Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/3125/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши без виклику учасників справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2017

(суддя - Смірнов О.Г.)

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017

(колегія суддів: Марченко О.А. - головуючий, Татенко В.М., Чернота Л.Ф.)

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Новотроїцький сількомунгосп"

про стягнення 90 741, 07 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі в тексті - Позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Комунального підприємства Новотроїцький сількомунгосп (далі в тексті - Відповідач) про стягнення пені в сумі 52028,15 грн., трьох процентів річних в сумі 2849,07 грн., інфляційних витрат в сумі 35863,85 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2. Позовні вимоги до Комунального підприємства "Новотроїцький сількомунгосп" мотивовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року в частині проведення оплати у встановлені строки за поставлений газ.

3. Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Новотроїцький сількомунгосп" пені в сумі 52028,15 грн., трьох процентів річних в сумі 2849,07 грн., інфляційних витрат в сумі 35863,85 грн. за договором купівлі-продажу природного газу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014.

4. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 у справі № 908/3125/16 залишено без змін.

5. Зазначені рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

5.1. Суд першої та апеляційної інстанції встановили, що Позивач, за договором купівлі-продажу природного газу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року протягом січня березня 2015, жовтня - грудня 2015 поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 334118,79грн., що підтверджує долученими до матеріалів справи копіями актів приймання передачі природного газу. При цьому, вартість поставленого газу Відповідач сплатив з порушенням строків, встановлених договором, у зв'язку з чим Позивачем на вказану заборгованість нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

5.2. Зокрема, як встановлено в оскаржуваних рішеннях, відповідно до розрахунку позовних вимог Відповідач за отриманий у період січень-березень 2015 року, жовтень-грудень 2015 року природний газ розрахувався в повному обсязі (остаточний розрахунок 23.03.2016).

5.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що у Позивача відсутні підстави для стягнення пені в сумі 52028,15 грн, трьох процентів річних в сумі 2849,07 грн, інфляційних витрат в сумі 35863,85 грн за договором купівлі-продажу природного газу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року, нарахованих на суму основної заборгованості з огляду на те, що до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно яких суми пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору у цій справі, підлягають списанню.

6. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. До Верховного Суду від Позивача надійшла касаційна скарга у якій Позивач просить суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

8. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позовних вимог, Позивач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

8.1. Матеріали справи не містять доказів включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є необґрунтованим.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

9. До Верховного суду від Відповідача не надходив відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

10. Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №908/3125/16; прийнято до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

11. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

12. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Щодо доводу касаційної скарги проте, що матеріали справи не містять доказів включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є необґрунтованим, колегія суддів зазначає наступне.

15. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі в тексті - Закону України №1730-VIIІ), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

16. Відповідно до приписів ст. 1 Закону України №1730-VIIІ, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

17. Згідно з ст. 2 Закону України №1730-VIIІ, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

18. Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

19. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

20. Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

21. Водночас частиною 3 статті 7 Закону України №1730-VIIІ, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

22. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі № 904/10747/16, від 15.05.2018 у справі № 908/3126/16).

21. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до розрахунку позовних вимог Відповідач за отриманий у період січень-березень 2015 року, жовтень-грудень 2015 року природний газ розрахувався в повному обсязі (остаточний розрахунок 23.03.2016).

22. Беручи до уваги викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що у Позивача відсутні підстави для стягнення пені в сумі 52028,15 грн, трьох процентів річних в сумі 2849,07 грн, інфляційних витрат в сумі 35863,85 грн за договором купівлі-продажу природного газу № 1117/15-БО-13 від 05.12.2014 року, нарахованих на суму основної заборгованості з огляду на те, що до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно яких суми пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору у цій справі, підлягають списанню.

23. За таких обставин, є таким що спростовується встановленими фактичними обставинами справи і положеннями Закону України №1730-VIIІ довід касаційної скарги проте, що матеріали справи не містять доказів включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є необґрунтованим.

24. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

25. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами касаційного перегляду рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 908/3125/16 дійшла до висновку, що зазначені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

26. За таких обставин, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 908/3125/16 підлягають залишенню без змін.

27. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 908/3125/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко