Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №912/1273/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/1273/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Фермерського господарства "Оксана" - не з'явився,

Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Оксана"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 (у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. (головуючий), Кощеєв І.М., Науменко І.М.)

у справі за позовом Фермерського господарства "Оксана"

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про визнання недійсним рішення та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2017 Фермерське господарство "Оксана" (далі - ФГ "Оксана") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

З посиланням на ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" ФГ "Оксана" просило:

- визнати недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладене у листі-повідомленні від 23.03.2017 № 31-11-0.63-3209/2-17, щодо заперечення у поновленні договору оренди землі від 14.03.2007, укладеного між Новоархангельською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ФГ "Оксана" і зареєстрованого у Новоархангельському районному відділені Кіровоградської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 16.03.2007 вчинено запис за № 20;

- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 14.03.2007 у редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні заяви про поновлення договору оренди землі від 14.03.2017 листом від 23.03.2017 № 31-11-0.63-3209/2-17 з мотивів порушення строків на поновлення цього договору. Разом з тим, позивач зазначає, що продовжує користуватись спірною земельною ділянкою та належним чином виконує умови договору.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2017 позов задоволено.

Визнано недійсним рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладене у листі-повідомленні від 23.03.2017 № 31-11-0.63-3209/2-17, щодо заперечення у поновленні договору оренди землі від 14.03.2007, який укладений між Новоархангельською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (далі - Новоархангельська РДА) та ФГ "Оксана" і зареєстрований у Новоархангельському районному відділені Кіровоградської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 16.03.2007 вчинено запис за № 20.

Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 14.03.2007, що укладений між Новоархангельською РДА та ФГ "Оксана" та зареєстрований у Новоархангельському районному відділені Кіровоградської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 16.03.2007 вчинено запис за № 20, у редакції позивача.

Рішення суду мотивовано тим, що заперечення відповідача у поновленні договору оренди землі від 14.03.2007, викладене у листі-повідомленні від 23.03.2017 №31-11-0.63-3209/2-17, суперечить положенням ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та порушує права позивача, оскільки позивач належним чином виконує умови договору та заборгованість з орендної плати відсутня.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2007 скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави для поновлення спірного договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відсутні, оскільки відповідач в місячний строк з моменту закінчення строку його дії заперечив у листі-повідомленні від 23.03.2017 №31-11-0.63-3209/2-17 проти поновлення вказаного договору.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, 06.11.2017 ФГ "Оксана" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 скасувати, а рішення місцевого суду - залишити без змін.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ФГ "Оксана" посилається на те, що: після закінчення строку дії договору позивач по теперішній час продовжує користування землею та належним чином виконує умови договору оренди земельної ділянки від 14.03.2007; не отримувало лист від 17.03.2017 № Ф-4094/0-3090/0/6-17 з запереченням в поновленні договору оренди земельної ділянки від 14.03.2007 на заяву ФГ "Оксана" від 06.03.2017; порушення порядку та строку реалізації права на поновлення договору оренди, визначеного ч.ч. 1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", може бути враховано лише в разі наявності інших третіх осіб, які виявили бажання отримати спірну земельні ділянку в оренду; апеляційним судом порушено ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки порушено право позивача на законне очікування виконання умов договору про реалізацію права на поновлення договору оренди.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ФГ "Оксана" подало пояснення, у яких повторно просить касаційну скаргу задовольнити, а постанову суду апеляційної інстанції скасувати.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.03.2007 між Новоархангельською РДА (орендодавець) та ФГ "Оксана" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Надлацької сільської ради загальною площею 11,80 га, в тому числі - 11,80 га рілля.

У п. 8 договору сторони дійшли згоди, що строк дії договору становить десять років та передбачили, що після його закінчення орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 43 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписано представниками Новоархангельської РДА та ФГ "Оксана" та зареєстровано у Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.03.2007 № 20.

Таким чином, перебіг строку дії договору оренди земельної ділянки від 14.03.2007 закінчується 16.03.2017 (з урахуванням дати державної реєстрації договору та умов п. 8 вказаного договору).

Згідно з актом від 16.03.2007 земельну ділянку передано за договором у фактичне користування ФГ "Оксана".

Додатковою угодою від 14.09.2010 сторонами внесені зміни до договору щодо розміру орендної плати та зазначено розмір нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 16.03.2017 кадастровий номер земельної ділянки, яка отримана позивачем в оренду за договором - 3523682900:02:000:1726.

З 01.01.2013 відповідно до ч. 4 статті 122 ЗК України повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Оскільки земельна ділянка, яка є предметом спірного договору оренди, розташована на території Кіровоградської області, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, то суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що розпорядження такою земельною ділянкою з 01.01.2013 належить до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

06.03.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про поновлення договору оренди землі від 14.03.2007, до якої додав проект додаткової угоди про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах.

Вказана заява отримана Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 06.03.2017, що підтверджується штампом реєстрації.

Матеріали справи містять лист відповідача від 17.03.2017 №Ф-4094/0-3090/0/6-17, у якому відповідач заперечував проти продовження дії договору оренди. Разом з тим, судами не встановлено факту отримання позивачем цього листа.

Повторно відповідач заперечив проти поновлення договору оренди земельної ділянки від 14.06.2007 у листі-повідомленні від 23.03.2017 № 31-11-0.63-3209/2-17, до якого долучив акт приймання-передачі земельної ділянки для підписання. Судами встановлено, що цей лист позивач отримав.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (ч.ч. 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору оренди землі від 14.03.2007 на підставі ч.ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" лише 06.03.2017, тобто з порушенням місячного строку, визначеного вказаним Законом та умовами договору оренди.

Водночас підставою позовних вимог у даній справі позивач визначив ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", посилаючись на те, що продовжує користуватись відповідною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Частиною 6 ст. 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що орендодавець має право заперечити стосовно поновлення згідно із ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" наведена Верховним Судом у постановах від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та від 29.11.2018 у справах № 920/752/17, № 920/737/17, № 920/747/17, № 920/751/17, № 920/746/17, № 920/744/17, № 920/748/17, № 920/749/17.

Таким чином, надавши оцінку усім наявним в матеріалах справи доказам та встановивши, що сам позивач порушив строк реалізації свого права на поновлення договору оренди земельної ділянки від 14.03.2017, визначеного ч.ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а відповідач протягом місяця з моменту закінчення строку дії спірного договору оренди землі у листі-повідомленні від 23.03.2017 № 31-11-0.63-3209/2-17 (який отримано позивачем) заперечив проти продовження дії договору оренди земельної ділянки від 14.03.2017, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для продовження спірного договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи позивача про те, що відповідач не мав підстав заперечувати проти поновлення договору оренди, оскільки позивач продовжує належним чином користуватись земельною ділянкою після закінчення строку його дії, відхиляються судом касаційної інстанції, з огляду на те, що право відповідача заперечити стосовно такого поновлення в межах місячного строку з моменту закінчення строку дії договору оренди є безумовним, що безпосередньо випливає зі змісту ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Безпідставними є доводи ФГ "Оксана" про те, що порушення ним порядку та строку реалізації права на поновлення договору оренди, визначеного ч.ч. 1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", може бути враховано лише в разі наявності інших третіх осіб, які виявили бажання отримати спірну земельні ділянку в оренду, оскільки договором та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" чітко регламентовано алгоритм дій орендаря та строк реалізації ним права на поновлення договору оренди і не пов'язано необхідність дотримання орендарем такого порядку з наявністю третіх осіб, які виявили бажання отримати спірну земельні ділянку в оренду.

Посилання у касаційній скарзі на те, що позивач не отримував лист від 17.03.2017 № Ф-4094/0-3090/0/6-17 з запереченням в поновленні договору оренди землі від 14.03.2007 на заяву ФГ "Оксана" від 06.03.2017 не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позовні вимоги, заявлені позивачем у даній справі на підстав ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", в той час як зазначений лист відповідача від 17.03.2017 стосувався питання поновлення спірного договору на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Твердження касаційної скарги про порушення апеляційним судом ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з порушенням права позивача на законне очікування виконання умов договору оренди земельної ділянки від 14.03.2007 щодо його поновлення є також необґрунтованими, оскільки сам позивач порушив визначений договором та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" порядок реалізації свого права на поновлення спірного договору.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки доводи касаційних скарг не спростовують правомірності застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Оксана" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №912/1273/17 залишити без змін.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Верховного Суду від 17.08.2018 у справі №912/1273/17.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий