Історія справи

Постанова КГС ВП від 23.10.2018 року у справі №910/15718/16
Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №910/15718/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/15718/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Сандуляк С. А.,

третьої особи - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 (судді: Михальська Ю. Б., Отрюх Б. В., Іоннікова І. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (суддя Смирнова Ю. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича,

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі - ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком") у серпні 2016 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") про визнання виконавчого напису, вчиненого 30.06.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. на кредитному договорі від 10.10.2011 № 010/42-2/0498 (далі - кредитний договір № 010/42-2/0498) про стягнення простроченої заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.06.2016 приватним нотаріусом вчинено оспорюваний виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів у сумі 14 124 165,77 грн, за відсутності у кредитному договорі № 010/42-2/0498 застереження, відповідно до якого сторони погодили право на вчинення нотаріального напису за цим договором. При цьому, позивач наголосив, що виконавчий напис нотаріуса не містить відомостей стосовно строку, за який стягується заборгованість.

1.2. Заперечуючи проти позову, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просило відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що ним було надано усі належні докази наявності заборгованості позивача перед відповідачем, жодних заперечень щодо розміру заявленої банком заборгованості від позивача не надходило; сам лише факт незазначення у тексті спірного виконавчого напису строку, за який провадиться стягнення, як стверджував відповідач, не може бути самостійною підставою для визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки документи, які було надано нотаріусом разом із заявою, повністю підтверджують факт наявності боргу та строк заборгованості.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (суддя Смирнова Ю. М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Суд першої інстанції установив, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було надано всі необхідні документи, заборгованість позивача перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на час вчинення виконавчого напису була безспірною, а нотаріус діяв у межах норм чинного законодавства України. При цьому суд зазначив, що кредитний договір належить до переліку документів, за якими може здійснюватися стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а наявності окремого застереження про це у тексті договору законодавство не вимагає; сам по собі факт незазначення у тексті спірного виконавчого напису строку, за який провадиться стягнення, не може бути самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 (судді: Скрипка І. М., Гончаров С. А., Тищенко А. І.) рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 30.06.2016 приватним нотаріусом на кредитному договорі № 010/42-2/0498, зареєстрований у реєстрі за № 1619, про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню. Присуджено до стягнення з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" 1 760,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

2.3. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2018 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі № 910/15718/16, а справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

2.4. За результатами нового розгляду постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 (судді: Михальська Ю. Б., Отрюх Б. В., Іоннікова І. А.) рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 залишено без змін із тих же підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 скасувати, а справу передати на новий розгляд за встановленою підсудністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права та наголошуючи на неподанні відповідачем нотаріусу всіх необхідних документів на підтвердження безспірності заборгованості перед стягувачем за спірним виконавчим написом, оскільки нотаріусу не було надано засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, що свідчить про відсутність безспірної заборгованості перед стягувачем за спірним виконавчим написом, проте наведеного суди не врахували.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просило відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, а судові рішення залишити без змін, акцентуючи на правомірності висновків судів, викладених в оскаржених судових рішеннях. Зокрема, банк зазначає, що ним було надано усі докази наявності заборгованості ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" перед АТ "Райффайзен Банк Аваль" і факт наявності такої непогашеної заборгованості позивачем не спростовано.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2018 (Дроботова Т. Б. - головуючий, Кушнір І. В., Краснов Є. В.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 у цій справі зі здійсненням розгляду справи у судовому засіданні 23.10.2018.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.10.2018 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Чумак Ю. Я., Пільков К. М.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, викладені у відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.3. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.10.2011 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - кредитором і ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" - позичальником укладено кредитний договір "Невідновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів" № 010/42-2/0498, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 8 215 867,35 грн, а позичальник - отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом і комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Додатковими угодами від 10.10.2011 № 010/42-2/0498/1, від 10.12.2013 № 010/42-2/0498/2 до кредитного договору було внесено зміни, зокрема щодо строків повернення кредиту, а також розміру і порядку сплати процентів.

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 10.12.2013 № 010/42-2/0498/2) кінцевим терміном погашення кредиту позичальником є 01.09.2016 (останній день строку користування кредитом).

Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 10.12.2013 № 010/42-2/0498/2) плата за користуванням кредитом розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 13 % річних.

Пунктом 2.2 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 10.12.2013 №010/42-2/0498/2) передбачено, що проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок нарахованих доходів кредитора №206863484 у Донецькій обласній дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 335076, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту: в поточних календарних місяцях - із передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому робочому дню поточного місяця; в останній календарний місяць користування кредитом - із передостаннього робочого дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення кредиту.

Проценти за користування кредитом, нараховані та не сплачені позичальником станом на 10.12.2013 у сумі 3 556 457,65 грн (відстрочені проценти), позичальник сплачує відповідно до графіка (додаток № 1 до кредитного договору).

Відповідно до пункту 6.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 10.12.2013 № 010/42-2/0498/2) позичальник зобов'язаний здійснювати погашення позичкової заборгованості (заборгованість за кредитом) відповідно до графіка (додаток № 2 до кредитного договору).

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 цього кредитного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором або у випадку дестабілізації ринку, а також у разі настання інших обставин, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов'язання позичальника за договором не буде виконано, кредитор має право на власний розсуд без необхідності укладення додаткових угод (договорів) вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору відповідач перерахував позивачеві кредит у сумі 8 215 867,35 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 11.10.2011 № 48 і відповідною банківською випискою з рахунка.

Також попередні судові інстанції установили, що у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" зобов'язань за кредитним договором № 010/42-2/0498 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 14.04.2016 направлено вимогу № 1400000/8/1188 про погашення заборгованості за кредитним договором, яку ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" отримало проте не виконало, що стало підставою для звернення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З. З. із заявою від 29.06.2016 про вчинення виконавчого напису на укладеному між сторонами кредитному договорі.

30.06.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З. вчинено виконавчий напис про стягнення з ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не сплаченої у строк заборгованості у сумі 14 124 165,77 грн (у тому числі 8 215 867,35 грн заборгованість за кредитом, 5 908 298,42 грн заборгованість за відсотками) за кредитним договором № 010/42-2/0498 із додатковими угодами до нього.

Предметом спору у цій справі є вимога ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" про визнання виконавчого напису, вчиненого 30.06.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З. на кредитному договорі № 010/42-2/0498 про стягнення простроченої заборгованості, таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріуса заборгованість позивача перед відповідачем не була безспірною, а кредитний договір не містить застереження щодо права вчиняти виконавчий напис. Крім того, на думку ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком", виконавчий напис вчинено нотаріусом із порушенням вимог пункту 3 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок).

4.4. Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Колегія суддів вважає, що оскаржені рішення і постанову ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін із таких підстав.

5.2. За змістом статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 18 цього Кодексу передбачено захист цивільних прав нотаріусом та установлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України "Про нотаріат", за змістом статті 87 якого для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Процедуру вчинення виконавчого напису врегульовано Порядком. Так, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1996 № 1172 (далі - Перелік), та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України "Про нотаріат", підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц наголосила, що сам лише факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17). При цьому лише та обставина, що у виконавчому написі зазначено більшу суму заборгованості за кредитом, ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості (постанова Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 6-158цс15). Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення зазначеної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Під час вирішення спору суди попередніх інстанцій установили, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" дотрималося вимог чинного законодавства, подало нотаріусу необхідні документи, які підтверджують безспірну заборгованість боржника та право вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а саме: кредитний договір № 010/42-2/0498, додаткові угоди до нього, укладені між сторонами, засвідчений меморіальний ордер від 11.10.2011 № 48; виписки з рахунка боржника із зазначенням сум заборгованості та строків її погашення з відміткою банку про непогашення заборгованості; копію вимоги та докази її направлення та інші документи. При цьому, як було установлено судами, наданий нотаріусу разом із заявою кредитний договір підписано представниками банку та позичальника і скріплено печатками сторін на кожній сторінці; всі сторінки договору і додаткових угод до нього пронумеровані, а доказів зворотного позивачем надано не було.

Отже, як установлено судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" при зверненні до нотаріуса було надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, зазначена заборгованість позивача перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на час вчинення виконавчого напису була безспірною, а нотаріус діяв у межах норм чинного законодавства України.

Натомість ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" не спростувало відомості, надані ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підтвердження розміру кредитної заборгованості, на підставі яких було вчинено спірний виконавчий напис, не надало суду контррозрахунку цієї заборгованості, доказів часткового чи повного погашення заборгованості або оспорювання її розміру в судовому порядку, як і не довело відсутності правової підстави для вчинення виконавчого напису, порушення нотаріусом вимог чинного законодавства, а отже і наявності у позивача порушеного права, за захистом якого він звернувся із відповідним позовом до суду.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги посилання ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" на відсутність у кредитному договорі застереження щодо права вчиняти виконавчий напис, оскільки згідно з положеннями, зокрема статті 87 Закону України "Про нотаріат" і глави 16 Порядку кредитний договір, у тому числі й укладений між сторонами спірний договір, відноситься до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а нормами чинного законодавства не встановлено обов'язку погоджувати у кредитному договорі умови щодо можливості вчинення виконавчого напису. При цьому, будь-яких умов щодо заборони вчинення виконавчого напису на спірному кредитному договорі немає.

Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки їм вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій і мотивовано відхилено; такі доводи не спростовують висновків судів і фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог із заявлених ним мотивів, та ураховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі рішення і постанову ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови та рішення у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі № 910/15718/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак