розглянуто справу та прийнято рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Безпідставно відмовлено у залученні до справи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного Банку України, якими фактично здійснювалася реалізація активів неплатоспроможного банку ПАТ "УПБ" та відповідно у яких виникають зобов'язання передбачені положеннями статей 215, 216 ЦК України.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права, а саме положень частин 4 та 7 статті 75 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від
03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, від
01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 01.10.2010 у справі № 916/1691/19, від
05.02.2010 у справі № 686/15301/15, від 27.01.2021 у справі № 911/2076/19, від
04.11.2020 у справі № 643/7807/13, від 07.10.2020 у справі № 911/2574/18, від
08.08.2019 у справі № 922/2013/18. На думку скаржника, суди при ухвалені оскаржуваних судових рішень дійшли хибного висновку про визнання судових рішень у справах № 910/22726/15, № 911/3875/15, № 911/3885/15, № 910/22539/15 преюдиційними. Скаржник наголошує на невірному тлумаченні судами попередніх інстанцій понять "обставин, встановлених рішенням суду" та "правової оцінки, наданої судами певному факту" та помилковому застосуванні положень частини 4 статті 75 ГПК України. Крім цього, скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що у судових рішеннях, на преюдиціальну силу яких посилався місцевий господарський суд, розглядалися справи із зовсім іншим предметом позову, ніж у справі № 910/8644/20.

Крім цього скаржник наголошує на ігноруванні судами попередніх інстанцій правової позиції викладеної Вищим господарським судом України у постанові від
02.11.2017 у справі № 910/722/17, ухваленій під час розгляду подібного спору.

Наголошуючи на тому, що судом апеляційної інстанції помилково відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі скаржник вважає, що у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 917/130/19, від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17 та від 17.12.2019 у справі № 917/131/19 зазначено, що зупинення провадження у господарській справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної господарської справи залежить прийняття рішення у цій господарській справі. При цьому скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не приділено уваги відсутності об'єктивної можливості переглядати оскаржуване рішення до моменту вирішення судом наявності у позивача підстав для заявлення вимог про скасування торгів та дослідження доказів недійсності договорів з ПАТ "Авант-Банк" та ТОВ "Вестер Плюс".

Крім цього, скаржник вважає, що поза увагою апеляційного господарського суду залишено той факт, що звертаючись до суду з позовом у цій справі про визнання недійсними електронних торгів та договорів позивач посилався на те, що станом на дату проведення торгів право вимоги належало йому, а не ПАТ "УПБ". Отже, на думку скаржника, між сторонами існує спір щодо відсутності або наявності прав за кредитними договорами та договором іпотеки, а тому обраний позивачем спосіб захисту, на думку скаржника, суперечить висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 10.01.2021 у справі № 916/1415/19 та Верховним Судом України у постановах від 24.10.2012 у справі № 6-116цс12 та від 31.11.2016 у справі № 3-1125гс16.

Крім цього, скаржник наголошує на неврахуванні судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суд від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17, від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18, від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18 та від 27.06.2018 у справі № 910/14751/17.

ТОВ "Вестер плюс" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" просить відмовити у її задоволенні повністю посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про порушення прав ТОВ "Вестер плюс" під час проведення спірного аукціону та укладення спірних договорів.

У заяві поданій до Верховного Суду 19.04.2021 ТОВ "Вестер плюс" просив суд урахувати при розгляді цієї справи правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 02.02.2021 у справі № 904/6248/19, від 02.02.2021 у справі № 904/5976/19 та від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16.

3.3. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021, Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" також звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Вестер Плюс" про визнання недійсними відкритих торгів та договорів відмовити.

3.4. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не було застосовано висновки щодо застосування положень статей 3, 15, 16, 203, 215 ЦК України, викладені Верховним Судом України у постанові від 30.11.2016 у справі № 3-1125гс16 та Верховним Судом у постановах від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 25.08.2020 у справі № 405/986/18, від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18, від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18, від 27.01.2021 у справі № 554/9710/17, від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 № 910/11511/18.

Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права, а саме положень статті 75 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14, від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц та від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що:

- судами попередніх інстанцій розглянуто справу та прийнято рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, зокрема безпідставно відмовлено у залученні до справи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- судом апеляційної інстанції не надано жодної оцінки укладенню договорів застави майнових прав від 26.05.2015, додатковому договору від 29.04.2015 № 1, договору застави майнових прав від 24.04.2015.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб розміщено на офіційному вебсайті паспорт відкритих торгів (аукціону) з продажу вимог ПАТ "Український професійний банк", відповідно до якого 30.03.2020 проведені відкриті торги (аукціон) з використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, з реалізації активів (майна) Банку, зокрема лоту №N717120 (права вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, частина з яких знаходяться в заставі Національного банку України).

Згідно публічного паспорту активу у вищенаведений лот торгів, зокрема, були включені право вимоги та інші майнові права за договорами, зокрема за:

- договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 20.12.2013 № 774;

- договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 25.03.2014 № 817;

- договором про надання кредиту від 03.11.2008 № 76;

- договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 18.12.2013 № 772;

- договором про відкриття траншевої кредитної лінії від 10.09.2012 № 649;

- договором про відкриття кредитної лінії від 29.08.2014 № 833;

- договором про відкриття кредитної лінії від 30.12.2013 № 779;

- іпотечним договором від 29.08.2014 № 2307;

- іпотечним договором від 30.12.2014 № 5118;

- іпотечним договором від 20.12.2013 № 1584;

- іпотечним договором від 19.05.2014 № 1114;

- іпотечним договором від 25.03.2014 № 576;

- іпотечним договором від 19.05.2014 № 1127;

- іпотечним договором від 18.12.2013 № 1557;

- іпотечним договором від 28.08.2014 № 2286;

- іпотечним договором від 29.06.2010 № 4478.

30.03.2020 за результатами відкритих торгів (аукціону) центральною базою даних електронної торгової системи сформовано протокол електронного аукціону від
30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b, відповідно до якого, переможцем електронного аукціону щодо реалізації лоту № GL16N717120 визначено ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста".

27.04.2020 за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b, між ПАТ "Український професійний банк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації (відповідач- 1 у справі, банк за договором) та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" (відповідач- 2 у справі, новий кредитор) укладені договори № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання та № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, посвідчені Мурською Н. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровані і реєстрі за № 618 і № 619.

Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу майнових прав в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які, зокрема, включають:

- права кредитора за правами вимоги (зокрема, права вимоги застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів та/або визнання нікчемних договорів права, які випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягає передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права, які випливають з мирових угод, договорів з арбітражним керуючим, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів тощо), які виникнуть у майбутньому у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації боржників;

- право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов'язані із здійсненням продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною видачею грошових коштів;

- інші права, що пов'язані або випливають із прав вимоги.

Згідно пункту 1.3 зазначего договору майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.

Обґрунтовуючи звернення з позовом у цій справі, ТОВ "Вестер плюс" вказувало на те, що станом на час проведення вищенаведених відкритих торгів ПАТ "Український професійний банк" не володіло правами щодо вимог як за кредитними, так і за іпотечними договорами, що забезпечували виконання наданих кредитів, а тому не мало права включати ці права вимоги до пулу активів банку, що становили лот № GL16N717120, оскільки вони належать позивачеві, у зв'язку з набуттям їх за договором відступлення права вимоги від 06.07.2015 та договором від 17.07.2015.

При цьому, позивач звертав увагу на те, що факт переходу прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами до ТОВ "Вестер плюс" не оспорювався, а тому, вважаючи себе добросовісним набувачем вказаного майна, просив визнати недійсними результати проведених торгів та укладених на їх виконання договорів.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

5.2. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Розгляд касаційної скарги, поданої ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста".

5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Оцінюючи доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, суд виходить з того, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (такий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин, то Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від
16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Крім цього, Верховний Суд наголошує, що головною передумовою перегляду судового рішення на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є застосування зазначеної у касаційній скарзі норми права судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, проаналізувавши оскаржуване судове рішення та судові рішення Верховного Суду України та Верховного Суду, висновки у яких, на думку ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста", не було враховано судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, зазначає таке.

5.5. У справах № 917/1345/17, № 925/698/16, № 907/29/19,916/1691/19, № 686/15301/15, № 911/2076/19, № 643/7807/13, № 911/2574/18, № 922/2013/18, на які ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" посилається у поданій касаційній скарзі, суди при вирішенні спорів застосували положення частин 4 та 7 статті 75 ГПК України та зауважили, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Водночас, аналіз висновків, зроблених у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 910/8644/20, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у справах № 917/1345/17, № 925/698/16, № 907/29/19, № 916/1691/19, № 686/15301/15, № 911/2076/19, № 643/7807/13, № 911/2574/18, № 922/2013/18, на які посилається ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" у поданій касаційній скарзі, оскільки як убачається зі змісту оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції при вирішенні справи № 910/8644/20 не застосовував положення статті 75 ГПК України, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що суд апеляційної інстанції змінив мотиви рішення місцевого господарського суду, який застосував положення статті 75 ГПК України. Підставою часткового задоволення позовних вимог судом апеляційної інстанції, зокрема, зазначено те, що за відсутності судового рішення про застосування наслідків нікчемного правочину, у ПАТ "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" були відсутні правові підстави для поновлення на балансі банку кредитної заборгованості за кредитними договорами та, відповідно, включення їх та забезпечувальних правочинів в пул активу банку при проведенні спірного електронного аукціону.

5.6. Також слід зауважити, що постанова Вищого господарського суду України від
02.11.2017 у справі № 910/722/17, на яку ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" посилається у касаційній скарзі, не є тими судовими рішеннями, невідповідність висновкам яких щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а отже посилання на зазначену постанову колегією суддів відхиляються.

5.7. Щодо посилань ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" на судові рішення Верховного Суду у справах № 917/130/19 (постанова від 23.01.2020), № 922/1962/17 (постанова від 10.09.2019) та № 917/131/19 (постанова від
17.12.2019), Верховний Суд зазначає таке.

Так у справі № 917/130/19 Верховний Суд переглядаючи судове рішення ухвалене за наслідками розгляду заяви про зупинення провадження у справі, та скасовуючи ухвалу апеляційного господарського суду про зупинення провадження у справі дійшов висновку про відсутність об'єктивної неможливості розглянути справу № 917/130/19 (за позовом фізичної особи-підприємця Стецишина О. М. до Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області про поновлення договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки) до вирішення іншої справи № 917/751/19 (за позовом ФОП Стецишина О. М. до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0243 площею 38,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та поновлення у Державному земельному кадастрі запис про цю земельну ділянку шляхом поновлення запису у Поземельній книзі), оскільки поділ земельної ділянки не впливає на можливість захисту прав, за захистом яких звернувся позивач у цій справі, якщо суд дійде висновку, що право існує і було порушено, а питання, яке є предметом дослідження у справі № 917/751/19, зокрема законність поділу земельної ділянки, кадастровий номер undefined, не є таким, до вирішення якого саме у тій справі неможливо вирішити спір про поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся у цій справі, а саме шляхом поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 917/751/19 апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи № 917/130/19.

У справі № 917/130/19 Верховний Суд переглядаючи судове рішення ухвалене за наслідками розгляду заяви про зупинення провадження у справі, та скасовуючи ухвалу апеляційного господарського суду про зупинення провадження у справі дійшов висновку про відсутність об'єктивної неможливості розгляду справи № 917/131/19 до вирішення справи № 917/749/19, оскільки поділ земельної ділянки не впливає на можливість захисту прав, за захистом яких звернувся позивач, якщо суд дійде висновку, що право існує і було порушене, а питання, які є предметом дослідження у справі № 917/749/19, зокрема, законність поділу земельної ділянки, не є таким, до вирішення яких саме у тій справі неможливе вирішення спору про поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся у цій справі, а саме шляхом поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 917/749/19, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи.

У справі № 922/1962/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СКС" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитором, Верховний Суд переглядаючи судові рішення попередніх інстанцій, та скасовуючи ухвалу та постанову про закриття провадження у справі відхилив доводи скаржника про те, що судами неправомірно не було задоволено клопотання про зупинення провадження у цій справі у зв'язку з розглядом Харківським апеляційним адміністративним судом справи № 2040/2562/18 про скасування реєстраційної дії, оскільки неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому, Верховний Суд зазначив, що відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі, суд визнав необґрунтованим посилання позивача на неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 2040/2562/18 про скасування реєстраційного запису щодо проведення державної реєстрації припинення відповідача. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не позбавлений права звернутись у встановленому процесуальним законодавством порядку про перегляд прийнятого у цій справі рішення за нововиявленими обставинами, у разі вирішення спору у справі № 2040/2562/18 шляхом прийняття рішення про скасування реєстраційного запису про припинення відповідача. Разом з цим, варто зазначити, що станом на час розгляду справи в касаційному порядку ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі № 2040/5262/18 апеляційну скаргу позивача на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 повернуто без розгляду.

Отже у вищенаведених справах предмети позовів стосувалися поновлення договорів оренди земельної ділянки та визнання кредитором.

Разом з тим предметом розгляду справи № 910/8644/20, що переглядається, є вимоги про визнання недійсними відкритих торгів та договорів.

З викладеного слідує, що правовідносини у справах № 917/130/19,922/1962/17, № 917/131/19 та № 910/8644/20 різняться за суб'єктним складом учасників, об'єктами та предметами правового регулювання, умовами застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), а також обґрунтуванням позовних вимог, а саме щодо порушених прав позивачів, що свідчить про неподібність наведених справ. При цьому, застосування судом апеляційної інстанції у справі, що переглядається положень статей 227, 228, 229 ГПК України (зупинення провадження у справі) не свідчать про їх неправильне застосування.

В ухвалі від 01.03.2021 апеляційний господарський суд, розглядаючи клопотання ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" про зупинення провадження у справі, встановив, що ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" не навело належних та достатніх мотивів і доводів щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/18083/20, оскільки з'ясування наявності порушеного права не може бути встановлено за результатами розгляду іншого спору; зібраних у справі доказів, достатньо для встановлення і оцінки обставин (фактів), які є предметом судового розгляду в даній справі; сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 910/18083/20, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи № 910/8644/20.

5.8. Щодо посилань ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" на висновки, викладені Верховним Судом України у постановах від 24.10.2012 у справі № 6-116цс12, від 31.11.2016 у справі № 3-1125гс16 та Верховним Судом у постановах від 10.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17, від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18, від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18 та від 27.06.2018 у справі № 910/14751/17 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що аналіз висновків, викладених в оскаржуваній постанові у справі № 910/8644/20, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах, на які послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені постанови Верховного Суду України та Верховного Суду прийнято за інших предмета і підстав заявлених позовних вимог, інших фактичних обставин та зібраних у справах доказів, іншого матеріально-правового регулювання відповідних правовідносин, що виникли у таких спорах, ніж у справі № 910/8466/20, яка розглядається. Наведене унеможливлює висновок про подібність правовідносин у зазначених справах та у справі № 910/8466/20.

Так, як свідчать матеріали справи № 910/8644/20, яка розглядається, предметом позову у цій справі є визнання недійними відкритих торгів (аукціону), визнання недійсним протоколу електронного аукціону, визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 27.04.2020 № 81/1, укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 619, з підстав неправомірно включено до пулу власного активу, який був реалізований ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" на відкритих торгах (аукціоні), оформлених протоколом від 30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b права вимоги за кредитними та іпотечними договорами, оскільки такі права вимоги належать позивачеві.

У справі № 916/1415/19 Партнерство з обмеженою відповідальністю "Серфінг системс ЛП" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Петрокоммерц-Україна" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал" про визнання припиненими з 22.08.2016 договорів іпотеки. Позов обґрунтовано тим, що позивач є іпотекодержателем нерухомого майна, яке було предметом спірних договорів іпотеки.

У справі № 6-116цс12 прокурор Шевченківського району м. Чернівців в інтересах малолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_2 і неповнолітнього ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів із продажу будинку АДРЕСА_1, що відбулися 03.02.2004, та свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_4 на підставі акта про проведення прилюдних торгів, а ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та зняття з реєстрації.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від
30.11.2016 у справі № 3-1125гс16, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У справі №№ 639/4836/17 предметом спору було визнання недійсним договору про відступлення прав вимог із посиланнями на положення статей 203, 215, 227 ЦК України.

У справі № 910/14751/17 Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Апекс-Банк" (далі - ПАТ "Апекс-Банк"), у якому просило: застосувати наслідків недійсності нікчемного правочину - договору застави майнових прав від 30.04.2015 № 30042015/97/Z, з урахуванням усіх додатковий договорів до нього, шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення цього договору; визнати наявність у ПАТ "УПБ" права майнової вимоги до ТОВ "ІТ Інвест" за договором про надання кредиту від 03.12.2007 № 888, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, за договором поруки від 25.12.2007 № 888-1 з додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього та іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С. М. за реєстровим № 949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього; визнати наявність у ПАТ "УПБ" права майнової вимоги до ПАТ "Експериментально-механічний завод" за договором про надання кредиту № 967 від
25.12.2007 з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього, та іпотечним договором, посвідченим 25.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лавренюк С. М. за реєстровим номером 949, з усіма додатковими договорами, договорами про внесення змін та угодами до нього; зобов'язати ПАТ "Апекс-Банк" повернути ПАТ "УПБ" документи, отримані згідно з актами приймання-передачі від 26.05.2015 та від 27.05.2015.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з визнанням у рішенні господарського суду в іншій справі недійсним нікчемного правочину - договору застави майнових прав від 30.04.2015 № 30042015/97/Z, у позивача, на підставі статті 216 ЦК України, виникло право вимагати застосування наслідків недійсності вказаного нікчемного правочину шляхом відновлення становища, яке існувало до цього договору.

У справі № 914/2567/17 Підприємець звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від
28.04.2017 № 28/04-17ВПВ-АГ-4-2, укладеного Товариством і житлово-будівельним кооперативом "Авалон Гарден-4".

Позов обґрунтовано тим, що Кооперативом (замовник) і Підприємцем (виконавець)
26.02.2015 укладено договір виконання робіт (підряду) № 26/02-15-ЖБК-4, за яким виконавець взяв на себе зобов'язання своїми силами, матеріалами і засобами, на власний ризик виготовити і виконати роботи по облаштуванню балконного огородження на об'єкті замовника за адресою: 79015, м. Львів, вул. Порохова, 20 (секція № 9 на Генплані) відповідно до затвердженого технічного завдання або проектної документації. На виконання умов цього договору Кооператив 27.02.2015 перерахував на рахунок Підприємця аванс у сумі 345 600,00 грн та 02.06.2016 здійснив додатковий платіж за матеріали на суму 50 000,00 грн. У свою чергу Підприємець виконав обумовлені Договором підряду роботи на суму 371 200,00 грн.

Однак, незважаючи на виконання сторонами своїх договірних зобов'язань,
28.04.2017 Кооператив за спірним Договором відступлення передав Товариству фактично неіснуюче право стягнення заборгованості (повернення грошових коштів, перерахованих Підприємцю в якості авансу за виконання робіт згідно з Договором підряду) на суму 356 806,00 грн. Крім того, за твердженнями позивача, спірний договір підлягає визнанню недійсним також з підстав того, що він містить ознаки договору факторингу, підписаний зі сторони Кооперативу неуповноваженою особою, а сам Кооператив припинився внаслідок ліквідації.

У справі № 924/1014/18 Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-2 від 26.09.2018, укладеного між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відступлення права вимоги внаслідок укладення оспорюваного договору не відбулося, але сам факт існування цього договору позбавляє позивача можливості виконувати свої зобов'язання перед належним кредитором (відповідачем-1), що і є порушенням прав позивача.

У подальшому позивач змінив підстави позову, вказавши про: відступлення відповідачем-1 права вимоги, яке не існувало на момент укладення оспорюваного договору; фіктивність оспорюваного договору; відсутність повноважень у заступника генерального директора ТОВ "Органік Сідс" Коломійця М. О. на підписання оспорюваного договору; за своєю правовою природою укладений між відповідачами договір є договором факторингу.

У справі № 924/1208/18 Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) № 26/09/2018-3 від 26.09.2018, укладеного між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відступлення права вимоги внаслідок укладення оспорюваного договору не відбулося, але сам факт існування цього договору позбавляє позивача можливості виконувати свої зобов'язання перед належним кредитором (відповідачем-1), що і є порушенням прав позивача. Укладення спірного договору не відповідає вимогам законодавства про те, що відступлення права вимоги має здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу прав.

Позивач зазначав про: відсутність доказів на підтвердження наявності боргу у позивача, право вимоги на який є предметом спірного договору; відсутність повноважень у голови СГВК "Перший національний виробничий кооператив" Путрі М.

В. на підписання оспорюваного договору; фіктивність оспорюваного договору, підтвердженням чого є те, що договір укладався не для відступлення права вимоги, а з метою ухилення відповідача-2 від погашення ним існуючої у нього заборгованості, щонайменше по п'яти виконавчих провадженнях. Крім того, спірним договором на відповідача-2 покладено обов'язок щодо оплати коштів у розмірі 3 935 558 грн на користь відповідача-1, але дане зобов'язання відповідач-2 не виконав і намірів його виконувати не мав. Саме з метою ухилення відповідача-2 від перерахування даних коштів, сторони оспорюваного договору погодили 5 річний термін для здійснення такої оплати. Окрім того, у товариств відповідачів один і той самий керівник, а відтак прийняття рішення про відступлення права вимоги спрямоване на залишення даними особами за собою контролю за коштами у розмірі 3 935 558 грн.

