Постанова КГС ВП від 23.07.2020 року у справі №920/180/19

04.10.2020
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 920/180/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Кушніра І.В., Случа О.В.

секретар судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Дудченко В.В.,

відповідача - Танчика О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 (судді: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І., Зубець Л.П.)

та рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

про стягнення 4 592 185,65 грн заборгованості

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про визнання недійсним пункту 7.4 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № SUM/2012/1028/1208000896 від 01.08.2012,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення 3 860 669,70 грн основного боргу за надані в період листопада 2017 року, грудня 2017 року, січня - квітня 2018 року, листопада 2018 року та грудня 2018 року за договором на транспортування природного газу магістральними газопроводами №SUM/2012/1028/1208000896 від 01.08.2012, але неоплачені послуги, 465 403,33 грн - пені, 79 878,97 грн - 3 % річних та 186 233,65 грн - інфляційних втрат.

1.2. Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" подало до суду зустрічний позов про визнання недійсним пункту 7.4 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № SUM/2012/1028/1208000896 від 01.08.2012, згідно з яким пеня нараховується газотранспортним підприємством протягом шести місяців, що передують моменту пред`явлення газотранспортним підприємством претензій та/або звернення газотранспортного підприємства з позовом до суду, як такого, що змінює порядок обчислення позовної давності, що суперечить положенням частини другої статті 260 Цивільного кодексу України, згідно з якою порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №920/180/19, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 1 327 836,25 грн заборгованості за послуги з транспортування природного газу, надані у листопаді-грудні 2017 року, січні-квітні, листопаді та грудні 2018 року, 245 862,25 грн пені, 152 466,08 грн інфляційного збільшення суми боргу, 79 878,97 грн 3 % річних. Провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення 2 532 833,45 грн заборгованості за послуги з транспортування природного газу, надані у листопаді-грудні 2017 року, січні-квітні, листопаді та грудні 2018 року закрито. У задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

2.2. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку з оплати наданих позивачем послуг з транспортування природного газу у встановлений договором строк.

Поряд з цим, при розгляді первісного позову суд першої інстанції не прийняв до уваги подану відповідачем за первісним позовом заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, яка обґрунтована положеннями частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України, зазначивши про те, що договір за своєю правовою природою не містить ознак договору перевезення вантажів, а є договором про надання послуг.

2.3. Щодо зустрічного позову, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з його обґрунтованості, оскільки умова про зміну початку перебігу строку нарахування пені, узгоджена сторонами у пункті 7.4 договору, суперечить частині шостій статті 232 Господарського кодексу України, проте, ураховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності та приписи частин третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, відмовив у його задоволенні.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та позиція інших учасників

3.1. У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" просить скасувати судові рішення попередніх судових інстанцій в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Касаційна скарга обґрунтована відсутністю висновку Верховного Суду в частині застосування до правовідносин з транспортування природного газу магістральними трубопроводами вимог частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України.

Крім того, скаржник в якості підстави подання касаційної скарги також зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій при вирішенні справи не застосували до спірних правовідносин норми статті 306 Господарського кодексу України, не зважаючи на висновки Верховного Суду щодо застосування вказаної статті у подібних правовідносин, викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №914/1853/17, від 21.03.2018 у справі №914/813/17, від 26.03.2018 у справі №927/670/17, від 14.03.2018 у справі №927/665/17.

3.2. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення попередніх судових інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Скарга обґрунтована необхідністю відступити від висновку щодо застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах щодо періоду часу, за який нараховується пеня, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №902/669/18 та застосованого Північним апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови в частині незадоволених позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пені у розмірі 219 541,08 грн та 33 767,57 грн інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи необхідність відступити від зазначеного висновку Верховного Суду заявник посилається на те, що, на його думку, він прямо суперечить статті 6 Цивільного кодексу України, оскільки нарахування штрафних санкцій за домовленістю сторін спірного договору не припиняється через 6 місяців з дня, коли зобов`язання повинно було виконане, а припиняється в межах строку позовної давності.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "Укртрансгаз" акцентує необґрунтованість наведених Акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" доводів та просить відмовити у її задоволенні.

3.4. Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" у відзиві на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" зазначає про відсутність підстав для відступу від висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №902/669/18 щодо застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 01.08.2012 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - Газотранспортне підприємство) та Акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - Замовник) укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №SUM/2012/1028/1208000896 (з протоколом розбіжностей), відповідно до умов якого Газотранспортне підприємство зобов`язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами газу Замовника від пунктів приймання передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а Замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та в порядку, передбаченому умовами цього договору.

4.2. За домовленістю сторін послуги по транспортуванню природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (пункт 3.1 договору).

4.3. Відповідно до пункту 3.4. договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.

4.4. Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

4.5. Згідно з пунктом 5.2 договору, тарифи, визначені в пункті 5.1 договору, є обов`язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору.

4.6. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 5.5 договору).

4.7. Відповідно до пункту 5.6 договору, у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування кошів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

4.8. Пунктами 6.3.2 та 6.3.3. договору визначено, що замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих послуг згідно з умовами договору, оформити надані послуги з транспортування газу актами наданих послуг.

4.9. У пункті 11.3. договору на підставі статті 259 Цивільного кодексу України сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором та по стягненню неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

4.10. На виконання умов договору Газотранспортним підприємством на протязі листопада 2017 року, грудня 2017 року, січня - квітня 2018 року, листопада 2018 року та грудня 2018 року надані послуги на загальну суму 10 353 367,40 грн, проте замовником несвоєчасно здійснювалась оплата отриманих послуг у встановлений договором строк

5. Позиція Верховного Суду

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №920/180/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Багай Н.О., Дроботової Т.Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2020.

У зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т.Б. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №920/180/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Багай Н.О., Случа О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2020.

У зв`язку з відпусткою судді Багай Н.О. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №920/180/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєва В.А. (головуючого), суддів - Кушніра І.В., Случа О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2020.

Крім того, з урахуванням карантину запровадженого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" з 12.03.2020, а також внесення змін та доповнень до Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо процесуальних строків відповідно до пункту 11 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" у зв`язку із неодноразовим відкладенням судових засідань внаслідок необхідності дотримання карантинних заходів, подання відзивів на касаційні скарги та додаткових пояснень до них та виконання вимог Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в розумний строк.

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" необхідно закрити, а касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" слід залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення попередніх інстанцій в частині зустрічного прозову не оскаржуються жодною зі сторін.

Щодо оскарження Акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування до правовідносин з транспортування природного газу магістральними трубопроводами вимог частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

5.2. Статтею 21 Закону України "Про транспорт" передбачено, що єдину транспортну систему України становлять: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.

Водночас статтею 37 цього ж закону визначено, що відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України "Про трубопровідний транспорт" та іншими нормативно-правовими актами України.

5.3. Відповідно до преамбули Закону України "Про трубопровідний транспорт" він визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності трубопровідного транспорту.

Систему трубопровідного транспорту України становлять: магістральний трубопровідний транспорт; промисловий трубопровідний транспорт (стаття 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт"), а відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України "Про транспорт", цим Законом та іншими актами законодавства України (стаття 3 Закону України "Про трубопровідний транспорт").

5.4. Статтею 12 Закону України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Економічні та соціальні відносини підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту, що виникають у процесі їх діяльності, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди.

5.5. При цьому, магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

5.6. Крім того, правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу регулюються Законом України "Про ринок природного газу".

Цим законом передбачено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу (пункт 45 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу").

5.7. Також відповідно до частини другої статті 2 цього закону визначено, що правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

5.8. Таким чином, законодавство в сфері транспортування природного газу є складною системою яка включає до себе як зазначені акти законодавства, так і інші, які регулюють ті чи інші аспекти господарської діяльності в цій сфері.

5.9. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG.

5.10. Крім того, згідно зі статтею 32 Закону України "Про ринок природного газу" "Послуги транспортування природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

5.11. Отже, за змістом цих норм відносини між замовником та оператором газорозподільної системи є відносинами з надання послуг та регулюються відповідними нормами наведених законодавчих актів.

5.12. В такий спосіб господарські суди попередніх інстанцій при прийняті рішень у цій справі обґрунтовано посилались на норми Цивільного кодексу України щодо надання послуг, що узгоджується з усталеною правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №924/1064/18, від 24.10.2019 у справі №911/2580/18, від 31.10.2019 у справі №904/5277/18 та від 14.05.2020 у справі №910/15588/18.

Водночас, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України, оскільки договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами за своєю правовою природою є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначено спеціальним законодавством, зокрема, Кодексом газотранспортної системи, Законом України "Про ринок природного газу", та зміст якого визначений на основі типового договору, затвердженого органом державної влади.

5.13. Разом з тим, суди не звернули увагу на те, що відповідно до статті 1 Господарського кодексу України він визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

5.14. Виходячи із системного аналізу статті 315 Господарського кодексу України судова колегія наголошує, що зазначена норма розміщена в Главі 32 цього Кодексу "Правове регулювання перевезення вантажів", яка включена до Розділу VI "Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання".

5.15. Згадана глава розпочинається статтею 306 у частині першій якої визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

5.16. Частиною третьою статті 306 Господарського кодексу України також закріплено, що перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

5.17. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п`ята статті 306 Господарського кодексу України).

5.18. Відповідно до частини п`ятої статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

5.19. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що між сторонами укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №SUM/2012/1028/1208000896 від 01.08.2012.

5.20. Ураховуючи те, що між сторонами укладений договір на транспортування продукції трубопроводами, за умовами якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, то, з огляду на об`єктивні ознаки цієї діяльності, вона підпадає під визначення перевезення вантажів закріплене в статті 306 Господарського кодексу України, а відтак на нього, разом із нормами Цивільного кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про ринок природного газу" та інших законодавчих актів поширюються й норми Господарського кодексу України, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів, а укладеному договору притаманні риси, у тому числі договору перевезення.

5.21. У такий спосіб, судова колегія доходить висновку, що положення частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України підлягали застосуванню до спірних правовідносин та доводи касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №920/206/19. При цьому, Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" у додаткових поясненнях до касаційної скарги посилається на правову позицію вищезазначеної постанови.

5.22. При цьому, скаржник посилається на те, що частиною п`ятою статті 315 Господарського кодексу України визначено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

5.23. Поряд з цим, Цивільним кодексом України закріплено, що:

- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України);

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України);

- для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 Цивільного кодексу України).

5.24. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

5.25. Водночас, частиною першою статті 259 Цивільного кодексу визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Оскільки у наведеній нормі міститься загальне правило з якого не встановлено винятків, за змістом цієї статті за домовленістю сторін може бути збільшена, як загальна, так і спеціальна позовна давність.

5.26. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі статті 259 Цивільного кодексу України у пункті 11.3. договору сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором та по стягненню неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

5.27. Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, у даному випадку, сторони в передбаченій законом формі, домовились про збільшення строку позовної давності з 6 місяців до 3 років, що у свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат та спростовує твердження Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про зворотнє.

Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №920/206/19.

5.28. При цьому, Суд звертає увагу також на те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Подібна правова позиція сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі 127/15672/16-ц.

5.29. З наведеного убачається, що Верховний Суд вже надавав висновки щодо застосування норм матеріального права, якими врегульовані правовідносини, зокрема, і між учасниками цієї справи, а тому посилання скаржника в якості підстави касаційного оскарження судових рішень у даній справі на приписи пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими, а відтак касаційне провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо оскарження Акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає наступне.

5.30. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.31. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.32. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.33. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

5.34. Так, у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №927/665/17, від 26.03.2018 у справі №927/670/17 та від 21.03.2018 у справі №914/813/17 розглядались вимоги про визнання укладеним договору про надання послуг з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

5.35. У постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №914/1853/17 предметом розгляду була вимога про стягнення заборгованості за неналежне виконання договору про надання послуг з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

5.36. При цьому, відповідно до пункту 45 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Отже, предмети спору у зазначених постановах та цій справі не є тотожними, а відтак доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом відповідних висновків Верховного Суду свого підтвердження не знайшли.

5.37. Ураховуючи наведене, з огляду на неподібність правовідносин у цій справі з правовідносинами у справах посилання на які стало підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів дійшла висновку, про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження в цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо оскарження Акціонерним товариством "Укртрансгаз" рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія виходить з такого.

5.38. Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій, ураховуючи правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 13.09.2019 у справі №902/669/18, дійшли висновку, що умова про зміну початку перебігу строку нарахування пені, яка узгоджена сторонами у пункті 7.4 договору не може бути застосована, оскільки суперечить частині шостій статті 232 Господарського кодексу України.

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" просить Суд відступити від висновку про застосування частини шостої статті 232 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах щодо періоду часу, за який нараховується пеня, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №902/669/18.

5.39. Цивільним кодексом України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

5.40. Відповідно до частин першої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

5.41. Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

5.42. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі №17/034-11 та від 11.12.2012 у справі №10/065-11.

5.43. При цьому, Суд звертає увагу, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Зазначена правова позиція сформована у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14.

5.44. Таким чином, приписами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 13.09.2019 у справі №902/669/18.

5.45. В такий спосіб, початок строку обчислення пені, як і позовної давності, визначений Цивільним кодексом України та не може бути змінений за домовленістю сторін, а тому положення договору, за яким сторона встановила, що початок перебігу часу, за який нараховується пеня обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом, зокрема, зворотного відрахування шести місяців від дати пред`явлення вимоги, суперечить вимогам закону і не може застосовуватися судом.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17.

5.46. Оскільки початок перебігу часу, за який нараховується пеня, передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України не може бути змінений за згодою сторін (змінена може бути лише тривалість), судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №902/669/18.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, хоча господарські суди попередніх інстанцій не у повному обсязі визначили правову природу договору, втім це не призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення, а відтак не може бути достатньою підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

6.5. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстави для касаційного оскарження, передбачені у пунктах 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження, колегія суддів відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 296 цього Кодексу також дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №920/180/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі №920/180/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 та рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2019 у справі №920/180/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді І. В. Кушнір О. В. Случ

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
0