Отже, виходячи з критеріїв подібності правовідносин, за якими під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, слідує, що правовідносини у справах № 916/1415/19, № 6-116цс12, № 3-1125гс16, № 639/4836/17, № 914/2567/17, № 924/1014/18, № 924/1208/18, № 910/14751/17 та № 910/8644/20 не є подібними оскільки позивачі зверталися до суду за захистом різних прав. При цьому, застосування судами у зазначених справах положень статей 203, 215 ЦК України не свідчать про подібність зазначених справ, виходячи з конкретних обставин справи.

5.9. За таких обставин наведена ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв'язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

5.10. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

5.11. Щодо доводів скаржника про безпідставну відмову судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, Верховний Суд зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, 17.02.2021 до апеляційного господарського суду від ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/18083/20 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" до ПАТ "Український професійний банк ", ТОВ "Вестер плюс" про визнання недійсним укладеного між ПАТ "Авант-Банк" та ТОВ "Вестер плюс" договору відступлення права вимоги від 06.07.2015 № б/н.

На обґрунтування підстав для зупинення провадження у цій справі ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" посилається на те, що в рамках розгляду справи № 910/18083/20 буде встановлено/спростовано наявність правомірності набуття ТОВ "Вестер плюс" прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами, що як наслідок, за доводами ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста", вплине на визначення наявності чи відсутності порушених прав позивача у цій справі проведеними торгами з реалізації активів неплатоспроможного банку. Тобто ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" вказує на те, що в рамках розгляду цього спору у суду відсутня процесуальна можливість з'ясування обставин наявності/відсутності порушених прав позивача, за захистом яких пред'явлено позов про визнання недійсним електронного аукціону та відповідних договорів.

Верховний Суд зауважує, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі. Під неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Тобто зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України можливе лише тоді, коли певні обставини, підстави, факти тощо не можуть бути з'ясовані та встановлені судом у даному процесі, проте які мають значення для справи. Натомість вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Апеляційний господарський суд, розглядаючи клопотання ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" про зупинення провадження у справі, встановив, що ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" не навело належних та достатніх мотивів і доводів щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/18083/20, оскільки з'ясування наявності порушеного права не може бути встановлено за результатами розгляду іншого спору; зібраних у справі доказів, достатньо для встановлення і оцінки обставин (фактів), які є предметом судового розгляду в даній справі; сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 910/18083/20, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи № 910/8644/20;

Ураховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що встановлені у справі № 910/18083/20 обставини дійсності/недійсності договору відступлення права вимоги від 06.07.2015 № б/н, укладеного між ПАТ "Авант-Банк" та ТОВ "Вестер плюс", не можуть вплинути на оцінку судом обставин щодо порушення банком порядку проведення спірного електронного аукціону в частині визначення предметом його продажу прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами, які фактично знаходяться у володінні добросовісного набувача.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги те, що зібрані у справі докази дозволяли встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 910/8644/20 до розгляду господарської справи № 910/18083/20 і порушень норм процесуального права при наданні такого висновку судоми апеляційної інстанції не допущено.

Крім цього, висновки апеляційного суду щодо застосування положень статті 227 ЦК України, як уже зазначалося у пункті 5.7 цієї постанови, відповідають висновкам, викладеним Верховним Судом у справах № 917/130/19 (постанова від 23.01.2020), № 922/1962/17 (постанова від 10.09.2019) та № 917/131/19 (постанова від
17.12.2019), наведених скаржником на обґрунтування підстав касаційного оскарження. Зокрема, як у зазначених справах так і у оскаржуваній постанові суди наголошували, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.

5.12. Щодо доводів скаржника про безпідставну відмову судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи поданих звіту та експертного висновку, Верховний Суд зазначає про таке.

Відповідно до положень частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Дійсно, у розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є, зокрема, визначене пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України процесуальне порушення, яке полягає у необґрунтованому відхиленні судом клопотань про витребування, дослідження або огляд доказів або іншого клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

На обґрунтування вказаної підстави ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" посилається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив товариству в задоволенні клопотання про прийняття та дослідження звіту аудиторської фірми та висновку експертів, як додаткових доказів, задля встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційна інстанція вважає, що відхиляючи зазначене клопотання ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста", апеляційний суд цілком правомірно виходив з того, що: заявник не навів жодних причин та не надав доказів неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції; заявник не довів того, що вказані документи є тими належними доказами, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

5.13. Твердження відповідача про те, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статей 50, 51 ГПК України, а саме не залучили до участі у справі як третю особу Фонд та Національний Банк України, до уваги не береться, оскільки відповідно до встановлених судами обставин підстави для залучення зазначених осіб були відсутні, а заявник не довів на які права чи обов'язки такої особи та яким саме чином може вплинути рішення суду у цій справі.

5.14. Отже, зазначена ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови саме з цієї підстави.

5.15. Розгляд касаційної скарги, поданої Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк".

5.16. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

5.17. Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права, а саме положень статті 75 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 № 917/1345/14, від
04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц, від 01.09.2020 № 907/29/19.

Водночас зазначені доводи колегією суддів відхиляються, з підстав наведених у пункті 5.5 цієї постанови, адже як уже зазначалося, із змісту оскаржуваної постанови убачається, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи № 910/8644/20 не застосовував положення статті 75 ГПК України, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

5.18. Також слід зауважити, що постанова Вищого господарського суду України від
02.11.2017 у справі № 910/722/17, на яку також скаржником здійснено посилання у касаційній скарзі, не є тими судовими рішеннями, невідповідність висновкам яких щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а отже посилання на зазначену постанову колегією суддів відхиляються.

5.19. Посилання скаржника на правові позиці викладені Верховним Судом України у постанові від 30.11.2016 у справі № 3-1125гс16 та Верховним Судом у постановах від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18, від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18, колегію суддів відхиляються, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними до правовідносин, які складися у справі № 910/8644/20, позивачі зверталися до суду за захистом різних прав, про що більш детально зазначено Верховним Судом у пункті у пункті 5.8 цієї постанови.

5.20. Щодо посилань Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на судові рішення Верховним Судом у постановах від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 25.08.2020 у справі № 405/986/18, від 27.01.2021 у справі № 554/9710/17, від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17, № 912/1856/16, № 910/11511/18 Суд зазначає про таке.

Так, як свідчать матеріали справи № 910/8644/20, яка розглядається, предметом позову у цій справі є визнання недійними відкритих торгів (аукціону), визнання недійсним протоколу електронного аукціону, визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 27.04.2020 № 81/1, укладеного між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 619, з підстав неправомірно включено до пулу власного активу, який був реалізований ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" на відкритих торгах (аукціоні), оформлених протоколом від 30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b права вимоги за кредитними та іпотечними договорами, оскільки такі права вимоги належать позивачеві.

У справі № 638/2304/17 позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсним договору дарування грошових коштів від 18.12.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір є недійсним, оскільки під час його укладення сторонами не додержано норм законодавства щодо його форми та змісту, а саме: умовами договору не передбачений строк передання коштів; текст договору не містить реквізитів сторін, зокрема, відсутні паспортні дані сторін; не зазначено мету та цільове використання коштів; сторонами укладено такий договір без згоди позивача.

У справі № 405/986/18 позивач звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІЯ АГ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" про визнання недійсними результатів аукціону, оскільки позивач має право на отримання вкладених коштів, адже набув прав вкладника банку. Крім цього, на обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що постановою правління Національного банку України від 04.04.2016 № 231/БТ банк віднесено до категорії проблемних, а постановою від 05.04.2016 № 234 банк віднесений до категорії неплатоспроможних і з цієї дати на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 05.04.2016 року № 463 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

Суди розглядаючи справу № 405/986/18 зазначили, що у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що "недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Установивши, що позивач не довів порушення його прав та інтересів результатами аукціону, який відбувся 16.01.2018 у формі електронних торгів, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову.

У справі № 554/9710/17 Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати недійсним нікчемний правочин - договір купівлі-продажу нерухомого майна та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнати за банком право власності на це майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реально грошові кошти до банку не надходили, натомість відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, що свідчить про безоплатність такого правочину, що також унеможливлює виконання грошових зобов'язань банку перед іншими кредиторами в ліквідаційній процедурі в частині ціни продажу. Зазначало, що постановою Правління Національного банку України від 28.05.2015 № 348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" банк віднесено до категорії неплатоспроможних, а тому банк відповідно до положень статті 38 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не мав права безоплатно відчужувати власне майно.

У справі № 577/5321/17 Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" звернулося до суду з позовом до відповідача, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я., про визнання нікчемного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір купівлі-продажу є нікчемним, оскільки при його укладенні було допущено ряд порушень норм чинного законодавства України, обмежень, встановлених Національним банком України, до того ж, було встановлено, що такий правочин має ознаки нікчемності, передбачені частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки має безоплатний характер, що зумовило неможливість виконання банком зобов'язань перед іншими кредиторами, та направлений на позачергове задоволення вимог одного з кредиторів неплатоспроможного банку.

Розглядаючи справу № 577/5321/17 суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, зазначив, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб самостійно не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у разі виявлення нікчемних правочинів зобов'язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з відповідним позовом. У цій справі, суд апеляційної інстанції установив, що спірний договір купівлі-продажу від 28.05.2015 є нікчемним в силу закону, оскільки, уклавши спірний договір, банк здійснив відчуження власних активів, що погіршило його ліквідність та призвело до неплатоспроможності і неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами. Оплата за договором мала бути здійснена третьою особою ТОВ "Розвиток-2012", яка на момент укладання спірного договору була кредитором банку та мала залишки грошових коштів на рахунках ПАТ "Український професійний банк", шляхом перерахування коштів з рахунку ТОВ "Розвиток-2012" на рахунок банку. Від продажу об'єкта нерухомості сума грошових коштів на кореспондентському рахунку банку не збільшилась (банк не отримав коштів від продажу нерухомого майна), а укладення спірного договору зумовило неможливість виконання зобов'язань неплатоспроможного банку перед іншими кредиторами. Крім того, спірний правочин був укладений у порушення постанови правління Національного банку України від
30.04.2015 № 293/БТ, відповідно до якої ПАТ "Український професійний банк" було установлено обмеження щодо будь-якого відчуження будівель і споруд.

У справі № 912/1856/16 Фермерське господарство "Хлібороб" звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, Гурівська сільська рада Долинського району з позовом про визнання недійсним рішення від про відмову у поновленні договору оренди землі від 10.03.2016; визнання недійсним рішення про відмову у поновлення договору оренди землі від 10.03.2016; визнання поновленим строком на 10 років, а саме з 11.03.2016 по 11.03.2026, договору оренди землі; визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що позивач виконав всі передбачені договором оренди та законодавством умови для поновлення договору оренди, тому має право на поновлення договору оренди відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а рішення відповідача про відмову у поновленні договору підлягають визнанню недійсними відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України та частини 1 статті 155 Земельного кодексу України.

У справі № 910/11511/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" та Фізичної особи-підприємця Овчаренка Віталія Юрійовича з позовом про визнання удаваним правочином договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23.05.2018.

Позовна заява мотивована тим, що Фізична особа-підприємець Овчаренко Віталій Юрійович не є адвокатом, що здійснює діяльність індивідуально, наявність у нього статусу особи, що провадить незалежну професійну діяльність спростовується даними податкового обліку. Тому укладення сторонами спірного Договору порушує права Позивача, оскільки Фізична особа-підприємець Овчаренко Віталій Юрійович надає Приватному акціонерному товариству "Кременчуцький завод технічного вуглецю" в іншому провадженні підприємницькі послуги під виглядом адвокатських, заявляючи вимоги до позивача про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, виходячи з критеріїв подібності правовідносин за якими, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, слідує що правовідносини у наведених справах та № 910/8644/20 не є подібними позивачі зверталися до суду за захистом різних прав.

5.21. За таких обставин наведена Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв'язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

5.22. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає про таке.

5.23. Твердження Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" про те, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статей 50, 51 ГПК України, а саме не залучили до участі у справі як третю особу Фонд, до уваги не береться, оскільки відповідно до встановлених судами обставин підстави для залучення зазначеної особи були відсутні, а скаржник не довів, як під час розгляду справи, так і у касаційній скарзі на які права чи обов'язки такої особи та яким саме чином може вплинути рішення суду у цій справі.

5.24. Щодо решти доводів, викладених Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що умовою для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

Проте у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України не підтвердилися.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Зважаючи на те, що підстави для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/8644/20 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" та Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

6.2. Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити, в решті касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста" залишити без задоволення.

Касаційне провадження в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити, в решті касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 у справі № 910/8644/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